Теми статей
Обрати теми

Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності

Редакція БТ
Стаття

ЕКОПОДАТОК:

окремі нюанси оподаткування
та складання звітності

 

З моменту, коли на зміну збору за забруднення навколишнього природного середовища прийшов екологічний податок, минуло вже більше, ніж півроку. Але складнощі щодо порядку обкладення цим податком виникають і досі.

А тому в цій статті розглянемо низку актуальних питань, які викликають занепокоєння у платників екологічного податку, а також нагадаємо правила заповнення податкової декларації з цього податку.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Тимчасове розміщення відходів

Підприємство уклало договір зі спеціалізованою організацією на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Договором передбачено, що відходи для вивезення виносяться в контейнери і вивозяться спеціалізованою організацією щодня. Чи відноситься таке підприємство до платників екоподатку за розміщення відходів?

 

Питання про те, хто та в яких випадках є платником екологічного податку (далі — екоподатку) за розміщення відходів (наступник збору за забруднення навколишнього середовища — екозбору), уже тривалий час не має однозначної відповіді. Це пов’язано з тим, що в законодавстві не було норми, яка б чітко роз’яснювала чи вважати платниками екоподатку (екозбору) суб’єктів господарювання, які тимчасово (до моменту вилучення) зберігають відходи на власній території.

Мінприроди, Мінпромполітики, Держкомпідприємства та ДПАУ довго вели дискусію з цього приводу, і здавалося, що в кінці минулого десятиліття вони таки дійшли певної згоди.

Так, зокрема, податківці, вирішуючи це питання (

лист від 28.05.08 р. № 6208/5/15-0215), дійшли доволі лояльного висновку: платником екозбору (на сьогодні екоподатку) за розміщення відходів є лише той суб’єкт господарювання, який своєчасно (на кінець звітного кварталу) не передав відходи спеціалізованим підприємствам (організаціям) у встановлені договором терміни та здійснює їх розміщення на власній території*. Їх позицію підтримували: Мінприроди (лист від 22.05.08 р. № 6540/20/10-08) та Мінпромполітики (лист від 27.05.08 р. № 15/2-3-319)

* Див. статтю «Небезпечні відходи: зберігаємо, утилізуємо, обліковуємо…» // «БТ», 2008, № 31, с. 13 та консультацію «Підприємство, яке передає відходи спеціалізованій організації для утилізації, не є платником екозбору» // «БТ», 2010, № 48, с. 36.

Такий висновок контролюючих органів дозволяв суб’єкту господарювання, у діяльності якого утворюються відходи, у разі передачі їх в установлені договором терміни сторонній організації на утилізацію і відсутності на кінець звітного періоду (кварталу) в наявності відходів

не виступати платником екозбору, а отже, не подавати звітність з цього збору і не сплачувати його.

I ось нещодавно, як грім серед ясного неба, податківці у

листах від 06.05.11 р. № 12789/7/15-0817, від 17.05.11 р. № 9126/6/15-0816* та від 01.07.11 р. № 17870/7/15-0817 змінили свою позицію щодо стягнення екоподатку за розміщення відходів. У цих листах податківці наполягають на сплаті екоподатку суб’єктами господарювання, у яких утворились відходи (в тому числі і побутові) та зберігались до моменту передачі спеціалізованій установі (незалежно від терміну зберігання).

* Див. ком «Екоподаток сплачується і за тимчасове зберігання відходів на власній території суб’єктів господарювання» // «БТ», 2011, № 28, с. 7.

Головним аргументом податківців є широке трактування терміна «розміщення відходів», що наведений у

п.п. 14.1.223 ПКУ, де вказано, що розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Тобто податківці наполягають на тому, що зберігання відходів з моменту їх утворення до моменту передачі спеціальній установі, яка їх утилізує чи видаляє (вивозить),

є тимчасовим розміщенням відходів і підпадає під термін «розміщення відходів», а тому суб’єкти господарювання, які здійснюють таке тимчасове розміщення (з логіки листів випливає, що це практично кожен суб’єкт господарювання), вважаються платниками екоподатку.

