Іноземців, які постійно проживають на території України,
приймають на роботу без дозволу на працевлаштування
Що потрібно для призначення директором українського підприємства іноземця?
(м. Сімферополь)
У чинному законодавстві будь-якого обмеження стосовно того, що іноземний громадянин не може бути директором українського підприємства недержавної форми власності, немає. Згідно з
ч. 2 — 4 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) чи уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови наймання за погодженням сторін.Отже, питання призначення директора підприємства є волевиявленням власників цього підприємства. І якщо власниками прийнято рішення взяти на цю посаду іноземного громадянина, то ніхто не має права їм цього заборонити.
Під час прийняття на роботу іноземця (незалежно від посади) підприємству-роботодавцю потрібно враховувати певні особливості.
По-перше, приймати на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства можна лише за наявності дозволу на працевлаштування
(ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-XII). Правила видачі такого дозволу встановлено Порядком № 322*. Дозвіл на працевлаштування не потрібно отримувати іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України (п. 13 Порядку № 322)**. Отже, у разі пред’явлення іноземцем роботодавцю посвідки на постійне місце проживання в Україні такого іноземця сміливо можна брати на роботу без отримання дозволу на працевлаштування. У всіх інших випадках потрібно отримувати дозвіл, для чого роботодавець подає до центру зайнятості такі документи (п. 5 Порядку № 322)***:— заяву;
— дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
— обґрунтування доцільності використання праці іноземця та можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи;
— документ (наказ, витяг із протоколу, доручення тощо), оформлений у встановленому порядку, що засвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості;
— довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів (обов’язкових платежів);
— довідку центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом;
— квитанцію про внесення плати за розгляд заяви;
— копію проекту трудового договору (контракту), засвідчену роботодавцем;
— довідку, скріплену печаткою та засвідчену підписом роботодавця (за наявності на підприємстві режимно-секретного органу — також підписану його керівником), про те, що робоче місце чи посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з приналежністю до громадянства України та не потребують надання допуску до державної таємниці;
— довідку органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості в іноземця, який на момент оформлення дозволу знаходиться на території України;
— довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу знаходиться за межами України, не відбуває покарання за вчинення злочину і не знаходиться під слідством;
— копії статуту і свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку;
— копії документів про освіту чи кваліфікацію іноземця;
— копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані.
* Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМУ від 08.04.09 р. № 322.
** До інших випадків належить працевлаштування осіб, які отримали в Україні
статус біженця. До 01.01.11 р. дозволи також слід отримувати й на осіб, які працевлаштуються в межах дії Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 р. № 1039-XIV, оскільки дію ч. 2 ст. 35 цього Закону (ця норма дозволяє працевлаштовувати таких осіб без отримання дозволу на працевлаштування) тимчасово призупинено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.08 р. № 799-VI.*** Усі видані зарубіжною країною та складені іноземною мовою документи має бути перекладено українською мовою, засвідчено відповідно до законодавства країни їх видачі та легалізовано в МЗС, якщо міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, не передбачено інше (п. 8 Порядку № 322).
Строк дії дозволу — до 1 року, який може бути продовжено роботодавцем (п. 10 Порядку № 322).
По-друге, іноземному громадянину необхідно отримати ідентифікаційний номер (ІН)
. Це необхідно для внесення відомостей про директора-іноземця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, до довідки про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП тощо, а також для нарахування і виплати йому будь-якого доходу (у тому числі у вигляді заробітної плати). Зауважимо, що присвоєння ІН здійснюється у двотижневий строк із дня оформлення фізичною особою облікової картки за формою № 1ДР. При цьому іноземні громадяни мають отримати цю картку не в районному податковому органі за своїм місцем перебування (місцем отримання доходів), а в обласному податковому органі, податковому органі в АР Крим, містах Києві та Севастополі (п. 2.5 Положення № 43*).* Положення про картку фізичної особи — платника податків, затверджене наказом ДПАУ від 27.01.98 р. № 43.
По-третє, на іноземного громадянина необхідно отримати
Повідомлення роботодавця про самостійне визначення фізичною особою — іноземцем резидентського статусу (Повідомлення), форму якого наведено в додатку 2 до наказу № 581**. Цей документ необхідний для того, щоб доходи іноземця, у тому числі й у вигляді заробітної плати, обкладалися податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 %. Якщо в роботодавця не буде Повідомлення, то із зарплати директора-іноземця податок з доходів потрібно утримувати за ставкою 30 %. Докладно питання отримання цього Повідомлення та оподаткування доходів іноземних громадян розглядалися нами недавно у статті «Податок з доходів нерезидентів: аналіз Оглядового листа ДПАУ» // «БТ», 2010, № 9, с. 28.** Наказ ДПАУ «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи — іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення роботодавця про самостійне визначення фізичною особою — іноземцем резидентського статусу» від 05.10.04 р. № 581.
Крім того, хочемо зауважити: на думку Мінпраці, що викладена в
листі від 12.03.07 р. № ДЦ-12-1251/0/6-07, ведення трудової книжки на працівників-іноземців Інструкцією № 58*** не передбачено. Водночас п. 1.1 Інструкції № 58 передбачено ведення трудових книжок на всіх працівників, які працюють на підприємствах, і жодних обмежень для іноземців у ній не передбачено. Тому ми не бачимо порушення, якщо трудову книжку буде заведено на іноземного працівника або якщо у вже заведеній книжці буде зроблено запис про працевлаштування, оскільки згідно зі ст. 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини іноземних громадян, які працюють на території України, регулюються законодавством країни, в якій здійснюється працевлаштування, та міжнародними договорами України. Іноземні громадяни, які працюють на законних підставах на території України, підлягають обов’язковому соціальному страхуванню****, тому вважаємо, що роботодавець має право заводити на працівників-іноземців трудові книжки, які у разі потреби підтвердять трудовий стаж такого працівника.*** Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці України, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.
**** Поширюється також на іноземців та осіб без громадянства, які
тимчасово працюють на території України за наймом, у тому числі в частині обов’язкового соцстрахування на випадок безробіття до 01.01.11 р. (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ, згідно з якою вони не підлягають соцстрахуванню на випадок безробіття, тимчасово призупинена в період з 13.01.09 р. до 01.01.11 р. Законом України від 25.12.08 р. № 799-VI).
Наталія ЖУРАВЛЬОВА
