СЕЗОННА ТОРГІВЛЯ:
особливості організації
Весна взяла своє, і незабаром пожвавиться сезонна торгівля: улітку — прохолодними напоями, морозивом та іншими ласощами, восени — плодами врожаю. І оскільки специфіка такої торгівлі полягає в тому, що вона переважно здійснюється в нестаціонарних торговельних точках, сьогодні зупинимося на її організаційних особливостях.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик
В яких об'єктах може здійснюватися сезонна торгівля
Визначення сезонної торгівлі міститься в
п. 2.9 Інструкції № 327* (див. «Що вважається сезонною торгівлею»).* Незважаючи на те, що Інструкцію № 327 призначено для цілей складання статистичної звітності, вона використовується і для класифікації об'єктів торгівлі іншими держорганами, у тому числі ДПАУ (див. Узагальнююче податкове роз'яснення, затверджене наказом ДПАУ від 25.03.10 р. № 184), і судовими інстанціями (див., наприклад, постанову ВГСУ від 17.01.08 р. у справі № 2-26/8687.1-2006).
| Що вважається сезонною торгівлею Витяг з Інструкції № 327 «2.9. Сезонна мережа — мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, яка відкрита для обслуговування населення на певний сезон року — тільки на літо, весну або зиму тощо. У складі сезонної мережі можуть бути палатки, кіоски, ятки тощо, об'єкти ресторанного господарства (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу, збірні та переносні), які розміщені на лижних базах, катках, пляжах, стадіонах, у парках, на ярмарках і в інших місцях». |
Відповідно до
п. 3 Інструкції № 327 роздрібна торгівля може здійснюватися у трьох формах:1)
стаціонарна торгівля — сукупність об'єктів роздрібної торгівлі, що розміщені у капітальних будівлях, мають систему спеціальних приміщень, оснащених торговельно-технологічним обладнанням (магазини);2)
напівстаціонарна торгівля — сукупність об'єктів роздрібної торгівлі, що займають окреме приміщення, як правило, легкої конструкції без великих капітальних витрат і, як правило, не мають торговельного залу для здійснення торговельно-технологічних операцій з покупцями (кіоски, ятки тощо);3)
торгівля поза магазинами (включаючи пересувну мережу) — сукупність нестаціонарних, пересувних пунктів з продажу товарів, пристосованих для тривалої роздрібної торгівлі товарами населенню на розвезення чи рознесення (лотки, розкладки, стенди, палатки, автомагазини, автофургони тощо), через торговельні автомати.Оскільки сезонна торгівля здійснюється переважно на об'єктах другої та третьої груп з наведеної класифікації, надалі говоритимемо саме про них і при цьому матимемо на увазі, що такі об'єкти розміщені окремо від магазинів та не є їх складовою частиною.
Порядок здійснення такої торгівлі регламентується
Правилами № 369, але при цьому потрібно дотримуватися й загальних правил торгівлі, зокрема Правил № 185, № 104. Позамагазинний продаж товарів, при якому приміщення не мають торговельного залу для споживачів, належить до роздрібної торгівлі через дрібнороздрібну торговельну мережу. При цьому в п. 3 Правил № 369 зазначається, що такий продаж може здійснюватися через:1)
пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;2)
засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.Як бачимо, незважаючи на незначні розбіжності, класифікація цих об'єктів в
Інструкції № 327 та Правилах № 369 у цілому збігається.Крім того, «напівстаціонарні» та «пересувні» об'єкти можуть належати до малих архітектурних форм (МАФ), визначення яких сьогодні міститься в
Порядку розміщення МАФ (див. «Які об'єкти належать до малих архітектурних форм»).
| Які об'єкти належать до малих архітектурних форм Витяг із Порядку розміщення МАФ «3) пересувна мала архітектурна форма — торговельне обладнання, температурний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності; 4) стаціонарна мала архітектурна форма — тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту». |
Як бачимо, практично всі об'єкти напівстаціонарної та пересувної дрібнороздрібної торгівлі потрапляють до категорії МАФ, однак тут спостерігається певна невідповідність термінології: стаціонарні МАФ підпадають під поняття напівстаціонарної торгівлі, а пересувні МАФ — під поняття торгівлі поза магазинами.
МАФ не вважаються об'єктами нерухомості, що підтвердив і Мін'юст у
Методрекомендаціях щодо визначення нерухомості. Проте якщо об'єкти напівстаціонарної дрібнороздрібної торгівлі мають фундаменти, вони не належать до МАФ та вважаються об'єктами нерухомості, у зв'язку з чим дозвільна документація на їх розміщення отримується як на звичайні стаціонарні магазини. Ці ситуації в межах нашої статті не розглядатимемо.
Які дозволи слід отримувати на розміщення об'єктів дрібнороздрібної мережі
Рішення про розміщення об'єкта.
Згідно зі ст. 24 Закону про забудову розміщення тимчасових споруд, до яких належать і МАФ, здійснюється в особливому порядку, установленому законодавством. На думку офіційних органів (див., наприклад, лист Мінрегіонбуду від 24.10.08 р. № 10/2-1444), відповідно до цієї статті порядок розміщення таких об'єктів регламентується місцевими правилами забудови. Кабмін з метою обліку органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо розміщення МАФ видав Порядок розміщення МАФ. Однак наведена в цьому документі процедура розміщення МАФ має рекомендаційний статус, тож цілком можливо, що в місцевих положеннях буде передбачено інший порядок отримання рішення на розміщення МАФ. Дія Порядку розміщення МАФ не поширюється на МАФ, що розміщуються на землях дорожнього господарства (у тому числі в межах лінії відведення, уздовж автомобільних доріг загального користування)*.* Тут, крім Закону України «Про автомобільні шляхи» та Земельного кодексу України, слід керуватися Порядком видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затвердженим наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 р. № 414.
Зауважимо, що Порядок розміщення МАФ має низку новацій, які можуть не узгоджуватися з місцевими положеннями, розробленими під старі правила розміщення МАФ.
Зокрема, за новою процедурою власник МАФ не отримує дозволу на розміщення МАФ та не вводить його в експлуатацію із залученням технічної комісії, як передбачалося раніше.
Відповідно до Порядку розміщення МАФ власник подає до сільської, селищної або міської ради заяву з додаванням копії державного акта на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди. Якщо таких документів немає, місцеві ради приймають рішення про укладення з власником договору особистого строкового сервітуту.
Потім місцева рада реєструє заяву, у місячний строк приймає рішення про попереднє погодження місця розташування МАФ та уповноважує виконавчий орган або посадову особу місцевої ради передати суб'єкту господарювання перелік документів, необхідних для прийняття рішення щодо розміщення МАФ. Причому в Порядку розміщення МАФ не наводиться конкретного переліку таких документів, але з нього можна зрозуміти, що як мінімум, до переліку повинні включатися для стаціонарних МАФ — паспорт прив'язки, для пересувних — схема прив'язки, для групи МАФ — паспорт розміщення групи розташованих поряд МАФ.
Отримавши перелік необхідних для розміщення МАФ документів, ви подаєте заяву до дозвільного органу, який протягом 2 тижнів зобов'язаний видати вам усі документи, перелічені в такому переліку. Після того як документи, зазначені в переліку, буде зібрано, ви знову звертаєтеся до місцевої ради, яка протягом місяця з моменту реєстрації поданих вами документів має винести рішення стосовно розміщення МАФ та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.
Якщо в цей строк відповідь від місцевої ради не буде отримано, вважається, що розміщення МАФ дозволяється за принципом «мовчазної згоди».
Не потрібна реєстрація МАФ для таких об'єктів:
— вітрин, холодильного та іншого обладнання (за винятком столів та стільців), розміщених поряд зі стаціонарною МАФ, на яку було отримано рішення стосовно її розміщення. При цьому загальна площа такого обладнання не може перевищувати 25 % площі МАФ, і воно має розміщуватися в межах земельної ділянки, що належить власнику МАФ;
— пересувних МАФ у спеціально відведених місцях під час проведення ярмарків, святкових заходів строком до одного тижня.
