Теми статей
Обрати теми

Місцеві податки та збори в Податковому кодексі

Редакція БТ
Стаття

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

в Податковому кодексі

 

З прийняттям Податкового кодексу нагальна потреба його всебічного аналізу набуває воістину глобальних масштабів. У сьогоднішній статті докладно розповімо, що було до і що стало після прийняття Податкового кодексу з місцевими податками та зборами, який наразі механізм їх адміністрування, які ставки, строки сплати тощо.

Яна ІНДЮХОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Місцеві податки та збори «до» і «після»

Новий перелік місцевих податків та зборів.

ПКУ передбачає значне скорочення кількості місцевих податків та зборів — з 14 до 5. Причина такого радикального кроку досить банальна: більшість місцевих податків та зборів були неефективними, тобто витрати на їх адміністрування перевищували суми надходжень до місцевих бюджетів від таких платежів.

Для наочності зміни, що відбулися в кількості та структурі місцевих податків та зборів, наведемо в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Порівняльна таблиця місцевих податків та зборів «до» і «після» прийняття ПКУ

До 01.01.11 р.

Після 01.01.11 р.

Ст. 15 Закону про систему оподаткування

Ст. 10 ПКУ

Місцеві податки

Податок з реклами

Комунальний податок

Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, був передбачений ст. 14 Закону про систему оподаткування, але не справлявся

Податок на нерухоме майно (справлятиметься з 01.01.12 р.)

(1)

Єдиний податок(2)

Місцеві збори (обов’язкові платежі)

Збір за паркування автотранспорту

Збір за місця для паркування транспортних
засобів

Ринковий збір

Збір за видачу ордера на квартиру

Курортний збір

Туристичний збір

Збір за участь у перегонах на іподромі

Збір за виграш на перегонах на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі

Збір за право використання місцевої символіки

Збір за право проведення кіно- і телезйомок

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг

Збір з власників собак

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності згідно зі ст. 14 Закону про систему оподаткування належала до загальнодержавних платежів

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент)

(1) Єдиний податок, що сплачувався до 01.01.11 р. і продовжує сплачуватися до внесення змін до розділу XIV ПКУ, не було передбачено Законом про систему оподаткування, механізм його справляння було встановлено Указом про єдиний податок. У цій статті про нього не йтиметься

(2) Єдиний податок, що сплачуватиметься до внесення змін до розділу XIV ПКУ, не передбачено в ПКУ (точніше, його згадано в ПКУ, але порядок його сплати не описано), механізм його справляння встановлено Указом про єдиний податок з урахуванням вимог підрозділу 8 розділу XX ПКУ.

 

Зверніть увагу, що місцеві ради:

обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (п. 10.3 ПКУ);

вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору (п. 10.4 ПКУ).

Що робити платникам скасованих податків та зборів?

Незважаючи на те що ПКУ набрав чинності з 01.01.11 р., щодо скасованих податків та зборів за останній звітний період 2010 року потрібно буде відзвітувати. На це вказує п. 1 підрозд. 9 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, де зазначається, що повернення сум місцевих податків та зборів, сплачених до 01.01.11 р. помилково або надмірно, зарахування до бюджетів таких податків та зборів, що сплачуються у I кварталі 2011 року за останній звітний період 2010 року, та сум, що сплачуються в рахунок погашення податкового боргу, який сформувався станом на 31.12.10 р., здійснюються в порядку та на умовах, що діяли до 01.01.11 р.

 

Податок на нерухоме майно

Податок на нерухоме майно (податок на нерухомість) до прийняття

ПКУ існував лише формально: його було названо у ст. 14 Закону про систему оподаткування як загальнодержавний податок, проте до практичного його впровадження так і не дійшло, оскільки нормативного акта, який установлював би порядок його сплати, не було. Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ з 01.01.12 р. цей податок усе-таки буде введено. Податку на нерухомість присвячено ст. 265 ПКУ . У нас із вами ще є час докладно вивчити цей податок, тому сьогодні охарактеризуємо його в загальних рисах (див. табл. 2).

 

Таблиця 2.

Характеристика податку на нерухомість

Показник

Характеристика

Платники

Фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості (п.п. 265.1.1 ПКУ)

База оподаткування

Загальна площа об’єкта житлової нерухомості (п.п. 265.3.1 ПКУ)

Ставка

За 1 кв. м загальної площі об’єкта житлової нерухомості:
не більше 1 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. м;
2,7 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. м (п.п. 265.5.1 ПКУ)

Пільга

База оподаткування зменшується: на 120 кв. м для квартир і на 250 кв. м для будинків. Пільга поширюється тільки на фізичних осіб і лише на один об’єкт нерухомості (п.п. 265.4 ПКУ)

Базовий податковий (звітний) період

Календарний рік (п.п. 265.6.1 ПКУ)

Порядок
нарахування

Фізичні особи. Для них суму податку обчислюватиме ДПС за місцем знаходження об’єкта житлової нерухомості (п.п. 265.7.1 ПКУ).
Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами ДПС платникам за місцем їх проживання (реєстрації) до 1 липня звітного року (п.п. 265.7.1 ПКУ).
Юридичні особи самостійно обчислюватимуть суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого саме цього року подаватимуть до органу ДПС за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з розбиттям річної суми рівними частками поквартально (п.п. 265.7.5 ПКУ)

Порядок сплати

Податок сплачується за місцем знаходження об’єкта оподаткування та зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п. 265.10.1 ПКУ)

Строки сплати

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується (п.п. 265.10.1 ПКУ):
а) фізичними особами — протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації

 

Збір за місця для паркування транспортних засобів

До прийняття

ПКУ цей збір називався трохи інакше: «збір за паркування автотранспорту». Законодавці не обмежилися зміною назви збору та відчутно переінакшили механізм його справляння. У ПКУ збору за місця для паркування транспортних засобів (далі — збір за паркування) присвячено ст. 266 ПКУ. У табл. 3 подано інформацію про збір «до» і «після» прийняття ПКУ.

Зауважимо, що в

ПКУ кардинально змінилося визначення платників. До 01.01.11 р. згідно зі ст. 3 Декрету про місцеві податки платниками збору за паркування автотранспорту були юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Збір сплачувався водіями на місці паркування та встановлювався з розрахунку за одну годину паркування.

З 01.01.11 р.

платниками є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці , які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують і здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Виходить, що тепер платником збору є не кінцеві споживачі послуг з паркування автомобілів, а ті, хто ці послуги надає.

Перелік спеціальних земельних ділянок для паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. У цьому переліку вказуються місцезнаходження земельної ділянки, її загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування.

Рішення про встановлення збору

разом з переліком осіб, уповноважених організовувати і здійснювати діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу ДПС. Якщо збір місцевими радами не встановлено, він на цій території не справляється.

Якщо платник збору має підрозділ без статусу юридичної особи, який здійснює діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, він зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки (

п.п. 266.5.2 ПКУ).

 

Таблиця 3.

Порівняння елементів збору за паркування «до» і «після» прийняття ПКУ

Показники

До 01.01.11 р.

Після 01.01.11 р.

1

2

3

Платники

Юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях
(ст. 3 Декрету про місцеві податки)

Юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках (п.п. 266.1.1 ПКУ).
Обов’язок сплати збору виникає лише в тому випадку, якщо його встановлено місцевими радами

Об’єкт
і база оподаткування

Одна година паркування автотранспортного засобу

Об’єктом є:
1) земельна ділянка, спеціально відведена для паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах чи інших місцях;
2) комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за вирахуванням площі земельної ділянки, відведеної для безкоштовного паркування транспортних засобів інвалідів, передбачених ст. 30 Закону № 875.
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), побудованих за рахунок коштів місцевого бюджету (п.п. 266.2.2 ПКУ)(1)

Ставка

Граничний розмір — 3 % нмдг (0,51 грн.) у спеціально обладнаних місцях та 1 % нмдг (0,17 грн.) у відведених місцях за 1 годину паркування
(ст. 3 Декрету про місцеві податки)

Установлюється за 1 день за 1 м2площі земельної ділянки, відведеної для організації та здійснення такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 % МЗП на 1 січня податкового року (п.п. 266.3.1 ПКУ)
(у 2011 році(2) — від 0,2823 грн./м2 до 1,4115 грн./м2).
Наприклад, у січні (31 календарний день) 1 м2 площі земельної ділянки, відведеної під стоянку, при мінімальній ставці збору коштуватиме його власнику 8,75 грн. (1 х 31 х 0,2823)

Базовий податковий (звітний) період

Установлюється сільською, селищною або міською радою
(п.п. 2 п. 2 ст. 15 Закону про систему оподаткування)

Календарний квартал (п.п. 266.5.3 ПКУ)

Порядок і строки сплати

Збір сплачується авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому — до 28 або 29 числа включно) за місцем знаходження спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів.
Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу (пп. 49.18.2 і 266.5.1 ПКУ)

(1)Майданчики для платного паркування — площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів (п.п. 14.1.104 ПКУ).

Спеціально відведені автостоянки — площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування з установленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу (п.п. 14.1.229 ПКУ).

При цьому до спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.

Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

(2) Розмір МЗП на 01.01.11 р. установлено на рівні 941 грн./міс.

 

Форми податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів та перерахунку податкового зобов’язання по цьому збору, затверджені

наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1014. Перерахунок складається у разі уточнення податкових зобов’язань за минулий податковий (звітний) період у складі звітної або звітної нової декларації і подається разом з такою декларацією.

 

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є наступником плати за торговий патент, що належала до загальнодержавних податків та зборів.

Як уже зазначалося вище, органи місцевого самоврядування зобов’язані встановити цей збір. Причому в

п. 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ вимагається, щоб місцеві ради зробили це в місячний строк з моменту набуття чинності ПКУ. Якщо це не буде зроблено, збір справлятиметься за мінімальною ставкою.

У найближчих номерах газети ми докладно розглянемо новий порядок видачі патенту і справляння збору, а поки що охарактеризуємо його в загальних рисах (див. табл. 4).

 

Таблиця 4.

Характеристика збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності

Показник

Характеристика

1

2

Платники

Фізичні особи — підприємці, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти.
У п.п. 267.1.1 ПКУ перелічено види діяльності, для здійснення яких необхідно отримати патент:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, затвердженим постановою КМУ від 29.12.10 р. № 1258 (див. с. 4 цього номера);
в) торгівля валютними цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей)

Не є платниками

Не є платниками збору такі суб’єкти господарювання (п.п. 267.1.2 ПКУ):
а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;
б) розташовані в селах, селищах та містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації
та торговельно-виробничі державні підприємства робітничого постачання;
в) фізичні особи — підприємці, які здійснюють торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;
г) фізичні особи — підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;
д) фізичні особи — підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;
е) суб’єкти господарювання, які створені громадськими організаціями інвалідів, мають податкові пільги відповідно
до законодавства та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах «Українське товариство сліпих», «Українське товариство глухих», а також фізичні
особи — інваліди, зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
ж) суб’єкти господарювання, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів
вітчизняного виробництва, як: хліб та хлібобулочні вироби; борошно пшеничне і житнє, сіль, цукор, олія соняшникова
та кукурудзяна; молоко та молочна продукція, крім молока та вершків згущених з домішками та без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця, яйця, риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар та засоби захисту бджіл; картопля та плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню;
з) суб’єкти господарювання, які реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, котрі перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб’єкту;
і) суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність із закупівлі в населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками в безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних та ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;
к) підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів та студентів у навчальних закладах.
Також збір не сплачують:
— платники фіксованого сільськогосподарського податку в частині провадження торговельної діяльності (п. 307.1 ПКУ);
— суб’єкти господарювання, які здійснюють комп’ютерні та відеоігри в частині провадження діяльності у сфері розваг (останній абзац п. 267.1 ПКУ)

Ставка

Установлюється органами місцевого самоврядування з розрахунку на календарний місяць у певному розмірі від МЗП, установленої законом на 1 січня календарного року (на 01.01.11 р. — 941 грн.). При цьому враховуються місцезнаходження пункту продажу товарів, асортимент товарів, пункт з надання платних послуг та їх вид.
У ПКУ встановлено тільки мінімальні та максимальні межі

Пільговий
патент

ПКУ передбачено можливість придбання пільгового патенту. При цьому пільговий торговий патент можуть придбати лише ті, хто торгує виключно товарами, які визначено ПКУ. Умови та переліки дозволених товарів зазначено в пп. 267.2.1, 267.2.2, 267.2.3 ПКУ

Порядок придбання патенту

1) подання до органу ДПС заявки на придбання торгового патенту;
2) звіряння органом ДПС відомостей, зазначених у заявці, з оригіналами або нотаріально посвідченими копіями
документів;
3) видача або відмова у видачі торгового патенту

Порядок, строки сплати і строки дії

Залежать від виду діяльності (див. вичерпну інформацію у найближчих номерах газети).
Строки сплати збору залишилися колишніми:
а) за здійснення торговельної діяльності з придбанням короткострокового торгового патенту — не пізніше ніж за один календарний день до початку здійснення такої діяльності;
б) за здійснення торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткострокового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями — щомісяця не пізніше
15 числа місяця, що передує звітному місяцю;
в) за здійснення діяльності у сфері розваг — щокварталу не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту потрібно внести суму збору за один місяць (квартал). На цю суму буде зменшено величину збору, яку ви заплатите в останній місяць (квартал) дії патенту.
При порушенні встановлених строків сплати сума збору стає податковим боргом з усіма наслідками, що звідси
випливають (штраф та пеня)

Анулювання патенту

Якщо підприємство не вносить збір у встановлені строки, то дія патенту анулюється з першого місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося таке порушення (п.п. 267.7.4 ПКУ).
Якщо підприємство припинило свою діяльність, воно має до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомити про це орган ДПС, а також повернути торговий патент. При цьому надміру сплачена сума збору повертається підприємству (п.п. 267.7.5 ПКУ)

 

Туристичний збір

Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Механізм його справляння регулюється

ст. 268 ПКУ. Туристичний збір можна вважати наступником курортного збору, що існував до 01.01.11 р., та скасованого з 01.01.04 р. готельного збору.

Як зазначалося вище, місцеві ради самостійно вирішують, чи встановлювати їм туристичний збір. Таким чином, якщо відповідне рішення місцевої ради відсутнє, такий збір не справляється.

У табл. 5 наведено порівняння курортного і туристичного збору.

Аналізуючи порівняльну інформацію, надану в табл. 5, можна зробити такі висновки:

1) уточнено коло платників збору. На зміну просторовому визначенню

Декрету про місцеві податки прийшло конкретніше;

2) згідно з

Декретом про місцеві податки розмір збору не міг перевищувати 10 % нмдг. Тепер ставка збору становитиме від 0,5 до 1 % суми вартості проживання особи, яка споживає туристичні послуги. Здавалося б, збір став соціально справедливим, оскільки тепер його величина залежить від вартості проживання. Проте у зв’язку з цим можливе подорожчання туристичних послуг;

3) дещо скорочено перелік осіб, які звільняються від сплати туристичного збору.

 

Таблиця 5.

Порівняльна інформація про курортний та туристичний збір

Об’єкти

До 01.01.11 р.
Ст. 7 Декрету про місцеві податки

Після 01.01.11 р.
Ст. 268 ПКУ

1

2

3

Платники збору

Громадяни, які прибувають у курортну місцевість

Платниками збору є:
— громадяни України;
— іноземці;
— особи без громадянства,
котрі прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення туристичного збору, і отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (нічлігу) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Обов’язок сплати збору виникає лише в тому випадку, якщо його встановлено місцевими радами

Звільняються від сплати збору

1) діти до 16 років;
2) інваліди та особи, які їх супроводжують;
3) учасники Великої Вітчизняної війни;
4) воїни-інтернаціоналісти;
5) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
6) особи, які прибули за путівками та курсівками
до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів,
уключаючи містечка та бази відпочинку;
7) особи, які прибули до курортної місцевості
у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;
8) особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ
та організацій, а також здійснюють подорож
маршрутними книжками;
9) чоловіки віком 60 років і старше, жінки віком
55 років і старше

У п.п. 268.2.2 ПКУ перелічено осіб, які не можуть бути платниками збору:
1) особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких установлено такий збір;
2) особи, які прибули у відрядження;
3) інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів
I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
4) ветерани війни;
5) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
6) особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв
та пансіонатів

База справляння

Вартість усього періоду проживання (нічлігу) без ПДВ.
До вартості проживання не включаються витрати на харчування або побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду

Ставка

Не більше 10 % нмдг (1,7 грн.)

Від 0,5 до 1 % від вартості проживання (без ПДВ)

Податкові агенти

Курортний збір справляється:
1) адміністрацією готелю та іншими установами
готельного типу під час реєстрації прибулих;
2) квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім тих, хто прибув за путівками туристсько-екскурсійних установ та організацій) на поселення до будинків (квартир), що належать громадянам на праві власності

За рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися (п.п. 268.5.1 ПКУ):
1) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків
для приїжджих та іншими установами готельного типу, санаторно-курортними установами;
2) квартирно-посередницькими організаціями, що направляють неорганізованих осіб на поселення до будинків (квартир), які належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
3) юридичними особами або фізичними особами — підприємцями, які вповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (нічлігу) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі ДПС за місцезнаходженням підрозділу

Базовий
податковий (звітний)
період

Установлюється рішенням органу місцевого
самоврядування

Календарний квартал (п.п 268.7.3 ПКУ)

Особливості та строки сплати збору

Збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.
При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості збір повторно не справляється.
З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніше ніж у триденний строк з дня прибуття

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками
до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому — до 28 або
29 числа включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (пп. 49.18.2 і 268.7.1 ПКУ)

 

Форми податкової декларації туристичного збору та перерахунку податкового зобов’язання по цьому збору, затверджені

наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1014.

Перерахунок складається у разі уточнення податкових зобов’язань за минулий податковий (звітний) період у складі звітної або нової звітної декларації і подається разом з такою декларацією.

 

Документи статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Декрет про місцеві податки

— Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.

Закон про систему оподаткування

— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.

Указ про єдиний податок

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.99 р. № 746/99.

Закон № 875

— Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

МЗП

— мінімальна заробітна плата.

нмдг

— неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

ДПС

— Державна податкова служба.

КМУ

— Кабінет Міністрів України.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі