«ПРОСТІЙНІ» ВИПЛАТИ: ВИБИРАЄМО ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ
Простій підприємства чи його окремого структурного підрозділу в сьогоднішніх умовах — явище досить поширене та здатне підірвати потенціал навіть цілком стабільних суб'єктів господарювання. Законодавство пропонує роботодавцям кілька варіантів «заходів реагування» на простій, що спричинюють різні фінансові наслідки. У зв'язку з цим сьогодні проаналізуємо два найпоширеніші варіанти оформлення простійних виплат: оплату «повного» простою за КЗпП і виплати за роботу в режимі неповного робочого часу в період простою.
Виплати працівникам у період простою супроводжуються деякими нюансами. Зокрема, є певні особливості оплати відпусток та лікарняних у цей період. На жаль, законодавство не передбачає чіткого алгоритму розрахунку таких виплат, а офіційні органи не можуть виробити єдиної позиції щодо вирішення цієї проблеми. І оскільки витрати на такі виплати є однією зі складових «простійних» витрат, розглянемо у сьогоднішній «Темі» ці моменти.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук,
сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
ЯК МОЖНА ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ В ПЕРІОД ПРОСТОЮ
Згідно зі
ст. 34 КЗпП простоєм вважається: «призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами». Простій може бути спричинено різними причинами, деякі з яких наведено в Переліку № 45. Фінансову кризу в цьому документі зазначено серед першочергових причин, які викликають тимчасове призупинення виробництва, що пояснюється його цільовою спрямованістю на виконання норм Закону про фінансову кризу. І внаслідок цих обставин Перелік № 45 охоплює не всі «простійні» причини, а тільки ті, що стосуються сфери його застосування.Порядок документального оформлення простою на сьогодні фактично регулюється рекомендаціями, викладеними в листах Мінпромполітики
від 01.10.07 р. № 24/5-4-296, Мінпраці від 23.10.07 р. № 257/06/187-07*.* Це питання докладно розглядалося у статті «Якщо роботи стало замало…» // «БТ», 2008, № 46, с. 35.
Зі
ст. 113 КЗпП можна зрозуміти, що простій може зачіпати діяльність окремих працівників, структурного підрозділу підприємства чи підприємства в цілому. При цьому для цілей оплати простою має значення, з чиєї вини він виник. Зокрема, простій з вини працівника не оплачується. Але оскільки «масові» простої, що виникли внаслідок фінансової кризи, переважно зачіпають діяльність усього підприємства або його структурних підрозділів та виникають не з вини працівника, далі йтиметься саме про такі ситуації.Законодавство не містить чіткого алгоритму дій власника підприємства при виникненні простою, однак надає кілька варіантів виходу з цієї ситуації, а саме:
1)
оплата простою з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу) — ст. 113 КЗпП;2)
переведення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці на режим неповного робочого часу — ст. 32 КЗпП;3)
переведення працівників за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на цьому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, до установи, організації, але в цій самій місцевості на строк до одного місяця — ст. 34 КЗпП**;** Порядок застосування цієї норми Мінпраці роз'яснювало в листі від 23.01.09 р. № 57/13/84-09 (див. ком. «Як оплачувати час простою, якщо працівника за його згодою перевели на іншу роботу — роз'яснює Мінпраці») // «БТ», 2009, № 10, с. 8.
4) звільнення працівників з різних підстав, зокрема, при відмові особи працювати в нових умовах (ч. 6 ст. 36 КЗпП), через скорочення чисельності або штату (ч. 1 ст. 40 КЗпП), за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП).
На практиці застосовуються й інші варіанти вирішення «простійних» проблем, наприклад, вихід працівників у відпустку без збереження зарплати, але цей спосіб має обмежене застосування і безпосередньо простою не стосується*.
* Про строк, на який можна відправити працівника у неоплачувану відпустку, див. у конс. «Дні незаконно наданої працівнику відпустки за свій рахунок не виключаються з розрахункового періоду при розрахунку відпускних» // «БТ», 2009, № 42, с. 46.
У першій редакції ст. 26 Закону про відпустки передбачала можливість надання на період простою відпустки без збереження зарплати або з частковим її збереженням у порядку, визначеному колективним договором. Але у 2000 році це положення із Закону про відпустки вилучили, і тепер такі відпустки надаватися не можуть, на що Мінпраці звернув увагу ще у 2001 році (див. роз'яснення від 15.02.01 р. № 10-171, а також лист Мінпраці від 18.03.09 р. № 2961/0/14-09/06).
Утім, підприємства за бажанням обходять це обмеження, використовуючи інші підстави для надання такої відпустки, зокрема, «за сімейних обставин». Але і в таких випадках слід ураховувати, що тривалість «безоплатних» відпусток обмежено строком у 15 календарних днів за рік і відпустку більшої тривалості не можна надати навіть при найпалкішому бажанні працівника. Допущення таких дій, на думку представників офіційних органів, свідчить про грубе порушення законодавства про працю (див., наприклад, консультацію «Неповний робочий час та простій на підприємстві» // «ВПСУ**», 2009, № 22).
** Журнал «Вісник податкової служби України».
Сьогодні ми зосередимося на двох перших формах оплати «простійних» виплат.
ОПЛАТА ПРОСТОЮ З РОЗРАХУНКУ 2/3 СТАВКИ
Порядок оплати часу простою
Зі
ст. 113 КЗпП випливає, що оплата простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу) є мінімальною гарантованою державою виплатою і меншу суму оплати за час простою встановлювати не можна, на що звернув увагу Пленум ВСУ у п. 5 постанови від 24.12.99 р. № 13. А от більший розмір «простійних» виплат є цілком застосовним (див. лист Мінпраці від 23.10.07 р. № 257/06/187-07), хоча на практиці через економію оборотних коштів трапляється дуже рідко.Оплата з розрахунку 2/3 ставки використовується в тих випадках, коли працівники у зв'язку з простоєм не виконують роботи на підприємстві, хоча за домовленістю з власником можуть бути деякий час присутні на роботі. Із цього приводу Мінпраці у своїх
листах від 19.05.09 р. № 5615/0/14-09/026 (див. ком. у «БТ», 2009, № 26, с. 4) і від 23.10.07 р. № 257/06/187-07 зауважив, що в тих випадках, коли простій має цілодобовий (тижневий) характер, у наказі власника чи уповноваженого ним органу та/або у Правилах трудового розпорядку підприємства може бути передбачено необхідність присутності або відсутності працівників під час простою на робочих місцях.Причому в розмірі 2/3 ставки простій оплачується як основним працівникам, так і сумісникам, на що вказав Мінпраці в
п. 1 листа від 14.04.04 р. № 03-2/1228-018-15.Конкретного механізму нарахування «простійних» виплат нормативні документи не містять, а з роз'яснень Мінпраці можна зрозуміти, що оплата здійснюється за робочі дні, установлені графіком роботи на цей період.
Як саме слід використовувати тарифну ставку (оклад) для розрахунку простійних виплат, нормативні акти також не застерігають. Ми вважаємо, що тут застосовується тарифна ставка (оклад), установлена працівнику на дату прийняття рішення про оплату простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу). Причому ця величина протягом періоду простою може змінюватися, що пов'язане з низкою причин.
По-перше
, на сьогодні тарифна ставка (оклад) має встановлюватися в розмірі не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 96 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці), яка періодично підвищується. Якщо ж оклад працівникам установлюється в розмірі мінімальної зарплати (або залежить від її розміру) і протягом періоду простою мінзарплата збільшується, виникає необхідність у перегляді в бік збільшення окладу працівника і, отже, розміру простійних виплат, оскільки як власне мінзарплата, так і простійні виплати, є мінімальними гарантіями, установленими державою, нижче за які здійснювати виплати не можна.По-друге
, за наявності змін в організації праці в період простою власник підприємства може прийняти рішення про зменшення тарифної ставки, окладу (зрозуміло, з дотриманням мінімальних гарантій, тобто зниження ставок до рівня мінімальної зарплати), попередивши працівника про це не пізніше ніж за два місяці до зниження зарплати (ст. 32, 103 КЗпП) і погодивши їх із профспілкою (ст. 247 КЗпП, ст. 38 Закону про профспілки). Після зниження розміру окладу (ставки) розрахунок простійних виплат здійснюватиметься виходячи з нового, зниженого розміру тарифної ставки (окладу).Крім оплати простою на рівні 2/3 ставки, роботодавець, скориставшись
ст. 34 КЗпП, з відома працівника на час простою може перевести його на іншу роботу. Для такого переведення необхідно дотриматись певних умов, передбачених ст. 34 КЗпП:— працівник має бути згоден на таке переведення;
— має бути враховано спеціальність і кваліфікацію працівника;
— строк такого переведення не повинен перевищувати одного місяця*.
* Стаття 34 КЗпП обмежує тільки строк переведення. Водночас вимог до кількості таких переведень протягом календарного року та їх загальної тривалості КЗпП не містить. Таку думку висловили автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І. В. Зуб, В.Р. Ротань. — 2-ге видання, доп. і перероб. — К.: А. С. К., 2001. — С. 213; та автори «Науково-практичного коментаря до КЗпП» ІАЦ «ЛІГА» від 01.10.07 р.
Що стосується порядку оплати такої тимчасової роботи, то у ст. 34 КЗпП його не передбачено. Роз'яснення з цього питання надав Мінпраці у своєму листі від 23.01.09 р. № 57/13/84-09 (ком. у «БТ», 2009, № 10, с. 8): у цьому випадку слід застосовувати норми ст. 33 КЗпП, тобто за період простою оплату праці провадять за фактично виконану роботу, але не нижче середнього заробітку за попередньою роботою. Таким чином, працівник зможе отримати не 2/3 своєї тарифної ставки (як оплату часу простою), а свій звичайний заробіток.
Зауважимо також: оскільки в п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 оплата простою належить до додаткового фонду оплати праці, «простійні» виплати підпадають під поняття зарплати і при затримці їх виплати на один та більше місяців підлягають компенсації на загальних підставах (п. 3 Порядку компенсації).
Звичайні лікарняні
Оскільки простій не зазначено серед причин, за яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається (
п. 1 ст. 36 Закону № 2240, п. 4 Порядку № 439, п. 3.15 Інструкції № 455), лікарняний у період простою підлягає оплаті на загальних підставах, що підтверджують і офіційні органи (див., листи Мінпраці від 19.03.09 р. № 51/18/99-09, Мін'юсту від 23.10.09 р. № 13681-0-33-09-21 («БТ», 2009, № 50, с. 8), ФТВП** від 22.05.07 р. № 04-06/Ш-106з-159).** Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Щоправда, стосовно лікарняних, які видаються по догляду за хворим членом сім'ї або за дитиною, в Інструкції № 455 використовується термін «працююча особа», але з п. 1.3 цього документа можна зробити висновок, що під нею маються на увазі особи, які працюють на умовах трудового договору. І оскільки в період простою особи продовжують працювати на підприємстві, на нашу думку, ці лікарняні при простої також оплачуються.
Чіткого алгоритму розрахунку лікарняних виплат при простої в Порядку № 1266 немає, у зв'язку з чим офіційні органи досі не можуть виробити єдиної позиції до вирішення цього питання.
Ураховуючи, що Порядок № 1266 вимагає провадити розрахунок середньої зарплати для оплати звичайних лікарняних виходячи з фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді, нам ближчий підхід, згідно з яким виплати, нараховані за невідпрацьований час, незважаючи на те що вони входять до фонду оплати праці та обкладаються внесками, не враховуються. «Найяскравішим» представником таких виплат є відпускні (хоча вони і входять до фонду оплати праці за п.п. 2.2.12 Інструкцій № 5 та обкладаються внесками). Про те, що до розрахунку не включаються виплати за невідпрацьований час, перелік яких наведено в п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, Мінпраці зазначало неодноразово (листи від 07.12.01 р. № 20-503, від 08.07.02 р. № 20-443, від 25.06.04 р. № 20-338, від 14.09.06 р. № 600/020/99-06, від 03.11.06 р. № 689/020/99-06, від 02.04.08 р. № 159/020/99-08, від 05.06.08 р. № 295/020/99-08). Виплати за час простою не з вини працівника наведено в переліку виплат за невідпрацьований час у п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, тому логічно, що такі виплати також не повинні враховуватися.
Однак останній підхід Мінпраці до розрахунку лікарняних при простої полягає в тому, що вони включаються і до розрахункового періоду, і до суми виплат, що враховуються при обчисленні зарплати для лікарняних (листи Мінпраці від 05.06.09 р. № 138/18/99-09// «БТ», 2009, № 25, с. 8 і від 19.03.09 р. № 51/18/99-09// «БТ», 2009, № 17, с. 6).
Тому на сьогодні безпечніше при розрахунку звичайних лікарняних ураховувати нову позицію Мінпраці
(тим більше, як нам відомо, її дотримуються і працівники ФТВП на місцях).Проте це ще не все: каменем спотикання стала запропонована Мінпраці в
листі від 05.06.09 р. № 138/18/99-09 процедура розрахунку лікарняних. Було приписано вчиняти так: «якщо тимчасова непрацездатність працівника настала в період роботи і продовжується в період простою підприємства (цеху, відділу), то допомога по тимчасовій непрацездатності за період простою надається в тому розмірі, в якому надається за цей час заробітна плата працівникам, але не вище того розміру допомоги, яку даний працівник отримував би на загальних підставах. Якщо тимчасова непрацездатність працівника настала в період простою, то допомога по тимчасовій непрацездатності надається в тому розмірі, в якому надається за цей час заробітна плата працівникам».Ми вважаємо ці вимоги Мінпраці такими, що не відповідають ні
Закону № 2240, ні Порядку № 1266. До речі, здійснивши правову експертизу листів Мінпраці від 19.03.09 р. № 51/18/99-09 і від 05.06.09 р. № 138/18/99-09, Мін'юст звернувся до Мінпраці з пропозицією про перегляд цих листів . Шкода, що, востаннє коригуючи Порядок № 1266, Кабмін цей момент так і не врегулював (див. статтю «Нові правила розрахунку декретних лікарняних: перше знайомство зі змінами, унесеними до Порядку № 1266» // «БТ», 2009, № 51, с. 34; а сам Порядок № 1266 у «БТ», 2010, № 1 — 2, с. 23).Що ж стосується розрахункового періоду, то ФТвп у
листі від 06.06.08 р. № 04-29-1238 справедливо зауважив, що в п. 4 Порядку № 1266 наводиться вичерпний перелік поважних причин, коли місяці, протягом яких особа не працювала, виключаються з розрахункового періоду (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичними показниками). Усі ці причини належать до страхових випадків, і з виплат за ними не справляються страхові внески, у зв'язку з чим вони не беруть участі в розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних. Тому включення таких періодів «непрацездатності» до розрахункового періоду без урахування самих виплат у розрахунку середньої зарплати призвело б до необґрунтованого зменшення суми лікарняних, на що звернуло увагу Мінпраці в листі від 14.09.06 р. № 601/020/99-06.Таким чином, оскільки «простійні» виплати беруть участь у розрахунку середньої зарплати, а
період простою не зазначено серед винятків, він на загальних підставах ураховується при розрахунку лікарняних.І тут слід ураховувати, що в тих випадках, коли простій охоплює весь шестимісячний розрахунковий період, лікарняні не перевищуватимуть 2/3 тарифної ставки, але через коливання числа робочих днів можуть становити меншу суму з розрахунку на 1 день. Тому в цьому випадку, а також коли страховий стаж працівника менше 8 років, надавати працівнику для оплати листок непрацездатності сенсу немає. А от в інших ситуаціях лікарняні можуть становити й більші суми.
Приклад 1
. На підприємстві з 01.07.09 р. установлено простій з оплатою 2/3 тарифної ставки (окладу). Працівник надав у лютому 2010 року лікарняний (дні хвороби 01.02.10 — 12.02.10 р.), його місячний оклад — 1200 грн., 2/3 від окладу — 800 грн. Страховий стаж працівника — 10 років (лікарняний оплачується в розмірі 100 %). Розраховуємо середньоденну зарплату (табл. 1).За розрахунковий період (серпень 2009 року — січень 2010 року) працівнику нараховано зарплату в розмірі 4800 грн. (800 грн.
х 6 міс.). За графікои роботи підприємства на розрахунковий період припадає 127 робочих днів.Визначимо розмір середньоденної зарплати для оплати періоду хвороби:
4800 : 127 = 37,80 (грн.).
Відповідно загальна сума лікарняних:
10 роб. дн. хвороби х 37,80 грн. =
378,00 грн.Якщо працівник до кінця місяця перебував у простої, сума виплат за місяць становитиме:
800 грн. : 20 роб. дн. х 10 роб. дн. + 378,00 грн. =
778,00 грн.Як бачимо, у цьому випадку сума доходу з урахуванням оплати днів хвороби навіть менша, ніж 2/3 ставки (на 16 грн.), тому з точки зору працівника оформляти лікарняний немає сенсу. Водночас із позиції роботодавця це краще зробити, оскільки 5 останніх днів хвороби буде оплачено працівнику за рахунок коштів ФТВП.
Приклад 2.
На підприємстві встановлено простій з 01.11.09 р. Інші умови аналогічні умовам прикладу 1.Розраховуємо середньоденну зарплату (табл. 1 на с. 42).
Таблиця 1.
Розрахунок середньоденної зарплати для прикладу 2| Місяць розрахункового періоду | Кількість роб. дн.* | Оклад, грн. |
| Серпень | 20 | 1200 |
| Вересень | 22 | 1200 |
| Жовтень | 22 | 1200 |
| Листопад | 21 | 800 |
| Грудень | 23 | 800 |
| Січень | 19 | 800 |
| Разом | 127 | 6000 |
| Середньоденна зарплата, грн. | 47,24(6000 : 127) | |
| * Кількість робочих днів за графіком роботи підприємства (у тому числі в період простою). | ||
Відповідно, загальна сума лікарняних:
10 роб. дн. х 47,24 грн. =
472,40 грн.Якщо працівник до кінця місяця перебував у простої, сума виплат за місяць становитиме:
800 грн. : 20 роб. дн. х 10 роб. дн. ++ 472,40 грн. =
872,40 грн.Тому в цій ситуації для працівника вигідно оформити листок непрацездатності.
«Декретні» лікарняні
Загальна процедура розрахунку «декретних» передбачає, що розрахунок здійснюється шляхом множення середньоденної зарплати на кількість календарних днів, що підлягають оплаті (
п. 20 Порядку № 1266). Середньоденна зарплата для цих цілей визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. У період простою жодних особливостей для розрахунку «декретних» не передбачено, тому ця процедура здійснюється у звичайному порядку. Листок непрацездатності на період відпустки жінці видадуть у загальному порядку з дня виникнення права на відпустку по вагітності та пологах (п. 3 ст. 38 Закону № 2240).Приклад 3.
На підприємстві встановлено простій з 01.08.09 р. Працівниця надала листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами на період з 21.02.10 р. по 26.06.10 р. (126 календарних днів).За розрахунковий період (серпень 2009 року — січень 2010 року) працівниці нараховано зарплату в розмірі 4800 грн. (800 грн.
х 6 міс.). На розрахунковий період припадає 184 календарні дні.Визначимо розмір середньоденної зарплати для оплати періоду декрету:
4800 : 184 = 26,09 (грн.).
Відповідно загальна сума декретних:
126 х 26,09 =
3287,34 (грн.).
Оплата відпусток
Період перебування у простої не спричинює жодних обмежень у частині тривалості відпусток (крім додаткових відпусток, при наданні яких ураховується період роботи в особливих умовах), тому їх може бути надано працівникам у загальному порядку. Тут ситуація з механізмом розрахунку зрозуміла.
Згідно з
п. 2 Порядку № 100: «час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду». Те, що «простійні» виплати потрапляють до цих випадків, підтверджувало і Мінпраці (див. листи від 24.04.09 р. № 247/13/8409, від 20.12.07 р. № 929/13/84-07).«Простійні» виплати не беруть участі в розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток на підставі
п.п. «е» п. 4 Порядку № 100, оскільки вони належать до компенсаційних виплат.Отже,
час простою та виплати за цей період виключаються з розрахункового періоду при визначенні відпускних. Також вони не враховуються і при розрахунку вихідної допомоги (лист Мінпраці від 24.04.09 р. № 247/13/8409// «БТ», 2009, № 24, с. 7).Приклад 4
. На підприємстві з 01.06.09 р. установлено простій з оплатою 2/3 від тарифної ставки (окладу). Оклад — 1200 грн., з розрахунку якого було нараховано зарплату за лютий 2009 року — травень 2009 року, інших нарахувань не було. Працівник написав заяву на надання щорічної відпустки з 01.02.10 р. по 24.02.10 р. (24 календарні дні).Розрахунковий період (після виключення місяців простою): лютий 2009 року — травень 2009 року.
На цей період припали 5 святкових дня (8 березня; 19 квітня — Великдень; 1,2 і 9 травня).