На інші МАФ, у тому числі й пересувні, рішення отримувати доведеться.
Дозвіл на торгівлю.
Ми вважаємо, що визначені законодавчі підстави для неотримання цього дозволу є, однак через неоднозначність ситуації ці аргументи, мабуть, краще залишити «на крайній випадок».Дозвіл на торгівлю офіційні органи трактують як дозвіл на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення зі
ст. 10 Закону про благоустрій. МАФ віднесено до об'єктів благоустрою, як правило, і в місцевих положеннях.Ми вже зазначали, що необхідність отримання такого дозволу, строки його видачі, платність чи безплатність видачі на сьогодні жодним законом не встановлено, як того вимагає
п. 4 Закону про дозвільну систему**. На цей аспект неодноразово звертав увагу і Держпідприємництва (див. листи від 09.09.2009 р. № 10831, від 14.08.2009 р. № 9727, від 30.04.2009 р. № 5022), хоча ДПАУ додержується позиції про необхідність отримання дозволу в ситуації, коли це передбачено місцевими положеннями (див. Узагальнююче податкове роз'яснення, затверджене наказом ДПАУ від 25.03.10 р. № 184).** Докладно ця проблема розглядалася в матеріалі «Дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі: чи можна працювати без нього?» // «БТ», 2009, № 49, с. 15.
Водночас в оновленому Законі про дозвільну систему містяться норми, що «зміцнюють» позиції органів, які відстоюють позицію про необхідність отримання таких дозволів (див. на с. 33 «Хто визначає порядок видачі дозвільних документів»).
| Хто визначає порядок видачі дозвільних документів Витяг зі ст. 41 Закону про дозвільну систему «Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, — на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України». |
Оскільки видачу дозволів на об'єкти благоустрою віднесено в
ст. 10 Закону про благоустрій до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, то з урахуванням наведених вище норм саме вони розробляють відповідні правила отримання таких дозволів*.* Зауважимо також, що Кабмін в одному зі своїх недавніх документів підтвердив легітимність дозволу на об'єкти благоустрою (п. 63 додатка 1 до постанови КМУ «Про заходи щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 21.05.2009 р. № 526).
Дозвільні документи на ділянку під МАФ.
На земельну ділянку, що знаходиться під МАФ, слід отримати відповідний правовстановлюючий документ, на що звернув увагу Держкомзем у листах від 11.07.08 р. № 6-8-2111, від 25.01.07 р. № 6-11-135/М-6, від 15.07.06 р. № 6-8-1137/705.І хоча вони ґрунтуються на нормах
ст. 125 ЗКУ, оновлена редакція якої вже не містить умови про заборону використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) та отримання документа, що засвідчує право на неї, аналогічні правила передбачено іншими нормами. Зокрема, ст. 211 ЗКУ передбачає відповідальність за самочинне заняття земельних ділянок, а саме у вигляді адміністративного штрафу, що накладається на винних посадових осіб за ст. 531 «Самочинне заняття земельної ділянки» КУпАП у розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 грн.).Водночас, як пояснив
Держкомзем у листі від 11.12.06 р. № 6-11-1263/х164, якщо дозвіл від власника земельної ділянки було отримано, але правовстановлюючий документ не було оформлено (наприклад, договір оренди), то такі дії кваліфікуються як використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не як самочинне заняття ділянки. Порядок дії контролюючих органів у таких випадках Держкомзем виклав у листі від 16.08.06 р. № 14-17-4/6045.Якщо ж власник МАФ прийме рішення про отримання в користування ділянки із земель державної чи комунальної власності, йому слід ураховувати, що згідно зі
ст. 123 ЗКУ надання в користування земельної ділянки, межі якої встановлено в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації без складання проекту землевідведення. При цьому в оновленій ст. 20 ЗКУ чітко розмежовуються поняття «категорія землі» та «вид (умова) використання землі», і при розміщенні МАФ цільовим можна вважати використання землі з категорією «землі житлової та громадської забудови».А от якщо земельну ділянку було отримано в оренду, то її слід використовувати чітко відповідно до умов оренди, зокрема для цілей розміщення саме тих МАФ, які зазначено в договорі. Інакше договір оренди може бути розірвано внаслідок порушення його істотних умов, на що звернув увагу ВГСУ в
Оглядовому листі ВГСУ від 30.11.07 р. № 01-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок». Якщо ж земельна ділянка майбутньому співвласнику МАФ не належить ні на яких правах, місцева рада під час прийняття рішення про розміщення МАФ може укласти з ним договір особистого строкового сервітуту.Дозвіл органів санітарної служби та пожежного нагляду.
Із цими дозволами ситуацію чітко не визначено. Щодо санітарних дозволів у ст. 15 Закону про санітарне благополуччя передбачено необхідність лише погодження з органами СЕС (а не отримання від них відповідного дозволу), зокрема, при введенні в експлуатацію нових та реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення. Аналогічні положення містяться і у ст. 10 Закону про пожежну безпеку.Водночас у новому
Порядку розміщення МАФ уведення об'єкта в експлуатацію з відповідним погодженням його, зокрема, з представниками органів СЕС та пожежного нагляду не передбачається. Однак у місцевих положеннях, що ґрунтуються на старих, скасованих документах, таку процедуру може бути передбачено щодо стаціонарних МАФ. Тому й тут усе залежить від місцевих особливостей, хоча сміливі платники, посилаючись на Порядок розміщення МАФ, можуть наполягати на непроведенні цієї процедури.На автотранспорт, що перевозить продовольчу сировину та продовольчі товари для дрібнороздрібної торговельної мережі, має бути оформлено санітарний паспорт
(п. 21 Правил № 369).Зауважимо також, що в разі розміщення МАФ на території ринків жодних дозвільних документів отримувати не потрібно, оскільки всі відповідні дії здійснює адміністрація ринку (див.
п. 7 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки, МВС, ДПАУ, Держкомстандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 р. № 57/188/84/105 ).
Особливості оформлення пунктів дрібнороздрібної торгівлі
Таблиця 1.
Вимоги до оформлення пунктів продажу дрібнороздрібної мережі,що висуваються Правилами № 369
| Об'єкт торгівлі | Вимоги до оформлення |
| Стаціонарні пункти (кіоски, ларі, ларки тощо) | На видному місці розміщуються свідоцтво про державну реєстрацію, інформація про адресу та номер телефону суб'єкта господарювання, якому належить цей пункт, прізвище, ім'я та по батькові продавця, а також режим роботи |
| Пересувні пункти (автомагазини, автокафе, авторозвозки, автопричепи, автоцистерни тощо) | На кузов має бути нанесено фарбою чіткий напис, у якому вказуються найменування, адреса суб'єкта господарювання, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону суб'єкта господарювання |
| Інші нестаціонарні об'єкти торгівлі (лотки-прилавки, розноски, лотки, столики тощо) | На робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, а також відомостей про суб'єкта господарювання, який організував торгівлю: для юридичної особи — найменування, місцезнаходження та номера телефону, для фізичної особи — підприємця — прізвище, ім'я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію |
Чим можна торгувати у дрібнороздрібній торговельній мережі
У
Правилах № 369 містяться певні обмеження щодо асортименту товару, який можна продавати через дрібнороздрібну мережу. Деякі з них явно застаріли, як, наприклад, заборона на продаж у пунктах дрібнороздрібної торгівлі тих товарів, що відсутні в магазинах відповідної товарної спеціалізації, які належать тому самому суб'єкту господарювання (п. 7 Правил № 369), але дотримуватись їх усе-таки необхідно. Адже за порушення правил торгівлі на посадову особу суб'єкта господарювання може бути накладено адміністративний штраф за ст. 155 КУпАП «Порушення правил торгівлі та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю» у розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 170 грн.).Але особливу уважність слід проявляти до обмежень у частині торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, оскільки за порушення відповідних правил може бути застосовано серйознішу відповідальність. Так, згідно зі
ст. 156 КУпАП «Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами» порушення працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями та тютюновими виробами, зокрема торгівля ними в місцях, заборонених законом або рішенням відповідного органу місцевого самоврядування тягне за собою накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 грн. до 1700 грн.).Крім того,
ст. 153 Закону про алкоголь установлено заборону на продаж пива (крім безалкогольного) алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів у не призначених для цього місцях торгівлі, тож порушення цієї заборони може загрожувати накладенням фінансових санкцій у розмірі 6800 грн. (ст. 17 Закону про алкоголь).Отже, подивимося, які обмеження висуваються до товарного асортименту в дрібнороздрібній мережі (див. табл. 2 на с. 35).
Таблиця 2.
Обмеження товарного асортименту в дрібнороздрібній торговельній мережі| Обмеження з Правил № 369 | Коментар |
| 1 | 2 |
| Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами в одному дрібнороздрібному торговельному пункті дозволяється тільки за умови, що продовольчі товари розфасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку і при цьому дотримується принцип товарного сусідства. Забороняється продаж нефасованих та неупакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, кошиків та неспеціалізованого транспорту, крім картоплі, овочів, фруктів, плодів, ягід, баштанних культур у період сезонного продажу, а також морозива, квітів | Обмеження встановлене тільки для ситуації одночасної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. Отже, при продажу в одному торговельному пункті тільки продовольчих товарів вони можуть бути й нефасованими, але при цьому має дотримуватися обмеження в частині об'єктів продажу нефасованих продуктів. Що таке принцип товарного сусідства, у нормативних актах не застерігається, але зрозуміло, що, наприклад, отрутохімікати чи предмети побутової хімії не можна продавати поруч із продовольчими товарами. А згідно із Санітарними правилами продукти, що мають специфічний запах (оселедці, спеції тощо), повинні зберігатися окремо від продуктів, що вбирають запахи |
| Забороняється продаж: | |
| — продовольчих товарів, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм та правил, а також для підтримання температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів | Згідно із Санітарними правилами зберігання харчових продуктів має здійснюватися відповідно до чинної нормативно-технічної документації, при відповідних параметрах температури, вологості та світлового режиму для кожного виду продукції. Такі умови зазначено в нормативній документації і, зокрема, наведено на упаковці деяких продуктів
|
| — алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю в сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору); — тютюнових виробів через засоби пересувної мережі, за винятком автомагазинів, автокафе, авторозвозок, лавок-автопричепів системи споживчої кооперації, що здійснюють продаж у сільській місцевості; — тютюнових виробів через стаціонарні пункти, якщо стан приміщень не відповідає вимогам нормативних документів щодо їх зберігання;— тютюнових виробів без марок акцизного збору; — алкогольних напоїв та тютюнових виробів працівниками суб'єкта господарювання, яким не виповнилося 18 років, — алкогольних напоїв і тютюнових виробів у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у місцях проведення спортивних змагань | Цими нормами встановлено обмеження на продаж тільки алкогольних напоїв. Однак слід ураховувати, що Законом про алкоголь установлено також заборону на продаж пива (крім безалкогольного), слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів у певних місцях, на території яких може бути встановлено об'єкти пересувної торгівлі. Крім того, на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити чи обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв |
| — технічно складних та великогабаритних товарів | До технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, обладнання тощо), що складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів. Перелік груп технічно складних товарів міститься в додатку 1 до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 11.04.02 р. № 506 |
| — тканин, взуття (крім домашнього та робочого), швейних виробів (крім робочого одягу та головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірки | Що таке домашнє взуття, у нормативних документах не зазначається, тому до цього поняття цілком може вписатися, скажімо, пляжне взуття, яке можна носити і вдома |
| — дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них | Перелік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння міститься в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. № 637/97-ВР. Під дію цього Закону підпадає також торгівля напівдорогоцінним камінням, тому ним у дрібнороздрібній мережі торгувати також не можна. А от іншою продукцією, наприклад, сувенірною, що містить недорогоцінні камені, у дрібнороздрібній мережі торгувати можна
|
| — вогненебезпечних товарів побутової хімії, піротехнічних іграшок, пально-мастильних матеріалів (крім тих, що реалізуються через авторозвозки системи споживчої кооперації) | Зауважимо, що до вогненебезпечних відносяться багато які товари побутової хімії, наприклад аерозольні освіжувачі повітря, тому продукцію, що продається, слід проаналізувати за цим критерієм |
Коли на дрібнороздрібну торгівлю потрібно отримувати патент і ліцензію
Відповідно до
ст. 3 Закону про патентування патент слід отримувати на торгівлю за готівкові кошти, зокрема через кіоски, палатки та інші МАФ, що займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торговельних точок у відведених для торговельної діяльності місцях. Як бачимо, патентуванню підлягає продаж за готівку практично через усі пункти дрібнороздрібної торгівлі.Водночас існують винятки з цих загальних правил. Зокрема, не потрібно отримувати патент у таких випадках:
— при продажу через лотки, прилавки, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності — фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності (
п. 3 ст. 3 Закону про патентування);—
при торгівлі виключно* такими товарами вітчизняного виробництва, як хліб та хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова та кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока та вершків згущених з добавками та без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар та засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню (п. 6 ст. 3 Закону про патентування);—
при торгівлі, що здійснюється платниками єдиного податку (п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99) або фіксованого сільськогосподарського податку (ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV).* Умова про торгівлю виключно цими видами продукції, зокрема, має на увазі, що жодними іншими супутніми товарами торгувати не можна. Отже, навіть продаж за окрему плату пакетів, у які фасується, скажімо, морозиво, свідчитиме про порушення цих правил. Таку упаковку можна розцінювати як складову продукції лише в тому випадку, якщо за неї окремо не справляється плата.
В інших випадках патент необхідно отримати на кожен окремий пункт виїзної торгівлі:
— на стаціонарний об'єкт — у ДПІ за місцезнаходженням торговельної точки;
— на об'єкт пересувної торговельної мережі — у ДПІ за місцем реєстрації суб'єкта господарювання (п. 3 ст. 2 Закону про патентування). Такий патент з позначкою «виїзна торгівля» та номера автотранспорту діє на всій території України.
Якщо торгівля здійснюється на короткостроковій основі, у ДПІ за місцем здійснення торгівлі можна отримати короткостроковий патент із терміном дії від 1 до 15 днів (пп. 4, 5 ст. 3 Закону про патентування).
Безпосередньо продаж товарів через дрібнороздрібну мережу не ліцензується, однак ліцензію слід отримати при торгівлі товарами, що підлягають ліцензуванню, зокрема алкогольними напоями і тютюновими виробами (з урахуванням наведених вище обмежень щодо умов їх продажу).
Особливості приймання готівки в дрібнороздрібній торгівлі
Відповідно до
Закону про РРО у кожному місці проведення розрахунків необхідно застосовувати зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій (РРО). Як правило, для цих цілей використовують портативні РРО, які разом з книгою обліку розрахункових операцій (далі — КОРО) реєструються:— при стаціонарній (напівстаціонарній) торгівлі — за місцезнаходженням МАФ;
— при пересувній (виїзні) торгівлі за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (див.
п. 2.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) і п. 2.1 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614).Без використання РРО та розрахункових книжок (далі — РК) може здійснюватися продаж:
— води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів (
п. 11 ст. 9 Закону про РРО);— у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообороту за відсутності продажу алкогольних напоїв і підакцизних непродовольчих товарів (
п. 10 ст. 9 Закону про РРО);— продукції власного виробництва підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і засвідчених печаткою в установленому порядку (
п. 1 ст. 9 Закону про РРО);— товарів приватними підприємцями на фікспатенті та платниками єдиного податку, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив) (
пп. 5, 6 ст. 9 Закону про РРО)Крім того, без РРО, але з використанням РК та КОРО, дозволяється продавати товари відповідно до
Переліку, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 (ст. 10 Закону про РРО), але для більшості товарів із цього Переліку діє обмеження річного обсягу операцій, у разі перевищення якого використання РРО є обов'язковим, у розмірі 200 тис. грн. з розрахунку на одного суб'єкта господарювання (а не на одну торговельну точку).Також слід урахувати, що місце проведення готівкових розрахунків, у тому числі із застосуванням РРО, є касою (
п. 1.2 Положення № 637), у зв'язку з чим у торговельному пункті необхідно вести касову книгу. Водночас не потрібно вести касову книгу та оформляти прибуткові (видаткові) касові ордери в пунктах продажу, що застосовують РРО або РК з відображенням їх даних у КОРО, якщо в такій точці продажу не отримують і не видають готівку за касовими ордерами, тобто лише приймають і здають до каси підприємства чи банку виручку, а інші касові операції не виконують (п. 4.2 Положення № 637; листи НБУ від 29.02.08 р. № 11-113/819-2371, від 06.02.08 р. № 11-113/423-1352, від 04.10.07 р. № 11-115/3693-10119). Тоді для поточних потреб (наприклад, для сплати ринкового збору) відповідну готівку слід отримувати з каси підприємства, оскільки при використанні для цих цілей виручки з РРО має бути виписано видатковий касовий ордер (див. листи ДПАУ від 08.08.07 р. № 15658/7/23-7017, НБУ від 25.05.07 р. № 11-110/2058-5398). А от на операції отримання розмінної монети ці обмеження не поширюються, оскільки, на думку НБУ, у таких випадках прибутковий касовий ордер не виписується, а до РРО її вносять за допомогою операції «службове внесення» (лист НБУ від 05.12.07 р. № 11-113/4587-12584).Крім того, касову книгу не ведуть фізичні особи — підприємці (
п. 4.2 Положення № 637).Незалежно від того, чи ведеться касова книга, суми оприбуткованої виручки беруть участь у розрахунку ліміту каси та мають задаватися до банку у строки, передбачені
п. 5.1 Положення № 637 (див. листи НБУ від 09.11.09 р. № 11-113/5029-20868, від 04.10.07 р. № 11-115/3693-10119).На цьому сьогодні закінчимо розмову про організаційні особливості сезонної торгівлі. Безумовно, викладеним «організаційна» тематика не вичерпується, зокрема, існують особливості цінової політики такої торгівлі, списання зіпсованої продукції, але це вже тема майбутніх публікацій.
Документи статті
Документи статті
КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ЗКУ
— Земельний кодекс України від 25.10.01 р. № 2768-III.Закон про благоустрій
— Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.05 р. № 2807-ІV.Закон про дозвільну систему
— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.05 р. № 2806-IV.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-III.Закон про патентування
— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.Закон про пожежну безпеку
— Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII.Закон про санітарне благополуччя
— Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.Закон про алкоголь
— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.Інструкція № 327
— Інструкція із заповнення форм державних статистичних спостережень щодо торговельної мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.05 р. № 327.Положення № 637
— Положення про ведення касових операцій в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637.Правила № 369
— Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 08.07.96 р. № 369.Санітарні правила
— Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі, затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР від 16.04.91 р. № 5781-91.Правила № 185
— Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 11.07.03 р. № 185.Правила № 104
— Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.07 р. № 104.Єдині правила
— Єдині правила ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою КМУ від 30.03.94 р. № 198.Порядок розміщення МАФ
— Порядок розміщення малих архітектурних форм для проведення підприємницької діяльності, затверджений постановою КМУ від 26.08.09 р. № 982 (див. додаток «Документи» // «БТ», 2009, № 40 ).Методрекомендації щодо визначення нерухомості
— Методичні рекомендації щодо визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджені наказом Мін'юсту від 14.04.09 р. № 660/5.
