«КУРІННЯ ЗАБОРОНЕНО!»:
за що можуть оштрафувати суб'єкта господарювання
Приводом для цієї публікації став лист, що надійшов до редакції, з якого випливає, що підприємство було оштрафоване на 3400,00 грн. за необладнання в магазині місця для куріння. Представники податкових органів зобов’язують підприємство обладнати таке місце, позначивши його відповідною табличкою, інакше загрожують щомісяця накладати штраф за невиконання цієї вимоги.
Виникає запитання: у нашій країні триває боротьба з курінням або, навпаки, з некурінням? Як мовиться, це було б смішно, якби не було так сумно, а повсюдне штрафування останнім часом суб'єктів за відсутність табличок «Куріння заборонено!» або «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!» насторожує, адже сума штрафу аж ніяк не символічна. Спробуємо розібратися в цьому питанні.
Ганна ВИНОГРАДОВА, економіст-аналітик видавничого будинку «Фактор»
Що зазначається в Законі
Останнім часом кількість штрафів за недотримання вимог Закону № 481 у частині відсутності таблички, що забороняє або, навпаки, дозволяє курити в тому чи іншому приміщенні, неухильно зростає. Зрозуміло, що винайдено ще один легкий спосіб поповнення бюджету (причому без особливих трудовитрат і відразу на непогану суму), тому всім суб'єктам господарювання потрібно бути «напоготові».
Для кращого сприйняття інформації наведемо законодавчу норму, якою встановлено цю вимогу (див. «Як має бути позначено місця для куріння та місця, де куріння заборонено» на с. 60).
| Як має бути позначено місця для куріння та місця, де куріння заборонено Витяг зі ст. 152 Закону № 481 «Стаття 15 2. Обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів <…> Забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення). Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності. У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів». <…> «Стаття 17. Відповідальність за порушення норм цього Закону До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: <…> необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, — 3400 гривень». |
Перш за все почнемо з тієї ситуації, з якою до нас звернувся читач (див. преамбулу цієї статті). Мабуть, представники податкових органів «вирвали» з контексту ст. 152 Закону № 481 один абзац, де сказано, що власник чи уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння. При цьому перевіряючі абсолютно не звертають увагу, що у ст. 152 Закону № 481 ідеться про обмеження споживання тютюнових виробів, розмежовуючи місця, де куріння категорично заборонене та не дозволяється за жодних обставин (зокрема, у громадському транспорті), і місця, де куріння дозволяється тільки в чітко відведених для цього місцях (якщо таке місце не відведено, отже, за загальним визначенням, тут курити не можна). Змусити суб'єкта господарської діяльності відводити спеціальне місце для куріння ніхто не має права.
Чинне законодавство стоїть на захисті інтересів людей, які не курять, змушуючи, наприклад, заклади громадського харчування обов'язково відводити не менше 50 % загальної площі торговельних залів для обслуговування людей, які не курять. Якщо власник ресторану прийме рішення про те, що в його закладі не курять, то він відведе 100 % загальної площі під обслуговування таких людей. І ніхто, повторимося, не має права змусити його обладнати місця для куріння.
Отже, за загальним правилом, у приміщеннях громадського харчування, приміщеннях установ культури, будь-яких інших приміщеннях суб'єктів господарювання всіх форм власності курити заборонено. Якщо власник чи орендар приміщення хоче дозволити куріння на своїй території, то він має спеціально обладнати для цього місце з відповідною табличкою та витяжною вентиляцією.
Хто і як повинен дотримувати «тютюнові» вимоги
У ст. 152 Закону № 481 зазначається, що куріння заборонено, крім спеціально відведених для цього місць, у тому числі у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності. Насамперед із цього приводу не варто розслаблятися фізичним особам — підприємцям, оскільки згідно зі ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом та не випливає із сутності відносин. Вимоги Закону № 481 поширюються на фізичних осіб — підприємців, тому вони повинні виконувати і вимоги цього Закону щодо «тютюнових» місць.
Далі хочемо звернути увагу на таке: у Законі № 481 зазначено, що куріння заборонено у приміщеннях суб'єкта господарювання. При цьому перевіряючі вважають, що мало не в кожній кімнаті має бути відповідний знак (що забороняє або дозволяє куріння). У ст. 152 Закону № 481 передбачено, що в місцях і закладах, де куріння заборонено, має бути наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого вмісту «Куріння заборонено!». На наш погляд, розміщувати в кожній кімнаті будівлі знак про те, що куріння тут заборонено, необов'язково. Достатньо біля входу до закладу (приміщення) або всередині нього на видному місці розмістити один знак. Здається, саме такого висновку доходить і Держкомпідприємництва, який у листі від 04.10.11 р. № 7779 зауважив: у разі якщо у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності куріння тютюнових виробів заборонено, у таких закладах має бути розміщено наочну інформацію, що складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
І хоча висновок Держкомпідприємництва навряд чи можна назвати однозначним, на наш погляд, саме це його представники й хотіли сказати: суб'єкту господарювання достатньо один раз застерегти, що в цьому закладі не курять. Якщо всередині будівлі окремі приміщення здаються в оренду, то орендарям доцільно в займаних ними приміщеннях також розмістити знаки про заборону куріння, оскільки відповідальність покладається як на власників, так і на орендарів приміщень.
Також слід звернути увагу на те, що згідно з Національним стандартом № 2 приміщення — це простір, обмежений з усіх сторін захисними конструкціями: стінами (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою. У зв'язку з цим орендарям частини простору, що не є окремим приміщенням (наприклад, певна кількість квадратних метрів у торговельному центрі), виконувати ці вимоги не потрібно. Саме такого висновку дійшов і Окружний адміністративний суд м. Києва у постанові від 12.01.11 р. у справі № 2а-17367/10/2670.
Ті суб'єкти господарювання, які вже оштрафовані за відсутність «тютюнових» табличок, але готові оспорювати рішення перевіряючих, можуть спробувати будувати свою захисну позицію на тому, що Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. У ст. 17 Закону № 481, де наведено розміри штрафних санкцій, зазначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами посадові особи та громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Інакше кажучи, відстоювати свою позицію можна спираючись на те, що вимоги Закону № 481 поширюються на суб'єктів, зайнятих у цій сфері. Цей аргумент не можна назвати бездоганним, тому суб'єктам краще розмістити «тютюнові» знаки, щоб згодом не відстоювати свої права в суді.
Вимоги до «тютюнових» знаків
У Законі № 481 немає жодних інструкцій із приводу того, який вигляд повинен мати графічний знак, що супроводжує табличку про заборону куріння або табличку про відведене для куріння місце. Ідеться тільки про те, що вони повинні мати прямокутну форму . З цією метою можна звернутися до Технічного регламенту, у Додатку 1 якого знак, що забороняє куріння, позначено як коло, в якому перекреслено сигарету, що димить. При цьому згідно з п. 25 Технічного регламенту знаки заборони, наведені в Додатку 1, повинні мати круглу форму з чорною піктограмою на білому фоні, край та поперечку (зліва направо під кутом 45 градусів до горизонталі) — червоні. Червоний колір безпеки має становити не менше 35 % загальної площі знака. Цей знак має обов'язково містити напис «Куріння заборонено!».
У місцях, спеціально відведених для куріння, можна використовувати аналогічний знак, але з неперекресленою сигаретою, під яким робиться напис: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!». Причому оскільки це не забороняючий, а навпаки, дозволяючий знак, червоний колір не обов'язковий.
Ще раз зауважимо, що безпосередньо в Законі № 481 вимог до графічного зображення знаків не наведено, тому якщо вони будуть чорно-білими, то це не повинне розглядатися як порушення. А от із написами краще не імпровізувати, а писати так, як зазначено в Законі № 481 (а не, наприклад, «Палити заборонено», «Паління заборонено», «Курить запрещено» або, тим більше, «No smoking»). Причому до написів, що відрізняються від передбачених Законом № 481, але зроблені українською мовою, суди ставляться лояльно (див., наприклад, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.11 р. у справі № 2а/0570/7951/2011), а до написів іншими мовами (російською чи англійською) суди нещадні (див., наприклад, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.11 р. у справі № 2а/0570/6513/2011).
Розмір та порядок застосування штрафних санкцій
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 481 на суб'єктів господарювання за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст. 152 цього Закону, накладається штраф у розмірі 3400 грн.
Отже, суб'єкта можуть оштрафувати за те, що він або не обладнав місце для куріння (якщо суб'єкт дозволяє куріння в цьому місці) та не розмістив дозволяючу «тютюнову» табличку, або не розмістив наочну інформацію про заборону куріння в тих місцях чи закладі, де це заборонено. Причому якщо суб'єкт припустився відразу декількох із перелічених порушень, то штраф на нього накладається один (3400 грн.), а не 3400 грн. кратно кількості порушень. Так, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.10 р. у справі № 2а-17221/10/2670 (під час апеляційного оскарження залишеній без змін згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.11 р.) зроблено висновок, що нарахування штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону № 481 передбачено як за невиконання кожної окремої вимоги (необладнання місця для куріння; нерозміщення наочної інформації про місце для куріння та про шкоду, що завдається здоров'ю людини; нерозміщення наочної інформації про заборону куріння), так і за невиконання одночасно всіх цих вимог. У всіх випадках на платника накладається штраф, максимальний розмір якого становить 3400 грн.
Рішення про стягнення цього штрафу приймається органами державної податкової служби та/або органом, що видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції, визначеної законами України (ч. 4 ст. 17 Закону № 481). Причому в органів податкової служби ці повноваження з'явилися тільки з 1 січня 2011 року*.
* Згідно зі змінами, унесеними до Закону № 481 Законом № 2756.
У разі невиконання суб'єктом господарювання цих рішень сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, що мають право контролю за реалізацією норм Закону № 481, може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.
Отже, підбиваючи підсумки, доходимо висновку, що краще виконати цю вимогу законодавства, тим більше що це не дуже важко, ніж згодом дискутувати з перевіряючими, у тому числі і в судовому порядку.
Документи і скорочення статті
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.
Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Закон № 2756 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.10 р. № 2756-VI.
Національний стандарт № 2 — Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28.10.04 р. № 1442.
Технічний регламент — Технічний регламент знаків безпеки та захисту здоров'я працівників, затверджений постановою КМУ від 25.11.09 р. № 1262.