З урахуванням цього середньоденна зарплата становитиме:
(1200 х 4) : (28 + 31 + 30 + 31 - 5) =
41,74 (грн.).Відпускні дорівнюватимуть:
41,74 х 24 =
1001,76 (грн.).Якщо ж простій тривав протягом усього розрахункового періоду, то застосовується
п. 4 Порядку № 100, згідно з яким «в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу». Тож відпускні працівнику нараховуються виходячи з установленої йому повної тарифної ставки (окладу), а не в обмеженому 2/3 розмірі.Зокрема, якби в попередньому прикладі підприємство перебувало у простої починаючи з лютого 2009 року або раніше цього строку, відпускні нараховувалися б так:
(1200 х 12) : (365 - 10) = 40,56 (грн.);
40,56 х 24 =
973,44 (грн.)Виходячи з цього, перебувати в оплачуваній відпустці для працівника вигідніше, ніж «працювати» в період простою.
Податковий облік
Ми вважаємо, що оплата простою має повне право на включення до складу валових витрат за
п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток, оскільки згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 така виплата включається до фонду додаткової зарплати. Нараховані на такі виплати суми внесків до соцфондів слід уключати до валових витрат на підставі п.п. 5.7.1 Закону про податок на прибуток. Нараховані в період простою суми оплати перших 5 днів лікарняних та відпускні включаються до розрахунку в загальному порядку: відпускні — відповідно до п.п. 5.6.1, а лікарняні за перших 5 днів — за п.п. 5.6.2.Тим часом відома й інша позиція представників податкового відомства. Так, у консультації «
Оплата простою з вини роботодавця» // «ВПСУ», 2007, № 13, с. 48 було зроблено висновок, що в тих випадках, коли платник податку не здійснює господарську діяльність, у нього немає підстав відносити будь-які витрати до складу валових витрат. З консультації можна зрозуміти, що період простою належить до такого «негосподарського» випадку, однак прямо це не зазначається.Ми ж вважаємо, що підприємство здійснює господарську діяльність і в період простою, адже обов'язкові «простійні» виплати підприємство несе з метою збереження кадрового потенціалу для роботи на підприємстві в майбутньому (інакше працівників би звільнили). У цьому розумінні вбачається деяка аналогія між простійними виплатами та витратами, понесеними у зв'язку з організацією виробництва, які за
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток також включаються до валових витрат, незважаючи на те що в період їх понесення підприємство, як правило, дохід не отримує.Оскільки оплата простою в
п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 включається до фонду додаткової зарплати, ця виплата в загальному порядку є об'єктом оподаткування для всіх відрахувань до соцстраху, до Пенсійного фонду і з неї утримується податок з доходів фізичних осіб.
Бухгалтерський облік
Оплату простою в
п. 15.9 П(С)БО 16 віднесено до загальновиробничих витрат (рахунок 91). Однак ми вважаємо, що в цьому випадку йдеться про нетривалий простій окремих осіб (працівників).Якщо ж простій охоплює діяльність цілих структурних підрозділів підприємства або діяльність підприємства в цілому, то порядок відображення простійних виплат залежатиме від ситуації, що склалася, та професійної думки бухгалтера. Тут є кілька варіантів.
Якщо вважати, що
простій виник у межах операційної діяльності підприємства (наприклад, зниження обсягу виробництва спричинено падінням попиту на продукцію), то відображення в обліку витрат на оплату простоїв залежатиме від того, працівникам яких структурних підрозділів підприємства оплачується простій. Витрати на оплату простоїв персоналу управління підприємством та служби збуту відображаються відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут». Однак для обліку витрат на оплату простою персоналу основного та допоміжних виробництв рахунки 23 «Виробництво» та 91 «Загальновиробничі витрати» незастосовні, оскільки немає об'єкта витрат: «простійні» витрати слід списати до дебету субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».У цьому випадку можливий також варіант відображення всіх простійних виплат у складі інших витрат операційної діяльності (
субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності»).Якщо ж простій на підприємстві спричинено неординарними ситуаціями (наприклад, стихійним лихом, запровадженням законодавчих обмежень тощо), що відрізняються від звичайної діяльності підприємства та передбачається, що вони не будуть повторюватися періодично або в кожному звітному періоді, то простійні виплати цілком можна розцінити як надзвичайну ситуацію і відповідно відобразити у складі надзвичайних витрат (
субрахунок 993 «Інші надзвичайні витрати»).
РЕЖИМ НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ
Порядок оплати часу роботи
Переведення працівників у режим неповного робочого часу є альтернативою скороченню чисельності працівників у ситуації неможливості уникнення простоїв у майбутньому, тобто при триваючих простоях (
лист Мінпраці від 19.05.09 р. № 5615/0/14-09/026). Якщо ці заходи здійснюються з ініціативи роботодавця (ст. 32 КЗпП), їх відносять до змін організації виробництва та праці (істотних умов праці), про які керівництво підприємства має повідомити кожного працівника не пізніше ніж за два місяці до впровадження такого режиму. При цьому законодавство надає працівнику досить обмежений вибір: або погодитися працювати в нових умовах, або відмовитися з подальшим звільненням на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП.Є також варіант переведення працівників у режим неповного робочого часу за угодою між працівником та власником без дотримання двомісячного строку повідомлення (
ст. 56 КЗпП), але для цього необхідно отримати письмове волевиявлення кожного працівника. Згідно зі ст. 56 КЗпП робота в режимі неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень в обсязі трудових прав, тобто працівники в загальному порядку мають право на оплату лікарняних*, відпусток**, індексацію, компенсацію зарплати тощо.* Зауважимо, що особа має право на оплату лікарняного в разі власної хвороби чи хвороби інших членів сім'ї та в період суміщення роботи в режимі неповного робочого часу з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Однак лікарняний у разі хвороби дитини, для догляду за якою було надано відпустку «до трьох років», не надається (див. листи Мінпраці від 26.06.07 р. № 412/020/153-07, від 02.03.07 р. № 696/0/10-07/13).
** Право на додаткову відпустку за ненормований робочий день існує тільки при роботі в режимі неповного робочого тижня (п. 2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7, листи Мінпраці від 04.06.07 р. № 174/13/116-07, від 07.05.02 р. № 010-430).
При оплаті роботи на умовах неповного робочого часу (тижня, дня) не треба плутати неповний робочий час зі зменшеною нормальною тривалістю робочого часу та скороченою тривалістю робочого часу:
— менше норми тривалості робочого часу, передбаченої ч. 1 ст. 50 КЗпП (40 годин на тиждень), тривалість роботи може бути встановлено за домовленістю між роботодавцем та працівниками (у колективному договорі), але при цьому оплату праці здійснюють виходячи з повної тарифної ставки (за повним окладом) (ч. 2 ст. 50 КЗпП);
— скорочену тривалість робочого часу встановлюють обов'язково для окремих категорій громадян згідно з вимогами ст. 51 КЗпП (наприклад, для працівників зі шкідливими умовами праці — 36 годин на тиждень). При цьому працю працівників оплачують виходячи з повної тарифної ставки (за повним окладом).
А от при неповному робочому часі, на відміну від скороченої тривалості робочого часу, працівник працює менше і його працю оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від фактичного виробітку.
Існує кілька способів організації роботи в режимі неповного робочого часу (роз'яснення Мінпраці від 15.02.01 р. № 10-171, листи Мінпраці від 29.03.07 р. № 713/19/71-07, від 07.05.02 р. № 010-430):
— неповний робочий день — зменшення тривалості щоденної роботи;
— неповний робочий тиждень — зменшення кількості робочих днів на тиждень при нормальній тривалості робочого дня;
— поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.
Законодавство не обмежує тривалість роботи в «неповному» режимі, тому особа може в такому разі працювати, скажімо, і одну годину на тиждень. Причому слід ураховувати, що розміри компенсаційних виплат у цих режимах відрізнятимуться, тому перш ніж вибрати прийнятний варіант, слід проаналізувати можливі витрати.
Водночас у будь-якому разі оплата праці в режимі неповного робочого часу не повинна здійснюватися виходячи з розміру меншого, ніж сума мінзарплати (з розрахунку за фактично відпрацьований час). І тут доречно зауважити, що відповідно до змін, унесених Законом України від 25.06.09 р. № 1574-VI до ст. 95 КЗпП і ст. 3 Закону про оплату праці, з 01.01.10 р. має також застосовуватися погодинна мінімальна зарплата. Механізм її розрахунку має затвердити КМУ, чого він досі не зробив.
У 2009 році завдяки Закону про фінансову кризу працівники мали можливість отримувати доплату при роботі в період простою на умовах неповного робочого часу (часткового безробіття) з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу). Процедура отримання права на таку доплату регулювалася Порядком № 45 та Переліком № 45. Проте згідно із Законом про фінансову кризу фінансування часткового безробіття здійснювалося на період до 01.01.10 р.
Звичайні лікарняні
Як зазначено у
другому абзаці п.10 Порядку № 1266, у разі якщо на підприємстві встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівнику на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.При цьому згідно з
п. 13 Порядку № 1266 при розрахунку звичайних лікарняних використовується середньогодинна зарплата в таких випадках:— при застосуванні підсумованого обліку робочого часу;
— коли облік робочого часу ведеться в годинах;
— при
встановленні неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня зарплата, або в періоді, за який виплачується допомога.В інших випадках (у тому числі коли працівник працює на умовах неповного робочого тижня без скорочення тривалості робочого дня) використовується середньоденна зарплата за відпрацьований час.
Приклад 5
. На підприємстві з 01.11.09 р. установлено режим неповного робочого тижня (робота 1 день на тиждень — у середу). Працівник у лютому 2010 року надав лікарняний (дні хвороби з 01.02 — 12.02), за графіком роботи на дні хвороби припадає 2 робочі дні. Страховий стаж працівника — 10 років (лікарняний оплачується в розмірі 100 %).У розрахунковому періоді (серпень 2009 року — січень 2010 року) працівник відпрацював 77 робочих днів (20 + 22 + 22 + 4 + 5 + 4). За цей час йому нараховано виплати, що включаються до розрахунку середньої зарплати, у розмірі 4500 грн.
Визначимо розмір
середньоденної зарплати для оплати періоду хвороби:4500 : 77 = 58,44 (грн.).
Відповідно загальна сума лікарняних становитиме:
2 х 58,44 =
116,88 (грн.).Приклад 6
. На підприємстві з 01.11.09 р. установлено режим неповного робочого часу з розрахунку 0,5 нормальної норми тривалості робочого часу («0,5 ставки»). Режим роботи — п'ятиденний робочий тиждень. Працівник надав у лютому 2010 року лікарняний (дні хвороби з 01.02 — 12.02). Страховий стаж працівника — 10 років (лікарняний оплачується в розмірі 100 %).Розрахунок
середньогодинної зарплати наведено в табл. 2.
