ВІДПУСТКА НА ДІТЕЙ:
тривалість, підстави та порядок надання
Чинне законодавство надає деяким категоріям працівників (переважно жінкам), які мають дітей, право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 або 17 календарних днів. Причому надання цієї відпустки за наявності на те підстав є обов'язковим. Сьогодні детально розглянемо, хто має право на таку відпустку, в яких випадках, якої тривалості, які підтверджуючі документи для цього потрібні. Варто зазначити, що на законодавчому рівні питання надання відпустки на дітей урегульоване досить нечітко, тому при розгляді нюансів та спірних ситуацій доводиться спиратися на існуючі роз'яснення Мінпраці та судову практику, що ми і зробили в сьогоднішній публікації.
Наталія ЖУРАВЛЬОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Що є відпусткою на дітей
Перш ніж розглядати, кому, в яких випадках та якої тривалості надається відпустка на дітей, давайте розберемо, чим вона є.
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до категорії
соціальних відпусток і надається на підставі ст. 1821 КЗпП, ст. 19 і 20 Закону про відпустки. При наданні цієї відпустки необхідно враховувати умови її надання:1) відпустка на дітей повністю оплачується за рахунок коштів роботодавця
. Середньоденна зарплата для оплати такої відпустки розраховується виходячи з доходу за останні 12 календарних місяців відповідно до Порядку № 100 (у загальному порядку, як і для оплати щорічних відпусток). Ця виплата входить до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, а отже, обкладається «згори» та «знизу» соцвнесками, а для цілей обкладення податком з доходів є зарплатою (ознака доходу у ф. № 1ДФ — «01»);2) така відпустка надається понад щорічні відпустки
, установлені ст. 6, 7 і 8 Закону про відпустки*, а також понад щорічні відпустки, установлені іншими законами та нормативно-правовими актами. Це означає, що така відпустка може надаватися понад максимальну тривалість щорічних основної та додаткових відпусток (у загальному випадку — 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів);* Мається на увазі понад щорічну основну відпустку, щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці та інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством.
3) на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення або продовження
, установлені ст. 11 Закону про відпустки. Наприклад, відпустка подовжується або переноситься на інший період у разі настання тимчасової непрацездатності працівника, початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, навчальної відпустки тощо. Проте в разі хвороби дитини відпустку не переносять і не подовжують (детальніше див. статтю «Хвороба у відпустці — порядок оплати днів хвороби та відпустки»// «БТ», 2009, № 32, с. 16);4) ця відпустка повної тривалості може надаватися до настання відробітку шести місяців на новій роботі
. Зазначене обмеження на соціальні відпустки не поширюється, воно встановлене тільки щодо щорічних основної та додаткової відпусток (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). Проте, якщо в році прийняття на роботу працівник працював в іншого роботодавця, то за такий календарний рік відпустку не надають (детальніше див. розділ «Тривалість відпустки на дітей» на с. 22);5) питання з поділом відпустки на частини на сьогодні не врегульовано.
Стаття 12 Закону про відпустки передбачає можливість поділу відпустки на частини (основна безперервна частина має бути не менше 14 днів) тільки для щорічних відпусток. Щодо соціальної відпустки на дітей немає ні норми, що дозволяє, ні норми, що забороняє. Тому вважаємо за можливе ділити таку відпустку на частини в порядку, погодженому між працівником та роботодавцем;6) якщо працівник не звільняється, то відпустку на дітей не може бути замінено грошовою компенсацією
, тобто ці дні працівник повинен відгуляти. Закон про відпустки забороняє замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім випадків, зазначених у ст. 24 цього Закону. Цією нормою передбачено, що за бажанням працівника частину щорічної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику основної та додаткових відпусток не може бути менше 24 днів. Так, якщо працівниця має право на 24 дні основної відпустки та 10 днів відпустки на дітей, вважаємо, що вона може взяти 14 днів основної та 10 днів відпустки на дітей, а за ті 10 днів основної відпустки, що залишилися, отримати грошову компенсацію;7) при переведенні працівника на інше підприємство компенсація невикористаних днів відпустки на дітей не перераховується на поточний рахунок його нового роботодавця
. Стаття 24 Закону про відпустки дозволяє за бажанням працівника перерахувати новому роботодавцю грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки. Отже, компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки на дітей має бути виплачено працівнику на руки при звільненні;8) при звільненні працівнику виплачується компенсація за невикористані ним дні відпустки на дітей за всі роки.
Тут слід зазначити, що відпустка на дітей не має строку давності щодо її надання (лист Мінпраці від 19.02.10 р. № 48/13/116-10). Відповідно, при звільненні працівнику необхідно виплатити компенсацію за дні такої невикористаної відпустки за всі роки, коли він мав на це право. При цьому слід мати на увазі, що тривалість відпустки за кожен рік визначається з урахуванням чинного на той момент законодавства і права працівника на неї. Наприклад, за 2009 рік тривалість відпустки на дітей становить 7 і 14 календарних днів (якщо є дві та більше підстави для надання відпустки), а за 2010 рік — 10 і 17, відповідно. При виплаті компенсації слід ураховувати, що в обов'язковому порядку відпустка на дітей почала надаватися з 2003 року, а за підставами «одинока мати» і «прийомний батько» — з 2004 і 2010 років, відповідно (див. табл. 1 на с. 20).
Хто має право на відпустку на дітей
Категорії працівників, які мають право на відпустку на дітей, перераховано у
ст. 19 Закону про відпустки. Перелік документів, які повинні надати відповідні категорії працівників для того, щоб отримати право на таку відпустку, наведено в табл. 2 на с. 20.
Таблиця 1.
Тривалість відпустки в період з 1997 року| Підстава для надання | З 1997 року* | З 2003 року | З 2004 року | З 2010 року |
| Жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років | 5 к. дн. | 7 (14**) к. дн. | 7 (14**) к. дн. | 10 (17**) к. дн. |
| Жінка, яка має дитину-інваліда | ||||
| Жінка, яка всиновила дитину | ||||
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у випадку тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | ||||
| Особа, яка взяла дитину під опіку | ||||
| Одинока мати | Х | Х | ||
| Один з прийомних батьків | Х | |||
| *У цей період відпустка надавалася за бажанням працівника.** За наявності декількох підстав. | ||||
Таблиця 2.
Документи, які підтверджують право на відпустку на дітей| Працівник | Граничний вік дитини | Підтверджуючі документи |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років
| 15 років | — свідоцтва про народження дітей |
| Примітка. Право на відпустку виникає незалежно від того, заміжня жінка чи ні. | ||
| 2. Жінка, яка має дитину-інваліда
| 18 років* | — свідоцтво про народження дитини; — медичний висновок, виданий закладами та установами МОЗ (якщо дитині не виповнилося 16 років); — пенсійне посвідчення дитини або довідка МСЕК (для дитини віком від 16 до 18 років) |
| 3. Жінка, яка усиновила дитину
| 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — рішення суду про усиновлення дитини |
| 4. Одинока мати, у тому числі:
| ||
| 4.1) жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері | 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — довідка РАЦСу про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини; — паспорт жінки |
| 4.2) удова | 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — свідоцтво про шлюб; — свідоцтво про смерть чоловіка; — паспорт жінки |
| 4.3) розлучена жінка, яка виховує дитину без батька | 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — свідоцтво про шлюб; — свідоцтво про розірвання шлюбу; — документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини (детальніше див. розділ «Як розлученій жінці підтвердити статус одинокої матері» 21)
|
| 4.4.) жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена | 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — свідоцтво про шлюб; — паспорт |
| Примітка. Таке визначення одинокої матері наводилося в листах Мінпраці від 20.04.05 р. № 36-152, від 06.07.06 р. № 247/13/116-06, від 04.06.07 р. № 132/13/133-07. При цьому Мінпраці акцентує увагу, що п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки під одинокою розуміється мати, яка виховує дитину без батька. Тому участь батька або інших осіб в утримуванні дитини (наприклад, наявність вітчима) не позбавляє матір статусу одинокої. Інакше кажучи, їй зовсім не обов'язково самій утримувати дитину. | ||
| 5. Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі)
| 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — документи, що підтверджують неучасть матері у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері дитини; або рішення про позбавлення матері батьківських прав; або рішення суду (органу опіки та піклування), згідно з яким дитина лишається жити з батьком, і мати не бере участі в її вихованні; або інші документи, що підтверджують виховання дитини батьком без матері); — або довідка з медустанови про тривале лікування матері дитини |
| Примітка. 1. У листі Мінпраці від 21.07.08 р. № 187/13/116-08 роз'яснюється, що одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця, розлученого чоловіка, який виховує дитину без матері. 2. Для отримання додаткової соціальної відпустки вдівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не всиновлена, має надати копію свідоцтва про народження дитини та свідоцтво про смерть матері дитини. | ||
| 6. Особа, яка взяла дитину під опіку
| 14 років | — свідоцтво про народження дитини; — рішення про встановлення опіки |
| Примітка. Опіка встановлюється на дітей віком до 14 років, а піклування — на дітей віком з 14 до 18 років. Керуючись ст. 186 1 і 182 1 КЗпП, Мінпраці в листі від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13 роз'яснює, що право на відпустку на дітей мають також і піклувальники, які виховують дитину віком до 18 років. | ||
| 7. Одному з прийомних батьків (уперше за цією підставою відпустка надається у 2010 році)
| 18 років | — свідоцтво про народження дитини; — рішення про створення прийомної сім'ї; — договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї |
| Примітка. 1. Таке право прийомні батьки отримали завдяки змінам, унесеним до Закону про відпустки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення соціальних гарантій прийомним батькам» від 10.03.10 р. № 1959-VI.2. Ураховуючи, що на відпустку має право тільки один з прийомних батьків, припускаємо, що в заяві на надання на такої відпустки слід зазначити, що другий з прийомних батьків не користується цим правом за своїм місцем роботи. | ||
* Дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовним до неї, вона не набуває права повнолітньої раніше (ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811).
Як розлученій жінці підтвердити статус одинокої матері
При визначенні одинокої матері орієнтуватися необхідно на
п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, де йдеться про жінку, яка виховує дитину без батька*. Якщо батько дитини помер або його ніколи «не було» (запис про батька у свідоцтві про народження відсутній або зроблений за вказівкою матері), довести статус одинокої матері не становить труднощів. Складніше, якщо батьки дитини розлучені, при цьому дитина проживає з матір'ю. Як у цьому випадку жінка повинна доводити, що вона виховує дитину без батька? Ситуацію ускладнює той факт, що в законодавстві немає ні чіткого, ні приблизного переліку документів, які б підтверджували цей факт. У зв'язку з цим нам нічого не залишається, як спиратися на роз'яснення Мінпраці та судову практику.* Звертаємо увагу, що таке визначення одинокої матері використовується виключно для цілей Закону про відпустки. Наприклад, для цілей Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV використовується визначення одинокої матері, наведене в Порядку надання документів та їх складі при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженому постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035.
Спочатку зазначимо момент, що не викликає заперечень: для визнання одинокою матір'ю жінці зовсім не обов'язково самій ще й утримувати дитину. Якщо жінка виховує дитину без батька (це якраз і потрібно довести!), але при цьому отримує від нього аліменти на дитину, то це не позбавляє її права на додаткову відпустку на дітей (листи Мінпраці від 04.06.07 р. № 132/13/133-07 і від 06.07.06 р. № 247/13/116-06).
Тепер про складніше: що розуміти під «вихованням дитини без батька» і як це довести. Раніше Мінпраці дотримувалося такої думки (листи від 06.07.06 р. № 247/13/116-06, від 04.06.07 р. № 132/13/133-07): батька можна визнати таким, що бере участь у вихованні дитини тільки в тому випадку, якщо він або проживає разом з дитиною або, якщо є інші докази щоденної участі батька в її вихованні. При такому підході довідка ЖЕКу (про зареєстрованих за місцем проживання осіб) про те, що батько проживає окремо від дитини, була одним з підтверджуючих документів того, що батько не бере щоденної участі у вихованні дитини, а, отже, мати дитини визнавалася одинокою.
Крім довідки ЖЕКу, як примірні документи, які можуть засвідчувати факт самостійного виховання дитини матір'ю, наводилися: рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання дитини батьком; або інші документи, які доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини (наприклад, рішення суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, договір щодо здійснення батьківських прав тощо).
Потім Мінпраці почало змінювати свою думку (лист від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13)*, стверджуючи, що самої тільки довідки з ЖЕКу вже не досить, що потрібні й інші підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини. Далі позиція посилилася ще більше, і в листі від 19.05.09 р. № 5565/0/14-09/13 Мінпраці говорить, що розведена жінка для отримання права на додаткову відпустку повинна довести, що батько дитини взагалі не бере участі в її вихованні. Правда, при цьому Мінпраці дає свободу в способах доказу цього факту (див. «Присвоїти працівниці статус одинокої матері може створена на підприємстві комісія»).
* Мін’юст у листі за № 7176-0-33-08-21 від 06.08.08 р. зазначив, що це роз’яснення Мінпраці підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць користування, але цього не відбулося.
| Присвоїти працівниці статус одинокої матері може створена на підприємстві комісія Витяг із листа Мінпраці від 19.05.09 р. № 5565/0/14-09/13 «Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо. Крім того, підтвердженням відсутності участі батька у вихованні дитини може бути аакт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо. Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу тта документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.»/p> |
Як бачимо, на думку Мінпраці, це питання може бути вирішено всередині підприємства або створеної ним профспілки. Від себе додамо, що крім довідок зі школи, дитячого садка, ЖЕКу, різних секцій, гуртків, спортивних організацій, які відвідує дитина, під час складання акта до уваги можна брати й показання свідків: сусідів, родичів, самої дитини тощо. Акт складається комісією в довільній формі. Вважаємо, що для вирішення цього питання можна залучити комісію із соціального страхування, створену на підприємстві.
Тривалість відпустки на дітей
По-перше, так само як і за щорічними відпустками,
святкові та неробочі дні не враховуються при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 5 Закону про відпустки). Наприклад, якщо жінка йде у відпустку на дітей тривалістю 10 к. дн. з 01.03.10 р., то вийти на роботу їй треба 12 березня, оскільки на період відпустки припадає один святковий день — 8 березня.По-друге, відпустка на дітей надається повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після цієї дати
. Так, якщо у працівниці дитина-інвалід, якій виповнюється 18 років у січні 2010 року, то у 2010 році вона має право на відпустку на дітей повної тривалості. Причому надати таку відпустку їй можна в будь-який час протягом 2010 року (як до, так і після дати народження дитини), а в разі ненадання її буде перенесено на наступний рік. Якщо день народження дитини припадає на 1 січня, то за такий рік цю відпустку не можна надавати, оскільки у звітному році дитина вже не потрапляє до категорії «дитина», оскільки вже 1 січня їй виповнюється 18 років.Тепер щодо випадку прийняття на роботу в середині року
працівника, який має право на відпустку на дітей. Необхідність надання йому додаткової оплачуваної відпустки за цей рік залежить від того, чи перебував цей працівник у поточному році у трудових відносинах з іншим суб'єктом господарювання. Якщо працівник до працевлаштування на ваше підприємство десь працював у поточному році, то таку відпустку йому повинен був надати колишній роботодавець, а в разі ненадання він мусив виплатити грошову компенсацію. Відповідно, на новому місці роботи такому працівнику відпустка за цей рік уже не належить. Причому з'ясовувати, чи було фактично надано відпустку або виплачено компенсацію за попереднім місцем роботи, нинішній роботодавець не зобов'язаний. Якщо ж на роботу приймається працівник, який у поточному році ніде не працював, то ви повинні надати йому додаткову відпустку на дітей за наявності на те підстав. При цьому кількість фактично відпрацьованого часу у звітному році не має значення: навіть якщо працівника було прийнято в кінці грудня, йому все одно за цей рік належить відпустка на дітей повної тривалості. Такі роз'яснення Мінпраці надало в листі від 03.03.07 р. № 58/06/186-07*.* Наш коментар до цього листа див. у «БТ», 2007, № 17, с. 10.
І протилежна ситуація — ви звільняєте працівника протягом року: незалежно від того, скільки працівник відпрацював у звітному році, ви зобов'язані надати йому за цей рік відпустку на дітей повної тривалості або виплатити грошову компенсацію при проведенні остаточного розрахунку.
І останній, мабуть, найважливіший момент, який впливає на тривалість відпустки, — це
визначення кількості підстав, що дають на неї право. У загальному випадку тривалість цієї відпустки становить 10 календарних днів (до 2010 року — 7 днів), а за наявності декількох підстав на таку відпустку — загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (до 2010 року — 14 днів). Вислів «загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів», на наш погляд, слід розуміти не так, що роботодавець має право встановлювати меншу тривалість цієї відпустки на власний розсуд, а так: за наявності двох та більше підстав працівнику надають 17 днів.
Визначення кількості підстав для відпустки на дітей
Тепер про те,
як рахувати підстави. Тривалий час Мінпраці не могло визначитися в цьому питанні та кілька разів змінювало свою позицію. Раніше Мінпраці роз'яснювало, що підстави необхідно рахувати відносно дітей (лист від 04.06.07 р. № 132/13/133-07, консультація начальника відділу умов та режимів праці Управління з питань організації праці Мінпраці в «ВПСУ», 2005, № 17-18, № 27, консультація головного фахівця відділу умов і режимів праці Департаменту з питань держрегулювання зарплати та умов праці Мінпраці в «ВПСУ», 2007, № 4, с. 24). За такого підходу одна дитина може бути врахована тільки за однією підставою. Наприклад, працівниця має двох дітей віком до 15 років, одна з яких інвалід. За такого підходу дитина-інвалід ураховувалася тільки один раз — за підставою «жінка, яка має дитину-інваліда» і не могла вже враховуватися для підстави «жінка, яка має двох дітей до 15 років». У результаті працівниці можна було надати додаткову відпустку мінімальної тривалості (до 2010 року — 7 календарних днів).Пізніше Мінпраці змінило свою позицію (сподіваємося, що остаточно). Так, у його
листах від 02.10.07 р. № 316/13/116-07, від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13, від 20.10.09 р. № 292/13/116-09, роз'яснюється, що кількість підстав слід рахувати не з боку дітей, а з боку матері (батька). Згідно з цим підходом, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, один з яких інвалід, має право на відпустку за двома підставами (як «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років», і як «жінка, яка має дитину-інваліда»), тобто їй належить додаткова оплачувана відпустка тривалістю 17 календарних днів (до 2010 року — 14 днів).
Таблиця 3.
Приклади визначення кількості підстав для відпустки на дітей| Ситуація | Тривалість відпустки | Підстави |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Вдова, що має двох дітей віком 10 і 17 років | 10 днів | 1) одинока мати. Право на відпустку працівниця матиме до закінчення року, в якому старша дитина досягне 18-річного віку |
| 2. Розлучена жінка, яка сама виховує дитину-інваліда | 17 днів | 1) одинока мати; 2) жінка, яка має дитину-інваліда |
| 3. Одинока мати має двох дітей до 15 років, і одна з них інвалід | 17 днів | 1) жінка, яка має двох і більше дітей до 15 років; 2) одинока мати; 3) жінка, яка має дитину-інваліда |
| 4. Жінка, яка є піклувальником двох дітей віком до 15 років | 17 днів | 1) жінка, яка має двох і більше дітей до 15 років; 2) особа, яка взяла дитину під опіку |
| 5. Жінка має дитину від першого шлюбу, яку не всиновив другий чоловік, і двох дітей віком до 15 років від другого шлюбу | 17 днів | 1) жінка, яка має двох і більше дітей до 15 років; 2) одинока мати (за умови, що батько першої дитини не бере участі в її вихованні) |
| 6. Чоловік, який перебуває у шлюбі з матір'ю своїх трьох дітей, вік яких не перевищує 15 років | — | Право на додаткову відпустку має тільки одинокий батько. Щодо наявності трьох дітей до 15 років, то право на відпустку за цією підставою має працююча жінка (тобто мати дітей) |
| 7. Вдова, яка має всиновлену дитину | 17 днів | 1) одинока мати; 2) жінка, яка має усиновлену дитину (лист Мінпраці від 02.10.07 р. № 316/13/116-07) |
Якщо працівник не подає заяву на відпустку
Бухгалтери часто запитують: чи буде покарання за ненадання відпустки на дітей, якщо працівник не подавав відповідну заяву? Перш за все, зазначимо, що без заяви працівника ви не зобов'язані надавати йому відпустку. Заборона про ненадання відпустки повної тривалості більше двох років підряд поширюється тільки на щорічні відпустки (
ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки). У зв'язку з цим роботодавця не покарають за те, що працівниці не надавалася відпустка на дітей протягом хоч десяти років підряд з тієї причини, що вона не подавала заяву. Інша справа, що при звільненні цієї працівниці їй необхідно буде виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки на дітей за всі попередні роки незалежно від наявності її заяви, але за умови подання жінкою відповідних документів (див. розділ «Хто має право на відпустку на дітей» на с. 19).Тепер поглянемо, чи зможуть покарати роботодавця, якщо він і в разі звільнення працівника, який має право на таку відпустку, не виплатить йому грошову компенсацію. Тут, на наш погляд, усе залежить від того, чи були в роботодавця на руках документи, що підтверджують право працівника на таку додаткову відпустку. Наприклад, про наявність у працівниці дітей віком до 15 років роботодавець повинен знати з даних, наведених в Особовій картці працівниці. До того ж необхідний пакет документів працівник міг подавати для отримання права на підвищений розмір податкової соціальної пільги (за підставою одинока мати (батько), вдова (вдівець), батьки, які мають трьох і більше дітей). Якщо подані працівником документи дають підстави для надання йому додаткової відпустки на дітей, то при звільненні роботодавець зобов'язаний виплатити йому грошову компенсацію, незважаючи на те що в період роботи працівник не просив надати йому таку відпустку.
Якщо працівник не надав відповідні документи роботодавцю, то і підстави для виплати грошової компенсації при проведенні остаточного розрахунку з ним при звільненні відсутні. Наприклад, із документів, наявних у роботодавця, видно, що працівниця розлучена і має дитину до 18 років. Проте зважаючи на те, що вона не надала документи, підтверджуючі, що батько дитини не бере участі в її вихованні, право на додаткову відпустку на дітей їй не може бути надано. Відповідно, не виплачується в цьому випадку і грошова компенсація при звільненні.
Нюанси надання відпустки на дітей сумісникам
Спочатку відповімо на головне запитання: чи має право сумісник на додаткову оплачувану відпустку на дітей? На наш погляд, має. Справа в тому, що ні в
КЗпП, ні в Законі про відпустки немає обмеження, що ця відпустка може надаватися тільки за основним місцем роботи. Крім того, виходячи з мети цієї відпустки — надання матері (батькові) дитини додаткового часу відпочинку для спілкування з дітьми, логічно, що працівник має йти в цю відпустку, по-перше, за всіма місцями роботи, а, по-друге, не втрачаючи при цьому в заробітку. Мінпраці в листі від 03.03.08 р. № 42/13/133-08 також висловило думку, що сумісник має право на додаткову оплачувану відпустку на дітей. Це відомство обмежилося тільки загальним висновком, не вдаючись у нюанси надання такої відпустки суміснику, а, на наш погляд, вони таки є. Тому напрошується, як мінімум, два підходи до надання відпустки на дітей сумісникам.Підхід перший — формальний.
Відпустка працівнику надається в будь-який період року за його бажанням. При цьому якщо працівник звільняється з роботи протягом року, він має право на компенсацію відпустки. Що стосується працевлаштування на роботу за сумісництвом протягом року, то, як ви пам'ятаєте, за загальним правилом вирішення цього питання залежить від того, чи перебував цей працівник у поточному році у трудових відносинах з іншим суб'єктом господарювання. Застосувати це правило до сумісництва дуже непросто — як мінімум, незрозуміло, що має відстежувати новий роботодавець за сумісництвом: чи працював його працівник у поточному році сумісником на іншому підприємстві, чи достатньо буде того, що працівник у цей час працює десь за основною роботою? При цьому у фізичної особи може бути й кілька місць роботи за сумісництвом, що ще більше ускладнює завдання. Далі незрозуміло, звідки роботодавець має отримувати інформацію про попередні сумісництва свого нового працівника. Тому безпечний для роботодавця варіант (з точки зору відповідальності за порушення трудового законодавства) — це надавати працівнику-суміснику відпустку на дітей і в році прийняття на роботу. Хоча нам здається правильнішим стверджувати, що працівник, який працевлаштується на роботу за сумісництвом, працює на іншому підприємстві (інакше його має бути прийнято на основне місце роботи), і на цій підставі відмовляти такому працівнику в наданні відпустки на дітей у році прийняття на роботу.Підхід другий — «логічний».
Тут потрібно враховувати, що тривалість відпустки на дітей становить 10 (17) календарних днів з розрахунку на рік і не ставиться в залежність від відпрацьованого в році часу. При цьому, повторимося, для того щоб використати час відпустки на спілкування з дітьми та на зняття втоми від поєднання роботи і турбот по догляду за дітьми, працівник має саме відпочивати весь цей час. Із цих міркувань законодавець якраз і заборонив заміну днів відпустки на дітей грошовою компенсацією. Зважаючи на це, а також на те, що відстежити кількість наданих відпусток на дітей у звітному році можна тільки за основним місцем роботи, доходимо висновку, що буде логічним за сумісництвом надавати оплачувану відпустку на дітей тільки одночасно з її наданням за основним місцем роботи. Пояснимо свою позицію на прикладі.Припустимо, суміснику на підставі його заяви надається відпустка на дітей, а за основним місцем роботи в цей час він не бере таку відпустку (уже тут сенс надання такої відпустки втрачається). У середині року сумісник звільняється і в цьому ж році влаштовується на роботу за сумісництвом на інше підприємство. У цей час він бере відпустку на дітей за основним місцем роботи (де він працює цілий рік) і одночасно пише заяву на таку відпустку за сумісництвом. Факт надання відпустки на дітей за основним місцем роботи він підтверджує відповідною довідкою з основного місця роботи, тому на роботі за сумісництвом роботодавець теж надає таку відпустку. У результаті відпустку на дітей буде надано працівнику на роботі за сумісництвом двічі протягом одного року.
Отже, при «логічному» підході надавати додаткову оплачувану відпустку на дітей суміснику правильніше на підставі довідки з основного місця роботи про надання йому відпустки на дітей саме в цей період.
Що робити, якщо працівник-сумісник, який має право на цю відпустку, працює і не пише заяву на відпустку на дітей? Чи потрібно в разі звільнення виплачувати йому компенсацію? Ми вважаємо, що грошова компенсація при звільненні в цьому випадку не повинна виплачуватися. Пояснюється це тим, що не використані за попередні роки відпустки на дітей не пропадають, а переносяться на наступні роки. При цьому працівник може в будь-який момент взяти цю відпустку за основним місцем роботи за всі попередні роки, і це може статися вже після того, як працівник звільниться з місця роботи за сумісництвом. Оскільки в цей період у нього буде заробіток тільки за основним місцем роботи, то і заробіток у нього має зберігатися тільки за основним місцем роботи.
Тепер щодо ситуації, коли сумісник просить надати йому відпустку на дітей, додаючи довідку з основного місця роботи про те, що йому надано таку відпустку за кілька попередніх років. На наш погляд, у цьому випадку роботодавець за сумісництвом має надати оплачувану відпустку тільки за ті роки, в яких у нього працював цей працівник. На період відпустки на дітей за роки, коли сумісник не працював у цього роботодавця, йому надається відпустка без збереження заробітної плати. Підставою для цього є
п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки, згідно з яким відпустка без збереження зарплати обов'язково надається сумісникам на період відпустки за основним місцем роботи.
Експрес-відповіді на запитання щодо відпустки на дітей
| Запитання | Відповідь |
| 1. У 2010 році працівниці, яка має дитину-інваліда, надається відпустка на дітей за 2008 рік. Якої тривалості вона має бути — 7 або 10 днів? | За 2008 рік працівниця має право на 7 календарних днів відпустки на дітей. При наданні відпустки за попередні роки її тривалість визначається відповідно до чинного на той час законодавства (це підтверджує і Мінпраці в листі від 19.02.10 р. № 48/13/116-10 — див. табл. 1 на с. 20)
|
| 2. Працівниця у 2007 — 2009 роках мала право на відпустку на дітей (підстава — двоє дітей до 15 років). Чи можна надати ці відпустки у 2010 році, якщо старшій дитині торік виповнилося 15 років? | Не тільки можна, а й потрібно. Право працівниці на не використані в попередніх роках відпустки на дітей зберігається. При цьому не має значення, що на момент надання відпустки старшій дитині вже виповнилося 15 років. Це тільки означає, що востаннє відпустка на дітей може надаватися працівниці за 2009 рік, за 2010 рік права на таку відпустку у працівниці вже немає |
| 3. Працівниця перебуває у відпустці для догляду за другою дитиною до трьох років. Чи має вона право на відпустку на дітей за роки перебування в такій відпустці (вік дітей 10 і 1 рік)? | Ні, якщо працівниця цілий рік перебуває у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, то права на відпустку на дітей за цей рік вона не має. Таке право в неї з'явиться в тому році, в якому вона вийде з відпустки для догляду до трьох років, оскільки така відпустка надається працюючим жінкам, які мають двох та більше дітей (докладніше див. консультацію «Додаткова відпустка на дітей для матері чотирьох дітей» // «БТ», 2008, № 43, с. 45) |
| 4. Чи потрібно оплачувати дні хвороби в період перебування працівниці у відпустці на дітей? | Так, потрібно. Лікарняний у такому разі оплачується в загальному порядку. Відпустка на дітей продовжується на кількість днів хвороби або за погодженням з роботодавцем переноситься на інший час.Докладніше див. статтю «Хвороба у відпустці — порядок оплати днів хвороби та відпустки» // «БТ», 2009, № 32, с. 16
|
| 5. Чи має мати дитини-«чорнобильця» право на додаткову оплачувану відпустку на дітей? | Ні, у ст. 19 Закону про відпустки така підстава для надання відпустки на дітей відсутня.Не надається в цьому випадку додаткова оплачувана відпустка і за «чорнобильським» законодавством (розділ V «Захист дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» Закону № 796) |
| 6. Якщо дитина навчається у вищому навчальному закладі, чи має її одинока мати право на відпустку на дітей до досягнення нею 23 років? | Ні, не має. Згідно зі ст. 6 СКУ правовий статус дитини особа має до настання повноліття, а це відбувається в 18 років. Аналогічне по суті визначення міститься і у ст. 2 Закону № 2811. Дійсно, деякі соціальні пільги та гарантії (наприклад, допомога одиноким матерям) надаються до досягнення дітьми віку 23 років у разі їх навчання у вищих навчальних закладах, проте на відпустку на дітей це не поширюється
|
| 7. Що буде, якщо не надали відпустку і не виплатили грошову компенсацію працівниці при звільненні? | При перевірці інспекцією з праці загрожує адмінштраф за ст. 41 КУпАП у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.), що накладається на посадових осіб підприємств, установ, організацій та приватних підприємців.Крім того, сам працівник згідно зі ст. 117 КЗпП може претендувати на отримання середнього заробітку за весь період затримки виплати компенсації за невикористані дні відпустки на дітей
|
На цьому завершимо розгляд цієї теми. У сьогоднішній консультації ми спробували висвітлити максимальну кількість питань, пов'язаних з відпусткою на дітей. Сподіваємося, що ви знайдете відповіді на всі запитання, що вас цікавлять з цієї теми.
Документи статті
СКУ
— Сімейний кодекс України від 10.01.02 р. № 2947-III.КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон № 2811
— Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII.Закон № 2402
— Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.01 р. № 2402-III.Закон № 796
— Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.Порядок № 100
— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.Інструкція № 5
— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.К. дн.
— календарні дні.ВПСУ
— журнал «Вісник податкової служби України».
