КОНТРОЛЬ ЗА ЧИСТИМИ АКТИВАМИ,
або Коли виникає загроза ліквідації
Про діючі не перший рік норми, які зобов'язали АТ і ТОВ стежити за тим, щоб розмір чистих активів не ставав менше розміру статутного фонду, знає багато хто. Однак зовсім не всі сприймають загрозу ліквідації госптовариства в разі їх порушення як реальну. Пропонуємо розібратися, з якою метою встановлено обов'язок для АТ і ТОВ забезпечувати відповідний розмір чистих активів, чи існують механізми контролю за його виконанням з боку держорганів та хто наділений повноваженням ініціювати процедуру ліквідації госптовариства при виявленні факту невідповідності чистих активів розміру статутного фонду.
Роман КАБАЛЬСЬКИЙ, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Чисті активи
≥ статутний фондПерш ніж перейти до аналізу законодавчих положень, що встановлюють обов'язок госптовариств контролювати розмір чистих активів, скажемо кілька слів про те, яка мета його встановлення.
Однією з основних функцій статутного фонду, як відомо, є створення певних гарантій для контрагентів госптовариства. Особливо важливо це для тих госптовариств, в яких учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в межах своїх вкладів, з яких і формується статутний фонд. Відповідно, потенційний партнер госптовариства, оцінюючи ризики співпраці з ним, насамперед орієнтується на розмір статутного фонду такого суб'єкта господарювання. Безумовно, це не єдиний показник, що береться до уваги, але дуже істотний.
Однак розмір статутного фонду, якщо вартість чистих активів йому не відповідає, стає лише цифрою у статуті товариства та перестає виконувати свою забезпечувальну функцію. Щоб уникнути такої ситуації, законодавець закріпив обов'язок для госптовариств забезпечувати відповідність вартості чистих активів та розміру статутного фонду.
Отже, згідно з
ч. 4 ст. 144 ЦКУ якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів (далі — ЧА) товариства з обмеженою відповідальністю виявиться менше статутного фонду (далі — СФ), товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого СФ та зареєструвати відповідні зміни у статуті в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість ЧА товариства стає менше визначеного законом мінімального розміру статутного фонду (далі — СФmin), товариство підлягає ліквідації.З цього правила можна вивести такий
алгоритм дій для ТОВ (див. рисунок).
Аналогічний обов'язок стежити за вартістю ЧА передбачено і для акціонерних товариств (
ч. 3 ст. 155 ЦКУ). Більш того, з набуттям чинності Законом про АТ вимоги до його виконання стали дещо визначенішими порівняно з вимогами, що висуваються до ТОВ: для АТ установлено строк, протягом якого товариство зобов'язане привести вартість ЧА у відповідність до СФ або прийняти рішення про ліквідацію. Він становить 10 місяців від дня настання невідповідності між двома зазначеними величинами (ч. 3 ст. 14 Закону про АТ). Моментом виникнення невідповідності між вартістю ЧА та СФ потрібно вважати момент закінчення фінансового року.Звертаємо увагу:
вартість ЧА визначається як різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами (ч. 2 ст. 14 Закону про АТ). Інакше кажучи, вартість чистих активів дорівнює величині власного капіталу, тобто підсумку розділу 1 пасиву Балансу*.* Для порівняння з величиною ЧА розмір СФ визначають без урахування неоплаченого та вилученого капіталу. Наприклад, якщо зафіксований в установчих документах розмір СФ дорівнює 200000 грн. і при цьому на дату звіту його частину в розмірі 50000 не оплачено, то ЧА порівнюють з 150000 грн. (200000 - 50000).
Отриману шляхом таких розрахунків величину слід порівняти із зафіксованим у статуті розміром СФ. Якщо вартість ЧА більше розміру СФ або дорівнює йому, товариство продовжує діяти в загальному порядку. Якщо ж при порівнянні цих двох величин результат від’ємний, то додатково також необхідно перевірити, чи не стала вартість ЧА нижчою від передбаченого законодавством СФmin.
Стосовно останньої величини — СФmin — слід звернути увагу на зміни, що відбулися в законодавстві. Зупинимося на них докладніше.
