Теми статей
Обрати теми

Спецрежим з ПДВ: правила роботи за Податковим кодексом

Редакція БТ
Стаття

СПЕЦРЕЖИМ З ПДВ:

правила роботи за Податковим кодексом

 

Із набранням чинності Податковим кодексом оподаткування діяльності сільськогосподарських товаровиробників зазнало чимало змін. Зокрема спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства тепер регулюється ст. 209 Податкового кодексу.

Відмінностей між новим та старим, який регулювався ст. 81 Закону про ПДВ, спецрежимами, вдосталь.

У цій статті нагадаємо основні моменти використання спеціального режиму з ПДВ та звернемо особливу увагу на новації.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Суть нового спецрежиму з ПДВ

Спадкоємцем

ст. 81 Закону про ПДВ, яка регулювала спецрежим з ПДВ, стала ст. 209 ПКУ. Вона багато в чому повторює норми своєї попередниці, хоча і містить деякі принципові відмінності.

Суть спецрежиму з ПДВ, як і раніше, полягає в тому, що

сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей (п. 209.2 ПКУ).

Тобто, як і раніше, суб’єкти спецрежиму з ПДВ суму перевищення податкового зобов’язання над податковим кредитом, яка визначена за даними спеціальної декларації з ПДВ, не будуть перераховувати до бюджету, а залишатимуть у своєму розпорядженні.

Але відтепер ця сума не просто залишатиметься на поточних рахунках платника ПДВ для цільового використання, а буде акумулюватися на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків (

п. 209.2 ПКУ). З цих рахунків і буде відбуватися використання сум ПДВ.

Таке акумулювання, з одного боку, є новацією, оскільки

ст. 81 Закону про ПДВ, якою регулювалася робота на спецрежимі з ПДВ протягом останніх двох років, акумулювання не передбачала, а з іншого — старим знайомим. Платники спецрежиму зі стажем можуть пригадати, що раніше (до ст. 81) акумулювання коштів спецрежимного ПДВ вже застосовувалось. Здійснюватимуть таке акумулювання сільгосппідприємства за правилами, встановленими у Порядку № 11 (детальніше див. розділ «Акумулювання ПДВ»).

Вимоги до цільового використання акумульованих коштів також залишилися практично без змін, а тому, як і раніше (

п. 81.2 Закону про ПДВ), їх потрібно використовувати для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей (п. 209.2 ПКУ).

Формулювання, які застосовуються у

п. 209.2 ПКУ, щодо цільового використання сум ПДВ можуть у декого викликати подив, оскільки при буквальному прочитанні цих норм випливає, що використовувати акумульовані кошти можна не на придбання виробничих факторів сільгоспвиробництва, а лише на відшкодування суми ПДВ, сплаченої у вартості таких факторів.

На нашу думку, у цьому

пункті законодавці хотіли донести пріоритетність використання коштів: спочатку на сплату ПДВ, нараховану на вартість придбаних виробничих факторів, а потім на інші виробничі цілі, зокрема, і на компенсацію вартості самих виробничих факторів.

Звернемо увагу ще на одну важливу деталь: новий спецрежим з ПДВ, на відміну від старого, має обмежений строк дії: він буде діяти лише

до 01.01.18 р. (п.п. 4 п. 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПКУ).

 

Вимоги до суб’єктів спецрежиму з ПДВ

Щоб обрати спецрежим з ПДВ, як і раніше, суб’єкт господарювання має вважатися

сільськогосподарським підприємством у розумінні ст. 209 ПКУ. Для цього суб’єкт господарювання має дотриматися трьох критеріїв (пп. 209.1 та 209.6 ПКУ):

1. Суб’єкт має бути

резидентом, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства (п. 209.1 ПКУ).

Цей критерій за змістом ідентичний тому, що містився у

п. 81.1 Закону про ПДВ. Але трактування однієї із його складових, а саме, визначення терміна «діяльності у сфері сільського господарства», зазнало деяких принципових змін.

Так, відповідно до

п.п. 209.15.2 ПКУ діяльністю у сфері сільського господарства вважається не тільки виробництво продукції рослинництва та виробництво продукції тваринництва, але й надання послуг іншим сільгосппідприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Нагадаємо, що у визначенні терміна «діяльності у сфері сільського господарства», яке використовувалось у

ст. 81 Закону про ПДВ, послуги не згадувались. Посилаючись на таку обставину, ДПАУ у листі від 19.10.10 р. № 22219/7/16-1417*, стверджувала, що спецрежим з ПДВ не розповсюджується на сільгосппослуги, надані третім особам. З чим ми категорично не погоджувались.

* Див. ком. «Сільгосппослуги, які надаються третім особам, на думку ДПАУ, не підпадають під дію спецрежиму з ПДВ» // «БТ», 2010, № 48, с. 5.

Віднесення сільгосппослуг, наданих третім особам, до сільгоспдіяльності у

п.п. 209.15.2 ПКУ підтверджує правомірність застосування спецрежиму з ПДВ до сільгосппослуг.

Однак

ДПАУ у листі від 04.02.11 р. № 3052/7/16-1417** знову зробила спробу обмежити перелік сільгосппослуг, на які розповсюжується спецрежим з ПДВ. Тепер податківці наполягають, що дія спецрежиму з ПДВ розповсюджується на сільгосппослуги лише у випадку, коли одночасно виконуються дві умови:

— послуга надається

сільгосппідприємству — суб’єкту спеціального режиму оподаткування;

— послуга надається з використанням

сільськогосподарської техніки.

** Див. ком. «Не всі сільгосппослуги підпадають під дію спецрежиму з ПДВ — позиція ДПАУ» на с. 7 цього номера.

Застереження щодо поширення спецрежиму лише на послуги, які надаються з використанням сільгосптехніки, цілком слушне. А от обмеження кола осіб лише суб’єктами, які обрали спецрежим з ПДВ, на наш погляд, не відповідає нормам

ПКУ.

Справа в тому, що відповідно до

п. 209.1 ПКУ під визначення «сільськогосподарське підприємство» підпадають всі резиденти, які відповідають критеріям, вказаним у п. 209.6 ПКУ, а не лише ті з них, які обрали спецрежим з ПДВ. Тому ми переконані, що під дію спецрежиму підпадають також сільгосппослуги, надані сільгосппідприємствам, які відповідають критеріям, вказаним у п. 209.6 ПКУ, але не обрали спецрежим з ПДВ.

Безумовно, підтвердити те, що одержувач послуг є сільгосппідприємством у розумінні

ст. 209 ПКУ (відповідає критеріям, наведеним у пп. 209.1 та 209.6 ПКУ), значно простіше, коли у нього є «спецрежимне» свідоцтво платника ПДВ. Однак це не означає, що відповідність контрагента поняттю «сільськогосподарське підприємство» взагалі неможливо підтвердити, коли одержувач послуг не обрав спецрежим з ПДВ. Зокрема, під таке визначення підпадають суб’єкти, які подають декларацію з ПДВ (спеціальну).

2.

Основним видом діяльності такого підприємства має бути постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Зауважимо, що перелік видів діяльністі, на які поширюється дія спецрежиму з ПДВ, крім тих узагальнюючих назв видів діяльності, які згадуються у визначеннях сільського та лісового господарства, а також рибальства (

пп. 209.15.2 — 209.15.4 ПКУ), окремо наведено у п. 209.17 ПКУ. Раніше такий перелік відповідно до п.п. 81.15.7 Закону про ПДВ містився в окремому нормативно-правовому акті, затвердженому Кабміном, — Переліку № 23.

Види діяльності, які зараз зазначені в

п. 209.17 ПКУ, практично повністю повторюють види діяльності, які містилися у Переліку № 23, за винятком видів діяльності, які були перелічені у п. 16 Переліку № 23, а саме:

— розведення та виловлення прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних);

— розведення та виловлення морської або океанічної риби або безхребетних;

— пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

— надання послуг, супутніх веденню сільгоспдіяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління.

При цьому перші два види діяльності хоч і не потрапили до переліку видів діяльності, наведених у

п. 239.17 ПКУ, але вони, як і раніше, містяться у визначенні «діяльності у сфері рибальства», наведеному у п.п. 209.15.4 ПКУ, а тому свого спецрежимного статусу вони не втратили.

Що ж стосується останніх двох видів діяльності, то оскільки вони не вказані ні в переліку видів діяльності, наведеному у

п. 209.17 ПКУ, ні у визначеннях сільського та лісового господарства та рибальства, то при наданні таких послуг на них не розповсюджуватиметься дія спецрежиму з ПДВ.

А от при отриманні таких послуг ці види послуг відносяться до

виробничих факторів, за рахунок яких дозволяється формувати податковий кредит (п.п. 209.15.1 ПКУ).

3.

Питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг у такого підприємства має становити не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Щоб визначити таку межу та знати, на які конкретно товари/послуги поширюється дія спецрежиму з ПДВ, підприємство має чітко розуміти, що таке сільгосптовари.

Відповідно до

п. 209.7 ПКУ сільськогосподарськими товарами вважаються товари, зазначені у групах 1 — 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку — суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником. Не розповсюджується дія спецрежиму з ПДВ, як і раніше, на підакцизні товари, які виробляють сільгосптоваровиробники, крім виноматеріалів (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), які поставляються підприємствами первинного виноробства.

Визначення сільгосптоварів, наведене у

ПКУ, порівняно із таким же визначенням, яке містилося у ст. 81 Закону про ПДВ, дещо розширює коло товарів, на які розповсюджується дія спецрежиму з ПДВ, зокрема, до сільгосптоварів тепер відносяться також:

шкури необроблені (свіжі або солоні, сушені, золені, пікельовані або консервовані іншим способом, але не дублені, не вироблені під пергамент і не піддані подальшій обробці), з волосяним покривом або без волосяного покриву, спилок або не спилок (групи 4101, 4102, 4103 УКТ ЗЕД);

сировина хутрова, включаючи голови, хвости, лапи та інші обрізки, придатні для використання у виробництві хутрових виробів (група 4301 УКТ ЗЕД).

Але тепер у визначенні сільгосптоварів не згадується про продукти обробки (переробки)

товарів, зазначених у групах 1 — 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД. Відсутність такого уточнення не повинно бентежити сільгосппідприємства, оскільки у п. 209.16 та п.п. 209.17.17 ПКУ чітко вказано, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб). Тому на продукти обробки (переробки) сільгосптоварів дія спецрежиму також розповсюджується.

Якщо підприємство дотримується всіх перелічених критеріїв, воно має право обрати спецрежим з ПДВ.

 

Реєстрація платника спецрежиму з ПДВ

Для того щоб стати платником спецрежиму з ПДВ відповідно до

п. 209.10 ПКУ сільгосппідприємствам, крім дотримання згаданих вище критеріїв, як і раніше, потрібно отримати Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (далі — Спецсвідоцтво), за формою № 2-РС. Форма такого Спецсвідоцтва наведена у додатку 9 до Положення № 978 (до цього така форма містилася у додатку 9 до Положення № 758).

Щоб отримати

Спецсвідоцтво, сільгосппідприємство має подати до податкового органу Заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 1-РС (далі — Заява про реєстрацію), не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого таке підприємство бажає перейти на застосування спецрежиму з ПДВ, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду (п. 2.1 розділу VI Положення № 978).

Наприклад, якщо сільгосппідприємство бажає обрати спецрежим з ПДВ починаючи з квітня 2011 року, йому потрібно подати

Заяву про реєстрацію не пізніше 11.03.11 р. Форма Заяви про реєстрацію майже не змінилася порівняно з формою, наведеною у додатку 8 до Положення № 758.

Тобто, як і раніше, при її заповненні варто враховувати такі особливості:

1) у

Заяві про реєстрацію вказується питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) у сукупній вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців), які передують місяцю, в якому подається Заява (п. 2.2 Положення № 978). Для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду (п.п. «а» п. 209.6 ПКУ);

2) у

Заяві про реєстрацію необхідно вказувати виключний перелік видів діяльності сільгосппідприємства, що підпадають під дію спецрежиму з ПДВ, та визначені у ст. 209 ПКУ згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим наказом Держкомтехрегулювання від 26.12.05 № 375 (далі — КВЕД);

3) до

Заяви про реєстрацію необхідно додати витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про основні види діяльності сільгосппідприємства за КВЕД для підтвердження достовірності поданих відомостей про види діяльності вказані в Заяві.

