ПЕРЕВІРКИ ТОРГОВЦІВ НА РИНКАХ:
позиція Держкомпідприємництва
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.02.10 р. № 2357
«Про перевірки органами місцевого самоврядування суб'єктів господарювання, які торгують на ринках міста»
Цей лист цікавий відразу кількома висновками.
По-перше
, Держкомпідприємництва небезпідставно звертає увагу на те, що перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють торговельну діяльність на ринку, мають відбуватися з дотриманням загальних вимог до порядку проведення перевірок. Одна з них — обов'язкове повідомлення суб'єкта господарювання про планову перевірку (див. «Про повідомлення суб'єктів, які торгують на ринку, про планову перевірку»). Безумовно, ідеться про ситуацію, коли перевіряється діяльність суб’єктів, які торгують на ринку, а не діяльність ринку як самостійного суб'єкта господарювання.Посилання ж контролюючих органів на те, що місце торгівлі на ринку не може вважатися місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а отже, повідомлення про перевірку надіслати неможливо, також виглядає малопереконливим. Надсилати повідомлення про перевірку на торговельне місце на ринку дійсно немає ні сенсу, ні можливості, ураховуючи те, що самостійної адреси воно не має.
Повідомлення має бути надіслане на ту адресу, за якою суб'єкта господарювання зареєстровано, або, якщо це фізична особа — підприємець, — за його місцем проживання. Цю інформацію можна отримати з Єдиного держреєстру. Утім, Держкомпідприємництва пропонує ще один варіант, яким при бажанні можуть скористатися контролюючі органи, — повідомлення можна вручити особисто фізичній особі — підприємцю, якщо торгівлею на ринку займається він самостійно.Якщо в перевіряючих не буде доказів надсилання повідомлення про планову перевірку суб'єкту господарювання, який торгує на ринку, він має право не допустити їх до перевірки. І хоча
лист, що коментується, присвячено перевіркам, які проводяться органами місцевого самоврядування, викладене може стати у пригоді у відносинах з будь-яким контролюючим органом.
| Про повідомлення суб'єктів, які торгують на ринку, про планову перевірку Витяг із лиса, що коментується «<…> захід державного нагляду (контролю) проводиться щодо конкретного суб'єкта господарювання за процедурою, визначеною Законом про контроль [Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 р. № 877-V. — Прим. ред.]. Отже, про проведення планової перевірки особисто повідомляється кожен із суб'єктів господарювання, який здійснює торговельну діяльність на території ринку та щодо якого здійснюється плановий захід державного нагляду (контролю)». |
Друге
, на що слід звернути увагу, — висновок Держкомпідприємництва про те, що мораторій на перевірки, запроваджений постановою КМУ від 21.05.09 р. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» (далі — постанова № 502), продовжує діяти, незважаючи на набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.09 р. № 1759-VI (далі — Закон № 1759 ). Нагадаємо: відповідно до останнього до 01.01.11 р. установлено мораторій на перевірки у сфері господарської діяльності, що проводяться органами державної влади і місцевого самоврядування стосовно суб'єктів малого підприємництва. Слід зауважити, що Закон № 1759 значно стриманіший в обмеженні повноважень перевіряючих порівняно з постановою № 502:—
обмеження стосуються лише перевірок, що проводяться стосовно суб'єктів малого підприємництва, діяльність яких віднесено до середнього або низького ступеня ризику;— передбачений
Законом № 1759 мораторій не поширюється на планові та позапланові перевірки органів податкової служби та органів ПФУ, позапланові перевірки управлінь із захисту прав споживачів.На наш погляд, оскільки
Закон № 1759 і постанова № 502, маючи однаковий предмет регулювання — запровадження тимчасових обмежень на проведення перевірок контролюючими органами, установлюють різні правила, пріоритет слід віддати Закону № 1759, а постанову № 502 у частині встановлення мораторію на перевірки вважати нечинною (до того ж, із самого початку реальна сила мораторію, що запроваджувався цією постановою , ставилася судами під сумнів, оскільки його було введено підзаконним актом). Однак Держкомпідприємництва пропонує інакше дивитися на колізію, що виникла, та вважати постанову № 502 такою, що не суперечить, а доповнює Закон № 1759. Водночас вважаємо: якщо суб'єкти господарювання візьмуть на озброєння цю позицію і, наприклад, не допускатимуть до планових перевірок усі контролюючі органи, за винятком податкової служби, ПФУ та СЕС, навряд чи вони знайдуть підтримку своїх дій у суді.І ще один
висновок листа, що коментується: органи місцевого самоврядування на сьогодні не повинні здійснювати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у сфері торгівлі. Аргументи Держкомпідприємництва із цього приводу такі:1) органи місцевого самоврядування, здійснюючи перевірки дотримання законодавства про торгівлю, дублюють повноваження інших контролюючих органів, що неприпустимо*;
2) мораторій на перевірки діє і щодо перевірок органів місцевого самоврядування;
3) в органів місцевого самоврядування відсутні повноваження на ініціацію прийняття постанови Кабміну, що процедурно унеможливлює затвердження критеріїв ризику, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності та визначається періодичність перевірок.
* Аналогічний висновок щодо перевірок органами місцевого самоврядування дотримання законодавства про працю Держкомпідприємництва робив у своєму листі від 09.10.09 р. № 12268.
На жаль, і з висновком про неправомірність перевірок органів місцевого самоврядування змушені не погодитися:
1) за органами місцевого самоврядування закріплено певні повноваження, серед яких установлення правил торгівлі на ринках та контроль за їх дотриманням (п. 44 ч. 1 ст. 26, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР); у межах цих повноважень органи місцевого самоврядування не дублюють інші держоргани та можуть здійснювати перевірки;
2) мораторій дійсно поширюється на перевірки, що проводяться органами місцевого самоврядування, але діє він тільки щодо суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють діяльність із низьким або середнім ступенем ризику; на перевірки інших суб'єктів господарювання заборону не встановлено;
3) повноваження щодо проведення перевірок органами місцевого самоврядування вважаються делегованими, тобто відповідно до закону переданими їм від органів виконавчої влади, тому в межах їх реалізації цілком допустима ініціація прийняття постанови Кабміну, якою б затверджувалися критерії оцінки ризику від здійснення господарської діяльності, що підлягає перевірці органами місцевого самоврядування. Крім того, відсутність таких критеріїв не забороняє проведення перевірок, а тільки призводить до того, що планові перевірки можуть здійснюватися не частіше одного разу на п'ять років.