Мінімальний СФ для ТОВ
Законом № 1759
вимоги до мінімального розміру статутного фонду для товариств з обмеженою відповідальністю значно знижено — зі ста мінзарплат до однієї.Це означає, що для ТОВ, які проходять держреєстрацію після 30.12.09 р., достатньо мати статутний фонд, що дорівнює одній мінзарплаті, діючій на момент створення ТОВ. Цікаво, що Держкомпідприємництва, на відміну від інших держорганів, висловився за те, що при визначенні розміру СФ слід застосовувати
мінзарплату в розмірі 744 грн. (лист від 18.01.10 р. № 321).До речі, у
ч. 4 ст. 144 ЦКУ, де йдеться про те, що вартість ЧА товариства має бути не менше визначеного законом СФmin, а інакше товариство підлягає ліквідації, немає чіткої вказівки, на який момент необхідно визначати СФmin,— на момент створення товариства чи на момент порівняння з вартістю ЧА. Оскільки СФmin —це та величина, з якою порівнюється СФ на момент створення ТОВ, то слід передбачити, що і для цілей визначення того, чи дотримується ТОВ вимог до вартості чистих активів, також має застосовуватися ця величина. Такий висновок логічний, і ми повністю його підтримуємо.Однак у цьому випадку ми маємо особливу ситуацію: вимоги до чистих активів ТОВ, зареєстрованих до 30.12.09 р., і до ТОВ, що створюються після цієї дати, відрізняються у 100 разів. Це істотно.
Ліквідація, якщо вона ініціюється уповноваженим державним органом, має розглядатися як адміністративно-господарська санкція (скасування державної реєстрації та ліквідацію суб'єкта господарювання названо серед адмінгоспсанкцій, перелічених у ст. 239 ГКУ). Отже, можна говорити про таке: знизивши вимоги до мінімального розміру СФ, законодавець пом'якшив відповідальність за невиконання вимог до вартості чистих активів. Поки що важко робити прогнози, як це питання вирішуватиметься судами, але, на наш погляд, ці аргументи можна запам'ятати, щоб скористатися ними за крайньої потреби.
Чи є механізм контролю?
Згідно з
ч. 2 ст. 18 Закону про госптовариства достовірність і повноту річної фінансової звітності товариства має бути підтверджено аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менше 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян провадиться один раз на три роки.Перший, хто може скористатися такою інформацією, — учасник госптовариства. Кожен учасник товариства має право на отримання інформації про діяльність товариства (
п. «г» ч. 1 ст. 10 Закону про госптовариства). На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.Питання полягає в тому, які існують важелі впливу на таку ситуацію в учасника госптовариства. Звернутися до суду з вимогою зобов'язати госптовариство збільшити вартість ЧА шляхом унесення додаткових внесків чи в інший спосіб забезпечити виконання вимог законодавства такий учасник не може. Водночас, на нашу думку, позов учасника госптовариства може містити вимогу зобов'язати товариство розглянути питання про необхідність приведення вартості чистих активів до потрібного законодавством розміру (див.
постанову ВГСУ від 23.12.08 р. № 18/373, від 16.12.08 р. № 11/13-08-146).Питання про те, чи може учасник звернутися до суду з вимогою про ліквідацію госптовариства внаслідок невідповідності вартості чистих активів розміру статутного фонду, є досить дискусійним.
Як зазначає ВГСУ,
Закон про госптовариства не містить норми, яка б регулювала порядок ліквідації товариства. Оскільки законом не названо орган, що має право звертатися до суду у випадках, передбачених ч. 4 ст. 144 і ч. 3 ст. 155 ЦКУ, ліквідація товариства в цих випадках згідно з ч. 4 ст. 145 і ч. 2 ст. 159 ЦКУ може здійснюватися за рішенням вищого органу госптовариства (тобто загальних зборів учасників). Крім того, у таких випадках ліквідація госптовариства може здійснюватися також за позовом прокурора. Це пов'язане з тим, що Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII передбачає повноваження прокурора здійснювати контроль за дотриманням чинного законодавства. Так, відповідно до п. 6 ст. 20 Закону до повноважень прокурора в межах нагляду за дотриманням і застосуванням законів входить повноваження звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (п. 9 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.08 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України). Як бачимо, уповноваженими на те, щоб ініціювати розгляд у суді справи про ліквідацію госптовариства , ВГСУ вважає або загальні збори учасників госптовариства, або прокурора*. Водночас у Рекомендаціях ВГСУ від 28.12.07 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначається, що спори про ліквідацію або скасування держреєстрації господарських товариств за позовами акціонерів чи учасників є корпоративними та розглядаються господарськими судами (п. 1.4 Рекомендацій).* Проте власне неподання фінансової звітності державному реєстратору, на наш погляд, стати підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про ліквідацію господарського товариства не може. Максимум, що загрожує юридичній особі в цьому випадку, — винесення прокурором припису чи подання про усунення порушень закону.
Слід також зауважити, що свого часу Держкомпідприємництва визнавав право подавати позови про ліквідацію госптовариств унаслідок невідповідності вартості ЧА розміру мінімального статутного фонду і за податківцями (лист від 09.08.05 р. № 6610). Але, як бачимо, суди виступили проти такої позиції. Підтверджує це і практика судів нижчих інстанцій (див., наприклад, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.08 р. у справі № 22а-3690/08, Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.09 р. у справі № 2а-159/09/1270).
Крім учасників госптовариства, суб'єктом, якому на підставі вимог законодавства має бути надано інформацію про фінансовий стан товариства, виступає державний реєстратор. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, наступного за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі Балансу та Звіту про річні фінансові результати.
Держкомпідприємництва про цей обов'язок суб'єктів господарювання та про порядок його виконання нагадує досить регулярно (див. листи від 18.01.07 р. № 332, від 30.05.07 р. № 3846). У них, зокрема, зазначено, що юридичні особи, які входять до категорії суб'єктів малого підприємництва, повинні здавати звітність у складі форми № 1-м (Баланс) і форми № 2-м (Звіт про фінансові результати). Інші юридичні особи — у складі форми № 1 (Баланс) і форми № 2 (Звіт про фінансові результати). Також указувалося на доцільність оформлення опису вкладення в разі, якщо звітність надсилається цінним листом, а не подається держреєстратору особисто. Нотаріальне посвідчення підписів на звітності не потрібне. Окремо слід звернути увагу, що до числа документів, які подаються держреєстратору, не входить аудиторський висновок (лист Держкомпідприємництва від 26.03.08 р. № 2575).
Крім того, якщо спочатку Держкомпідприємництва наполягав на тому, що звітність має містити відповідну позначку органу державної статистики про дату отримання ним цієї звітності, то пізніше він визнав, що така позначка не потрібна (лист Держкомпідприємництва від 14.03.07 р. № 04/4-6/103).
Але чи спричинює будь-які реальні наслідки цей обов'язок для госптовариств?
По-перше, чинне законодавство не встановлює відповідальності за неподання фінансової звітності держреєстратору, що спричинило невиконання переважною більшістю госптовариств цієї вимоги.
По-друге, держреєстратори в разі сумлінного виконання госптовариством обов'язку щодо подання ним фінансової звітності та виявлення факту того, що вартість ЧА менше СФmin,усе одно не передають цю інформацію до прокуратури. Так, ДКЦПФР у листі від 27.06.07 р. № 13/03/10774 зауважила, що серед цілей установлення обов'язку подавати фінансову звітність держреєстратору, забезпечення можливості відстежити, чи відповідає вартість ЧА визначеному законом СФmin(ст. 144, 155 ЦКУ). І в цьому ж листі ДКЦПФР визнає, що порядок обміну інформацією між державним реєстратором та органами державної влади щодо виконання норм статей 144, 155 ЦКУ не передбачений. Якщо інформація все-таки надійде до прокурора, ще одна зачіпка — строки застосування адмінгоспсанкцій. Нагадаємо: згідно зі ст. 250 ГКУ адміністративно-господарська санкція може застосовуватися протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше року з дня його вчинення (див. постанову ВГСУ від 23.12.08 р. № 18/373).
До речі, обов'язок подання фінансової звітності держреєстратору пов'язаний з тим, що, за задумом законодавця, цю інформацію має бути включено до Єдиного державного реєстру, щоб з нею могли ознайомитися треті особи, зокрема кредитори госптовариства. Сенс у цьому, безумовно, є: інтереси кредитора насамперед перебувають під загрозою порушення в тому випадку, якщо вартість ЧА госптовариства стає менше СФmin фонду. Однак навіть за наявності у кредитора інформації про такий скрутний фінансовий стан його боржника звернутися до суду безпосередньо з вимогою про ліквідацію госптовариства він не може. Кредитор може надати відповідну інформацію прокурору. Але навряд чи хтось із кредиторів буде зацікавлений у такому розвитку подій. Швидшою, зручнішою та більш звичною для кредиторів буде процедура банкрутства за наявності для цього достатніх підстав (заборгованість за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, має становити понад 300 мінзарплат). Утім, варіант зі зверненням до прокуратури із заявою про недотримання госптовариством вимог до мінімальної вартості ЧА дає кредиторам можливість заявити про свої вимоги до настання строку виконання зобов'язань.
Набагато більшу увагу цьому питанню приділяють територіальні управління ДКЦПФР при перевірках дотримання акціонерними товариствами вимог законодавства про цінні папери. І хоча повноваженнями звертатися до суду з вимогою про ліквідацію госптовариства внаслідок зниження вартості ЧА до рівня нижче СФmin ці контролюючі органи не наділені (див. постанову Господарського суду Хмельницької області від 04.12.07 р. у справі № 9/7435-А), застосування ними санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів суди визнають правомірним. Зокрема, ідеться про санкцію у вигляді попередження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону про держрегулювання ринку ЦП (див. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.09 р. у справі № 2-а-6369/08/0970, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.09 р. у справі № 2а-159/09/1270).
Ось, напевно, усі основні моменти, на які слід звернути увагу акціонерним товариствам і товариствам з обмеженою відповідальністю, оцінюючи показники фінансової звітності за минулий рік.
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.ХКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.Закон про госптовариства
— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.Закон про АТ
— Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 р. № 514-VI.Закон № 1759
— Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.09 р. № 1759-VI.Закон про бухоблік
— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.Закон про держрегулювання ринку ЦП
— Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. № 448/96-ВР.
