ЗАРПЛАТА:
нові правила оподаткування
Сьогодні ми детально зупинимося на встановлених Податковим кодексом України нових правилах обкладення ПДФО зарплати найманих працівників. Зміни, що відбулися з 1 січня, пов'язані з набуттям чинності Податковим кодексом України, торкнулися, зокрема, ставок податку та порядку надання працівникам податкових соціальних пільг.
У цій статті розповімо, що треба знати бухгалтеру, щоб правильно нараховувати зарплату у 2011 році.
Наталія ЖУРАВЛЬОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Нова ставка ПДФО
Під
заробітною платою для цілей утримання ПДФО розуміються основна і додаткова зарплата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 ПКУ). Незважаючи на таке, здавалося б, чітке визначення зарплати (легко простежується зв'язок зі складовими ФОП, наведеними в Інструкції № 5), зарплатою для цілей сплати ПДФО доведеться вважати й деякі інші виплати, не включені до ФОП. Зокрема в п.п. 169.4.1 ПКУ ставиться знак рівності між зарплатою та «іншими прирівняними до неї відповідно до законодавства виплатами, компенсаціями та винагородами». Далі серед таких прирівняних виплат п.п. 169.4.1 ПКУ називає лікарняні.До доходів у вигляді зарплати застосовується ставка 15 %, а із суми перевищення над 10 розмірами МЗП, установленої на 1 січня звітного податкового року, — 17 %
. У 2011 році рубіж для визначення ставки ПДФО становить 9410 грн. Ставки 15 (17) % застосовуються до загального місячного (річного) доходу платника податку (п. 167.1 ПКУ). Це означає, що в межах місяця для цілей порівняння з 10-кратним розміром МЗП порівнюються всі доходи платника, що обкладаються ПДФО за ставками 15 (17) %.Якщо протягом року платник податку отримував доходи (у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати) від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна сума таких доходів за будь-який календарний місяць перевищила 10-кратний розмір МЗП, то він за підсумками року має подати декларацію про доходи (
п. 176.1 ПКУ)*.* Ставки 15 (17) % застосовуються до загального місячного (річного) доходу платника податку (п. 167.1 ПКУ). Тобто в межах місяця (року) для цілей порівняння з 10-кратним розміром МЗП порівнюються всі доходи платника, що обкладаються ПДФО за ставками 15 (17) %, а не окремо за видами виплат.
Приклад 1
. Працівнику в січні 2011 року нараховано зарплату в сумі 7000 грн. і премію за підсумками роботи за 2010 рік у сумі 3000 грн.Оподатковуваний дохід у вигляді зарплати за січень місяць:
7000 + 3000 - 360 = 9640 (грн.),
де 360 — сума утриманого ЄВС.
Сума ПДФО:
9410 х 15 % + (9640 - 9410) х х 17 % = 1450,60 (грн.).
Приклад 2
. Підприємство в січні 2011 року нарахувало працівнику зарплату в сумі 8000 грн. і винагороду за договором підряду в сумі 5000 грн. (акт виконаних робіт підписано 31.01.11 р.).Тут відкритим є питання, в якому порядку необхідно враховувати дохід у межах 9410 грн. і, відповідно, обкладати за ставкою 15 %.
ПКУ цей момент не врегульовано. Коли встановлена межа перевищує декілька виплат, що належать до одного виду доходу (наприклад, зарплата та премія), це питання не актуальне. При виплаті різних видів доходів (як у прикладі, зарплата й винагорода за цивільно-правовим договором) ми бачимо три можливі варіанти вирішення питання:1) враховувати в межах 9410 грн. доходи
в хронологічному порядку за датою їх нарахування;2) враховувати в межах 9410 грн. доходи
пропорційно нарахованим сумам;3) враховувати доходи в межах 9410 грн. згідно із самостійно визначеною черговістю за видами доходів. Такий підхід, наприклад, застосовується для ЄВС. Згідно з
п.п. 4.3.2 Інструкції № 21-5** при визначенні максимальної величини бази нарахування ЄВС спочатку враховується зарплата, потім винагороди за ЦП-договорами, потім допомога по тимчасовій непрацездатності. Для ПДФО така черговість не встановлена, а аналогії проводити в таких питаннях некоректно, тому цей варіант, на наш погляд, найменш обґрунтований.** Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21-5.
Крім того, запропоновані варіанти можна комбінувати. Наприклад, використовувати перший варіант (у хронологічному порядку за датою нарахування), але якщо доходи нараховані однією датою, то застосовувати другий варіант.
Ураховуючи відсутність будь-яких правил у цьому питанні, розрахуємо суму ПДФО в заданому прикладі, застосовуючи другий варіант (виходимо з того, що обидва види доходу нараховано однією датою).
База обкладення ПДФО доходу у вигляді зарплати:
8000 - (8000 х 3,6 %) = 7712 (грн.).
Разом місячний оподатковуваний дохід складе:
7712 + 5000 = 12712 (грн.).
При цьому із суми доходу в розмірі
— 9410 грн. податок утримується за ставкою 15 %;
— 3302 грн. (12712 - 9410) — за ставкою 17 %.
З урахуванням цього з доходу у вигляді зарплати (7712 грн.) ПДФО складе:
7712 : 12712 х (9410 х 15 % + 3302 х 17 %) = 1196,87 (грн.).
А з доходу у вигляді винагороди за договором підряду (5000 грн.) ПДФО дорівнює:
5000 : 12712 х (9410 х 15 % + 3302 х 17 %) = 775,98 (грн.)
Разом загальна сума ПДФО із січневого доходу працівника:
1196,87 + 775,98 = 1972,85 (грн.)
Приклад 3
. У лютому 2011 року працівнику нараховано лікарняні в сумі 6000 грн., у тому числі:—
за дні хвороби в січні 2011 року — 2000 грн.;—
за дні хвороби в лютому 2011 року — 4000 грн.Сума нарахованої зарплати в січні — 7500 грн., у лютому — 5000 грн.
Спочатку зауважимо, що згідно з
абз. 3 п.п. 169.4.1 ПКУ, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. Фраза «та в інших випадках їх оподаткування», на наш погляд, говорить про те, що розподіляти суми лікарняних і відпускних пропорційно дням місяців, на які вони припадають, потрібно і при порівнянні з 10-кратним розміром МЗП (у 2011 році 9410 грн.) для визначення ставки ПДФО*.* На наш погляд, такий підхід є логічним, адже суть застосування диференційованої ставки ПДФО, щоб за меншою ставкою обкладався дохід платника, отриманий ним за певний місяць. У зв'язку з цим нараховані (виплачені) за декілька місяців відпускні або лікарняні справедливо розподіляти за місяцями, на які вони припадають, щоб не потрапити під велику ставку ПДФО.
Сума ПДФО із зарплати за
січень:(7500 - 270) х 15 % = 1084,5 (грн.),
де 270 — сума утриманого ЄВС.
Оподатковуваний дохід
січня з урахуванням суми лікарняних за дні хвороби в січні:(7500 - 270) + (2000 - 40) = 9190 (грн.),
де 40 — сума утриманого з лікарняних за січень ЄВС.
Оподатковуваний дохід
лютого з урахуванням суми лікарняних за дні хвороби в лютому:(5000 - 180) + (4000 - 80) = 8740 (грн.),
де 180 та 80 — сума утриманого з доходу за лютий ЄВС.
Як бачимо, сума оподатковуваного доходу працівника в січні та лютому після розподілу лікарняних не перевищила межу у 9410 грн., тому з усієї суми зарплати і лікарняних, нарахованих у лютому, ПДФО утримується за ставкою 15 %.
Сума ПДФО за лютий:
(5000 - 180 + 6000 - 40 - 80) х 15 % =
1605 (грн.).
Надання ПСП
Основні правила надання ПСП.
Порядок надання ПСП регулює ст. 169 ПКУ. З колишніх правил у незмінному вигляді залишається те, що дохід, нарахований у вигляді зарплати, зменшується для цілей обкладення ПДФО на суму утриманого «знизу» ЄВС і суму ПСП. При цьому підстави для надання ПСП та її розміри в ПКУ дещо змінено (див. табл. 3 Шпаргалки бухгалтера «Податкова соціальна пільга» на с. 31 сьогоднішнього номера). Там же (у Шпаргалці бухгалтера цього номера) описано й основні правила застосування ПСП. Звернемо увагу тільки на деякі моменти, пов'язані з наданням ПСП, відмінні від порядку, що діяв до цього року.1. Підставою для надання ПСП, як і раніше, є
Заява працівника про самостійний вибір місця застосування ПСП. На сьогодні форма такої Заяви затверджена наказом № 461. Вважаємо, що й надалі (принаймні доки ДПАУ не затвердить нову форму) можна користуватися цією формою Заяви, однак у ній доведеться зазначати нові підстави для надання ПСП (згідно з п. 169.1 ПКУ).Подавати цю
Заяву необхідно всім працівникам, які мають право на ПСП, у тому числі й тим, які перебували у штаті підприємства за основним місцем роботи на 01.01.04 р. і досі продовжують користуватися ПСП за одним і тим самим місцем роботи та підставою. Це випливає з того, що, по-перше, про обов'язкову наявність Заяви в усіх випадках тепер говориться в п.п. 169.2.2 ПКУ, по-друге, в Заяві мають бути зазначені нові підстави для надання ПСП з посиланням на ПКУ, по-третє, Закон про податок з доходів, що в деяких випадках дозволяв надавати загальну ПСП без подання Заяви, вратив чинність з 1 січня 2011 року*.* До речі, у відеолекції «Нововведення щодо адміністрування податку з доходів фізичних осіб та декларування доходів за 2010 рік» (розміщено на сайті ДПАУ у розділі «Податковий кодекс»: http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=306197&cat_id=300760) начальник відділу розгляду звернень громадян Департаменту оподаткування фізичних осіб Тетяна Добродій надала аналогічні роз’яснення.
Виняток становлять тільки
держслужбовці, до зарплати яких ПСП надається без подання заяви. Однак, якщо вони мають право на підвищений розмір ПСП, то вони мають надати відповідні підтверджуючі документи.2. За наявності права на ПСП за декількома підставами працівнику надається ПСП тільки за однією підставою, що передбачає більший розмір ПСП
. Виняток зроблено тільки для осіб, які мають двох і більше дітей, один з яких інвалід (п.п. 169.3.1 ПКУ). У такому разі ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ додається до ПСП на підставі п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ. В інших випадках надається тільки одна ПСП у найбільшому розмірі на вибір платника податків. Інакше кажучи, правило, що діє нині, згідно з яким при наданні ПСП «на дітей» додатково надається і ПСП «на себе», тепер не застосовуватиметься.3. Тепер ПСП може бути надана працівнику, якщо він одночасно отримує доходи від підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності.
Згідно з п.п. 169.2.3 ПКУ ПСП не застосовується до доходу самозайнятої особи від здійснення підприємницької діяльності, іншої незалежної професійної діяльності. Виходить, що до доходу у вигляді зарплати таких осіб ПСП зараз застосовуватися може, причому незалежно від того, чи отримує така особа дохід від заняття підприємницькою (або іншою незалежною професійною) діяльністю.4. За порушення порядку користування ПСП
(отримання її не за одним місцем роботи тощо) платник податків втрачає право на її отримання з місяця, в якому відбулося таке порушення, і до відновлення права на ПСП. Механізм відновлення права працівника на ПСП аналогічний тому, що міститься в Законі про податок з доходів, тому з цього питання рекомендуємо ознайомитися з нашою публікацією «Якщо працівник неправомірно користувався соцпільгою: наслідки для працівника та алгоритм дій роботодавця» // «БТ», 2010, № 15, с. 30.5. ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду
, в якому платник податків помер або оголошується судом померлим або визнається судом безвісти відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ). Отже, тепер у місяці звільнення працівнику можна надавати ПСП. Раніше перешкодою для цього був п. 4 Порядку № 2035, де зазначалося, що ПСП припиняє надаватися з місяця, в якому працівник припиняє трудові відносини. З 1 січня 2011 року Порядок № 2035 втратив чинність, а на заміну йому прийшов новий документ — Порядок № 1227, в якому такої заборони немає. Отже, незалежно від того, в останній день місяця звільняється працівник чи ні, у місяці звільнення йому може бути надана ПСП. Однак, якщо платник податків протягом місяця змінив роботу, то, вважаємо, що за новим місцем роботи подати Заяву платник податків має право тільки з наступного місяця.Приклад 4
. У сім'ї двоє дітей віком до 18 років. Зарплата чоловіка складає 2500 грн. на місяць, дружини — 1200 грн.Розберемося, як буде надана ПСП батькам у цьому випадку:
1. У цьому випадку
обоє батьків (за умови подання ними відповідної Заяви та підтверджуючих документів) мають право на ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ в розмірі 941 грн. (470,5 грн. х 2 дітей).2.