На наш погляд, така фіскальна позиція податківців є хибною. Адже:

по-перше, термін «розміщення відходів» можна трактувати у більш вузькому значенні, а саме як тимчасове зберігання відходів лише у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр). Сплата екоподатку при розміщенні відходів на цих об’єктах особою, яка отримала дозвіл на розміщення відходів у таких місцях (в основному, такою особою виступає спеціалізована організація) та розміщує там відходи, сумніву не підлягає;

по-друге, аналогічне розуміння розміщення відходів наведено у листах ДПАУ і випливало із наведених у Законі про відходи понять і раніше (до 01.01.11 р.), однак це не призводило до таких фіскальних висновків податкових органів;

по-третє, якщо вчитатися в норми Закону про відходи, то виходить, що діяльність звичайних суб'єктів господарювання здебільшого призводить лише до утворення відходів. А тому трактування ДПАУ у вищезгаданих листах норм ПКУ спотворює саму суть екоподатку за розміщення відходів. Оскільки фактично такими висновками податківці перетворюють екоподаток за розміщення відходів у екоподаток за утворення відходів;

по-четверте, збирання, перевезення, зберігання, обробка, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення відходів відносяться до спеціалізованих видів діяльності у сфері поводження з відходами. А тому сам факт утворення відходів та тимчасового перебування їх на території підприємства не має призводити до виникнення податкових зобов'язань. Платниками екоподатку за розміщення відходів повинні бути виключно ті суб'єкти, діяльність яких спеціально спрямована на розміщення відходів у відведених для цього місцях, на які отримано дозволи;

по-п’яте, такий підхід податківців призводить також до того, що за одні й ті ж відходи екоподаток буде сплачуватись двічі (спочатку особою, у якої утворились відходи, а потім особою, яка видаляє відходи і розміщує їх у спеціально призначених місцях розміщення відходів).

Що робити платникам екоподатку у цьому випадку, однозначно сказати не можна, оскільки суб’єкт господарювання сам має вирішити, чи виконати йому вимоги податківців та сплатити податок і подати декларацію, чи спробувати відстояти свою позицію, але не виключено, що це доведеться робити в суді.

 

Стаціонарні джерела забруднення

Підприємство встановило для обігріву приміщення побутовий газовий котел потужністю 25 кВт. Чи потрібно йому сплачувати екоподаток при використанні такого котла в господарській діяльності?

 

Нагадаємо, що відповідно до п.п. 14.1.230 ПКУ та п.п. 1.15.5 Iнструкції № 7 під стаціонарними джерелами забруднення атмосфери розуміють підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Iз цього визначення випливає, що суб’єкт господарювання, який використовує побутовий газовий котел для обігріву приміщення, фактично використовує у своїй діяльності стаціонарне джерело забруднення. Оскільки котел є нерухомим об'єктом, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і, спалюючи газ чи інше паливо, здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. А тому суб’єкт господарювання, який використовує побутовий газовий котел, є платником екоподатку.

Використовуючи для обігріву приміщення побутовий газовий котел, суб’єкт господарювання має враховувати те, що відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону про атмосферне повітря для використання стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря в господарській діяльності необхідно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ця стаття Закону про атмосферне повітря встановлює вимоги щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин для стаціонарних джерел забруднення, що відносяться до промислових об’єктів. У нашому випадку побутовий котел використовується не в промислових цілях (виробництві продукції), а лише для обігріву приміщення в зимовий час. Тому постає закономірне запитання: чи варто отримувати на такий котел дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

На наш погляд, який викладено у статті «Дозволи на експлуатацію стаціонарних джерелами забруднення» // «БТ», 2011, № 24, с. 17, усе залежить від того, яка потужність газового котла та які викиди забруднюючих речовин він здійснює.

Так, ми вважаємо, що для того щоб не отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, потрібно, щоб:

1) потужність газового котла не перевищувала 50 МВт. Якщо це так, то такий котел не потрапляє до Переліку № 317, який затверджений на вимогу Кабміну* для розроблення нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин, що підлягають регулюванню згідно з ч. 1 ст. 11 Закону про атмосферне повітря, а тому на нього не поширюється дія ч. 5 ст. 11 Закону про атмосферне повітря;

2)

викиди, що ним здійснюються, не мають потрапити до Переліку забруднюючих речовин та порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік наведеного у додатку 1 до Iнструкції № 177 (установити, які саме викиди здійснює ваш котел та їх розмір, можна за допомогою паспорта на опалювальний прилад).

* Така вимога міститься у п. 7 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженому постановою КМУ від 28.12.01 р. № 1780.

Якщо обидві умови виконано,

то отримувати дозвіл на використання такого котла суб’єкт господарювання не повинен. Нашу думку підтверджують і суди, а саме Вінницький окружний адміністративнитй суд у постанові від 17.06.09 р. у справі № 2-а-2127/09/0270.

У нашому випадку побутовий газовий котел має потужність

25 кВт, а тому він не потрапляє до Переліку № 317, і більше того, оскільки котел за рік працює максимум 6 місяців, бо використовується тільки для обігріву приміщення взимку, то малоймовірно, що він здатний здійснити стільки викидів, щоб потрапити до Переліку забруднюючих речовин та порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік. А тому суб’єкт господарювання, який використовує побутовий газовий котел потужність 25 кВт може використовувати його і без отримання дозволу.

Звернемо увагу: оскільки дозвіл на викиди забруднюючих речовин, в якому

містяться вихідні дані, що дають змогу суб’єкту господарювання нараховувати екологічний податок (у ньому перелічено забруднюючі речовини, які стаціонарне джерело викидає в атмосферне повітря), такий суб’єкт господарювання не отримує, то постає запитання, як розрахувати розмір екозбору. Для цього, на наш погляд, суб’єкту господарювання достатньо паспорта на опалювальний прилад та показань газового лічильника.

 

Податкові агенти

Підприємство здійснює оптову торгівлю пальним. Покупцями пального є підприємства, які здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю пальним, вони не віднесені до платників екологічного податку, бо не здійснюють викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами. Чи буде наше підприємство податковим агентом щодо сплати екоподатку?

 

Нагадаємо, що з набранням чинності ПКУ відбулися кардинальні зміни у визначенні особи, яка має сплачувати екоподаток за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення. Оскільки з 01.01.11 р. сплачувати екоподаток за такі викиди забруднюючих речовин має не платник екоподатку (особа, яка безпосередньо здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива), а так звані податкові агенти.

Згідно з

п. 241.2 ПКУ податковими агентами є суб'єкти господарювання, які:

здійснюють оптову торгівлю паливом;

здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптовиків).

Отже, податковими агентами є всі оптові продавці палива, а також роздрібні продавці, якщо продають паливо, яке не було придбане в оптовиків.

Але якщо детально розглянути схему надходження палива від виробника до кінцевого споживача, то ситуація в деяких випадках виглядає дещо по-іншому. Розглянемо схеми руху палива від виробника до кінцевого споживача (див. рисунок).

 

img 1

 

Як бачите, сплачувати екоподаток має кожен з оптовиків, які брали участь у надходженні палива від виробника до роздрібного продавця.

Відбувається це через те, що згідно з п.п. 241.2.1 ПКУ платником екоподатку при реалізації палива виступають усі без винятку суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом. При цьому жодних винятків для випадку, коли паливо придбане в особи, яка вже сплатила екоподаток немає.

А отже, сплата екоподатку з одного і того ж обсягу палива може здійснюватися

декілька разів (залежно від того, скільки оптових торговців брало участь у такій схемі реалізації), хоча платник екоподатку (особа, яка придбала пальне для пересувних джерел забруднення) використовує його лише один раз. А це, як ви розумієте, впливає на збільшення і так немалої вартості пального, яке реалізується на АЗС звичайним громадянам чи суб’єктам господарювання.

Безумовно, можна припустити, що законодавці таким чином хотіли стимулювати зменшення кількості посередників у схемах реалізації пального, але це не завжди доцільно.

Такий підхід до обкладення екоподатком викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення

, на наш погляд, є несправедливим щонайменше до платників екоподатку (суб’єктів господарювання та громадян, які купують паливо на АЗС), бо призводить до сплати екоподатку в розмірі, що збільшений у два і більше разів.

Вихід із цієї ситуації є тільки один: внести зміни до

ПКУ. На сьогодні ВРУ прийнято в другому читанні Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України) від 12.03.11 р. № 8217, відповідно до якого до податкових агентів, що сплачують екоподаток, будуть відноситися тільки виробники та імпортери палива.

Але доки цей

Закон не буде підписано Президентом та не набере чинності, сплачувати екоподаток у випадку, передбаченому у запитанні будуть і надалі два суб’єкти господарювання, які займаються оптовою торгівлею палива, оскільки цього прямо вимагає ПКУ.

 

Подання звітності

Які особливості потрібно враховувати при заповненні звітності з екоподатку за II квартал 2011 року?

 

Платник екоподатку має подати до податкових органів Податкову декларацію екологічного податку, форма якої затверджена наказом № 1010 (далі — Декларація з екоподатку).

Подається така декларація за звітний квартал (без використання наростаючого підсумку) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу — за II квартал 2011 року Декларацію з екоподатку необхідно подати не пізніше 09.08.11 р. Сплачується податок, розрахований у такій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання (ст. 250 ПКУ) — за II квартал 2011 року сплату варто провести не пізніше 19.08.11 р.

При цьому місце подання звітності з екоподатку та його сплати залежить від виду джерела забруднення:

за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах — за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;

за паливо, реалізоване податковими агентами, — за місцем знаходження пунктів продажу палива ;

за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку в органах ДПС.

Крім того, у випадку, коли місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку, платники екоподатку, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, такому платнику до органу ДПС, в якому він перебуває на обліку, варто

подати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій (п. 250.8 ПКУ) .

Детально з основними правилами заповнення

Декларації з екоподатку ви може ознайомитися в статті «Екологічний податок: подання звітності за I квартал 2011 року» // «БТ», 2011, № 15, с. 51. Тому розглянемо лише деякі нюанси заповнення Декларації з екоподатку та додатків до неї (див. таблицю нижче).

 

Нюанси заповнення Декларації з екоподатку

та додатків до неї

Запитання

Відповідь

1

2

Як заповнюється рядок «Порядковий № за рік» у шапці податкової декларації та у додатках
до такої декларації?

Як випливає із підказок, наведених у формі декларації, в цьому рядку потрібно вказувати номер поданої Декларації з екоподатку, який зазначається послідовно наростаючим підсумком і залежить від кількості поданих у поточному році відповідних декларацій (незалежно від виду розрахунку: звітний, новий звітний або уточнюючий). Крім цього, на думку податківців (розд. 300.06 ЄБПЗ), нумерація декларацій має проводиться платником окремо по кожному податковому органу ДПС, до якого подаються декларації.
Звернемо увагу, що порядковий номер указаний у Декларації з екоподатку потрібно проставляти і в аналогічній графі додатків до цієї декларації

Як заповнюється у шапці Декларації з екоподатку поле 3, якщо юридична особа одночасно є податковим агентом та платником екологічного податку за викиди в атмосферу повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, розміщення відходів та подає декларацію до одного органу ДПС?

Податківці при відповіді на це запитання, яке наведене у ЄБПЗ (розд. 300.06) вказують, що в цьому випадку суб’єкт господарювання має вказати у цьому полі дві позначки, одну у рядку «юридична особа», іншу в рядку «податковий агент». I подавати одну декларацію з даними: що стосуються різних категорій платників екоподатку.
Висновки податківців закономірні, та все ж виконати їх вдасться лише суб’єктам господарювання, які подають Декларацію з екоподатку у паперовому вигляді. Ті ж платники, які подають декларації в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення для подачі податкової звітності OPZ, так зробити не можуть. Адже при заповненні декларації в OPZ позначку в полі 3 можна поставити лише в одному рядку, дві позначки в цьому полі не допускається. Як бути в цьому випадку таким платникам податку, не зрозуміло, тому для роз’яснення варто звернутиcя до місцевих органів ДПС. При цьому не виключено, що податківці запропонують їм у цьому випадку подати не одну, а дві декларації: одну з даними про нарахований податок податковим агентом при реалізації палива, а іншу про нарахований податок звичайною юридичною особою

Скільки знаків після коми зазначається у відповідних колонках Декларації з екоподатку та додатках до неї?

Як правильно вказали податківці у консультації, наведеній в ЄБПЗ (розд. 300.06), зазначати у декларації та додатках до неї дані потрібно за такими правилами:
дані про фактичні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1), кількість фактично реалізованого палива (додаток 2), фактичні обсяги скидів (додаток 3); фактичні обсяги розміщення відходів (додаток 4) варто вказувати в тоннах (це випливає й із самої форми додатків) з округленням до трьох знаків після коми. Це пояснюється тим, що тонна має тисячну частину — кілограм, а тому показники, які відображаються в тоннах повинні містити цифрове значення, що має не більше трьох знаків після коми;
— показники рядків декларації та додатків до неї, що зазначаються в гривнях з копійками, варто вказувати з округленням до двох знаків після коми

Скільки додатків 1 необхідно заповнювати до Декларації з екоподатку у разі якщо платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код КОАТУУ один і той самий)?

На думку податківців (розд. 300.06 ЄБПЗ), у цьому випадку суб’єкт господарювання має подати до органу ДПС одну Декларацію з екоподатку та

стільки додатків 1 до неї скільки стаціонарних джерел забруднення має суб’єкт господарювання в межах одного населеного пункту. Тобто для кожного окремого стаціонарного джерела забруднення суб’єкт господарювання має складати окремий додаток 1.
Висновки податківців, щодо кількості додатків 1, які слід подавати разом з Декларацією, є дещо дивним, оскільки незрозуміло, навіщо податківцям дані щодо викидів забруднюючих речовин в розрізі окремо взятого джерела забруднення, якщо такі розрахунки можна провести в одному додатку 1 до Декларації (бухгалтеру, напевно, зробити це в одному додатку було б простіше)

Який порядок заповнення додатка 4 до Декларації, а саме: колонки 2 «Види небезпечних відходів, рівень небезпечності та клас небезпеки відходів «, колонки 3 «Фактичні обсяги розміщення відходів», колонки 4 «Ставки податку в поточному році», колонок 5 та 6 «Коефіцієнти», та колонки 7 «Податкового зобов'язання»?

Заповнювати колонки додатку 4 до Декларації з екоподатку потрібно так:
— у колонці 2 слід вказувати: види небезпечних відходів, рівень небезпечності та клас небезпеки відходів згідно з нормами ст. 246 ПКУ;
— у колонці 3 вказувати у тоннах фактичні обсяги розміщених відходів (заокруглення здійснюють до трьох десяткових знаків), а для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементів з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп — кількість одиниць обладнання та приладів;
— у колонці 4 записуються ставки податку для поточного року встановлені у ст. 246 ПКУ з урахуванням норм п. 2 підр. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ;
— у колонці 5 вказують коефіцієнт — «3», якщо розміщення відходів відбувається на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, або «1», якщо забезпечено не забруднення повітря;
— у колонці 6 зазначаються, або коефіцієнти: «3» — при розміщення відходів в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж, або коефіцієнт «1» — при розміщення відходів на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту
— у колонці 7 вказують сума нарахованого податкового зобов'язання розрахована за формулою: к. 3 х к.4 х к. 5 х к. 6

 

Документи та скорочення статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон про відходи

— Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

Закон про атмосферне повітря —

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.

Iнструкція № 177

— Iнструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.02 р. № 177.

Iнструкція № 7

— Iнструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7.

Перелік № 317

— Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений наказом Мінприроди від 16.08.04 р. № 317.

ЄБПЗ

— Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі