ЦУКРОВИРОБНИЦТВО:
Кабмін визначив Порядок декларування цукру
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.11 р. № 851
«Про затвердження Порядку декларування наявності цукру»
Документ, що коментується, наведено у додатку «Документи»
Нагадаємо, що на початку 2011 року
Законом України від 17.02.11 р. № 3039-VI* (набрав чинність 16.06.11 р.) було внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» від 17.06.99 р. № 758-XIV (далі — Закон № 758), відповідно до яких суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром, зобов'язані подавати декларацію про обсяг цукру, що перебуває в їх власності (ст. 31 Закону № 758).* Див. калейдоскоп документів «Стисло про важливе» // «БТ», 2011, № 12, с. 16.
Для виконання цієї норми Кабмін
постановою, що коментується, затвердив Порядок декларування наявності цукру (далі — Порядок).Відповідно до
Порядку суб’єкти господарюванні, які виробляють і зберігають цукор, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром, мають складати у двох примірниках Декларацію про наявні обсяги цукру (далі — Декларація) за формою згідно з додатком 1 до Порядку. Один примірник цієї Декларації подається щомісяця до 5 числа територіальним органам Держсільгоспінспекції за місцем зберігання цукру, а інший — протягом трьох років зберігають на підприємстві.Звернемо увагу, що перелік суб’єктів господарювання, які мають подавати таку
Декларацію, наведено у п. 1 ст. 31 Закону № 758 та у п. 1 Порядку. Але між ними є деякі відмінності. Так, у Порядку говориться, що подають цю Декларацію суб’єкти господарювання «які виробляють і зберігають цукор», а у п. 1 ст. 31 Закону № 758 — які «виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації».У зв’язку з цим виникає закономірне запитання: чи мають подавати таку
Декларацію суб’єкти господарювання, які зберігають цукор для використання у власних потребах, наприклад, підприємства громадського харчування чи виробники кондитерських виробів? На наш погляд, такі підприємства звільняються від подачі Декларації, оскільки вищу юридичну силу має саме Закон № 758, а в ньому чітко сказано, що для подачі Декларації зберігання цукру має бути пов’язано із його реалізацією. Підприємства громадського харчування та виробники кондитерських виробів зберігають цукор не для реалізації, а для використання у виробництві, тому до цього переліку не потрапляють.Також суперечливим є питання про визначення суб’єкта, який має подавати
Декларацію у випадку реалізації цукру за договором комісії та виробництва цукру з давальницької сировини.Щодо
реалізації цукру за договорами комісії, то подавати Декларацію мають комітенти, тобто підприємства, які є власниками цього цукру і передає його для реалізації, а не комісіонер. Пов’язано це з тим, що у Декларації відповідно до п. 3 ст. 31 Закон № 758 вказуються дані про обсяг цукру, що перебуває у власності підприємства. Комісіонери, що здійснюють безпосередній процес реалізації цукру, не є власниками такого товару, а тому Декларацію не подають, за них це робить комітент.Що стосується цукру, що виробляється
із давальницької сировини, то декларувати його має суб’єкт який передає сировину для виробництва цукру (замовник), тобто власник сировини, а не безпосередній виробник цукру. Пояснюється це тим, що сировина, яка передається для виробництва цукру, і цукор, вироблений із цієї сировини, є власністю лише замовника. Суб’єкт господарювання, який безпосередньо виробляє із сировини цукор, тільки надає замовнику послуги із переробки давальницької сировини, а тому право власності ні на сировину, ні на цукор до нього не переходить, а отже, і подавати Декларацію він не повинен.Постанова, що коментується, набрала чинності 17.08.11 р.