Таблиця 2.
Розрахунок средньогодинної зарплати для прикладу 6| Місяць розрахункового періоду | Тривалість робочого часу, годин | Оклад, грн. |
| Серпень | 160 | 1200 |
| Вересень | 176 | 1200 |
| Жовтень | 176 | 1200 |
| Листопад | 84 (168 х 0,5) | 600 |
| Грудень | 91,5 (183 х 0,5) | 600 |
| Січень | 75,5 (151 х 0,5) | 600 |
| Разом | 763 | 5400 |
| Середньогодинна зарплата, грн. | 7,08 (5400 : 763) | |
У зв'язку з хворобою працівник не відпрацював 40 годин. З урахуванням цього загальна сума лікарняних становитиме:
40 х 7,08 грн. =
283,2 (грн.).
«Декретні» лікарняні
Як і при простої, при роботі в режимі неповного робочого тижня (робочого дня) розрахунок «декретних» здійснюється шляхом множення
середньоденної зарплати, визначеної виходячи з календарних днів у розрахунковому періоді, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. Середньогодинна зарплата при цьому не використовується, оскільки її застосування передбачено тільки для оплати лікарняних у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (пп. 15, 20, 21 Порядку № 1266).У разі
продовження відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на 14 календарних днів (це можливо в разі ускладнених пологів або при народженні двох чи більше дітей) наданий працівницею другий лікарняний на 14 календарних днів оплачують виходячи з розміру середньоденної зарплати, який розрахували для оплати першого лікарняного (на 126 к. дн.), — лист ФТВП від 12.01.09 р. № 04-06/Б-222з-4 («БТ», 2009, № 5, с. 8).
Оплата відпусток
Робота на умовах неповного робочого часу
(дня, тижня) не спричинює скорочення тривалості щорічної основної відпустки або ненадання працівникам інших додаткових відпусток. Водночас при наданні додаткових відпусток слід ураховувати таке:— до стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку за роботу
зі шкідливими умовами праці, уключається час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня;— за роботу з ненормованим робочим днем (різновид додаткової відпустки за особливий характер праці;
п. 2 частини першої ст. 8 Закону про відпустки), при встановленні працівнику режиму роботи з неповним робочим днем не надають. Однак таке обмеження не поширюється на тих, кому встановлено режим роботи з неповним робочим тижнем або поєднуються неповний робочий день і тиждень (лист Мінпраці від 07.05.02 р. № 010-430).У частині процедури розрахунку відпускних у ситуації, коли працівники
з незалежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня (ст. 32 КЗпП), офіційні органи дотримуються послідовної позиції. Вона полягає в тому, що робочі дні, протягом яких працівник не працював, виключаються з розрахункового періоду. І оскільки зарплата за ці дні не нараховується, то в розрахунку бере участь загальна сума заробітної плати за «неповний» відпрацьований місяць. Цей підхід отримав відображення в листах Мінпраці від 07.08.09 р. № 472/13/84-09, від 25.05.09 р. № 294/13/84-09, від 21.05.09 р. № 279/13/84-09, від 24.04.09 р. № 247/13/8409, від 20.12.07 р. № 929/13/84-07, від 12.03.07 р. № 66/06/186-07, та з урахуванням норм абзацу шостого п. 2 Порядку № 100 його можна вважати обґрунтованим.Якщо ж працівник працює
в режимі неповного робочого тижня за власним бажанням (ст. 56 КЗпП; наприклад, за сімейних обставин, за сумісництвом), то при розрахунку середнього заробітку кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при неповному робочому тижні, не виключають (листи Мінпраці від 25.05.09 р. № 294/13/84-09 і від 12.03.07 р. № 66/06/186-07).Тим часом для випадків роботи в режимі
неповного робочого дня у Порядку № 100 виключних норм не передбачається, у зв'язку з чим відпускні нараховуються за звичайною процедурою . Можна зазначити, що в цій частині Порядок № 100 застарів, завдяки чому особи з однаковою нормою виробітку, але з різним режимом роботи отримають різну суму відпускних.Приклад 7
. На підприємстві з 01.10.09 р. установлено режим неповного робочого тижня (робота 1 день на тиждень — 8 годин). Нормальний робочий режим на підприємстві — 40 год. на тиждень при п'ятиденному тижні, оклад працівника — 1200 грн. Працівник написав заяву на щорічну відпустку з 01.02.10 по 24.02.10 р. (24 календарні дні).Розрахунковий період: лютий 2009 року — січень 2010 року. На цей період припало 68 невідпрацьованих робочих днів.
Разом розрахунковий період становить:
365 - 10 - 68 = 287 (к. дн.).
Середньоденна зарплата дорівнює:
(1200 грн. х 8 міс. + 240 грн. х 4 міс.) : 287 к. дн. = 36,79 грн.
Відпускні нараховуються в сумі:
36,79 х 24 =
882,96 (грн.).Приклад 8.
На підприємстві з 01.10.09 р. установлено режим неповного робочого дня (робота 3 дні на тиждень по 2 години та 2 дні по 1 годині на день). Інші дані аналогічні даним прикладу 7.Розрахунковий період: лютий 2009 року — січень 2010 року. Середньоденна зарплата дорівнює:
(1200 х 8 + 240 х 4) : (365 - 10) = 29,75 (грн.).
Відпускні нараховуються в сумі:
29,75 х 24 =
714,00 (грн.).
Податковий та бухгалтерський облік
У податковому обліку оплата роботи в режимі неповного робочого часу та відпускні відображаються як звичайна зарплата і включаються до валових витрат на підставі
п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток. Відповідно з таких виплат сплачуються всі соцвнески (які в частині нарахувань включаються до валових витрат на підставі п.п. 5.7.1 Закону про податок на прибуток), а також утримується податок з доходів фізичних осіб. Оплата перших п'яти днів лікарняних потрапляє до валових витрат на підставі п.п. 5.6.2 Закону про податок на прибуток.Однак хочемо попередити: якщо в цей період підприємство не отримувало будь-яких доходів, із «валововитратністю» таких витрат можуть виникнути ті самі проблеми, що і з простійними виплатами.
У бухгалтерському обліку виплати відображаються у звичайному порядку на рахунках витрат залежно від спрямованості виконуваних особою робіт.
Отже,
підсумуємо. За підсумками розгляду двох варіантів оформлення простійних виплат можна зробити висновок, що для роботодавця вигідно переводити працівників у режим неповного робочого часу. Адже при оплаті простою в розмірі 2/3 тарифної ставки роботодавець може знизити витрати максимум до 2/3 розміру мінімальної зарплати, установленої з розрахунку на місяць. А при роботі в режимі неповного робочого часу витрати можна скоротити, наприклад, до 2,5 % «місячної» мінімальної зарплати (з розрахунку 1 година роботи при нормальній роботі в режимі 40 год. на тиждень).Якщо ж узяти до уваги нюанси процедури розрахунку відпускних, то для роботодавця при однаковій нормі виробітку вигідно використовувати режим неповного робочого дня порівняно з режимом неповного робочого тижня. Для наочності узагальнимо викладене вище в табл. 3.
Тож ми надали необхідну інформацію для прийняття рішення, а вибирати вам…
Таблиця 3.
Порівняння виплат при оплаті простою та при роботі в режимі неповного робочого часу| Вид виплати | Оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки | Оплата при роботі в режимі неповного робочого часу |
| 1 | 2 | 3 |
| Оплата праці | Мінімальна виплата — 2/3 тарифної ставки (окладу), установленої працівнику на дату прийняття рішення про оплату простою, але надалі ця величина може змінюватися | Мінімальна виплата має не бути меншою, ніж сума, визначена за фактично відпрацьований працівником час з розрахунку встановленої працівнику ставки. Ставка, у свою чергу, не може бути нижча за мінімальну зарплату |
| Оплата «лікарняних» | Оплачуються робочі дні за графіком роботи підприємства в період простою. Період простою та «простійні» виплати, що припадають на розрахунковий період, у загальному порядку беруть участь у розрахунку середньоденної зарплати для оплати «лікарняних» | Згідно з п. 13 Порядку № 1266 при розрахунку звичайних лікарняних середньогодинна зарплата використовується у випадках: — при застосуванні підсумованого обліку робочого часу; — коли облік робочого часу ведеться в годинах; — при встановленні неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня зарплата, або в періоді, за який виплачується допомога. В інших випадках (у тому числі, коли працівник працює на умовах неповного робочого тижня без скорочення тривалості робочого дня) використовується середньоденна зарплата за відпрацьований час |
| Оплата «декретних» | Оплачуються календарні дні, що припадають на період декрету. Період простою та «простійні» виплати, що припадають на розрахунковий період, у загальному порядку беруть участь у розрахунку середньоденної зарплати | Оплачуються календарні дні, що припадають на період декрету. Середньоденна зарплата визначається шляхом ділення зарплати, нарахованої за розрахунковий період, на кількість календарних днів, що припадають на цей період. Середньогодинна зарплата не використовується |
| Оплата відпусток | Оплачуються календарні дні, що припадають на період відпустки. При визначенні середньоденної зарплати для розрахунку відпускних час простою та виплати за цей період виключаються з розрахункового періоду | Оплачуються календарні дні, що припадають на період відпустки. При роботі в режимі неповного робочого тижня, установленого з ініціативи роботодавця (ст. 32 КЗпП), робочі дні, протягом яких працівник не працював, виключаються з розрахункового періоду, при цьому в розрахунку середньоденної зарплати бере участь загальна сума зарплати за «неповний» відпрацьований місяць. Якщо неповний робочий тиждень установлено за бажанням працівника (ст. 56 КЗпП), то такі дні не виключаються з розрахунку. При роботі в режимі неповного робочого дня середньоденна зарплата для оплати відпускних визначається в загальному порядку шляхом ділення суми зарплати, нарахованої в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів, що припадають на цей період
|
Документи статті
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.Закон про фінансову кризу
— Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.08 р. № 799-VI.Закон № 2240
— Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.Закон про оплату праці
— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон про профспілки
— Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Порядок № 1266
— Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266.Порядок компенсації
— Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.01 р. № 159.Порядок № 100
— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.Порядок № 45
— Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений наказом Мінпраці від 07.02.09 р. № 45.Перелік № 45
— Перелік причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, затверджений наказом Мінпраці від 07.02.09 р. № 45.Порядок № 439
— Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.01 р. № 439.Інструкція № 5
— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.Інструкція № 455
— Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.01 р. № 455.
