У відрядження за турпутівкою — чи є податкові витрати
У квітні 2011 року підприємство оплатило за безготівковим розрахунком поїздку до Хорватії двох працівників через туристичне агентство з метою відрядження. Є наказ на відрядження, договір на туристичне обслуговування та акт приймання-передачі туристичних послуг, який підписано за фактом оплати. Поїздка тривала з 20.08.11 р. по 09.09.11 р. Чи можна включити до витрат підприємства витрати на таке відрядження (господарність поїздки підтверджується)?
У якому періоді включити до витрат: у квітні (оплата та акт турагента) чи у вересні (авансовий звіт)?
(м. Харків)
Те, що підприємство оплатило поїздку у відрядження за кордон через туристичне агентство, перешкодою для податкових витрат бути не повинно. Адже у
ст. 1 Закону про туризм туризмом вважається тимчасовий виїзд особи з місця проживання, у тому числі у професійно-ділових цілях. Непрямо це підтверджують і офіційні органи. Так, у листі Мінфіну від 05.05.11 р. № 31-07230-16-21/11582* було підтверджено можливість проживання відрядженої особи в санаторії, що теж належить до учасників стосунків, які виникають при здійсненні туристичної діяльності (див. лист Держтуризму від 10.10.07 р. № 3-Д).* Див. ком. «Відрядження: можливість проживати в санаторії чи приватному секторі є» // «БТ», 2011, № 29, с. 9.
На нашу думку, для того щоб витрати на відрядження потрапили до складу податкових, необхідно дотримуватися умов, наведених у
п.п. 140.1.7 ПКУ, зокрема таких:1. Мати в наявності документи, що підтверджують зв'язок відрядження з господарською діяльністю підприємства
(запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладений договір або контракт; інші документи, що встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові стосунки; документи, що засвідчують участь відправленої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться з тематики, що збігається з господарською діяльністю платника податку).2. Включати до «податкових» лише дозволені
п.п. 140.1.7 ПКУ витрати, а саме:—
на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження та назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Під цю статтю можуть потрапити і так звані трансферти, коли згідно з умовами договору на туристичне обслуговування турдоговору туриста (відряджувану особу) доставляють з аеропорту до місця проживання (до готелю) та назад;—
оплату вартості проживання в готелях (мотелях), бронювання проживання, а також включені до таких рахунків витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт і прасування одягу, взуття чи білизни), на винаймання інших приміщень для проживання. За цією статтею до складу податкових можна включити витрати на проживання в будь-яких готелях (мотелях) за кордоном;— на оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз),
обов'язкове страхування , інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, у тому числі будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням відрядження. Оскільки до складу турпродукту, як правило, входить вартість страховки, що є обов'язковою при виїзді за кордон**, таку страховку можна включити до податкових витрат за цією статтею.** Обов'язковість закордонного страхування передбачена ст. 9 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України» від 21.01.94 р. № 3857-XII. Детальніше про цю проблему див. ком. «Витрати на закордонне страхування працівників: права на валові витрати немає?» // «БТ», 2010, № 11, с. 9.
Тепер щодо
документального підтвердження. Положення п.п. 140.1.7 ПКУ жорстко встановлюють, що зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів. У «типовому» випадку турист має у своєму розпорядженні договір на туробслуговування, ваучер, квитки та страховку. Деякі турагентства додатково оформлюють з туристом акт наданих послуг (як правило, за фактом проведення оплати). Під питанням, на наш погляд, можуть опинитися послуги проживання, щодо яких у п.п. 140.1.7 ПКУ зазначається про рахунки, отримані з готелів (мотелів) чи від інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, оскільки, як правило, турист відповідного рахунка не отримує. Тим часом, на нашу думку, документом, що підтверджує факт проживання та оплати, у цьому випадку може бути ваучер (адже, наприклад, у санаторії рахунків на проживання не видають, хоча факт можливості компенсації таких витрат особі, яка відряджається, як наголошувалося вище, підтверджують офіційні органи).Витрати на оплату турпоїздки можна відобразити у складі податкових витрат за фактом подання та затвердження Звіту про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт). Тоді ж можна віднести до витрат і добові, для виплати яких, на думку офіційних органів, слід мати у своєму розпорядженні наказ про відрядження та відповідні первинні документи, що підтверджують намір і фактичне здійснення відрядження (див.
листи Мінфіну від 18.06.11 р. № 11327/6/15-0516, від 05.05.11 р. № 31-07230-16-21/11582, від 04.05.11 р. № 31-07230-16-25/11433)*.* Див. з приводу оформлення та оподаткування витрат на відрядження також Тему тижня «Відрядження у світлі Податкового кодексу» // «БТ», 2011, № 18-19, с. 55.
Щодо документального оформлення такої операції, то, на наш погляд, підприємство, яке придбаває путівки для відрядження працівника, оприбутковує таку путівку на
субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Видача путівки працівнику відображається як переміщення путівки з місця її зберігання до особи, яка направляється у відрядження (Дт 331/Відряджуваний працівник — Кт 331/Місце зберігання оплаченої путівки). Після повернення з відрядження та складання Звіту вартість путівки включається до тих самих статей витрат, що й інші витрати відряджуваної особи, зокрема, добові (Дт 91, 92, 93, 94 — Кт 331/Відряджуваний працівник).
Влада КАРПОВА
