ТРИ РОКИ НА ПІДГОТОВКУ ПОЗОВУ
до податкового органу, або В чому секрет ліберальності ВАдСУ
Лист Вищого адміністративного суду України від 10.02.11 р. № 203/11/13-11
«Про строки давності для оскарження рішень податкових органів»
«Історія повторюється двічі», що вкотре підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України. Але спочатку нагадаємо суть питання.
Питання про строки судового оскарження актів та дій податкових органів набуло статусу дискусійного вже давно. Однак якщо спочатку це було зумовлено відсутністю відповідного правового регулювання, то тепер проблема в іншому — у необхідності встановити, яка з двох норм усе-таки має застосовуватися при визначенні строків оскарження рішень податкових органів.
Свого часу активно велося обговорення, чи можна строки давності в 1095 днів, передбачені
ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181), поширювати й на випадки оскарження «податкових» актів. Оскільки жодних інших строків, крім аналогічного трирічного строку позовної давності за Цивільним кодексом України, чинне на той момент законодавство не пропонувало, нічого не залишалося, як застосовувати строк давності у три роки.«Карти сплутав»
Кодекс адміністративного судочинства України (далі — КАСУ), який у ст. 99 установив річний строк для звернення до адмінсуду з позовом на дії чи бездіяльність, а також на акти органів держвлади, у тому числі податківців. Пізніше було внесено зміни до КАСУ, і в чинній на сьогодні редакції він передбачає загальний строк у шість місяців, а у випадках оскарження в суді рішень суб’єктів владних повноважень, на підставі яких ними може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, — один місяць.Керуючись зазначеними вище нормами, ВАдСУ ще зовсім недавно обґрунтовував, і досить переконливо, що для звернення до адміністративного суду з метою оскарження податкових повідомлень-рішень або рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій установлено
місячний строк (ч. 5 ст. 99 КАСУ). Оскільки щодо позовів податкових органів до суб’єктів господарювання про стягнення з них податкового боргу або фінансових санкцій аналогічне спеціальне правило не передбачене, діє загальна норма, що надає шість місяців на звернення до суду (ч. 2 ст. 99 КАСУ). Саме таку позицію було висловлено в листі ВАдСУ від 27.09.10 р. № 1343/11/13-10*. Більше того, останні зміни до зазначеного листа ВАдСУ уніс просто напередодні набуття чинності Податковим кодексом України (далі — ПКУ), при цьому суті позиції цим не змінивши (лист ВАдСУ від 24.12.10 р. № 1843/11/13-10).* Див. ком. «Строк оскарження податкових повідомлень — один місяць: ВАдСУ роз’яснює нові положення КАСУ» // «БТ», 2010, № 42, с. 10.
Проте набуття чинності
ПКУ змусило ВАдСУ переосмислити питання про строки давності. Тепер у листі, що коментується, ВАдСУ наполягає на тому, що в судових спорах між податковими органами та платниками податків застосуванню підлягають строки давності, передбачені ст. 102 ПКУ (звичні 1095 днів), а не строки оскарження, установлені КАСУ (один місяць для оскарження податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, шість місяців для оскарження дій чи бездіяльності податкових органів, а також для звернення податковим органом до суду з метою стягнення податкового боргу). ВАдСУ для обґрунтування такого висновку посилається на п. 56.18 ПКУ, згідно з яким з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання в будь-який момент після отримання такого рішення. Якщо платник податків оскаржив рішення податкового органу в адміністративному порядку, то зазначений строк у 1095 днів відлічується з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги.На користь того, що застосуванню підлягає саме передбачений
ПКУ 1095-денний строк, на думку ВАдСУ, свідчить і те, що КАСУ прямо допускає встановлення спеціальних строків звернення до адмінсуду в інших законодавчих актах. Такі строки матимуть пріоритет перед передбаченими у ст. 99 КАСУ.Більше того, ВАдСУ йде ще далі у своїх висновках. Справа в тому, що для випадків, коли платник податків перед зверненням до суду спочатку проходить процедуру адміністративного оскарження рішення податкового органу, і
ст. 99 КАСУ, і п. 56.19 ПКУ передбачають строк оскарження в один місяць, що обчислюється від дня отримання остаточного рішення за результатами розгляду скарги. Однак ВАдСУ і з цими приписами не згоден: посилаючись на все той же п. 56.18 ПКУ, де вказується на загальні строки давності, він наполягає на тому, що і в цьому випадку строк, протягом якого платник податків може звернутися до суду, має становити 1095 днів з моменту отримання рішення за результатами розгляду скарги.На наш погляд,
ПКУ не дав ВАдСУ підстав так істотно змінювати свою позицію, оскільки норми ПКУ в частині строків давності аналогічні відповідним приписам Закону № 2181. І навіть більше того: приписи ПКУ мали тільки утвердити ВАдСУ у своїй колишній позиції про необхідність застосування строків давності, установлених КАСУ, оскільки ПКУ фактично продублював ч. 4 ст. 99 КАСУ і в п. 56.19 ПКУ передбачив, що в разі коли до подання позовної заяви провадилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця після закінчення процедури адміністративного оскарження.З одного боку, висновки ВАдСУ, безумовно, на руку платникам податків, в яких з’являється шанс протягом набагато тривалішого періоду часу звернутися до суду з позовом про скасування рішення податкового органу (три роки замість одного місяця). З іншого — ВАдСУ
дає можливість податковим органам для стягнення податкового боргу в судовому порядку не протягом шести місяців (як це мало б бути, якби керуватися нормами КАСУ), а протягом тих самих трьох років (при цьому не слід плутати: у податківців є 1095 днів для визначення податкових зобов’язань платника податків у випадках, передбачених ПКУ , і додатково до цього, коли сума таких податкових зобов’язань стає податковим боргом, починає обчислюватися трирічний строк для його стягнення в судовому порядку).Останні ж фрази
листа , що коментується, про поширення норм ПКУ тільки на оскарження тих податкових рішень, які було отримано платником податків після 01.01.11 р., підтверджують, що зміна позиції ВАдСУ в питанні про строки судового оскарження у спорах з податковими органами дійсно пов’язана саме з набуттям чинності ПКУ. «Старі» податкові рішення (отримані до 01.01.11 р.) оскаржити слід протягом місяця (або з моменту їх отримання платником податків, або з моменту отримання рішення за результатами розгляду скарги на податкове рішення).Зі свого боку, щоб уберегти читачів від відмови в розгляді поданого ними адміністративного позову через пропуск строку на судове оскарження, хочемо все-таки порекомендувати орієнтуватися на строки, передбачені
КАСУ, і звертатися до суду протягом місяця. Справа в тому, що у практиці ВАдСУ вже мала місце ситуація, коли він відразу після набуття чинності КАСУ вказував на можливість подання адміністративних позовів до податкових органів протягом 1095 днів (строк давності із Закону № 2181), що не перешкодило йому надалі істотно змінити свою позицію та визнавати правомірними відмови в розгляді тих позовів, які подано після закінчення місячного строку на оскарження.
