ФАКТИЧНІ ПЕРЕВІРКИ:
алгоритм дій від ДПАУ
Лист Державної податкової адміністрації України від 28.01.11 р. № 2337/7/23-7017/125
«Про окремі питання проведення фактичних перевірок»
У цьому
листі ДПАУ спробувала максимально повно висвітлити процедурні питання проведення фактичних перевірок, які з прийняттям Податкового кодексу України (далі — ПКУ) були сприйняті як найістотніше (й таке, що найбільше загрожує правам платників податків) його нововведення в частині контрольних повноважень податкових органів. Утім, слід зауважити, що це відчуття помилкове. Справа в тому, що ті питання, які є предметом фактичних перевірок, до 01.01.11 р. також перевіряли податківці, але в умовах відсутності чітко визначеного порядку їх проведення (можна пригадати, скільки запитань виникало в частині проведення перевірок дотримання законодавства про використання РРО, котрі, як зазначалося в законодавстві, повинні проводитися відповідно до тих самих норм, що й позапланові податкові перевірки, але при цьому не було визначено підстави для їх проведення). Що стосується перевірок у сфері трудових відносин, то вони також, насправді, не стали нововведенням ПКУ, оскільки з’явилися ще в середині минулого року у статусі позачергових перевірок.Відмітна особливість фактичних перевірок — вони проводяться не за місцезнаходженням платника податків і не у приміщенні податкового органу, а
за місцем фактичного здійснення платником податків діяльності, розміщення господарських чи інших об’єктів права власності такого платника податків.Ще одна відмітна риса — предмет фактичних перевірок: їх призначено для контролю податковими органами за дотриманням
неподаткового законодавства (РРО, касова дисципліна, контроль за наявністю ліцензій, патентів, свідоцтв, дотриманням вимог до виробництва та обігу підакцизних товарів, так звані податкові перевірки у сфері трудових відносин).У
листі, що коментується, ДПАУ зупиняється на умовах допуску до фактичної перевірки. Такі умови застережено в п. 81.1 ПКУ. Відповідно до нього посадові особи органу державної податкової служби мають право розпочати проведення фактичної перевірки за наявності підстав, названих у ПКУ, та за умови пред’явлення направлення на проведення перевірки та копії наказу про її проведення. Такий наказ складається окремо на кожного суб’єкта господарювання із зазначенням посад і прізвищ посадових осіб, які проводитимуть перевірку.Суб’єкту господарювання потрібно бути готовим до того, що перевіряючі попросять посадових осіб чи осіб, які здійснюють розрахункові операції,
розписатися в направленні на перевірку із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати й часу ознайомлення. При цьому один примірник направлення податківці повинні вручити платнику (такої вимоги немає в ПКУ, але вона міститься в ще чинних Методрекомендаціях № 355*). У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників чи осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції), розписатися в направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт відмови. У такому разі акт про відмову від підпису в направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.* Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПАУ від 27.05.08 р. № 355.
Слід зауважити, що
ПКУ прямо визначає, як повинні повестися перевіряючі в разі відсутності посадових осіб або (якщо предмет перевірки — дотримання законодавства про використання РРО) якщо особи, яка фактично здійснює розрахункові операції, немає на місці. Не існує жодних рекомендацій із цього приводу і в листі, що коментується. Можна припустити, що така ситуація стане підставою для перенесення строків початку перевірки.У
п. 81.1 ПКУ як підстава для недопуску перевіряючих до перевірки прямо названо лише непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам чи особам, які фактично здійснюють розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог. Однак у цілому з тексту ПКУ випливає, що відсутність тих обставин, які зазначено як підстави для перевірки, також може бути приводом для того, щоб перевіряючим було відмовлено у проведенні перевірки.У цьому випадку
складається акт, що засвідчує факт відмови . При цьому формулювання п.п. 94.2.3 ПКУ дає шанс довести, що, на відміну від відмови від проведення документальної перевірки, відмова від фактичної перевірки не тягне за собою загрози накладення адміністративного арешту на активи платника податків. Хоча подібних висновків у листі, що коментується, немає.Не розглянуто в
листі й питання про те, чи зобов’язані перевіряючі, які прийшли з фактичною перевіркою, розписуватися в Журналі реєстрації перевірок, якщо суб’єкт господарювання веде такий Журнал. На сьогодні в Єдиній базі податкових знань, розміщеній на офіційному сайті ДПАУ (www.sta.gov.ua), з посиланням на п. 7 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.08.98 р. № 817/98 розміщено роз’яснення, що вказує на реєстрацію в Журналі перевірок як на умову допуску до проведення будь-якої виїзної, у тому числі фактичної, перевірки.У
листі, що коментується, також звертається увага на тривалість фактичних перевірок, що відрізняється від тривалості інших перевірок податкових органів. Справа в тому, що стосовно всіх інших видів перевірок тривалість установлено в робочих днях. Фактичні перевірки — виняток із правила. Їх тривалість установлена в добах і становить 10 діб з можливістю продовження перевірки не більше ніж на 5 діб.Право припиняти фактичну перевірку, на відміну від інших видів виїзних перевірок, не передбачено
.Неприємний для суб’єктів господарювання процедурний нюанс у проведенні фактичних перевірок — наявність у перевіряючих можливості здійснити такі спеціальні заходи, як
контрольна розрахункова операція (провадиться перед початком перевірки) або хронометраж (провадиться під час перевірки). Слід зауважити, що контрольні розрахункові операції здійснюються лише в тому випадку, якщо предметом перевірки є дотримання порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. За неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів, яке, у свою чергу, відсилає до порядку, затвердженого Кабміном. На сьогодні такого порядку не існує, і, на жаль, на цей нюанс у листі, що коментується, ДПАУ уваги не звертає.Що стосується
хронометражу, то його визначення наведено в п.п. 14.1.264 ПКУ. Відповідно до нього хронометраж є процесом спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, що здійснюється під час фактичних перевірок і застосовується органами державної податкової служби з метою встановлення реальних показників діяльності платника податків, що здійснюється на відповідному місці її проведення. За його результатами податківці повинні складати довідку, яка є невід’ємною частиною (додатком) до акта перевірки. Однак механізм використання інформації, отриманої в результаті такого хронометражу, поки що нічим не регламентовано.Результати фактичної перевірки оформляються
актом, якщо під час перевірки було виявлено порушення, або довідкою, якщо порушень не було. Податкове повідомлення-рішення має бути надіслано:— або протягом
10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки;— або, якщо до акта перевірки подавалися заперечення, то протягом
3 робочих днів з дня їх розгляду та надання письмової відповіді платнику податків.Зауважимо також: у
листі, що коментується, знято питання про те, який з податкових органів — за місцезнаходженням платника податків або за місцем розташування об’єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка, — проводить таку перевірку та який з таких органів виписує податкове повідомлення-рішення. Перевірка проводиться податковим органом за місцезнаходженням об’єкта, що перевіряється, саме цим податковим органом складається акт перевірки, який надсилається до податкового органу за місцем реєстрації платника податків. І вже останній виносить податкове повідомлення-рішення.Наостанок нагадаємо, що штрафні санкції, визначені в податковому повідомленні-рішенні, у разі їх несплати також мають шанс набути статусу податкового боргу з нарахуванням пені на такі суми.
