ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ
при встановленні неповного робочого часу
та в разі ненадання відпусток
Лист Міністерства соціальної політики України від 17.06.11 р. № 190/13/116-11
«Про надання роз'яснень»
У
листі, що коментується, Мінсоцполітики розповіло про особливості оплати праці при застосуванні неповного робочого часу, про відповідальність за ненадання відпустки в законодавчо визначені строки та про облік допомоги по вагітності та пологах в розрахунку відпускних.1. Установлення неповного робочого часу — коли настає відповідальність?
Відповідаючи на запитання щодо накладення фінсанкцій у разі встановлення на підприємстві директором для всіх працівників неповного робочого дня, унаслідок чого зарплата працівників становить менше мінімального розміру, Мінсоцполітики зауважило таке. Якщо неповний робочий час запроваджено на підприємстві з дотриманням норм для його встановлення, передбачених ст. 32 і 56 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), то порушень трудового законодавства і, отже, відповідальності немає.При цьому Мінсоцполітики нагадало основні правила встановлення неповного робочого часу:
1. Якщо неповний робочий час
установлюється з ініціативи роботодавця, потрібно дотримуватись вимог ст. 32 КЗпП . Так, проведення роботодавцем заходів щодо змін в організації виробництва та праці, у тому числі зміни режиму роботи, є компетенцією роботодавця. Роботодавець може встановлювати неповний робочий час для всього підприємства або окремих структурних підрозділів чи окремих працівників.Мінсоцполітики підкреслює, що роботодавець може встановити неповний робочий час лише в разі, якщо на підприємстві дійсно здійснюються зміни в організації виробництва та праці. Якщо таких змін немає, то змінити режим роботи лише тому, що так побажав роботодавець, не можна. Крім того, має дотримуватися строк повідомлення — не пізніше ніж за два місяці до проведення зміни істотних умов праці (установлення або скасування неповного робочого часу).
При цьому, якщо істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден продовжувати працювати в нових умовах, трудові відносини з ним розривають на підставі
п. 6 ст. 36 КЗпП.2. Неповний робочий час
з ініціативи працівника встановлюється на підставі ст. 56 КЗпП. Він може встановлюватися у вигляді зменшення тривалості щоденної роботи, зменшення кількості днів роботи протягом тижня, одночасного зменшення кількості годин роботи протягом дня та кількості робочих днів протягом тижня.У разі встановлення неповного робочого часу працю оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Цим і може пояснюватися нарахування працівникам зарплати в розмірі менше мінімальної зарплати.
2. Відповідальність за ненадання відпустки в законодавчо визначені строки
. Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Невикористану частину щорічної відпустки працівнику необхідно надати, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.Мінсоцполітики навело також норми
Конвенції Міжнародної організації праці 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки, яку було ратифіковано Україною 29.05.01 р. та яка є частиною національного законодавства. Згідно з її ст. 9 безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається та використовується не пізніше ніж протягом одного року, а залишок — не пізніше ніж протягом 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надається відпустка. Таким чином, міжнародним правом передбачено триваліші строки для використання щорічних відпусток.У
листі, що коментується, Мінсоцполітики вказує, що ненадання працівнику щорічних відпусток у визначені законодавством строки є грубим(!) порушенням законодавства про працю, за яке роботодавця в установленому законодавством порядку може бути притягнено до відповідальності.Безумовно, підхід Мінсоцполітики до класифікації цього порушення є доволі жорстким, оскільки за грубе порушення законодавства про працю відповідальність настає згідно зі
ст. 172 Кримінального кодексу України (далі — ККУ), тоді як за порушення законодавства про працю (негрубе) передбачено адмінвідповідальність згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Нагадаємо її:—
ст. 172 ККУ — штраф до 850 грн. або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 3 років, або виправні роботи строком до 2 років. Якщо це порушення вчинено стосовно неповнолітнього, вагітної жінки або матері дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, відповідальність збільшується — штраф від 850 до 1700 грн. або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 5 років, або виправні роботи до 2 років, або арешт до 6 місяців;—
ч. 1 ст. 41 КУпАП — штраф на посадових осіб підприємства та на підприємця від 510 до 1700 грн.Щоб у подальшому не доводити перевіряючим ступінь відповідальності, рекомендуємо дотримуватись норм
Закону про відпустки і надавати відпустки своєчасно. А якщо працівник відмовляється йти у відпустку — змусьте його піти. Його відмова навряд чи буде виправданням для перевіряючих, оскільки роботодавець зобов'язаний дотримуватись трудового законодавства. Про те, як це зробити, читайте в Пошті тижня «Надання щорічної відпустки працівнику, який від неї відмовляється» // «БТ», 2010, № 33, с. 6.Мінсоцполітики також зауважило, що
не передбачено строку давності, після якого працівник втратить право на щорічні відпустки. Тому якщо працівник не скористався своїм правом на відпустку за кілька попередніх років (5… 10 років), він може використати їх, а при звільненні йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні. Аналогічне роз'яснення Мінпраці надало в листі від 22.02.08 р. № 33/13/116-08.3. Допомога по вагітності та пологах уключається до розрахунку відпускних. У листі, що коментується, Мінсоцполітики також зауважило, що допомога по вагітності та пологах, що виплачується за рахунок коштів Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності на підставі листка непрацездатності, ураховується в розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпустки. Аналогічне роз'яснення Мінпраці раніше надало в листі від 22.06.06 р. № 4201/0/14-06/13 («БТ», 2006, № 48, с. 11).
