ЕКСПЛУАТАЦІЯ АВТОМОБІЛЯ:
облік поточних витрат за Податковим кодексом
На сьогодні жодне підприємство не може уявити свою господарську діяльність без транспортних засобів, оскільки такий об’єкт уже давно є не тільки засобом пересування, а і джерелом отримання доходу.
Утримання та експлуатація автомобіля спричиняють у суб’єкта господарювання суттєві витрати. Ураховуючи те, що з набранням чинності Податковим кодексом було змінено порядок податкового обліку витрат на експлуатацію як власних, так і залучених із сторони транспортних засобів, це питання стає доволі актуальним.
Тому в цій статті поговоримо про нові правила оподаткування поточних витрат на утримання та експлуатацію транспортних засобів.
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Про що піде мова
Використовуючи в господарській діяльності транспортні засоби, суб’єкт господарювання несе різні поточні витрати, які пов’язані з його утриманням та експлуатацію. Зокрема, це витрати на технічне обслуговування (далі — ТО), використання пально-мастильних матеріалів (далі — ПММ), страхування, паркування тощо.
Крім того, якщо підприємство використовує у своїй діяльності не власний транспортний засіб, а залучений із сторони, разом із цими витратами він несе специфічні витрати, які також пов’язані з використанням транспортного засобу (наприклад, витрати зі сплати орендної плати).
Порядок податкового обліку поточних витрат на утримання та експлуатацію транспортних засобів з набранням чинності
ПКУ дещо змінився порівняно із порядком, передбаченим у Законі про податок на прибуток. Це стосується відсутності в ПКУ норм, якими встановлювалися обмеження для віднесення деяких витрат до валових витрат звітного періоду. Зокрема, на витрати, пов’язані із стоянкою та паркуванням легкового автомобіля, а також можливістю відносити до витрат лише 50 % витрат на придбання ПММ для такого автомобіля і витрат на їх оперативну оренду.
Технічне обслуговування
Для того щоб транспортний засіб завжди був у справному стані, суб’єкт господарювання має слідкувати за його технічним станом.
Відповідно до
Положення № 102 технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.До ТО автомобіля належать щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування; ТО під час консервації; ТО на лінії та в період обкатки (
п. 3.1 Положення № 102).Переліки робіт, які здійснюються під час проведення таких видів ТО, наведені в
п. 3.5 Положення № 102 та додатках А, Б, та В до цього Положення. Ці переліки є примірними і не вичерпними, а отже, за необхідності суб’єкт господарювання може їх доповнити певними видами робіт, які рекомендує проводити виробник транспортного засобу (такі роботи наведено у сервісних книжках конкретного транспортного засобу).Згідно з
п. 3.8 Порядку № 102 щоденне обслуговування, ТО-1 та ТО-2, та сезонне ТО дорожніх транспортних засобів не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортного засобу. А тому витрати на проведення таких операцій потрібно відносити на витрати відповідного періоду.У бухгалтерському обліку витрати на техобслуговування підприємство має право включити до
витрат періоду (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 20, 22, 28, 63, 65, 66, 68).У податковому обліку
такі витрати суб’єкт господарювання має право або відносити до складу собівартості (п. 138.8 ПКУ) — щодо об’єктів, які безпосередньо використовуються при виробництві продукції, товарів, робіт, послуг, або вважати іншими витратами та залежно від функціонального призначення об’єктів, щодо яких провадиться ТО, відповідно відносити до складу:— загальновиробничих витрат — щодо основних засобів, які використовуються у загальновиробничих цілях(п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ);
—
адміністративних витрат — щодо основних засобі, які використовуються у загальногосподарських цілях (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);—
витрат на збут — щодо основних засобів, які пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).Для віднесення витрат на ТО до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суб’єкт господарювання має виконати дві умови:
підтвердити здійснення витрат відповідними первинними документами (розрахунковими, платіжними тощо), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ), та використовувати транспортні засоби, щодо яких проводиться ТО, у власній господарській діяльності.Звернемо увагу, що податківці у консультації, наданій у ЄБПЗ та «ВПСУ» прийшли до висновку, що не всі операції, які здійснюються для утримання транспортних засобів, відносять до ТО.
Так, зокрема у консультації, наведеній у ЄБПЗ (
розділ 110.07.04), вони зазначають, що операції з прибирання і мийки автомобіля не відносяться до ТО, а тому витрати на здійснення таких операцій суб’єкт господарювання не має права враховувати у складі витрат при обчисленні податку на прибуток.На наш погляд, такий висновок податківців є неправомірним і необґрунтованим. Пояснюється це тим, що прибирання і мийка автомобіля відносяться відповідно до
п. 3.5 Положення № 102 до такого виду ТО, як щоденне обслуговування, і здійснються під час проведення робіт з підтримання належного зовнішнього вигляду транспортного засобу. Виконуються такі операції за потребою, та обов'язково перед ТО чи ремонтом.Крім того, податківці, напевно як і раніше, будуть проти віднесення до витрат, здійснених під час проведення ТО, вартості заміни повітряного, паливного та масляного фільтрів
(«ВПСУ», 2002, № 9, с. 40). Оскільки, на їх думку, заміна небазових частин автотранспорту (до яких, як ви розумієте, належать автомобільні фільтри) не відноситься до ТО автомобіля i розглядається як поточний ремонт, а тому вартість здійснення заміни фільтрів відноситься до витрат лише у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, в якому були здійснені такі ремонти або поліпшення (п. 146.12 ПКУ). Аргументують свою позицію податківці тим, що в Положенні № 102 не вказано про можливість заміни небазових частин під час ТО.Ми з такою думкою податківців не погоджуємося тому, що:
1) перелік робіт, який наведено у
Положенні № 102, не є вичерпним, а тому заміну фільтрів можна пов’язати з ТО як роботу з підтримання автомобіля в робочому стані;2) здійснюючи будь-який вид ТО, підприємство має право за необхідності здійснити заміну відповідної деталі та вузла (фільтрів), оскільки така заміна не заборонена законодавчо і здійснюється для
підтримання працездатності або справності виробу.Отже, як бачимо, заміну фільтрів та вартість прибирання і мийки автомобіля можна віднести до ТО, а витрати на таку заміну до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) або до складу інших витрат, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток (
п. 138.10 ПКУ).Звернемо увагу, що ТО може здійснюватися власними силами, або станціями технічного обслуговування (СТО). При здійсненні таких робіт СТО суб’єкт господарювання, крім віднесення вартості таких робіт до витрат, має право відобразити «вхідний» ПДВ за ними
у складі податкового кредиту за наявності належним чином оформленої податкової накладної (п.п. «а» п. 198.1 ПКУ).
Використання ПММ
Питання віднесення вартості використаних ПММ при роботі транспортних засобів до витрат, які враховуються при визначенні бази обкладення податком на прибуток, завжди були актуальними.
Так, до прийняття
ПКУ відносити до валових витрат вартість використаних ПММ суб’єкт господарювання міг відповідно до Закону про податок на прибуток за таким принципом:— вартість використаних ПММ для роботи легкового автомобіля можна було відносити до витрат, які враховуються при визначенні бази обкладення податком на прибуток (валових витрат)
у розмірі 50 % вартості витрат на придбанні ПММ. При цьому платник податків звільнявся від обов’язків доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю, але не звільнявся від обов’язкового документального підтвердження таких витрат (п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток);— вартість витрачених ПММ на роботу вантажного автомобіля, який використовується в господарській діяльності, платники податку на прибуток мали право відносити до валових витрат у звітному періоді у повному обсязі за умови наявності підтверджуючих документів та дотримання норм витрат палива (
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток).З набранням чинності
розд. ІІІ ПКУ відносити вартість використаних ПММ на роботу легкових і вантажних автомобілів потрібно залежно від того, де використовуються в господарській діяльності такі транспортні засоби та як в бухгалтерському обліку обліковують витрати ПММ на роботу транспортних засобів.Так, якщо автомобіль використовується безпосередньо для виробництва продукції, товарів, робіт, послуг, вартість витрачених ПММ суб’єкт господарювання має право відносити до складу
собівартості (пп. 138.8 та 138.9 ПКУ) як інші прямі витрати.Якщо ж транспортні засоби використовуються не безпосередньо при виробництві продукції (товарів, робіт, послуг), а в інших цілях, пов’язаних з господарською діяльністю, то вартість ПММ, використаних на роботу транспортних засобів, включається до складу
інших витрат в розрізі напрямів використання транспортних засобів.Зокрема, якщо автомобіль використовують в адміністративних цілях, то вартість використаних ПММ на його роботу відносять до адміністративних витрат. Про це прямо вказано у
п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ.Що стосується використання автомобілів для задоволення загальновиробничих чи збутових потреб, то
про віднесення вартості ПММ до складу таких витрат прямої вказівки у пп. 138.10.1 і 138.10.3 ПКУ як щодо адміністративних витрат , немає. Але ми вважаємо, що це не є перешкода для включення вартості ПММ до загальновиробничих витрат та витрат на збут, оскільки перелік витрат, які наведені у пп. 138.10.1 і 138.10.3 ПКУ, не є вичерпним.Так, під витратами на експлуатацію основних засобів слід розуміти всі витрати, які пов’язані із приведенням транспортного засобу в дію, а оскільки без ПММ такий агрегат діяти не може, то віднесення вартості ПММ до загальновиробничих витрат відповідно до
п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ, на наш погляд, не піддається сумніву.Якщо ж розглядати статті витрат, що передбачені в
ПКУ для формування витрат на збут, то віднести витрачені ПММ на роботу транспортних засобів до складу цих витрат, на наш погляд, можна на основі пп. «е» та «ж» п.п. 138.10.3 ПКУ, відповідно до яких до витрат на збут відносяться витрати на транспортування товарів.Витрачені ПММ списуються на витрати звітного періоду
у розмірі фактичної вартості використаних ПММ, але, як і раніше, з урахуванням Норм № 43.Крім того, слід пам’ятати, що використання ПММ на роботу транспортних засобів має бути належним чином документально оформлено. Так, зокрема, для віднесення вартості ПММ, використаних при роботі легкових автомобілів, до собівартості чи інших витрат суб’єкт господарювання повинен мати належним чином оформлений
Подорожній лист службового легкового автомобіля, типова форма № 3, затверджена наказом Держкомстату від 17.02.98 р. № 74, а для вантажного автомобіля — Подорожній лист вантажного автомобіля, типова форма № 2-ТН, затверджена спільним наказом Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 р. № 488/346.Суму вхідного ПДВ, що сплачена при придбанні таких ПММ, уключають
до податкового кредиту у повному обсязі (п.п. «а» п. 198.1 ПКУ).
Витрати на страхування
Відповідно до
п. 9 ст. 7 Закону про страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим. У зв’язку з цим експлуатація транспортного засобу здійснюється тільки за наявності страхового поліса, який є договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та підтверджує сплату страхового платежу.Проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності покладається на власника транспортного засобу. Відповідно до
п. 1.6 Закону № 1961 до власників транспортного засобу віднесено, зокрема, юридичну або фізичну особу, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення), тощо. Тобто якщо автомобіль орендовано, то страхування цивільно-правової відповідальності може покладатись на орендаря.Витрати, понесені на страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають
у складі основних засобів платника податку, відповідно до п.п. 140.1.6 ПКУ відносяться до витрат, які враховуються для визначення об'єкта обкладення податком на прибуток або у вигляді собівартості, якщо транспортний засіб використовується безпосередньо при виробництві продукції, товарів, робіт, послуг (п.п. 138.8 ПКУ), або у вигляді інших витрат: загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ), адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ) чи витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ). Поділ вартості страхових платежів у складі інших витрат залежить від сфери застосування транспортного засобу.Відносити до складу витрат вартість страхових платежів суб’єкт господарювання відповідно до
ПКУ може в повному обсязі без врахування жодних обмежень.Нагадаємо, що раніше суб’єкти господарювання також мали право відносити витрати на страхування транспортних засобів до валових витрат, але не в повному обсязі, як тепер, а у розмірі, що не перевищував 5 % валових витрат за звітний податковий період наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств — за звітний податковий рік (
п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток). Зараз подібної норми в ПКУ немає.Звернемо увагу, що якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то
застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання (п.п. 140.1.6 ПКУ).
Витрати на стоянку та паркування
Що стосується витрат на стоянку та паркування, то вони, як і витрати на ТО, придбання ПММ та страхування, включаються до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Причому включати вартість стоянки і паркування до витрат потрібно за тим же принципом, як і вище перелічені витрати, тобто якщо паркування та стоянка транспортних засобів безпосередньо пов’язана із виробництвом, то такі витрати варто відносити до складу
собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.п. 138.8 ПКУ), а якщо вони задіяні в господарській діяльності для інших цілей, то такі витрати варто вважати іншими витратами, та залежно від сфери застосування транспортного засобу включати вартість страхових платежів до: загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ): адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ); витрат на збут (пп. «е», «ж» та «з» п.п. 138.10.3 ПКУ).Відносити вартість стоянки та паркування до витрат відповідно до норм
ПКУ потрібно в повному обсязі, незалежно від того, пов’язані такі витрати із стоянкою та паркуванням вантажного чи легкового автомобіля. Нагадаємо, що раніше відповідно до Закону про податок на прибуток суб’єктам господарювання дозволялося відносити до валових витрати лише витрати на стоянку і паркування вантажних транспортних засобів (п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток). Витрати ж на стоянку і паркування легкових автомобілів до валових витрат не відносилися (п.п 5.4.10 Закону про податок на прибуток).З прийняттям
ПКУ така норма зникла, а тому всі витрати на стоянку і паркування можна відносити до витрат, але за умови, що ці витрати можна пов’язати із власною господарською діяльністю суб’єкта господарювання і вони підтверджені документами (квитанціями чи касовими чеками) про сплату коштів за зберігання транспортних засобів на автостоянках та надання інших супутніх послуг.
Витрати на оренду транспортних засобів
Відповідно до
п.п. 14.1.97 ПКУ лізингова (орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.Залежно від того, з ким укладено договір оренди (з фізичною чи юридичною особою), буде деякою мірою залежати порядок оподаткування поточних витрат на експлуатацію транспортних засобів. Розглянемо порядок оподаткування різних поточних витрат при використанні орендованого автомобіля.
1.
Якщо розглядати витрати на ТО та ПММ, використані при роботі орендованого транспортного засобу, а також витрати на паркування і стоянку таких об’єктів, то порядок оподаткування таких витрат незалежно від того, хто виступає орендодавцем, не відрізняється від порядку оподаткування таких витрат при використанні власного транспортного засобу. Тобто витрати на такі цілі підприємство-орендар може або відносити до складу собівартості (п. 138.8 ПКУ) — щодо об’єктів, які орендуються та безпосередньо використовуються при виробництві продукції, товарів, робіт, послуг, або вважати іншими витратами і відносити до складу адміністративних витрат, загальновиробничих витрат та витрат на збут (п.п. 138.10 ПКУ). Головною умовою для віднесення таких витрат до витрат періоду є зв’язок витрат з господарською діяльністю та їх належне документальне оформлення.2.
Що стосується витрат на страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією орендованих транспортних засобів, то включити вартість страхових платежів до витрат суб’єкт господарювання не має права, навіть у тому випадку, коли договором оренди передбачено, що страхування цивільної відповідальності здійснює орендар.Пояснюється це тим, що відповідно до
п.п. 140.1.6 ПКУ відносити до складу витрат суб’єкт господарювання має право лише витрати, пов’язані із страхуванням цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податків. Тобто для віднесення витрат на страхування до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток, необхідно, щоб транспортний засіб був власністю підприємства. А уклавши договір оренди, підприємство має лише право користування таким об’єктом.3.
Специфічним видом поточних витрат при оренді транспортного засобу виступає орендна плата. Порядок її оподаткування залежить від того, з ким укладено договір оренди.Так, якщо підприємство уклало договір оренди з юридичною особою, то виплата орендної плати такому суб’єкту відноситься до витрат
або у складі собівартості (п. 138.8 ПКУ), якщо орендований транспортний засіб безпосередньо використовуються при виробництві продукції, товарів, робіт, послуг, або вважатися іншими витратами і відносити до складу загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ) адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ), та витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ). Про віднесення вартості орендної плати до складу інших витрат прямо говориться у ПКУ.При цьому слід пам’ятати, що відносити до витрат вартість орендної плати варто
у повному обсязі, а не у розмірі 50 %, як раніше цього вимагав п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток.Якщо орендовано транспортний засіб у фізичної особи, то порядок оподаткування орендної плати буде залежати від правового статусу орендодавця.
1. Якщо орендодавець
фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, то підприємство не має права віднести орендну плату, виплачену такій особі, до витрат через заборону, що міститься в п.п. 139.1.12 ПКУ.2. Для всіх інших фізичних осіб, будь то підприємець, який застосовує загальну систему оподаткування, чи звичайна фізична особа, така заборона не діє, а тому підприємство має право віднести суму орендної плати до витрат за тими ж правилами, що і при оренді транспортного засобу у юридичної особи.
Крім того, нагадаємо, що при нарахуванні (виплаті) орендної плати фізичній особі орендар виступає податковим агентом та має утримати і сплатити податок на доходи фізичних осіб.
При нарахуванні (виплаті) орендної плати фізичній особі — підприємцю податок на доходи фізичних осіб
не утримується, якщо підприємець надасть виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ПКУ)*.* Про проблеми утримання податку на доходи і «обрання» видів діяльності підприємцем читайте в Пошті тижня «Як визначити чистий дохід, якщо в реєстраційних даних не зазначено вид діяльності, яким фактично займається підприємець?» // «БТ», 2011, № 31, с. 37.
Утримується податок на доходи фізичних осіб з орендної плати, виплаченої (наданої) фізичним особам, які не є підприємцями, податковими агентами за прогресивною шкалою:
— за ставкою
15 % (абз. 1 п. 167.1 ПКУ) — для доходу, сума якого не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році — 9410 грн.);— за ставкою
17 % — для частини доходу, яка перевищує вказану суму (абз. 2 п. 167.1 ПКУ).Якщо договір оренди автомобіля укладено з працівником підприємства, то для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб, зокрема застосування ставок 15 (17) %, податковий агент повинен порівнювати з межею (9410 грн.)
загальну суму доходу, виплаченого (наданого) працівнику, а саме загальну суму заробітної плати та орендної плати. Адже згідно з п. 167.1 ПКУ ставки податку 15 (17) % застосовуються до загального місячного доходу платника податку. При цьому відповідно до роз’яснень ДПАУ, наведених у листі від 03.02.11 р. № 2346/6/17-0715, № 2918/7/17-0717** у першу чергу слід розглядати оподаткування доходів, які входять до складу заробітної плати, а потім формувати оподатковуваний дохід у міру виникнення у працівника кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження первинними документами факту/дати виникнення доходу).** Див. ком. «Ставки податку на доходи фізичних осіб: як правильно поділити дохід на частини» // «БТ», 2011, № 7, с. 11.
На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація допоможе підприємству розібратися у нововведеннях, пов’язаних з оподаткуванням поточних витрат на експлуатацію та утримання транспортних засобів.
Насамкінець наведемо приклад відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій, пов’язаних з утриманням та експлуатацією транспортних засобів (див. табл. на с. 30).
| Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | Сума, | Податковий облік | ||
| дебет | кредит | витрати | відображення у декларації | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Витрати на технічне обслуговування автомобіля | |||||
| 1. Проведено технічне обслуговування автомобіля, що використовується: | |||||
| а) при виробництві продукції, надання робіт чи послуг | 23 | 20, 22, 63 | 800,00 | 800,00(1) | ряд. 05.1.7 та/або 05.1.16 додатка СВ (у складі собівартості реалізованих товарів/послуг) |
| 65, 66 | 200,00 | 200,00(1) | ряд. 05.1.2 та 05.1.12 додатка СВ (у складі собівартості реалізованих товарів/послуг) | ||
| б) при обслуговуванні виробництва декількох видів продукції | 91 | 20, 22, 63 | 800,00 | 800,00 | ряд. 06.1.5 додатка ЗВ |
| 65, 66 | 200,00 | 200,00 | ряд. 06.1.1.1 та 06.1.1.2 додатка ЗВ | ||
| в) для виконання адміністративних цілей | 92 | 20, 22, 63 | 800,00 | 800,00 | ряд. 06.2.3 додатка АВ |
| 65, 66 | 200,00 | 200,00 | ряд. 06.2.10 та 06.2.11 додатка АВ | ||
| г) для збуту продукції | 93 | 20, 22, 63 | 800,00 | 800,00 | ряд. 06.3.9 додатка ВЗ |
| 65, 66 | 200,00 | 200,00 | ряд. 06.3.3 та 06.3.4 додатка ВЗ | ||
| Витрата ПММ | |||||
| 2. Витрачено ПММ на роботу автомобіля, що використовувався: | |||||
| а) при виробництві продукції, надання робіт чи послуг: | |||||
| — у межах Норм № 43 | 23 | 203 | 500,00 | 500,00(1) | ряд. 05.1.1 додатка СВ |
| — понад установлену норму | 23 | 203 | 75,00 | — | — |
| б) при обслуговуванні виробництва декількох видів продукції: | |||||
| — у межах Норм № 43 | 91 | 203 | 500,00 | 500,00 | ряд. 06.1.5 додатка ЗВ |
| — понад установлену норму | 91 | 203 | 75,00 | — | — |
| в) для виконання адміністративних цілей: | |||||
| — у межах Норм № 43 | 92 | 203 | 500,00 | 500,00 | ряд. 06.2.3 додатка АВ |
| — понад установлену норму | 92 | 203 | 75,00 | — | — |
| г) для збуту продукції: | |||||
| — у межах Норм № 43 | 93 | 203 | 500,00 | 500,00 | ряд. 06.3.11 або 06.3.13 додатка ВЗ |
| — понад установлену норму | 93 | 203 | 75,00 | — | — |
| Витрати на страхування | |||||
| 3.1. Отримано страховий поліс на автомобіль від страхової компанії строк дії якого 1 рік | 39 | 65/А(2) | 600,00 | — | — |
| 3.2 Списано на витрати частину вартості страхового полісу (за квартал — 1/12 х 3) на автомобіль, що використовується: | |||||
| а) при виробництві продукції, надання робіт чи послуг | 23 | 39 | 150,00 | 150,00(1) | ряд. 05.1.11 додатка СВ |
| б) при обслуговуванні виробництва декількох видів продукції | 91 | 39 | 150,00 | 150,00 | ряд. 06.1.12 додатка ЗВ |
| в) для виконання адміністративних цілей | 92 | 39 | 150,00 | 150,00 | ряд. 06.2.9 додатка АВ |
| г) для збуту продукції | 93 | 39 | 150,00 | 150,00 | ряд. 06.3.14 додатка ВЗ |
| 3.3 Списано на витрати частину вартості страхового полісу на орендований автомобіль (за квартал— 1/12 х 3) | 23, 91, 92, 93 | 39 | 150,00 | — | — |
| Витрати на стоянку та паркування | |||||
| 4. Відображено витрати на паркування та стоянку автомобіля, що використовується: | |||||
| а) при виробництві продукції (робіт, послуг) | 23 | 372 | 30,00 | 30,00(1) | ряд. 05.1.7 або 05.1.16 додатка СВ |
| б) при обслуговуванні виробництва | 91 | 372 | 30,00 | 30,00 | ряд. 06.1.5 або 06.1.13 додатка ЗВ |
| в) для адміністративних цілей | 92 | 372 | 30,00 | 30,00 | ряд. 06.2.3 додатка АВ |
| г) для збуту продукції | 93 | 372 | 30,00 | 30,00 | ряд. 06.3.11, 06.3.13 або 06.3.15 додатка ВЗ |
| Витрати на оренду автомобіля | |||||
| 4.1 Нараховано орендну плату за автомобіль орендований у фізичної особи, що використовується: | |||||
| а) при виробництві продукції (робіт, послуг) | 23 | 685 | 1500,00 | 1500,00(1) | ряд. 05.1.16 додатка СВ |
| б) при обслуговуванні виробництва | 91 | 685 | 1500,00 | 1500,00 | ряд. 06.1.5 додатка ЗВ |
| в) для адміністративних цілей | 92 | 685 | 1500,00 | 1500,00 | ряд. 06.2.3 додатка АВ |
| г) для збуту продукції | 93 | 685 | 1500,00 | 1500,00 | ряд. 06.3.11 або 06.3.13 додатка ВЗ |
| 4.2 Утримано ПДФО | 685 | 641 | 225,00 | — | — |
| (1) Визнається за датою реалізації товарів/послуг (п. 138.4 ПКУ). (2) Субрахунок 65/А «За страхуванням відповідальності». | |||||
Документи та скорочення статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (втратив чинність з 01.04.11 р.).Закон про страхування
— Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.Закон № 1961
— Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-IV.Положення № 102
— Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102.Норми № 43
— Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансзв’язку від 10.01.98 р. № 43.«ВПСУ»
— журнал «Вісник податкової служби України».ЄБПЗ
— Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПCУ: www.sta.gov.ua