Граничний розмір доходу для надання ПСП на цій підставі одному з батьків визначається кратно кількості дітей (у 2011 році — 1320 грн. хх 2 дітей = 2640 грн.). Граничний розмір доходу для другого з батьків становить 1320 грн.Логічно, що в цьому випадку правом збільшити граничний розмір доходу скористається батько (це необхідно зазначити в
Заяві).3. Визначимо ПДФО із зарплати
батька:(2500 - 90 - 941) х 15 % =
220,35 (грн.),де 90 — ЄВС у частині утримання.
4. Визначимо ПДФО із зарплати
матері:(1200 - 43,2 - 941) х 15 % =
32,37 (грн.),де 43,2 — ЄВС у частині утримання.
Приклад 5
. Працівниця є одинокою матір'ю 8-річного сина. Її зарплата за січень склала 1200 грн.Ураховуючи, що зарплата працівниці не перевищує 1320 грн., вона має право на ПСП на підставі
п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ як одинока мати. Розмір ПСП — 705,75 грн.Сума ПДФО із зарплати працівниці складе:
(1200 - 43,2 - 705,75) =
67,66 (грн.),де 43,2 — сума утриманого ЄВС.
Приклад 6
. Працівниця є опікуном двох дітей (вік 7 і 10 років). Зарплата працівниці в січні склала 2500 грн. на місяць.У цьому випадку права на підвищену ПСП за підставою
п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ (як опікун) працівниця не має, оскільки її зарплата перевищує встановлену межу в 1320 грн. Звертаємо увагу, що для надання ПСП за цією підставою граничний дохід не визначається кратно кількості дітей. Крім того, потрібно дивитися, чи перебуває опікун у законному шлюбі чи ні. Якщо опікун одружений (заміжня), то права на підвищену ПСП за підставою п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ він (вона) не має.Водночас працівниця може отримати підвищену ПСП на підставі
п.п. 169.1.2 ПКУ як особа, яка утримує двох дітей віком до 18 років. При цьому в заяві на надання ПСП слід зазначити, що її чоловік (якщо він також є опікуном цих дітей) не користується правом на збільшення граничного доходу кратно кількості дітей для визначення права на ПСП.Граничний розмір доходу, при якому працівниця має право на ПСП на підставі
п.п. 169.1.2 ПКУ, становить:1320 х 2 = 2640 (грн.).
Сума ПСП:
470,5 х 2 = 941 (грн.).
Сума ПДФО із зарплати працівниці:
(2500 - 90 - 941) х 15 % =
220,35 (грн.),де 90 — сума утриманого ЄВС.
Приклад 7
. Працівник перебуває в законному шлюбі і має трьох дітей (20, 15 і 12 років), молодший з яких є інвалідом з дитинства. Зарплата працівника в січні склала 2500 грн.У цьму випадку працівник має двох дітей віком до 18 років, один з яких інвалід. У зв'язку з цим він має право на підвищену ПСП на підставі
п.п. 169.1.2 ПКУ, до якої додається підвищена ПСП на підставі п.п. 169.1.3 ПКУ. Граничний дохід одного з батьків дітей визначається кратно кількості дітей, як це передбачено для ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ . Припустимо, що батько дітей у заяві зазначив, що його дружина не користується правом визначення граничного доходу кратно кількості дітей.Граничний дохід, що дає право на ПСП:
1320 х 2 = 2640 (грн.).
Сума ПСП:
470,5 х 2 + 705,75 = 1646,75 (грн.).
Сума ПДФО із зарплати працівника:
(2500 - 90 - 1646,75) х 15 % =
114,49 (грн.),де 90 — сума утриманого ЄВС.
Приклад 8
. Працівник є учасником бойових дій на території колишньої Югославії. У шлюбі не перебуває, дітей не має. Зарплата працівника становить 1000 грн. на місяць.Оскільки дохід працівника у вигляді зарплати не перевищує межу в 1320 грн., він має право на підвищену ПСП у розмірі 705,75 грн. на підставі
п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ.Сума ПДФО із зарплати працівника:
(1000 - 36 - 705,75) х 15 % = =
38,74 (грн.),де 36 — сума утриманого ЄВС.
Приклад 9
. Працівник підприємства одночасно навчається на заочному відділенні вищого навчального закладу. Стипендію з бюджету не отримує, що підтверджується довідкою, виданою вищим навчальним закладом. Зарплата працівника складає 1200 грн.Працівник має право на підвищений розмір ПСП на підставі
п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ в розмірі 705,75 грн., оскільки, по-перше, його зарплата не перевищує 1320 грн., а, по-друге, він не отримує стипендію з бюджету.Сума ПДФО із зарплати працівника:
(1200 - 43,2 - 705,75) х 15 % =
67,66 (грн.),де 43,2 — сума утриманого ЄВС.
Перерахунок ПДФО
До 2011 року згідно з
п.п. 6.5.2 Закону про податок з доходів роботодавець зобов'язаний був проводити перерахунок ПДФО тільки тим працівникам, яким надавалася ПСП. Зараз в обов'язки роботодавця входить проведення перерахунку сум доходів, нарахованих у вигляді заробітної плати, наданих ПСП та утриманого ПДФО всім працівникам у таких випадках (п.п. 169.4.2 ПКУ):— за результатами кожного звітного податкового року
під час нарахування зарплати за останній місяць звітного року. Отже, річний перерахунок ПДФО за підсумками 2011 року потрібно буде провести при нарахуванні зарплати за грудень з відповідним відображенням результатів перерахунку цього місяця;— під час проведення розрахунку за останній місяць застосування ПСП у разі зміни місця її надання за самостійним рішенням або у випадках, передбачених
п.п. 169.2.3 ПКУ (наприклад, якщо працівник — студент почав отримувати стипендію з бюджету, одинока мати вийшла заміж);— під час проведення остаточного розрахунку з платником податків, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
Крім того, згідно з
п.п. 169.4.3 ПКУ роботодавець та/або податковий агент мають право дійснити перерахунок суми нарахованих доходів, утриманого з них податку в будь-який період і в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податків право на ПСП. Якщо в результаті перерахунку виникає недоплата ПДФО, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців до повного погашення суми такої недоплати.Щодо перерахунку податку за підсумками 2010 року, то, вважаємо, зробити це треба за старими правилами. Як це зробити, описано, зокрема, у
статті «На допомогу бухгалтеру із зарплати: починаємо новий 2010 рік» // «БТ», 2010, № 4, с. 15. А розміри ПСП, що діяли минулого року, наведено, зокрема, у Шпаргалці бухгалтера «Календар бухгалтера на грудень 2010 року» // «БТ», 2010, № 48, с. 23.
Звітність з ПДФО і строки сплати податку
Нагадаємо, що детально строки сплати ПДФО, подання звітності з цього податку ми розглядали у статті «
Податок на доходи фізичних осіб по-новому» // «БТ», 2011, № 3, с. 32.Звітність.
Податковий агент зобов'язаний подавати (п. 176.2 ПКУ):—
Податковий розрахунок про суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь платників податку, а також про суми утриманого з них податку (далі — Податковий розрахунок ). Цей розрахунок (поки що — за ф. № 1ДФ*) подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу. Важливий момент: Податковий розрахунок має статус податкової декларації;—
Податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий звітний період (далі — Податкова декларація). У цій декларації зазначатиметься загальна сума нарахованого (виплаченого) доходу платникам податків, загальна сума утриманого та перерахованого до бюджету ПДФО за підсумками звітного місяця. Форму цієї декларації має розробити ДПАУ. Податкова декларація подаватиметься щомісячно протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця.* ДПАУ розробила нову ф. № 1ДФ (проект наказу розміщено на сайті ДПАУ — http://www.sta.gov.ua), однак по суті вона нічим не відрізняється від нині чинної форми.
І
Податковий розрахунок, і Податкову декларацію податковий агент має подавати в установлені строки незалежно від того, чи виплачував він у звітному періоді доходи фізичним особам.Строки сплати.
ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.п. 168.1.2 ПКУ). Якщо оподатковуваний дохід надається в негрошовій формі або виплачується готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 ПКУ). У ПКУ, порівняно із Законом про податок з доходів, немає вимоги про те, що за нарахованими, але не виплаченими у звітному місяці доходами, ПДФО потрібно сплатити протягом 30 календарних днів, наступних за закінченням звітного місяця.Водночас, згідно з
п.п. «ґ» п. 176.2 ПКУ суми податку, що підлягають сплаті, зазначені в Податковому розрахунку, є узгодженими сумами податкових зобов'язань. Ураховуючи, що з пп. 168.1 і 54.2 ПКУ випливає, що зобов'язання з ПДФО є узгодженим у день настання граничних строків сплати ПДФО (тобто в день виплати доходу або не пізніше наступного банківського дня при виплаті готівкою або в натуральній формі), маємо таке: при поданні Податкового розрахунку відбувається узгодження частини нарахованого (утриманого) у звітному кварталі ПДФО, що залишилася.А сплатити узгоджене податкове зобов'язання (читай:
податок з доходів за нарахованими, але невиплаченими доходами) необхідно протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання Податкового розрахунку (абз. 1 п. 57.1 ПКУ)**.** Що стосується Податкової декларації, то, імовірно, вона повинна мати не більше ніж довідковий характер, оскільки наявність двох податкових декларацій за одним податком недопустима. Водночас формально є всі визначені підстави визнати цю форму звітності податковою декларацією. У зв'язку з цим прихильникам обережного підходу можна порадити сплачувати ПДФО до бюджету за нарахованими, але не виплаченими у звітному місяці доходами, як і раніше не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Хоча, ураховуючи, що штрафи за порушення норм податкового законодавства за період з 01.01.11 р. по 30.06.11 р. застосовуються в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення (п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ), таку обережність можна вважати зайвою.
Відокремлені підрозділи підприємства
Як і
Закон про податок з доходів, ПКУ вимагає платити ПДФО з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем знаходження такого відокремленого підрозділу. Визначення відокремленого підрозділу для цілей оподаткування тепер використовується в значенні, наведеному в ЦКУ (п.п. 14.1.30 ПКУ). У свою чергу, ст. 95 ЦКУ передбачає можливість створення підприємством відокремлених підрозділів у вигляді філій або представництв.ПКУ
, як і Закон про податок з доходів, оперує поняттями уповноважений (тобто в обов'язки якого входить нарахування, утримання та перерахування до бюджету ПДФО) і неуповноважений відокремлений підрозділ. Сплачується ПДФО до бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу:—
уповноваженим підрозділом самостійно;— юридичною особою за свій
неуповноважений підрозділ.При прийнятті рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це податковий орган за своїм місцезнаходженням і за місцезнаходженням такого створеного підрозділу в установленому порядку (
п.п. 168.4.2 ПКУ).У
ПКУ чіткіше сформульовано вимогу щодо подання звітності з ПДФО підприємствами, які мають відокремлені підрозділи. Так, Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ подається:— уповноваженим підрозділом самостійно за своїм місцезнаходженням;
— за неуповноважений підрозділ юридична особа подає
Податковий розрахунок у вигляді окремого витягу (порції) до податкового органу за своїм місцезнаходженням і надсилає копію такого Податкового розрахунку до податкового органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.Що стосується Податкової декларації, що подається щомісячно, то її зобов'язані подавати податкові агенти до податкового органу за своїм місцезнаходженням (п.п. «д» п. 176.2 ПКУ). Отже, уповноважена філія самостійно подає Податкову декларацію на своїх працівників за своїм місцезнаходженням. Юридична особа подає загальну Податкову декларацію до податкового органу за своїм місцезнаходженням, до якої в тому числі включено й дані за неуповноваженими підрозділами. Складати окрему Податкову декларацію на неуповноважений підрозділ та надсилати її копію до податкового органу за місцезнаходженням такого підрозділу ПКУ не вимагає. Така вимога передбачена тільки щодо Податкового розрахунку за ф. № 1ДФ.
Документи та скорочення статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-VI.Закон про податок з доходів
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV (втратив чинність).Порядок № 1227
— Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 29.12.10 р. № 1227.Порядок № 2035
— Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035 (втратив чинність).Інструкція № 5
— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.ЄВС
— єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.МЗП
— мінімальна заробітна плата.ПДФО
— податок на доходи фізичних осіб.ПСП
— податкова соціальна пільга.ПМПО
— прожитковий мінімум на працездатну особу.
