Теми статей
Обрати теми

Технічні умови: особливості відображення в обліку

Редакція БТ
Стаття

ТЕХНІЧНІ УМОВИ:

особливості відображення в обліку

 

Технічні умови на виробництво продукції, як правило, входять до комплекту технічної документації, що регламентує виробничий процес (технологію). Водночас, незважаючи на тривалу практику їх застосування, податковий та бухгалтерський облік техумов продовжує викликати запитання. Про це сьогодні й поговоримо.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,

канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

 

Для чого потрібні технічні умови

Визначення поняття «технічні умови» міститься в декількох нормативних актах (див.

«Технічні умови як нормативний документ»).

 

Технічні умови як нормативний документ

Витяг із Декрету № 46

«Стаття 4. Категорія нормативних документів із стандартизації

1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на:

державні стандарти України;

галузеві стандарти;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

технічні умови;

стандарти підприємств.

<…>

Стаття 7. Технічні умови і стандарти підприємств

1. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.

2. Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках — галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними».

Витяг із Закону про стандартизацію

«нормативний документ — документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття, як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови»;

<…>

стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги;

<…>

технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом».

 

Як бачимо, у

Декреті № 46 та в Законі про стандартизацію технічні умови визначено як нормативний документ, якому мають відповідати продукція, процес або послуги. Цей документ, як правило, розробляється виробником самостійно або на його замовлення сторонньою організацією та підлягає обов'язковій реєстрації в органах Держспоживстандарту. При розробленні техумов слід керуватися вимогами ДСТУ 1.3:2004, а в частині техумов, що входять до складу конструкторської документації, — також вимогами ДСТУ-Н 4486:2005 «Система конструкторської документації. Настанови щодо типової побудови технічних умов». Відповідно на розроблення та реєстрацію техумов підприємство несе додаткові витрати, які іноді складають дуже істотні суми. У зв'язку з цим виникає питання про обов'язковість наявності такого документа на підприємстві.

Законодавчі акти чітко не застерігають, чи повинні підприємства-виробники обов’язково мати техумови на свою продукцію, однак у

ч. 6 ст. 14 Закону про захист прав споживачів зазначено: «…створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища». І оскільки техумови входять до складу технічної документації, можна дійти висновку, що їх слід обов'язково мати при створенні нового (модернізованого) товару.

У

Законі про захист прав споживачів не зазначено, які саме товари вважаються новими (модернізованими), проте, мабуть, тут мається на увазі продукція, котра має певні відмінності в характеристиках порівняно з продукцією, на яку є державні або галузеві стандарти (нормативи). Це непрямо підтверджується положеннями ч. 1 ст. 14 Закону про захист прав споживачів, згідно з якою: «…у разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції»*.

* Це підтверджується також тим, що навіть нормативні документи із сертифікації продукції допускають відсутність техумов (див., наприклад, Правила обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки, затверджені наказом Держспоживстандарту від 25.06.97 р. № 366, Правила обов'язкової сертифікації електропобутового та аналогічного обладнання і комплектуючих виробів, затверджені наказом Держспоживстандарту від 12.09.97 р. № 322).

Виходячи з цього для уникнення конфліктних ситуацій з органами захисту прав споживачів у підприємства, що планує освоїти випуск продукції, є два варіанти дій:

— розробити і зареєструвати технічні умови на продукцію;

— послатися в технічній документації, що регламентує виробничий процес, на державний або галузевий стандарт, відповідно до якого здійснюється випуск продукції.

 

Технічні умови як об'єкт інтелектуальної власності

Для правильного відображення техумов в податковому та бухгалтерському обліку необхідно з'ясувати, чи є вони об'єктами інтелектуальної власності. Для цього звернемося до законодавчих актів (див.

«Технічні умови як об'єкт інтелектуальної власності»).

 

Технічні умови як об'єкт інтелектуальної власності

Витяг із Декрету № 46

«Стаття 4. Категорія нормативних документів із стандартизації

<…>

5. Майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили».

Витяг із Закону про стандартизацію

«Стаття 15. Право власності на стандарти

<…>

Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку».

 

Із цих документів випливає, що техумови є об'єктом авторських прав, проте власник у них визначається по-різному. Ми вважаємо, що в цьому питанні як пізніші мають пріоритет норми

Закону про стандартизацію, відповідно до яких право власності (авторське право) на техумови належить підприємствам, за кошти яких вони були створені (замовникам техумов), що підтверджується і ДСТУ 1.3:2004. Причому авторські права на техумови власник може передати також іншим особам.

Віднесення техумов до нормативних актів на факт наявності авторських прав не впливає, оскільки згідно зі

ст. 434 ЦКУ і ст. 10 Закону про авторські права не можуть бути об'єктами авторських прав: «…акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади». Таким чином, інші нормативні документи під дію охорони авторських прав підпадають. Тому в режимі вільного доступу не можна ознайомитися і з державними (галузевими) стандартами, зокрема, з ДСТУ 1.3:2004.

До яких же саме об'єктів авторських прав може бути віднесено техумови? Прямої їх згадки серед об'єктів авторських прав законодавчі акти не містять*, тому техумови залишається віднести до «інших творів» з

ч. 1 ст. 8 Закону про авторські права та ч. 1 ст. 433 ЦКУ**.

* Однак це не впливає на факт охорони авторських прав. Наприклад, веб-сайти також прямо не зазначено у складі таких об'єктів, але при розгляді режиму їх правової охорони Держдепартамент інтелектуальної власності Міносвіти в листі від 22.01.07 р. № 16-14/231 зауважив: «…відсутність у законодавстві про авторське право визначення відповідних понять не може бути перешкодою для правової охорони «веб-сайта», «веб-сторінки», «веб-порталу» як об'єктів авторського права, якщо вони є творами, тобто результатами творчої діяльності людини».

** Підтвердженням цього може бути й судова практика, з якої випливає, що суди при розгляді справ стосовно авторських прав на технічну документацію, як правило, оперують просто терміном «твір» (див., наприклад, пп. 1, 8 Оглядового листа ВГСУ від 17.04.06 р. № 01-8/846).

Ми вважаємо, що техумови є твором технічного характеру, який згідно зі ст. 1 Закону про трансфер технологій також є об'єктом права інтелектуальної власності. Інтелектуальною складовою техумов, мабуть, є науково-технічна інформація, під якою маються на увазі: «…документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності» (ст. 1 Закону про НТІ).

Техумови належать до

науково-технічних документів (див. п. 29 Переліку № 8). Нормативно-технічна документація та науково-технічна документація є носіями науково-технічної інформації (ст. 1 Закону про НТІ). А про те, що науково-технічна інформація може бути об'єктом права інтелектуальної власності, прямо йдеться у ст. 2 Закону про НТІ: «…науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності».

На нашу думку, техумови є «продуктом інтелектуальної творчої праці», оскільки, по-перше, при їх створенні розробник, ґрунтуючись на вимогах нормативних документів і технічному завданні замовника, у певному порядку компонує виходячи з власного професійного досвіду і знань інформацію про вимоги, що регламентують якість конкретно виготовлюваної продукції. І можна говорити про те, що цей продукт є «симбіозом» творчих ідей замовника та розробника. Тому авторське право на техумови охороняється законодавством.

Крім того, техумови слід розглядати не відокремлено, а як одну зі складових пакета техдокументації на технологію***. І оскільки технологія є результатом інтелектуальної діяльності (

ст. 1 Закону про трансфер технологій), то й техумови як її складова частина також містять «інтелектуальну» складову.

*** Згідно з п. 29 Переліку № 8 вони належать до технологічної документації.

 

Технічні умови як об'єкт комерційної таємниці

На практиці часто виникає запитання, чи можна віднести техумови до об'єктів, що охороняються комерційною таємницею, у тому числі ноу-хау. Знову звернемося до законодавчих актів (див.

«Що є комерційною таємницею»).

 

Що є комерційною таємницею

Витяг із ЦКУ

«Стаття 505. Поняття комерційної таємниці

1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці».

Витяг із ГКУ

«Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею

1. Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

<…>»

 

Оскільки в техумовах відображаються відомості про технологію виробництва нових видів продукції (наприклад, про компоненти, що входять до складу продукту), на нашу думку, їх може бути віднесено до комерційної таємниці, і зокрема, до ноу-хау*. Адже згідно зі

ст. 1 Закону про інвестиційну діяльність ноу-хау є «сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих».