Після подання

Заяви про реєстрацію податковий орган протягом 10 робочих днів видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Спецсвідоцтво або письмову відмову у видачі такого свідоцтва у випадках подання недостовірних даних або у випадках, визначених п. 3 розділу VI ПКУ .

Зазначимо, що нова форма

Спецсвідоцтва порівняно зі своєю попередницею, наведеною у додатку 9 до Положення № 758, залишилася незмінною. Тобто в цій формі, як і раніше, крім відомостей, передбачених у Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільгосппідприємства (п. 209.10 ПКУ). Указується цей перелік у Спецсвідоцтві податківцями на підставі відомостей, указаних у Заяві про реєстрацію.

Крім того, як і раніше, у

Спецсвідоцтві буде міститися три дати: дата реєстрації платником ПДВ, дата реєстрації суб’єктом спецрежиму та дата початку дії Спецсвідоцтва. Порядок визначення цих дат залишився незмінним (див. таблицю).

Отримавши від податківців

Спецсвідоцтво, сільгосппідприємство вважається суб’єктом спецрежиму з ПДВ.

 

Дати, відображені у Спецсвідоцтві

Дати, наведені у Спецсвідоцтві

Для сільгосппідприємства:

раніше зареєстрованого платником ПДВ(п.п. 2.4.2 Положення № 978)

не зареєстрованого платником ПДВ(п.п. 2.4.1 Положення № 978)

«Дата реєстрації платником податку на додану вартість»

Дата, з якої підприємство зареєстроване платником ПДВ на загальних підставах

Дата, що відповідає першому дню податкового періоду, з якого сільгосппідприємство виявило бажання перейти на застосування спецрежиму з ПДВ

«Дата реєстрації суб’єктом спеціального режиму оподаткування»

Дата, що відповідає першому дню податкового періоду, з якого сільгосппідприємство виявило бажання перейти на застосування спецрежиму з ПДВ

«Дата початку дії Спеціального свідоцтва»

 

Дотримання граничної межі

Сільгосппідприємства, які отримали

Спецсвідоцтво і застосовують спецрежим з ПДВ, здійснюючи реалізацію товарів (послуг), мають пам’ятати, що для перебування на спецрежимі з ПДВ питома вага вартості реалізованих сільськогосподарських товарів/послуг у такого підприємства має становити не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У випадку, коли сільгосппідприємство не дотримується такої межі, тобто поставляє протягом 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно

несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів/послуг (п. 209.11 ПКУ):

1) на таке підприємство

не поширюється спецрежим з ПДВ і воно зобов’язане визначити податкове зобов’язання з ПДВ за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

2) підприємство

виключається з реєстру суб’єктів спецрежиму з ПДВ . Знову обрати такий режим оподаткування воно може після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав (дотримання відповідних критеріїв);

3) підприємство

вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Тобто якщо сільгосппідприємство, що обрало спецрежим з ПДВ, у лютому 2011 року не дотрималося 75 % межі (за період з березня 2010 року по лютий 2011 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75 %), то воно вважається платником ПДВ на загальних підставах з 1 лютого 2011 року, і за лютий 2011 року має визначити податкове зобов’язання з ПДВ за загальними правилами (у звичайній податковій декларації з ПДВ) та сплатити його до бюджету у строки, визначені для сплати ПДВ за лютий 2011 року (не пізніше 30 березня 2011 року).

Такі самі вимоги при недотриманні 75 % критерію існували і в

п. 81.11 Закону про ПДВ.

Що стосується недотримання 75 % межі через настання форсмажорних обставин, то відповідно до

п. 209.11 ПКУ цієї межі можна не дотримуватися лише у випадку коли сільгосппідприємство не може самостійно покрити збитки, що виникли внаслідок дії обставин непереборної сили. Підтвердити такі форс-мажорні обставини сільгосппідприємство може тільки рішенням Верховної Ради АР Крим або обласних рад про наявність обставин непереборної сили, в якому буде вказано перелік суб’єктів, що постраждали внаслідок таких обставин, та терміни застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги*.

* Відновлюється дотримання 75 % критерію, для підприємств, які постраждали внаслідок дії непереборної сили, після закінчення строку дії рішення Верховної Ради АР Крим або обласних рад.

Раніше також дозволялося у випадку виникнення форс-мажорних обставин (надзвичайна екологічна ситуація, надзвичайний або воєнний стан), які призвели до неможливості самостійно покрити збитки, не дотримуватися 75 % межі (

п. 81.11 Закону про ПДВ). Але підтверджувати настання таких обставин та звільняти від дотримання 75 % межі міг лише Кабмін за поданням хоча б двох суб’єктів, які постраждали внаслідок таких форс-мажорних обставин.

Звернемо увагу, що

звільнення від дотримання 75 % межі не застосовується у випадку, якщо ризики втрати товарів (запасів) були належно застраховані. У цьому разі суми одержаних страхових виплат враховуються при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальному обсязі постачання за відповідний звітний період.

 

Акумулювання ПДВ

Як було сказано вище, сільгосппідприємства, які застосовують спецрежим з ПДВ, суму ПДВ, яка залишається у їх розпорядженні, мають акумулювати на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків.

Під час дії старого спецрежиму з ПДВ такі суми окремо в обліку не відображалися, а тому їх використання було важко контролювати, отже, не виключено, що запровадження процедури акумуляції сум ПДВ пов’язано саме з метою контролю за їх цільовим використанням.

Порядок акумулювання та використання акумульованих сум ПДВ урегульовано

Порядком № 11. Так, відповідно до до п. 2 Порядку для того, щоб використовувати акумульовані кошти сільгосп-ПДВ, сільгосппідприємства мають відкрити спецрахунок (поточний рахунок із спецрежимом використання) протягом одного звітного (податкового) періоду (місяця).

Для відкриття такого рахунку, як того вимагає

Порядок, сільгосппідприємства повинні обов’язково подавати до банку засвідчену органом ДПС копію Спецсвідоцтва.

Звернемо увагу, що податківці у

листі від 31.01.11 р. № 2510/7/16-1417 вказали на те, що отримувати копії Спецсвідоцтва платники спецрежимного ПДВ мають за загальними правилами, встановленими п. 17 розділу ІІІ Положення № 978.

Тобто сільгосппідприємство для засвідчення копій

Спецсвідоцтва має:

подати до податкового органу Заяву про засвідчення копій Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою № 2-РК (додаток 3 до Положення № 978 та відповідну кількість копій Спецсвідоцтва;

пред’явити оригінал Спецсвідоцтва.

При цьому, як указують податківці, у

п. 3 такої Заяви сільгосппідприємство має обов’язково поставити позначку (дописати) «для установи банку». Така позначка ставиться для того, щоб податківці, видаючи копію Спецсвідоцтва, у лівій верхній частині такої копії зробили спеціальний запис «Копія для установи банку», а не «звичайний» запис «Копія (підлягає поверненню до податкового органу)», як того вимагає п. 17.1 розділу ІІІ Положення № 978.

Наявність такого запису на копії

Спецсвідоцтва вказує на те, що ця копія має бути передана саме до банку і не підлягає поверненню до ДПС одночасно з поверненням Спецсвідоцтва або поданням відповідної заяви платником до податкових органів у разі анулювання реєстрації, заміни чи втрати Спецсвідоцтва.

Крім такого спеціального запису, у нижній частині копії

Спецсвідоцтва мають міститися найменування податкового органу, дата засвідчення копії Спецсвідоцтва, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи податкового органу, яка засвідчує копію Спецсвідоцтва, підпис цієї особи, скріплений печаткою податкового органу.

Засвідчені копії

Спецсвідоцтва видаються платнику ПДВ або його представнику податковим органом протягом трьох робочих днів від дня отримання відповідної заяви за умови пред’явлення оригіналу Спецсвідоцтва.

Після подання відповідних документів (у тому числі і копії

Спецсвідоцтва) банк має відкрити спеціальний рахунок для акумулювання сум ПДВ.

На такий спецрахунок відповідно до

п. 3 Порядку сільгосппідприємства будуть перераховувати зі свого поточного рахунку суми ПДВ, які визначені як різниця між сумою податкового зобов’язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації з ПДВ. Факт перерахування сільгосппідприємством на спецрахунок сум ПДВ засвідчують копії платіжних доручень про фактично зараховані на спецрахунок суми ПДВ за кожний звітний (податковий) період, які подаються до органу ДПС за місцем реєстрації підприємства не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

Зазначимо, що звітним податковим періодом згідно з

ПКУ для платників ПДВ є місяць. Тому з вищенаведеного можна зробити висновок, що для розрахунку сум ПДВ, які перераховуються на спецрахунок, будуть братися лише дані за звітний місяць.

Цю думку підтверджує і нова форма декларації з ПДВ (скорочена), яка затверджена

наказом ДПАУ від 25.01.11 р. № 41: у ній не передбачається врахування від’ємного значення ПДВ попередніх періодів.

Отже, невідшкодовані суми податкового кредиту за попередні звітні місяці не будуть включатися до розрахунку сум ПДВ, які підлягають акумулюванню (невідшкодовані суми податкового кредиту у сільгосппідприємств через специфіку виробництва виникають у перше півріччя дуже часто), і сільгосппідприємства при неврахуванні від’ємного значення сум ПДВ будуть перераховувати на спецрахунок порівняно більше коштів, які до того ж можна використовувати тільки по цільовому призначенню.

Звернемо увагу також і на

відповідальність платників спецрежиму з ПДВ у випадку несвоєчасності перерахування коштів на спецрахунок та їх нецільового використання.

Так, податківці у

листі від 31.01.11 р. № 2510/7/16-1417 прирівнюють перерахування сум ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства, до сплати суми самостійно визначеного грошового зобов’язання. А тому вони наполягають, що при несвоєчасному перерахуванні сум ПДВ на спецрахунок сільгосппідприємство порушує правила сплати (перерахування) податків, за що воно притягується до відповідальності згідно з п. 126.1 ПКУ у вигляді штрафу у таких розмірах:

— при затримці

до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

— при затримці

більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Ми з такою позицією податківців не погоджуємося. Аргументуємо це тим, що штраф згідно з

п. 126.1 ПКУ накладається, коли підприємство невчасно сплачує суму визначеного грошового зобов’язання. Під грошовим зобов’язанням відповідно до п.п. 14.1.39 ПКУ розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання* та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

* Податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен

сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (п.п. 14.1.156 ПКУ).

У нашому ж випадку підприємство залишає відповідну суму ПДВ

у своєму розпорядженні, зараховує на свій спеціальний рахунок, відкритий в установі банку, а не перераховує ці кошти в бюджет. У зв’язку з цим, на наш погляд, така сума не вважається грошовим зобов’язанням, а тому несвоєчасне акумулювання спецПДВ не можна розглядати як порушення правил сплати податків та накладати штрафи за таке порушення.

Що стосується цільового використання коштів, то податківці у

листі від 24.01.11 р. № 1693/7/16-1417 звертають увагу платників спецрежиму з ПДВ, що за нецільове використання коштів з них буде стягнено до бюджету суми ПДВ, використані не за цільовим призначенням (п. 123.2 ПКУ), а також накладено штраф згідно з п. 123.1 ПКУ. Крім того, податківці нагадують про можливість притягнення за такі дії посадових осіб таких сільгосппідприємств до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Виходячи із згаданих вище роз’яснень ДПАУ, платникам ПДВ краще своєчасно перерахувати на спецрахунок суми ПДВ, які підлягають акумулюванню, та використовувати їх за цільовим призначенням, ніж оскаржувати неправомірні дії податківців. Однак, якщо таке порушення сталося, то, на наш погляд, із неправомірно застосованими штрафними санкціями не слід погоджуватись.

 

Інші нововведення

Крім всього вищепереліченого, на увагу заслуговують й інші нововведення, які стосуються деяких нюансів застосування спецрежиму з ПДВ.

1. Спецрежим для тваринників

. Нагадаємо, що згідно з абз. 4 п. 11.21 Закону про ПДВ сільгосппідприємства, які не обрали спецрежим з ПДВ, передбачений ст. 81 Закону про ПДВ, і на загальних підставах вважалися платниками ПДВ, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, мали право суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, повністю залишити у своєму розпорядженні і спрямувати на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Такий спецрежим в основному обирали сільгосппідприємства, які

не могли повністю дотриматися критеріїв перебування на спецрежимі з ПДВ, наприклад, 75 % межі. Таких платників було небагато, та все ж хоч якусь підтримку з боку держави вони відчували.

Після прийняття

ПКУ спецрежим для тваринників зазнав кардинальних змін, які ще більше скоротили кількість можливих суб’єктів цього режиму.

Так, відповідно до

п. 209.18 ПКУ, щоб мати можливість залишати у своєму розпорядженні суми ПДВ, нараховані за реалізовані молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, сільгосппідприємство повинно:

відповідати критеріям, визначеним ст. 209 ПКУ, тобто критеріям перебування на спецрежимі з ПДВ;

не обрати спецрежим з ПДВ;

— бути платником ПДВ на загальних підставах.

Як бачите, тепер обрати спецрежим для тваринників можуть лише підприємства, які

повністю дотрималися критеріїв перебування на спецрежимі з ПДВ, тобто можуть обрати спецрежим з ПДВ, але такою можливістю не скористались.

Підприємства, які не дотримуються критеріїв перебування на спецрежимі з ПДВ (зокрема, не дотримуються 75 % межі), вже не можуть скористатися спецрежимом, передбаченим у

п. 209.18 ПКУ. Хоча саме вони, як ви розумієте, і були суб’єктами цього спецрежиму раніше.

У зв’язку з цим постає закономірне запитання: навіщо взагалі запроваджувати спецрежим для тваринників? Адже підприємство, яке виконує всі вимоги

ст. 209 ПКУ, може залишити у своєму розпорядженні суми ПДВ і не користуючись спецрежимом для тваринників (п. 209.18 ПКУ), а обравши звичайний спецрежим з ПДВ, установлений ст. 209 ПКУ.

2

. Податковий облік. Серед новацій, які торкнулися спецрежиму з ПДВ, на увагу заслуговує відображення результатів обліку спецрежимного ПДВ у податковому обліку сільгосппідприємств, які перебувають на загальній системі оподаткування (є платниками податку на прибуток). Для платників фіксованого сільськогосподарського податку ці зміни не актуальні.

Новації у відображенні результатів обліку спецрежимного ПДВ у податковому обліку полягають в тому, що з 01.04.11 р. згідно з

ПКУ:

позитивна різниця між сумами ПДВ, нарахованими сільгосппідприємством на ціну поставлених ним сільгосптоварів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами ПДВ, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів, визначених ст. 209 ПКУ, включається до доходу платника податку на прибуток, який зареєстрований як суб’єкт спецрежиму з ПДВ (п.п. 136.1.2 ПКУ). Подібна норма щодо включення сум спецПДВ до валових доходів міститься у абз. 2 п.п. 4.2.1 Закону про податок на прибуток;

від’ємна різниця між сумами ПДВ, нарахованими таким сільгосппідприємством на ціну поставлених ним сільгосптоварів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами ПДВ, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів (перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями) не відноситься до витрат платника спецрежиму з ПДВ, бо про це в ПКУ немає жодної згадки. А от згідно з п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток такі суми ПДВ уключалися до складу валових витрат.

Зміна порядку відображення в обліку платника податку на прибуток сум спецрежимного ПДВ вказує на те, що сільгосппідприємства позбавили права зменшити об’єкт оподаткування податком на прибуток, дозволивши лише його одностороннє збільшення.

Таке одностороннє відображення є щонайменше дивним, оскільки норма, яка зобов’язує сільгосппідприємства включати позитивну різницю спецрежимного ПДВ до складу доходів, знаходиться у

п.п. 136.1.2 ПКУ, який є складовою ст. 136 ПКУ, де йдеться про доходи, які не повинні враховуватися для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Такий підхід негативно впливатиме на сільгосппідприємства, оскільки вони, по-перше, будуть відволікати обігові кошти на спецрахунок (здійснювати акумуляцію), по-друге, будуть включати до складу доходів такі суми (нараховувати і сплачувати з цієї суми податок на прибуток).

На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація дасть достатньо інформації для застосування спецрежиму з ПДВ у 2011 році.

 

Документи статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (втратив чинність).

Перелік № 23

— Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затверджений постановою КМУ від 21.01.09 р. № 23 (втратив чинність).

Порядок № 11

— Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затверджений постановою КМУ від 12.01.11 р. № 11.

Положення № 978

— Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 22.12.10 р. № 978.

Положення № 758

— Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість у редакції, затвердженій наказом ДПАУ від 30.09.10 р. № 758 (втратило чинність).
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі