ПЕРЕВІРКИ ІНСПЕКЦІЙ З ПРАЦІ
«Трудове законодавство без інспекції являє собою скоріше нарис на тему етики, ніж обов'язковий до виконання порядок життя суспільства». Це слова Френсіса Бланшара, Генерального директора Міжнародної організації праці (далі — МОП). Вони якнайточніше відображають те, яка роль відводиться міжнародним співтовариством інспекціям з праці у механізмі реалізації прав працівників.
Про перевірки, що проводяться інспекціями з праці, цей випуск Теми тижня.
Тема про перевірки та контролюючі органи завжди актуальна для суб'єктів господарювання. Проте якщо про деяких з них підприємствам доводиться згадувати лише час від часу, то низка наглядових інстанцій не дає про себе забути, як мовиться, на жоден робочий день, змушуючи оцінювати кожну дію за критерієм «а як на це подивиться перевіряючий?». Особливий статус серед таких контролюючих органів мають інспекції з праці. Про перевірки, що проводяться ними, — у пропонованій статті.
Роман КАБАЛЬСЬКИЙ, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
ІНСПЕКЦІЯ З ПРАЦІ — КОНТРОЛЮЮЧИЙ ОРГАН
Міжнародні стандарти роботи
Міжнародна організація праці (далі — МОП) протягом усього періоду свого існування, а він становить уже понад 90 років, приділяла підвищену увагу виробленню та реалізації на практиці певних стандартів роботи інстанцій, що здійснюють контроль за дотриманням норм трудового законодавства. І навіть у Статуті цієї міжнародної організації міститься вимога до всіх держав-членів заснувати систему інспекції праці.
Україна цю вимогу виконала: згідно з
ч. 1 ст. 259 КЗпП нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на це органи та інспекції, що не залежать у своїй діяльності від власника чи органу, що його представляє.Функції спеціально уповноваженого органу з контролю за дотриманням законодавства про працю (
крім питань охорони праці) на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, виконує Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю (далі — Держнаглядпраці) та його територіальні органи, функції яких виконують інспекції з праці*.* Відразу зауважимо, що контроль за дотриманням вимог з охорони праці до повноважень Держнаглядпраці не входить, його здійснює Держгірпромнагляд. На цей орган також поширюються вимоги конвенцій МОП. Але в цій статті на його наглядовій діяльності не зупинятимемося.
Основними документами МОП, присвяченими діяльності інспекцій з праці, є Конвенція № 81 та Конвенція № 129. Головна ідея цих документів — порушенню трудового законодавства краще запобігти, ніж потім накладати санкції та притягувати до відповідальності. Реалізацію цієї ідеї покладено на інспекції з праці.
Україна зазначені конвенції МОП ратифікувала, а отже, вони є частиною національного законодавства і, більше того, відповідно до ст. 81 КЗпП мають більшу юридичну силу, ніж внутрішньодержавні законодавчі акти про працю. У зв'язку з цим, коли йдеться про порядок проведення перевірок інспекціями з праці, насамперед слід з'ясувати, відповідно до вимог яких законодавчих актів вони мають проводитися.
Чим керуються інспекції з праці у своїй діяльності?
Здавалося, з появою
Закону про перевірки, що встановлює єдині вимоги до порядку здійснення наглядової діяльності, у взаємовідносинах між суб'єктами господарювання та контролюючими органами нарешті все стане на свої місця. Але одні органи не потрапили під дію цього Закону**, інші ж, як наприклад, органи державної податкової служби, відмовилися підкорятися його вимогам, у зв'язку з чим кількість тих наглядових інстанцій, що керуються приписами Закону про перевірки, помітно скоротилася.** До речі, бажання вивести інспекції з праці зі сфери дії Закону про перевірки мало і Мінпраці. Пояснювальну записку до проекту відповідного закону розміщено на сайті Мінпраці (http://mlsp.kmu.gov.ua). Більше того, про свої наміри виключити інспекції з праці з переліку органів, на яких поширюється дія Закону про перевірки, Мінпраці прямо заявило в листі від 16.01.09 р. № 368/0/14-09/06. Проте для цього необхідно внести відповідні зміни до Закону про перевірки, що так і не було зроблено, а тому в тій частині, яку не врегульовано міжнародними конвенціями, інспектори, як і раніше, змушені підкорятися вимогам Закону про перевірки.
Специфіка ж перевірок інспекторами з праці полягає в тому, що вони, не відмовляючись підкорятися Закону про перевірки , указують на те, що стосовно них він діє лише частково, а саме в тій частині, в якій не суперечить Конвенціям МОП. Так, у листі від 22.05.08 р. № 013-0721-05* Держнаглядпраці досить послідовно обґрунтовує позицію, згідно з якою в разі суперечності між нормами Закону про перевірки та Конвенціями МОП пріоритет слід віддати міжнародному договору.
* Див. ком. «Роз'яснює Держнаглядпраці: про застосування норм міжнародних договорів та порядку встановлення працівнику строку випробування» // «БТ», 2008, № 25, с. 8.
Незважаючи на те що Держнаглядпраці вже не вперше звертає увагу на те, чи повинні державні інспектори з праці у своїй діяльності керуватися не лише внутрішнім законодавством, а й положеннями міжнародних актів (див. листи від 28.04.07 р. № 013-617-43, від 25.10.07 р. № 013-1636-32**; підтримував його в цьому і Мін'юст у своєму листі від 01.09.09 р. № 06/01-15/1968), відповідні зміни до п. 2 Положення № 50 так і не внесено. У зазначеному пункті перелік документів, якими у своїй діяльності керується Держнаглядпраці, як і раніше, обмежено Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабміну, наказами Мінпраці. Проте такий недогляд Кабміну не може знизити обов'язковість положень міжнародних актів для державних інспекторів з праці.
** Див. ком. «Сфера дії Закону про перевірки: чергові роз'яснення держорганів» // «БТ», 2008, № 5, с. 10.
Конкретні приклади невідповідності між приписами ми покажемо нижче.
Але цим складнощі в установленні кола тих приписів, відповідно до яких мають проводитися перевірки дотримання законодавства про працю, не обмежуються. Є також такі підзаконні акти, як уже згадуване Положення № 50, а також Порядок № 72 та Інструкція № 72 . Можливість вирішення процедурних питань на рівні підзаконних актів, а не закону, не бентежить ВАдСУ, який активно використовує їх при вирішенні справ (див. ухвали ВАдСУ від 18.05.10 р. № К-13454/09, від 29.06.10 р. № К-12620/10, від 16.02.10 р. № К-3816/09, постанову ВАдСУ від 20.07.10 р. № К-53176/09). На актуальність Порядку № 72 вказує у своїх листах і Держнаглядпраці (див. листи від 25.10.07 р. № 013-1636-32 і від 25.03.09 р. № 013-0799-31).
Слід зауважити, що додаткові повноваження порівняно з тими, які передбачено законами, підзаконні акти встановлювати не можуть. Тому інспекторів з праці наділено тільки тими повноваженнями, які названо в ратифікованих Україною міжнародних договорах, Законі про перевірки, КЗпП, КУпАП, Законі про відпустки, Законі про оплату праці та в інших законах, у тому числі тих, що надають повноваження Держнаглядпраці щодо здійснення нагляду за дотриманням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (див. абзац другий ч. 2 ст. 103 Закону № 1058, ч. 1 ст. 14 Закону № 1533, ч. 1 ст. 17 Закону № 2240, ч. 1 ст. 27 Закону № 1105). Зазначені підзаконні акти можуть закріплювати лише окремі процедурні правила проведення перевірок інспекторами з праці, і в частині, що суперечить законам, зокрема Закону про перевірки, вони не діють.
І ще одне питання — чи поширюється на перевірки інспекцій з праці мораторій, передбачений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.09 р. № 1759-VI? Нагадаємо: зазначеним нормативним актом до 01.01.11 р. установлено мораторій на заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що проводяться органами державної влади та місцевого самоврядування стосовно суб'єктів малого підприємництва.
Слід зауважити: обмеження стосуються лише перевірок, що проводяться стосовно суб'єктів малого підприємництва, діяльність яких віднесено до середнього чи низького ступеня ризику ; до переліку контролюючих органів, на яких поширюється Закон про перевірки, але до них не застосовується запроваджуваний мораторій, потрапили органи податкової служби при проведенні планових та позапланових виїзних перевірок, органи ПФУ при здійсненні ними як планових, так і позапланових перевірок, управління із захисту прав споживачів, але тільки в частині здійснення ними позапланових перевірок за скаргами споживачів.
Якщо виходити виключно з приписів внутрішньодержавних нормативних актів, то можна дійти висновку, що мораторій у зазначеній вище частині поширюється також і на перевірки інспекцій з праці. Проте впевнені, що самі перевіряючі обґрунтовуватимуть свої повноваження на проведення перевірки посиланням на конвенції МОП, і суди, вважаємо, визнають правомірність таких тверджень.