* Те, що техдокументація може належати до комерційної таємниці, підтвердив і МФУ в листі від 20.06.07 р. № 31020-3-8/3373.

Тому підприємство-виробник може на свій розсуд установити особливий статус інформації, що міститься в техумовах, зарахувавши її до ноу-хау. Відповідно це слід застерегти в розпорядчих документах по підприємству, наприклад, у Положенні про комерційну таємницю. Однак тут необхідно враховувати таке.

По-перше, у Переліку № 611 серед відомостей, які не є комерційною таємницею, наведено, зокрема, «дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів». Що конкретно належить до такої інформації, у нормативних актах не зазначається. Проте на практиці органи податкової служби використовують техумови при перевірці складу компонентів продукції, наявності нормативних і наднормативних відходів тощо. І в деяких випадках у судовому порядку на підставі техумов виробникам удавалося підтвердити зв'язок понесених витрат на виробництво з господарською діяльністю підприємства чи обґрунтувати норматив відходів (див., наприклад, постанови окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.09 р. у справі № 2а-5591/09/7/0170, Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.08 р. у справі № 2-а-661/08). Тому, якщо рішенням власника техумови буде зараховано до комерційної таємниці, необхідної для перевірки податкового обліку продукції, що виготовляється, інформацію слід навести в інших документах (наприклад, у калькуляції собівартості одиниці продукції, що містить посилання на технологічну документацію, у тому числі й техумови).

По-друге, з метою власного контролю за якістю продукції, що придбавається, з техумовами може побажати ознайомитися покупець продукції, оскільки в них наводяться вимоги, що регулюють взаємовідносини між виробником та покупцем (ч. 1 ст. 7 Декрету № 46). Тим часом законодавчі акти не містять вказівок на обов'язковість надання для цих цілей саме техумов.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону про захист прав споживачів покупець має право тільки на отримання інформації про найменування нормативних документів, вимогам яких має відповідати вітчизняна продукція. Виходячи з цього ми вважаємо, що виробник не зобов'язаний надавати покупцям для ознайомлення текст техумов, але мусить при обґрунтуванні якості на них послатися. Причому, посилаючись на особливий «секретний» режим доступу до інформації, що міститься в техумовах, продавець отримує додаткову можливість відмовити покупцю в ознайомленні з ними. Підтвердити ж якість продукції він може іншими способами, наприклад, шляхом надання окремої інформації (витягів) з техумов з посиланням на них, що не може зашкодити інтересам виробника.

 

Облік витрат на розроблення технічних умов

Відповідно до

Закону про стандартизацію авторське право на техумови належить особам, на кошти яких вони були створені. Однак у договорі зі сторонньою організацією (розробником техумов) не зашкодить застерегти умову про те, що авторське право на техумови належить замовнику.

До того ж слід ураховувати, що для створення техумов розробники, як правило, вимагають відомості про технологію (технологічний процес). Тому в тих випадках, коли така інформація підпадає під режим комерційної таємниці, у договорі з розробником необхідно навести умови про дотримання конфіденційності отриманої інформації.

Податковий облік техумов

. Оскільки техумови є об'єктом інтелектуальної власності, в обліку щодо податку на прибуток правовласника (замовника) вони належать до нематеріальних активів, під якими в п. 1.2 Закону про податок на прибуток маються на увазі «об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку».

Відповідно витрати на розроблення техумов (включаючи оплату реєстраційного збору) підлягають амортизації за лінійним методом. У

Законі про податок на прибуток не зазначається, з якого періоду починає нараховуватися амортизація на нематеріальні активи, у тому числі на техумови.

Ми ж вважаємо, що тут потрібно виходити з такого. Згідно з

п.п. 8.3.9 Закону про податок на прибуток амортизація на нематеріальні активи нараховується протягом терміну корисного використання, з чого можна дійти висновку, що починати амортизувати нематеріальний актив слід із періоду його корисного використання.

Лінійний метод передбачає щомісячне нарахування амортизації, однак у формі додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток наводяться відомості про балансову вартість нематеріальних активів на початок розрахункового кварталу. З цього можна зробити висновок, що за аналогією з основними фондами в податковому обліку на нематеріальні активи нараховувати амортизацію потрібно з кварталу, наступного за кварталом початку їх корисного використання.

Стосовно техумов це означає, що амортизація починає нараховуватися з кварталу, наступного за кварталом, в якому було розпочато випуск зазначеної в них продукції.

Оскільки техумови розробляються з метою використання їх у господарській діяльності платника, замовник має право відобразити щодо них податковий кредит з ПДВ.

Бухгалтерський облік техумов.

Виходячи з норм П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» у бухгалтерському обліку техумови можна віднести до нематеріального активу, отриманого в результаті розробки, що відображається в балансі за умови, що підприємство має (п. 7 П(С)БО 8):

— намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

— можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

— інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Оскільки стосовно техумов ці умови, як правило, дотримуються (виробник їх розробляє перед безпосереднім випуском продукції), то вони визнаються нематеріальними активами.

Порядок відображення техумов на субрахунках бухгалтерського обліку залежатиме від того, чи надано їм статус комерційної таємниці. Якщо техумови зараховано до таких об'єктів, то вони обліковуються на

субрахунку 124 «Права на об'єкти промислової власності», у протилежній ситуації їх облік ведеться на субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

Слід також ураховувати, що при оприбутковуванні будь-яких нематеріальних активів, у тому числі техумов, має складатися первинна документація, передбачена

Порядком № 732. І Мінфін у листах від 15.09.06 р. № 31-34000-02/23-7000/10500, від 11.04.06 р. № 31-34000-10-10/7377 звернув увагу на те, що об'єкти інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів мають оформлятися Актом уведення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1)*, у якому наводиться така інформація:

— назва об'єкта інтелектуальної власності (авторські права на техумови або ноу-хау, оформлене у вигляді техумов);

— найменування та номер документа, що підтверджує майнові права на об'єкт інтелектуальної власності (номер договору з розробником або зазначення реєстраційного номера техумов з посиланням на норми

ст. 15 Закону про стандартизацію);

— дата виникнення права (дата реєстрації техумов в органі Держспоживзахисту);

— власник об'єкта права інтелектуальної власності;

— правові умови введення об'єкта права інтелектуальної власності в господарський оборот (тут, виходячи з

п. 1.5 Порядку № 732, слід зазначити номер договору з розробником або реєстраційний номер техумов з посиланням на норми ст. 15 Закону про стандартизацію);

— документ, що підтверджує вартість об'єкта права інтелектуальної власності (виходячи з

п. 1.5 Порядку732 тут наводиться повна назва акта оцінки, номер і дата складання акта. Стосовно техумов може використовуватися або акт приймання-передачі техумов розробником, в якому буде зазначено їх вартість, або окремий акт оцінки, складений посадовими особами виробника на підставі витрат, фактично понесених у зв'язку з розробкою техумов).

* На це звертають увагу податківці та іноді відмовляють у праві на амортизацію техдокументації, не введеної в оборот за типовою формою № НА-1 (див. із цього приводу, наприклад, ухвалу ВАСУ від 02.09.2008 р. № К-27196/06).

Акт за формою № НА-1 складається приймальною комісією, призначеною наказом (розпорядженням) власника чи уповноваженого органу (посадової особи), яка здійснює керівництво підприємством (п. 1.2 Порядку № 732).

Приклад.

Підприємство-виробник у лютому 2010 року перерахувало передоплату сторонній організації-розробнику за розробку та реєстрацію техумов у сумі 36 тис. грн., у тому числі ПДВ — 6 тис. грн. Техумови було оприбутковано за актом приймання-передачі у квітні 2010 року, випуск продукції, на яку їх було розроблено, розпочато у травні 2010 року. Згідно з внутрішніми положеннями підприємства техумови не віднесено до режиму комерційної таємниці. Термін корисного використання техумов визначено у 5 років, отже, щомісячна сума амортизації становить 500 грн. (30 тис. грн. : (5 років х 12 міс.)).

В обліку ці операції буде відображено, як показано в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Облік витрат на розробку техумов

Господарська операція

Кореспондуючі рахунки

Сума,грн.

дебет

кредит

1. Перераховано передоплату розробнику за створення та реєстрацію техумов

371

311

36000

2. Відображено податковий кредит з ПДВ

641/ПДВ

644

6000

3. Оприбутковано техумови за актом приймання-передачі

154

685

30000

4. Відображено ПДВ

644

685

6000

5. Здійснено залік заборгованостей

685

371

36000

6. Розпочато випуск зазначеної в техумовах продукції

125

154

30000

Амортизація на техумови в податковому обліку починає нараховуватися з другого кварталу 2010 року.

7. Нараховано щомісячну амортизацію на техумови (починаючи з червня 2009 р.)

23

133

500

 

Якщо технічні умови передаються іншій особі

Правове регулювання.

Можливість передачі авторських прав на техумови прямо передбачена ст. 15 Закону про стандартизацію. Водночас порядок передачі таких прав регламентується положеннями Закону про авторські права та ЦКУ .

Згідно зі

ст. 1107 ЦКУ розпорядження правами інтелектуальної власності може бути здійснено на підставі таких договорів:

1) ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійного договору;

3) договору про створення за замовленням та використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) іншого договору про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (зокрема, авторського договору про передачу невиняткових прав).

Ці договори обов'язково має бути складено в письмовій формі, тому що інакше вони є нікчемними (

ч. 2 ст. 1107 ЦКУ).

На підставі таких договорів може бути передано:

— виключні права, що передаються тільки одній особі, при цьому вона має право дозволяти чи забороняти використання твору (техумов) іншим особам, а особа, яка передає ці права, може використовувати техумови лише тими способами, які не було передано (наприклад, вона може продовжувати їх використовувати для випуску своєї продукції, але не має права передавати права на використання техумов іншим особам);

— невиключні права, коли особі передаються права на використання техумов певним способом та у встановлених межах, при цьому за особою, яка їх передає, зберігається право на використання техумов та на передачу невиключного права на їх використання іншим особам.

Крім того, за авторським договором права на об'єкт інтелектуальної власності може бути відчужено (

ст. 31 Закону про авторські права), що, на нашу думку, може прирівнюватися до продажу такого об'єкта.

Причому перехід права інтелектуальної власності та перехід права власності на річ (у нашому випадку — на техумови) не залежать один від одного, і відчуження техумов (їх копії) не свідчить про відчуження авторського права, так само як і навпаки (

ст. 12 Закону про авторські права, ст. 419 ЦКУ). У зв'язку з цим у договорі на передачу техумов слід виділити саме вартість авторських прав техумов.

Якщо ж права на техумови передаються в режимі ноу-хау, у договорі необхідно зазначити вартість прав інтелектуальної власності та навести обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технологію та її складові (

ст. 16 Закону про трансфер технологій).

Податковий та бухгалтерський облік.

Порядок відображення операцій передачі прав на техумови в податковому обліку залежатиме від того, які саме права отримав новий власник за договором.

Податковий облік прав інтелектуальної власності неоднозначний, що пов'язане з некоректністю формулювання терміна «роялті» в

п. 1.30 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого для цілей віднесення платежу до роялті права не повинні передаватися у володіння іншої особи, чого дотримати неможливо.

На сьогодні усталеною можна вважати позицію, згідно з якою до роялті належать платежі за передачу невиключних прав (прав користування) на об'єкти інтелектуальної власності, за умови, що одержувач не має права продавати, передавати чи відчужувати такий об'єкт (див.

листи ДПАУ від 06.07.09 р. № 14060/7/15-0217, від 16.08.06 р. № 15426/7/15-0317, від 05.09.05 р. № 17622/7/15-1117, Комітету з питань фінансів і банківської політики ВРУ від 09.08.06 р. № 06-10/10-375).

Що стосується інших особливостей, то порядок відображення в податковому та бухгалтерському обліку операції передачі прав на техумови залежатиме від виду договору на передачу прав (див. табл. 2).

 

Таблиця 2.

Відображення операцій передачі прав на техумови в обліку правовласника*

Вид договору

Податковий облік

Бухгалтерський облік

1. Договір продажу (відчуження) прав на техумови

1.1. Техумови первісно розроблялися не з метою продажу

Техумови вважаються нематеріальними активами, і продаж прав на них відображається як продаж нематеріального активу (п.п. 8.4.3 Закону про податок на прибуток).

Є податкові зобов'язання з ПДВ

Відображається як продаж нематеріального активу. Кореспонденції:

Дт 13 — Кт 12 — на суму зносу;

Дт 286 — Кт 12

і Дт 943 — Кт 286 — на залишкову вартість

Дт 377 — Кт 712 — на суму продажу,

Дт 712 — Кт 641 — на суму ПДВ

1.2. Техумови первісно розроблялися для цілей продажу

Вважаються товаром (п.п. 8.1.3 Закону про податок на прибуток), і операція з їх продажу відображається як продаж товару. Такої ж позиції дотримуються і суди (див. ухвалу ВАдСУ від 05.10.06 р. № 2-371/06). Однак перерахунок таких товарів за п. 5.9 Закону про податок на прибуток не ведеться, оскільки вони не мають матеріальної складової. Тим часом ДПАУ в листі від 22.03.06 р. № 2674/6/15-0316 зауважила, що нематеріальні активи, створені для продажу (у листі йшлося про фільми), за п. 5.9 перераховуються. Є податкові зобов'язання з ПДВ

Відображається як продаж товару, кореспонденції:

Дт 902 — Кт 281 — на собівартість,

Дт 377 — Кт 702 — на суму продажу,

Дт 702 — Кт 641 — на суму ПДВ

2. Договір, що передбачає передачу виключних прав на техумови

Відображається як продаж послуг та показується в ряд. 01.1 декларації з податку на прибуток, є податкові зобов'язання з ПДВ

Відображається кореспонденцією:

Дт 377 — Кт 719. Якщо оплата прав здійснюється одноразово (так званий паушальний платіж), а не частинами (у вигляді процентів від відповідного використання твору), то отриману суму краще спочатку відобразити на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів», а потім списувати рівними частинами на рахунок 719 за періодами протягом строку, на який було віддано права. Сам об'єкт прав інтелектуальної власності продовжує амортизуватися

3. Договір, що передбачає передачу невиключних прав на техумови

Відображається як отримання роялті та показується в ряд. 01.6 декларації з податку на прибуток, немає податкових зобов'язань з ПДВ

* Тут мається на увазі правовласник техумов, а не їх розробник за договором замовлення (підряду). В останнього операції зі створення техумов можуть розглядатися як послуги типу «інжиніринг» (п. 1.36 Закону про податок на прибуток).

 

Що стосується одержувача техумов, то в нього при отриманні прав на них за договором продажу (відчуження) прав або за договором передачі виключних прав такі права в податковому та бухгалтерському обліку відображаються у складі нематеріальних активів.

А от плата за передачу невиключних прав на техумови належить до витрат на виплату роялті та показується в податковому обліку в ряд. 04.13 декларації з податку на прибуток, у бухгалтерському — кореспонденцією: Дт 23 — Кт 684. Якщо ж здійснюється паушальний платіж, то таку плату спочатку можна віднести на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім списувати рівними частинами на рахунок 23 за періодами протягом строку, на який було передано права.

Як бачимо, облік технічних умов має певні нюанси, тому щодо операцій з такими активами слід бути надто уважними.

 

Документи статті

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/ 97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/ 97-ВР.

Декрет № 46

— Декрет КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.93 р. № 46-93.

Закон про стандартизацію

— Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. № 2408-III.

Закон про захист прав споживачів

— Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції від 01.12.05 р. № 3161-IV.

Закон про НТІ

— Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.93 р. № 3322-ХII.

Закон про авторські права

— Закон України «Про авторське право та суміжні права» в редакції від 11.07.01 р. № 2627-III.

Закон про трансфер технологій

— Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.06 р. № 143-V.

Закон про інвестиційну діяльність

— Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560-XII.

Перелік № 611

— постанова КМУ від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю».

Порядок № 732

— Порядок застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затверджений наказом МФУ від 22.11.04 р. № 732.

ДСТУ 1.3:2004

— ДСТУ 1.3:2004 «Правила побудови, викладення, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов», прийнятий і введений в дію наказом Держспоживстандарту від 30.04.04 р. № 86.

НМА

— нематеріальні активи.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі