АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ
у Податковому кодексі: загальні моменти
Процедура адміністрування податків стосується кожного платника податків. І хоча склад сплачуваних податків різниться, є загальні моменти, характерні для будь-яких осіб. В основу процедури адміністрування податків у Податковому кодексі було покладено Закон № 2181, проте є й деякі принципові новації, на які необхідно звернути увагу. У зв'язку з цим сьогодні ми поговоримо про основні моменти «загальної» процедури адміністрування податків у Податковому кодексі.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Податкова декларація — загальне
Адмініструванню податків присвячено
розд. II ПКУ, однією з головних процедур якого є подання податкових декларацій (далі — ПД), що ставиться в обов'язок кожному платнику податків (п.п. 16.1.3 ПКУ). Що розуміти під ПД, зазначено у ст. 46 ПКУ (див. «Що вважається ПД» на с. 55).
| Що вважається ПД Витяг із ПКУ «46.1. Податкова декларація, розрахунок (далі — податкова декларація) — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною». |
Порівняно з попереднім трактуванням з
п. 1.11 Закону № 2181, визначення ПД стало ширше і тепер до неї також належать:— документ про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (відповідний обов'язок передбачено, зокрема, в
п. 51.1 ПКУ);— митна декларація*;
— додатки до ПД.
* Однак порядок подання митної декларації ПКУ не регламентує (п. 46.6 ПКУ).
З цього випливає, що порушення в наданні зазначених документів може зумовити ту саму відповідальність, що і щодо «звичайної» ПД.
Згідно з
п. 44.1 ПКУ платнику забороняється формувати показники ПД на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрів бухобліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачене законодавством. Такі документи повинні зберігатися не менше 1095 днів з дня подання звітності, при складанні якої вони використовувалися, а в разі неподання звітності — з граничного строку подання такої звітності (п. 44.3 ПКУ).У разі дострокової втрати таких документів платник зобов'язаний протягом 5 днів письмово повідомити податковий і митний органи і протягом 90 днів відновити такі документи (
п. 44.5 ПКУ).
Обов'язкові реквізити ПД
Перелік обов'язкових реквізитів ПД міститься у
ст. 48 ПКУ. Позитивним моментом є те, що зазначені реквізити тепер чітко визначено на законодавчому рівні, у зв'язку з чим представники органів ДПС не зможуть розширювально їх трактувати, як це було раніше*, що безпосередньо впливає на порядок накладення штрафних санкцій за порушення порядку подання ПД.* У зв'язку з цим Довідник причин невизнання податкової звітності як податкової, доведений листом ДПАУ від 06.10.10 р. № 10317/6/12-0216 з 01.01.11 р. (див. «БТ», 2010, № 44, с. 21), застосовуватися не може.
Згідно з наведеними у
ст. 48 ПКУ нормами ПД може містити «загальні» обов'язкові реквізити і в деяких випадках «додаткові» обов'язкові реквізити.До
«загальних» обов'язкових реквізитів ПД належать такі (п. 48.3 ПКУ):— тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
— звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
— звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
— повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
— код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
— місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
— найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
— дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми);
— ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
— підписи платника податку — фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
До «
додаткових» обов'язкових реквізитів ПД зараховують такі (п. 48.4 ПКУ):— відмітка про звітування за спеціальним режимом;
— код виду економічної діяльності (КВЕД);
— код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
— індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Зверніть увагу: в разі відсутності або порушення в заповненні будь-якого із зазначених обов'язкових реквізитів документ не визнається ПД (
п. 48.7 ПКУ). А от інші порушення в заповненні ПД не зумовлюють невизнання її ПД.Одним з обов'язкових реквізитів ПД є підпис платника. І оскільки з цим реквізитом на практиці раніше виникало чимало конфліктних ситуацій, зупинимося на ньому детальніше. Згідно з
п. 48.5 ПКУ ПД може бути підписана такими особами, зазначеними в табл. 1 на с. 56.
Таблиця 1.
Хто повинен підписувати ПД| Особа, від імені якого подається ПД | Особа, яка підписує ПД |
| 1. Юридична особа, у тому числі | 1) керівник платника податків або уповноважена особа; |
| 2. Фізична особа | Фізична особа — платник податків або її законний представник(2) |
| 3. Фізична особа — податковий агент | Фізична особа — платник податків |
| 4. Спільна діяльність або договір | Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку і подання ПД згідно з договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції |
| (1) У п.п. 48.5.1 ПКУ міститься доволі дивна норма: «у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку». Виникає питання: якщо облік веде сам керівник, то про яку ще особу йде мова. Найімовірніше, ідеться про те, що у такому випадку декларація має бути підписана керівником двічі. (2) Законними представниками згідно з п. 19.2 ПКУ визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів і ведення справ, пов'язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності. При цьому довіреність, видана платником податків — фізичною особою на представництво його інтересів і ведення справ, пов'язаних зі сплатою податків, має бути посвідчена відповідно до чинного законодавства. | |
«Особливі» варіанти заповнення ПД
Коли можна підкоригувати форму ПД.
У п. 46.4 ПКУ передбачено можливість коригування форми ПД у ситуації, коли платник податків вважає, що вона збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам ПКУ.Аналогічна норма містилася раніше в
абз. «з» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, але в ПКУ чіткіше встановлено послідовність дій у таких випадках. Зокрема, передбачено, що:1) факт невідповідності ПД нормам
ПКУ зазначається у спеціально відведеному місці в ПД;2) за необхідності платник податків подає разом з ПД:
— додатки, складені в довільній формі, які є невід'ємною частиною ПД;
— пояснення мотивів подання додатків до ПД.
Нові форми ПД.
Форма ПД установлюється центральним органом ДПС за погодженням з Мінфіном (п. 46.5 ПКУ). Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюється форма ПД, центральний орган ДПС зобов'язаний її оприлюднити. Нові форми ПД набувають чинності для складання звітності з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому відбулося їх оприлюднення, а до цього діють старі форми декларацій (розрахунків) (п. 46.6 ПКУ).Виходячи з цього, податківці зобов'язані оприлюднити нову місячну звітність (зокрема, з ПДВ) до 01.02.11 р. — інакше за січень формально доведеться подавати ПД за старими формами. Поглянемо, чи вдасться їм це і як вони обґрунтують необхідність подавати звітність за січень за новими формами, якщо цього не станеться.
Порядок подання ПД
Перш за все, слід зазначити, що згідно з
п. 49.2 ПКУ платник податків зобов'язаний за кожен установлений ПКУ звітний період подавати ПД за кожним податком, платником якого він є, незалежно від того, чи здійснював він господарську діяльність у звітному періоді. За які періоди передбачене подання ПД положеннями п. 49.18 ПКУ, показано в табл. 2.
Таблиця 2.
Строки подання ПД| Період, за який подається ПД | Строк подання ПД |
| 1. Календарний місяць (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) | Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця |
| 2. Календарний квартал або календарне півріччя (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) |
| 3. Календарний рік, за винятком зазначених нижче випадків | Протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року |
| 4. Календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб | До 1 травня року, наступного за звітним |
| 5. Календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року |
| 6. Якщо період подання ПД до ПКУ не встановлено | ПД подається у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли її подання не передбачено |
Як бачимо, у цілому строки подання ПД залишилися ті самі, що й раніше. Виняток становлять тільки ПД, що подаються фізичними особами (раніше вони подавалися у строк до 1 квітня року, наступного за звітним). Водночас у
п. 49.18 ПКУ передбачено, що ПД може подаватися і в інші строки, якщо це передбачено ПКУ. Наприклад, у частині єдиного податку, що сплачується юридичними особами, відповідні Розрахунки (ПД), як і раніше, подаватимуться у строк до 20 числа місяца, наступного за звітним кварталом (п. 1 підрозд. 8 розд. XX ПКУ, ст. 4 Указу № 746).Граничні строки подання ПД можуть бути продовжені у випадках, зазначених у
п. 102.6 ПКУ.Перенесено до
ПКУ правило про те, що в ситуації, коли ПД за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік, ПД подається у строки, визначені для базового звітного (податкового) періоду. При цьому під «базовим звітним (податковим) періодом» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом ПКУ (п. 49.19 ПКУ). Тобто, наприклад, ПД з податку на прибуток за півріччя (у 2011 році — другий квартал), як і раніше, подаватиметься у строки, установлені для «квартального» періоду.Як і раніше, у ситуації, коли останній день надання ПД припадає на вихідний або святковий день, останнім днем подання вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем (
п. 49.20 ПКУ).
Способи подання ПД
Згідно з
п. 49.3 ПКУ на вибір платника податків ПД може бути подана одним із таких способів:1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) поштою з повідомленням про вручення і з описом вкладення (не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання ПД);
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Однак ці альтернативні способи стосуються тільки малих підприємств, а середні та великі підприємства* згідно з
п. 49.4 ПКУ подають ПД в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.* Зверніть увагу: тут ідеться не про великих платників, характеристика яких наводиться в п.п. 14.1.24 ПКУ, а про великі підприємства.
Очевидно, «категорія» підприємств визначатиметься відповідно до
ч. 7 ст. 63 ГКУ, де малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн грн.
Порядок прийняття ПД
У
п. 49.8 ПКУ тепер чітко передбачено, що під час прийняття ПД уповноважена посадова особа органу ДПС зобов'язана перевірити наявність і достовірність заповнення тільки всіх обов'язкових реквізитів ПД, а інші зазначені в ПД показники до її прийняття перевірці не підлягають. При цьому посадова особа органу ДПС зобов'язана зареєструвати ПД датою її фактичного отримання органом ДПС (п. 49.9 ПКУ).У
п. 49.10 ПКУ відтворено «стару» норму з п.п. 4.1.2 Закону № 2181 про те, що відмова посадової особи органу ДПС у прийнятті ПД з будь-яких інших причин, у тому числі пред'явлення будь-яких не визначених в п. 49 ПКУ умов щодо прийняття (уключаючи зміну показників ПД, зменшення або скасування від’ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється. Ця норма окремо «продубльована» стосовно податку на прибуток — згідно з п. 150.2 ПКУ орган ДПС не може відмовити у прийнятті ПД, що містить від’ємне значення розрахунку об'єкта оподаткування з причини його наявності.На жаль, у
ПКУ немає норми, аналогічної тій, що містилася в п.п. 4.1.2 Закону № 2181. Нагадаємо, що вона дозволяла платнику податків у разі, якщо службова (посадова) особа контролюючого органу, порушуючи закон, відмовляє у прийнятті ПД, надіслати таку ПД поштою з описом вкладення і повідомленням про вручення, додавши до неї заяву на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складену в довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або з вказівкою дати такої відмови. При цьому ПД вважалася поданою в момент її вручення пошті, а граничний 10-денний строк не застосовувався.Як і раніше, до представників органу ДПС, які необґрунтовано відмовили у прийнятті ПД, може бути застосована відповідальність. Однак тепер для податківців, які відмовили, наслідки таких дій можуть бути більш суворими. Згідно з
п. 49.14 ПКУ за кожною заявою платника податків відносно таких порушень посадовою особою органу ДПС в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування, за результатами якого винна посадова особа притягується до відповідальності. При цьому, якщо буде встановлено факт неправомірної відмови посадовою особою органу ДПС у прийнятті ПД, вона вважається прийнятою в день її фактичного отримання органом ДПС (п. 49.13 ПКУ).У цілому ж можливі дії платника податків і посадової особи органу ДПС при прийнятті ПД показано на рисунку.
Дії платника податків і посадової особи органу ДПС при прийнятті ПД
Незалежно від наявності відмови у прийнятті ПД платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у ПД протягом строків, установлених
ПКУ (п. 49.16 ПКУ).Зауважимо також, що
п. 46.2 ПКУ передбачене подання разом з ПД до органу ДПС платником податку на прибуток фінансової звітності.У разі самостійного виявлення помилок, допущених у раніше поданій ПД, платник, як і раніше, може самостійно виправити таку помилку (
ст. 50 ПКУ):— або в уточнюючому розрахунку, сплативши штраф у розмірі 3 % від суми недоплати;
— або в наступній декларації, при цьому податкове зобов'язання потрібно буде збільшити суму штрафу в розмірі 5 % від суми недоплати.
Крім зазначених штрафів, згідно з
п.п. 129.1.2 ПКУ в разі уточнення доведеться сплатити ще й пеню.Заборонено подавати уточнюючий розрахунок до декларації, поданої за період, що перевіряється контролюючим органом.
Порядок сплати податкового зобов'язання
У
ПКУ використовуються терміни «податкове зобов'язання» і «грошове зобов'язання» (див. «Що вважається податковим і грошовим зобов'язаннями» на с. 59).
| Що вважається податковим і грошовим зобов'язаннями Витяг із ПКУ «14.1.39. грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; <…> 14.1.156. податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)». |
Як бачимо, грошове зобов'язання охоплює податкове зобов'язання, а також:
— штрафну (фінансову) санкцію;
— санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкові зобов'язання можуть бути нараховані платником податків або контролюючим органом.
При
самостійному нарахуванні податкові зобов'язання сплачуються в такі строки (п. 57.1 ПКУ):— за ПД платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
ПКУ для подання ПД, за винятком випадків, установлених ПКУ*;— податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку — фізичної особи за рахунок такої виплати, у строки, передбачені
ПКУ (під час виплати оподатковуваного доходу у грошовій формі — п.п. 168.1.2 ПКУ)— суму податкового зобов'язання, визначену в митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.
* Наприклад, згідно з п. 179.7 ПКУ фізична особа зобов'язана самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, зазначену в поданій ПД, до 1 серпня року, наступного за звітним. А згідно з п. 287.3 ПКУ податкове зобов'язання з плати за землю, визначене в ПД на поточний рік, сплачується юридичними особами рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно зі
ст. 32 ПКУ строки сплати податкових зобов'язань можуть бути змінені, зокрема шляхом надання:— відстрочки;
— розстрочки;
— податкового кредиту.
Випадки, коли грошові зобов'язання нараховуються контролюючим органом, зазначені в
п. 54.3 ПКУ. Крім порядку нарахування грошових зобов'язань, цим пунктом регламентується також порядок:1) зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування;
2) зменшення від’ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток;
3) зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.
Тобто в останніх двох ситуаціях
ПКУ передбачена можливість тільки зменшення податкових показників.Контролюючий орган
нараховує грошові зобов'язання в таких випадках:1) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку чи збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій і пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (
п.п. 54.3.3 ПКУ);2) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (
п.п. 54.3.1 ПКУ);3) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (
п.п. 54.3.2 ПКУ);4) рішенням суду особа визнана винною в ухиленні від сплати податків (
п.п. 54.3.4 ПКУ);5) дані перевірок свідчать про порушення правил нарахування і сплати податків і зборів, передбачених
ПКУ, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб податковим агентом (п.п. 54.3.5 ПКУ);6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення і випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (
п.п. 54.3.6 ПКУ).У першому випадку, коли згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку чи збору є контролюючий орган, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в
ПКУ. Якщо ж такі строки не визначено, — протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (п. 57.2 ПКУ).В інших випадках платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом
10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органа*.* Зверніть увагу, що згідно зі ст. 56 ПКУ процедура оскарження рішень контролюючих органів тепер не трирівнева, а дворівнева. Тому первинну скаргу слід подавати до органу вищого рівня, а не до органу, що прийняв неправомірне рішення.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (
п. 57.3 ПКУ).
Податкові консультації
Замість звичних податкових роз'яснень у
ПКУ передбачається надання податкових консультацій. Згідно з п.п. 14.1.172 ПКУ податкова консультація — допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.Податкові консультації надаються (
п. 52.4 ПКУ):— органом ДПС або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку;
—вищим органом ДПС або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований;
— центральним органом ДПС або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.
На вибір платника податків консультація надається в усній або письмовій формі (
п. 52.3 ПКУ). Однак «амністію» дають тільки письмові консультації — згідно з п. 53.1 ПКУ не може бути притягнений до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що в майбутньому така податкова консультація була змінена чи скасована.Зверніть увагу: податкові консультації
мають тільки індивідуальний характер і сфера їх використання в ПКУ звужена — вони використовуються виключно платником податків, якому надана така консультація (п. 52.2 ПКУ). Тобто навіть у ситуації, коли за зверненням платника податків йому була надана «хороша» податкова консультація, інші платники скористатися нею не зможуть.«Узагальнюючих» податкових консультацій у
ПКУ не передбачено, однак, на нашу думку, узагальнюючі податкові роз'яснення, видані згідно з п.п. 4.4.2 Закону № 2181, як і раніше, повинні «амністувати» від відповідальності за періоди до 01.01.11 р.«Фіскальні» консультації можна оскаржити в судовому порядку. Згідно з
п. 53.3 ПКУ платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку або збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.От і все, що сьогодні ми хотіли розповісти про адміністрування в ПКУ, а в наступних публікаціях поговоримо про нову відповідальність платника податків.
Документи статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (втратив чинність).Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.
