СПОРИ У ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДАХ
не дають права на валові витрати щодо сумнівної заборгованості
Лист Державної податкової адміністрації України від 05.05.10 р. № 8786/7/15-0317
«Про розгляд листа»
У
листі, що коментується, ДПАУ надала відповідь щодо можливості включення платником податку до складу валових витрат сум сумнівної заборгованості на підставі рішень третейського суду.ДПАУ дійшла висновку, що платник податку має право на збільшення суми валових витрат відповідно до
п.п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток ) тільки в разі звернення до суду загальної юрисдикції, а подання позову до третейського суду та Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України права на валові витрати за цим пунктом не дає.На обґрунтування своєї позиції податківці навели такі аргументи.
1. У
п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток ідеться про подання позову до суду (див. «Подання позову до якого суду дає право на валові витрати»).
| Подання позову до якого суду дає право на валові витрати Витяг із п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток «12.1.1. Платник податку — продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна». |
2. Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя — це було підтверджено
КСУ в рішенні від 10.01.08 р. № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008.3. Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітражний суд не входять до системи судів загальної юрисдикції, що прямо випливає зі
ст. 20 Закону України «Про судоустрій» від 05.06.81 р. № 2022-X (далі — Закон про судоустрій) і ст. 125 Конституції.Тим часом, незважаючи на обґрунтованість кожного з наведених вище аргументів, є можливість іншого трактування норм
п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток.Це питання неоднозначне, оскільки не зрозуміло, в якому значенні (вузькому або широкому) у цьому випадку вживається термін «суд».
У вузькому трактуванні під терміном «суд» розуміються лише суди загальної юрисдикції, до яких третейські суди не належать. Саме так термін «суд» визначається у
ст. 20 Закону про судоустрій і ст. 125 Конституції. На користь «вузького» прочитання свідчить те, що в нормі п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток , зокрема, ідеться про подання позову до суду про порушення справи про банкрутство, тоді як третейські суди не мають повноважень на розгляд цієї категорії справ (ст. 6 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.04 р. № 1701-IV, далі — Закон про третейські суди).У широкому трактуванні під судом розуміється будь-який юрисдикційний орган, що має право на законних підставах розглядати спір між сторонами та виносити щодо нього обов'язкове рішення. Третейський суд, безумовно, таким органом є. Адже згідно зі
ст. 50 Закону про третейські суди сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Якщо ж рішення суду не виконується добровільно, воно підлягає примусовому виконанню шляхом подання відповідної заяви до господарського суду (ст. 56 Закону про третейські суди). Хоча тут криється і певна можливість для «податкових зловживань», оскільки якщо контрагент добровільно не виконає рішення третейського суду, а позивач не подасть відповідну заяву до господарського суду, заборгованість так і не буде стягнуто.На користь цієї позиції свідчить системне тлумачення
Закону про податок на прибуток. Очевидно, що наведена в п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток умова про подання позову до суду пов'язана з ужиттям платником певних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з контрагента з метою виконання ним своїх зобов'язань. А як зазначалося в рішенні КСУ від 10.01.08 р. № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008, звернення до третейського суду є одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин, гарантованих ст. 55 Конституцій. При цьому КСУ наголосив на тому, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних та господарських правовідносин ґрунтується на міжнародному праві.Держава надає підтримку третейським судам, у тому числі шляхом надання податкових преференцій (
пп. 4.2.19, 5.2.2 Закону про податок на прибуток). Водночас незазначення в п.п. 12.1.1 цього Закону третейських судів фактично робить невигідним звернення до них з податкової позиції, що навряд чи входило до задумів законодавця.До того ж слід ураховувати, що третейський суд включається в поняття «суд», зокрема, у
ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують і судові інстанції (див., наприклад, постанови ВГСУ від 03.10.06 р. у справі № 15/182-06 і від 30.10.07 р. № 25/304).Та і в судових розглядах стосовно виникнення валових доходів у покупця за
п.п. 12.1.5 Закону про податок на прибуток зустрічаються розширювальні трактування терміна «суд», із включенням до нього й Міжнародного комерційного арбітражного суду (див. постанову ВГСУ від 16.06.05 р. у справі № 29/436).Однак на сьогодні сумнівну заборгованість при поданні позову до третейського суду безпечніше до валових витрат не включати, оскільки ДПАУ зобов'язала ДПІ довести
лист, що коментується, до відома платників податків та підпорядкованих підрозділів і враховувати його при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.Рекомендуємо також ознайомитися зі статтею
«Безнадійна та сумнівна заборгованість у запитаннях читачів» // «БТ», 2009, № 25, с. 19.