А тепер перейдемо безпосередньо до процедури перевірки дотримання трудового законодавства. Її умовно можна поділити на кілька стадій, у межах кожної з яких і розглянемо коло повноважень інспекторів з праці.
ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ
Стадія I. Підстави для проведення перевірки
Перевірки, що проводяться інспекцією з праці, можна поділити на планові та позапланові.
Підставою для
проведення планової перевірки є графік перевірок підприємств, за яким працює держінспектор з праці та який є обов'язковою складовою плану роботи (п. 2.2 Порядку № 72).Графіки перевірок підприємств затверджуються начальниками територіальних інспекцій праці. І хоча Мінпраці мало намір забезпечити розміщення плану-графіка перевірок на рік на своєму сайті, щоб суб'єкти господарювання мали можливість із ним ознайомитися, поки що такі наміри не реалізовано. У будь-якому разі відсутність на сайті такої інформації не може стати підставою для недопуску перевіряючих (див.
лист Мінпраці від 21.08.08 р. № 3572/0/10-08/013 // «БТ», 2008, № 38, с. 14).Інспекції з праці не підкорюються обмеженню щодо кількості планових перевірок на рік та порядку формування планів-графіків перевірок. Нагадаємо,
ч. 1 і 2 ст. 5, ч. 3 ст. 22 Закону про перевірки вимагається складати план контрольних заходів і визначати їх граничну кількість залежно від ступеня ризику господарської діяльності об'єкта перевірки для безпеки життя і здоров'я населення. Проте згідно зі ст. 16 Конвенції № 81 контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень законодавства. При цьому зазначеною нормою міжнародного права не передбачено врахування рівня впливу господарської діяльності об'єкта перевірки на життєдіяльність населення або працівників чи будь-яких інших критеріїв (лист Мінпраці від 11.07.08 р. № 2906/0/10-08/013).Також звертаємо увагу:
конвенції МОП дають можливість інспекціям з праці проводити перевірки без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання. Як зазначає Мінпраці в листі від 11.07.08 р. № 2906/0/10-08/013, ч. 4 ст. 5 Закону про перевірки, що передбачає попереднє повідомлення суб'єкта господарювання про проведення контрольного заходу, не відповідає п.п. «а» п. 1 ст. 12 Конвенції № 81 , відповідно до якої перевірка проводиться без попереднього повідомлення. Така ж норма міститься і в п. 2.3 Порядку № 75. Тому не допустити інспекторів до перевірки, пославшись на відсутність повідомлення за 10 днів до візиту, суб'єкт господарювання не зможе. Утім, з такою позицією за необхідності можна не погодитися, аргументуючи це тим, що чинне законодавство надає інспекціям можливість приходити без повідомлення, але в межах позапланової перевірки. Планова ж перевірка має здійснюватися з дотриманням вимог Закону про перевірки. До того ж і само Мінпраці також в одному з листів визнавало таку необхідність (лист від 21.08.08 р. № 3572/0/10-08/013).Підставою
ж для позапланової перевірки дотримання законодавства про працю згідно з п. 1.4 Порядку № 72 може стати:— доручення керівництва Держнаглядпраці або територіальної державної інспекції праці (ТДІП), правоохоронних органів;
— пропозиції установ, організацій;
— звернення громадян.
Слід зауважити, що
Закон про перевірки передбачає дещо інший перелік підстав для проведення позапланових перевірок, зокрема, ним не охоплюються доручення Держнаглядпраці та правоохоронних органів на проведення перевірки. І проведення позапланових перевірок з інших підстав, як зазначено в ч. 2 ст. 6 Закону про перевірки, забороняється, якщо інше не буде передбачено спеціальним законом, що регулює порядок проведення перевірок конкретним контролюючим органом або міжнародним договором. Конвенції МОП переліку підстав для позапланових перевірок інспекціями з праці не встановлюють. А тому, на наш погляд, суб'єкт господарювання може оспорювати правомірність візиту інспекції з праці з інших підстав, ніж ті, які названо в Законі про перевірки. Але мусимо відразу попередити — спір, найімовірніше, доведеться перенести до залу судових засідань.
Стадія II. Допуск перевіряючих до перевірки
На жаль, на цій стадії можливості суб'єкта господарювання «відмогтися» від проведення перевірки дуже незначні.
Так,
ч. 3 ст. 4 Закону про перевірки передбачено здійснення перевірок тільки в робочий час, установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно в разі візиту представників наглядової інстанції в неробочий для підприємства час суб'єкт господарювання може не допускати їх до перевірки. Це загальне правило, з якого для інспекцій з праці знову зроблено виняток. Згідно з п.п. «а» п. 1 ст. 12 Конвенції № 81 держінспекторам з праці надається право проходити на підприємство в будь-який час доби. Зазначене право пов'язане з необхідністю здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства про працю щодо залучення працівників до наднормових робіт, виявлення фактів виконання трудових обов'язків громадянами, трудові відносини з якими не оформлено, тощо.Ідемо далі.
Частиною 11 ст. 4 Закону про перевірки передбачено здійснення перевірки у присутності керівника чи уповноваженої ним особи, що знову ж таки не відповідає ч. 2 ст. 12 Конвенції № 81, яка дозволяє інспекторам з праці не повідомляти роботодавця або його представника про свою присутність на підприємстві, якщо вони вважатимуть, що таке повідомлення може зашкодити ефективності контрольних заходів.Як бачимо,
ні візит перевіряючих у неробочий час, ні відсутність керівника чи особи, яка його замінює, не можуть стати підставою для недопуску до перевірки.На думку Мінпраці,
не є підставою для недопуску до перевірки і відмова інспекторів з праці розписатися в журналі перевірок. Можливість не робити цього вони також можуть обґрунтувати посиланням на п.п. «а» пп. 1 і 2 ст. 12 Конвенції № 81, які надають право інспектору з праці безперешкодно проходити на підприємство і за потреби не повідомляти роботодавця чи його представника про свою присутність на підприємстві.Не зможе суб'єкт господарювання не допустити інспекторів до перевірки і в тому випадку, якщо ними не буде пред'явлено наказ про перевірку і не буде надано копії посвідчення (направлення) на проведення перевірки. На цьому наполягає Мінпраці, посилаючись на приписи
Конвенції № 81, згідно з якими інспектора з праці має бути забезпечено тільки документами, що засвідчують його повноваження. Такими документами, як зазначено в листах Мінпраці від 21.08.08 р. № 3572/0/10-08/013, від 11.07.08 р. № 2906/0/10-08/013, можуть бути службове посвідчення та копії нормативно-правових актів, що встановлюють повноваження, права та обов'язки державного інспектора з праці, тобто копії Положення № 50, Порядку № 72. Згідно з п. 2.4 Порядку № 72 право на проведення перевірки в інспектора з праці буде за наявності в нього:— службового посвідчення встановленого зразка;
—
Положення № 50;— Положення про територіальну державну інспекцію праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
— у разі перевірки за дорученням — доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів);
— персональної круглої номерної печатки.
І, як бачимо, тут також не названо наказ про перевірку і направлення на її проведення.
Проте, на наш погляд, із таким тлумаченням положень
Конвенції можна не погодитися, наполягаючи на тому, що під «документами, що засвідчують повноваження», чинне законодавство якраз розуміє не лише посвідчення перевіряючого, а і наказ про перевірку та направлення на її проведення. Але не можна не враховувати, що у своїй практиці ВАдСУ висловлювався на користь того, що наявність таких документів для представників інспекцій з праці не є обов'язковою (див., наприклад, ухвалу ВАдСУ від 14.01.10 р. № К-17533/08).Слід зауважити: усі наведені вище приписи не означають, що інспекції з праці не можуть повідомити про перевірку, розписатися в журналі перевірок чи виконати інші вимоги, що висуваються внутрішнім законодавством до порядку проведення перевірок. Вони можуть це зробити, але особливість полягає в тому, що відмова від виконання зазначених вимог не є підставою для недопуску перевіряючих до перевірки. При недопуску посадові особи інспекції з праці складають протокол про адміністративне правопорушення і можуть накласти на керівника підприємства штраф на підставі
ст. 1886 КУпАП (див. таблицю на с. 46).
Стадія III. Здійснення перевірки, вивчення документів, огляд виробничих приміщень
Якщо говорити про те, які питання можуть стати предметом перевірок інспекцій з праці, слід виділити вимоги таких сфер законодавства як частин законодавства про працю (
лист Держнаглядпраці від 28.04.07 р. № 013-617-43):1)
дотримання законодавства про оплату праці (ст. 35 Закону про оплату праці);2)
дотримання законодавства про відпустки (ст. 27 Закону про відпустки), зокрема інспектори з праці перевіряють наявність графіків надання відпусток, затверджених роботодавцями за погодженням із профспілковим комітетом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво, дотримання вимог про мінімальну тривалість щорічних відпусток, надання додаткових відпусток;3)
кадрова дисципліна, укладення та припинення трудових договорів, а також заповнення, ведення обліку та зберігання трудових книжок;4)
контроль за станом нормування праці на підставі використання міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів праці з урахуванням психофізіологічних та соціально-економічних факторів, планування робочого часу та часу відпочинку, застосування форм та систем заробітної плати, матеріального і морального стимулювання;5)
контроль за наданням гарантій та компенсацій згідно з чинним законодавством;6)
відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника.На практиці часто виникає питання про те, чи можуть інспекції з праці перевіряти наявність колдоговору на підприємстві. Тут логіка проста: чинним законодавством не встановлено відповідальності за його відсутність, у зв'язку з чим зафіксувати в акті перевірки таке порушення, як відсутність колективного договору, інспектор не зможе. Інша справа, якщо колективний договір на підприємстві є, однак під час перевірки з'ясовується, що не всі його приписи виконуються. За порушення колективного договору передбачено відповідальність за
ст. 412 КУпАП у вигляді штрафу від 50 до 100 нмдг, тобто від 850 до 1700 грн. Складання адмінпротоколів за цією статтею — компетенція інспекцій з праці. Однак і в цьому випадку повноваження перевіряючих можна ставити під сумнів. Справа в тому, що відповідно до ст. 19 КЗпП контроль за дотриманням положень колдоговору здійснюється безпосередньо його сторонами. Якщо власник чи уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, то саме профспілки, що його уклали, мають право надіслати власнику чи уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, що розглядається в тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди в зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб в адмінсуді. За бажання цим аргументом можна скористатися для обґрунтування того, що до повноважень інспекцій з праці не належить контроль за виконанням колективного договору. А от оспорити можливість складання адмінпротоколів працівниками інспекції з праці при виявленні ухилення осіб від участі в переговорах щодо укладення колдоговору або порушення передбачених для цього строків (ст. 411 КУпАП)* не вдасться.* Як роботодавцю уникнути цієї відповідальності, див. у статті «Колективний договір на підприємстві» Теми тижня // «БТ», 2007, № 29, с. 27.
Представники інспекцій з праці під час перевірки мають право:
— відвідувати адміністративні та виробничі приміщення, здійснювати їх огляд;
— вимагати надання документів, ведення яких передбачено законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їх відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витягання;
— наодинці чи у присутності свідків опитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань щодо застосування правових норм.
Не можемо не відзначити, що п. 6 Положення № 50 дещо розширює повноваження інспекторів з праці: наприклад, замість положення про те, що інспектори можуть знімати копії та робити витяги з документів, у Положенні № 50 міститься норма, згідно з якою інспектори з праці можуть отримувати від роботодавців копії та витяги; а завдяки «ненавмисному» пропуску буквально двох слів повноваження, закріплене в Конвенції № 81, що полягає в можливості відвідувати приміщення роботодавця інспекторами з праці лише вдень (п.п. «б» п. 1 ст. 12) незважаючи на те, що приходити на підприємства вони можуть у будь-який час (п.п. «а» п. 1 ст. 12), було перетворено в Положенні № 50 на можливість інспекторів з праці відвідувати в будь-який час доби приміщення підприємства. Як бачимо, у зазначених питаннях посилання на Конвенцію № 81 дозволить уникнути відвідування виробничих приміщень інспектором з праці в нічний час.
Інспектор з праці має розпочати здійснення перевірки з повідомлення керівництва об'єкта перевірки про те, що проводиться перевірка дотримання законодавства про працю або про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, інспектор повинен:
— відрекомендуватися (показати посвідчення);
— за потреби розповісти про свої обов'язки та повноваження;
— ознайомити суб'єкта господарювання з питаннями, що розглядатимуться під час проведення перевірки;
— застерегти, які документи необхідно надати для перевірки. При цьому суб'єкту господарювання слід пам'ятати про те, що інспектор має право ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та знімати копії або робити витяги з документів, але з дотриманням двох вимог:
по-перше, ведення цих документів має бути передбачено законодавством про працю або про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
по-друге, інспектор має обґрунтувати, чому ці документи необхідні йому для виконання його повноважень.
Орієнтовний перелік таких документів включає: статут підприємства; документи, що підтверджують повноваження керівника (контракт, наказ про його призначення); колективний договір; правила внутрішнього трудового розпорядку; трудові книжки; накази з кадрів, особові картки, особові справи; штатний розпис; документи, що засвідчують своєчасність виплати заробітної плати, проведення індексації та компенсації; дотримання гарантій та пільг щодо окремих категорій працівників: жінок, неповнолітніх, працівників, які суміщають роботу з навчанням, тощо.
Інспектору з праці для виконання його службових обов'язків за місцем проведення перевірки посадовою особою надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються умови для здійснення наданих повноважень (п. 3.2 Порядку № 72).
Конвенція № 81
передбачає, що внутрішньодержавне законодавство може надавати інспекціям з праці повноваження вилучати чи брати із собою для аналізу зразки матеріалів та речовин, що використовуються чи обробляються, за умови повідомлення роботодавця або його представника про те, що матеріали або речовини було вилучено або взято з цією метою. Проте законодавство України, що регламентує повноваження інспекцій з праці, такої можливості їм не надає, а тому інспекції з праці не можуть здійснювати виймання документів та вилучення товарів.
Стадія IV. Оформлення результатів перевірки
За результатами кожної перевірки
обов'язково останнім днем перевірки складається акт перевірки (додаток 1 до Порядку № 72), в якому, у разі виявлення, фіксується порушення трудового законодавства або законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.Крім того, згідно з
п. 6 Положення № 50 посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори з праці, їх заступники, державні інспектори з праці) мають право:—
виносити посадовим особам роботодавців приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав та гарантій працівників (додаток 2 до Порядку № 72);—
складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення і накладати адміністративні стягнення відповідно до законодавства;—
уносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.У
Методрекомендаціях, які можна розглядати виключно з метою ознайомлення, зазначається, що інспектор з праці, виносячи припис, не може вказувати роботодавцю конкретні шляхи відновлення порушених прав працівників, оскільки це є функцією суду. У приписі зазначається лише вимога щодо приведення у відповідність до законодавства тих чи інших локальних актів роботодавця або здійснення ним дій, спрямованих на створення умов, які б забезпечували дотримання вимог законодавства про працю і про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, якщо було виявлено порушення при звільненні працівника, то є всі підстави вважати, що в разі звернення останнього до суду буде винесено рішення про поновлення його на роботі. Проте інспектор з праці не може винести припис про поновлення працівника на роботі. Він тільки має право приписати привести у відповідність до законодавства про працю сам факт звільнення конкретного працівника. Як це зробити, вирішуватиме сам роботодавець. Можливо, він поновить працівника або за погодженням із працівником змінить запис про підстави звільнення на такий, який відповідав би вимогам законодавства про працю, тощо.Один примірник
акта і припису в день їх винесення під розписку має бути надано керівнику підприємства або фізичній особі, яка використовує найману працю, чи особі, яка виконує їх функції. У разі неможливості особистого вручення акта і припису керівнику (про це робиться позначка в акті та приписі із зазначенням причин), вони надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення (п. 4.1 Порядку № 72).В акті по черзі описується кожне виявлене порушення законодавства про працю або загальнообов'язкове державне соціальне страхування (
п. 4.2 Порядку № 72).У розділі акта
«за результатами перевірки запропоновано» викладаються пропозиції посадовій особі щодо організаційних заходів, здійснення яких сприятиме дотриманню законності (у цьому розділі акта не наводяться вимоги припису).У приписі ж зазначаються порушення згідно з висновками акта, і в резолютивній частині окремо встановлюється строк усунення кожного з порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі якщо строк усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на певну дату до повного усунення зазначеного порушення. Припис оформляється днем підписання акта (
п. 4.3 Порядку № 72).Після закінчення строку, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, інспектор проводить
повторну контрольну перевірку виконання припису. В акті за результатами контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. Якщо всі вимоги виконано, на цьому спілкування з інспектором закінчується до наступної перевірки. Якщо ж установлено неусунені порушення, виноситься повторний припис.При встановленні під час повторної перевірки факту невиконання посадовими особами викладених у приписі вимог щодо усунення виявленого під час попередньої перевірки порушення законодавства про працю або про загальнообов'язкове державне соціальне страхування державний інспектор з праці складає
протокол про адмінпорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 1886 КУпАП (див. таблицю на с. 46).Крім того, у цьому випадку інспектор з праці аналізує виявлені правопорушення з
подальшим обов'язковим реагуванням:1)
направленням матеріалів до правоохоронних органів, якщо під час перевірки виявлені ознаки злочинів (див. таблицю на с. 46);2) складанням протоколів про адміністративні правопорушення за формою
додатка 1 до Інструкції № 72 (у разі виявлення адмінпорушень, справи про які розглядаються судом). Згідно з п. 2.1 Інструкції № 72 у протоколі про адміністративне правопорушення вказуються дата і місце його складання; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника (прізвище, ім'я, по батькові; громадянство; рік та місце народження; місце проживання; місце роботи, посада; документ, що засвідчує особу); місце, час здійснення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення; адреси свідків; пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням було завдано матеріальну шкоду, це також зазначається у протоколі. Роботодавцю обов'язково має бути запропоновано дати пояснення по суті вчиненого правопорушення (про визнання своєї провини стосовно допущених порушень трудового законодавства або незгоду з викладеними порушеннями в протоколі) і роз'яснено його права, про що він розписується у протоколі. У разі відмови від надання письмових пояснень у протоколі вказується: «(прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, щодо якої складено протокол) від надання пояснень по суті порушень, викладених у протоколі, відмовився». Протокол підписується особою, яка його склала (державним інспектором з праці), та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, за наявності свідків та потерпілих протокол може бути підписано й цими особами (п. 2.4 Інструкції № 72). У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Правопорушник має право викласти мотиви своєї відмови від його підписання (п. 2.5 Інструкції № 72);3)
винесенням постанови про накладення штрафу (за адміністративні правопорушення, до відповідальності за які можуть притягати самі інспектори з праці, — відповідальність за ст. 1886 КУпАП);4)
унесенням власнику подання про притягнення винних у порушенні посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
Стадія V. Оскарження рішень інспекції з праці
Рішення інспектора може бути оскаржено
в 10-денний строк вищій посадовій особі територіальної держінспекції з праці, а в разі невирішення питання — у Держнаглядпраці.На дії інспектора також може бути подано позов до адміністративного суду з вимогою про визнання їх незаконними. Подати такий
позов можна протягом 6 місяців з дня вчинення оскаржуваних дій. При цьому особа, яка оскаржує постанову про адміністративне правопорушення до суду, звільняється від сплати судового збору.Якщо скаргу було подано вищій за рівнем посадовій особі, вона розглядається в
15-денний строк із дня її отримання.
Стадія VІ. Застосування санкцій за результатами перевірки
Звертаємо увагу, що
інспекції з праці не наділені повноваженнями на застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання. Їх компетенція поширюється тільки на притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності і лише за невиконання законних вимог посадових осіб цих органів або створення перешкод для їх діяльності (ст. 1886 КУпАП). Також слід пам'ятати, що особу не може бути притягнено до адміністративної відповідальності, якщо з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — з дня його виявлення минуло більше 2 місяців.У разі виявлення
інших порушень законодавства про працю (порушення, передбачені ст. 41, 411, 412, 413 КУпАП) до адмінвідповідальності на підставі складеного інспектором адмінпротоколу може притягти лише суд. У цьому випадку з дня складання акта перевірки, в якому зафіксовано порушення, і до винесення рішення суду про накладення адмінсанкції має пройти не більше 3 місяців.Як ми вказували, у ході перевірки інспекцією з праці можуть бути виявлені як ознаки адміністративного правопорушення, так і злочини, відповідно — правопорушник може притягуватися або до адміністративної, або до кримінальної відповідальності.
Наведемо перелік санкцій, що застосовуються до посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, за результатами перевірок суб'єктів господарювання інспекціями з праці (див. таблицю на с. 46).
Санкції за порушення законодавства про працю
| Порушення / законодавча норма | Санкція за порушення | До кого застосовується штрафна санкція |
| 1 | 2 | 3 |
| ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ | ||
| Порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41 КУпАП)
| Штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) (від 510 до 1700 грн.) | До посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності |
| Накладається судом на підставі протоколів, складених інспекціями з праці | ||
| Ухилення від участі в переговорах з приводу укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін або примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 411 КУпАП)
| Штраф у розмірі від 3 до 10 нмдг (від 51 до 170 грн.) | До осіб, які представляють власників чи уповноважені ними органи або профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи, до представників трудових колективів |
| Накладається судом на підставі протоколів, складених інспекціями з праці | ||
| Порушення або невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди (ст. 412 КУпАП)
| Штраф у розмірі від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.) | До осіб, які представляють власників чи уповноважені ними органи або профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи, до представників трудових колективів |
| Накладається судом на підставі протоколів, складених інспекціями з праці | ||
| Ненадання інформації, необхідної для ведення колективних переговорів та здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 413 КУпАП)
| Штраф у розмірі від 1 до 5 нмдг (від 17 до 85 грн.) | До осіб, які представляють власників чи уповноважені ними органи або профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи, до представників трудових колективів |
| Накладається судом на підставі протоколів, складених інспекціями з праці | ||
| Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за дотриманням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 1886 КУпАП)
| Штраф у розмірі від 10 до 14 нмдг (від 170 до 238 грн.) | До посадових осіб |
| Накладається інспекціями з праці | ||
| КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ(1) | ||
| Умисне перешкоджання законній діяльності профспілок або їх органів (ст. 170 ККУ)
| Виправні роботи на строк до 2 років або позбавлення волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років | До фізичних осіб |
| Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю (ч. 1 ст. 172 ККУ)
| Штраф до 50 нмдг (до 850 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років | Тільки до осіб, до повноважень яких входить звільнення працівників |
| Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю, вчинені стосовно неповнолітнього, вагітної жінки або матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (ч. 2 ст. 172 ККУ) | Штраф від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців | Тільки до осіб, до повноважень яких входить звільнення працівників |
| Грубе порушення угоди про працю посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином чи уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або шляхом примусу до виконання роботи, не застереженої угодою (ч. 1 ст. 173 ККУ)
| Штраф до 50 нмдг (до 850 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років | До посадових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремих громадян чи уповноважених ними осіб |
| Грубе порушення угоди про працю посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином чи уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або шляхом примусу до виконання роботи, не застереженої угодою, якщо ці дії вчинено стосовно громадянина, з яким укладено угоду з приводу його роботи за межами України (ч. 2 ст. 173 ККУ)
| Штраф від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.) або обмеження волі на строк до 3 років | До посадових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремих громадян або уповноважених ними осіб |
| Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства або загрози застосування насильства чи шляхом інших незаконних дій (ст. 174 ККУ)
| Штраф до 50 нмдг (до 850 грн.) або громадські роботи на строк від 120 до 240 годин, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років | До фізичних осіб |
| Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам більше ніж за 1 місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності або фізичною особою — підприємцем(2) (ч. 1 ст. 175 ККУ)
| Штраф від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17000 грн.) або виправні роботи на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років | До керівника підприємства, установи або організації |
| Діяння, зазначене в попередньому пункті цієї таблиці, якщо його було вчинено внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (ч. 2 ст. 175 ККУ)
| Штраф від 1000 до 1500 нмдг (від 17000 до 25500 грн.) або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років | До керівника підприємства, установи чи організації |
| (1 ) Санкція накладається в разі виголошення звинувачувального вироку судом без звільнення від відбуття покарання. Органами, уповноваженими розслідувати справи щодо всіх перелічених порушень, крім порушення, передбаченого ст. 174 ККУ, є органи прокуратури. Порушення за ст. 174 ККУ розслідують органи внутрішніх справ.(2)Згідно з ч. 3 ст. 175 ККУ особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам. | ||
Як бачимо, наглядові повноваження інспекцій з праці є вельми значними, що тільки підсилює необхідність для підприємств володіти максимально повною інформацією про них. Знання того, в якому порядку зобов'язані діяти перевіряючі та які питання виходять за межі їх компетенції, обов'язково додасть упевненості суб'єкту господарювання.
Документи «Теми»
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04. 01 р. № 2341-III.Конвенція № 81
— Конвенція № 81 Міжнародної організації праці про інспекцію праці в промисловості й торгівлі (дата підписання — 11.07.47 р., дата набуття чинності — 07.04.50 р., дата ратифікації — 08.09.04 р.).Конвенція № 129
— Конвенція № 129 Міжнародної організації праці про інспекцію праці в сільському господарстві (дата підписання — 25.06.69 р., дата набуття чинності — 19.01.72 р., дата ратифікації — 08.09.04 р.).Конвенція № 150
— Конвенція № 150 Міжнародної організації праці про адміністрацію праці: роль, функції та організація (дата підписання — 26.06.78 р., дата набуття чинності — 11.10.80 р., дата ратифікації — 01.07.04 р.).Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон про оплату праці
— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.Закон про інформацію
— Закон України «Про інформацію» від 02.10.92 р. № 2657-XII.Закон № 1533
— Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.Закон № 1058
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV.Закон № 2240
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.Закон № 1105
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.Закон про перевірки
— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 р. № 877-V.Положення № 50
— Положення про Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю, затверджене постановою КМУ від 18.01.03 р. № 50.Порядок № 72
— Порядок проведення перевірки стану дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Мінпраці від 21.03.03 р. № 72.Інструкція № 72
— Інструкція щодо оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Мінпраці від 21.03.03 р. № 72.Методрекомендації
— Методичні рекомендації щодо дотримання трудових прав працівників, затверджені наказом Держводгоспу від 02.02.04 р. № 24.
