РЕЄСТРАЦІЯ ПЛАТНИКОМ ПДВ:
ДПСУ роз'яснила порядок обов'язкової
та добровільної реєстрації
Лист Державної податкової служби України від 01.11.11 р. № 4800/7/15-3317
Лист Державної податкової служби України від 01.11.11 р. № 4893/7/15-3317
«Щодо окремих питань, пов'язаних із реєстрацією особи як платника ПДВ»
У
листах, що коментуються, ДПСУ надала методичні рекомендації щодо порядку обов'язкової та добровільної реєстрації особи як платника ПДВ з урахуванням змін, які були внесені до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) Законом № 3609*.* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI.
Нагадаємо, що порядок реєстрації платником ПДВ суттєво змінився** після прийняття Закону № 3609, однак, відповідні зміни поки ще не знайшли відображення у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПАУ від 22.12.10 № 978 (далі — Положення № 978)***. Тому у листах, що коментуються, податківці спробували «заповнити нормативні прогалини».
** Див. Тему тижня «Генеральна чистка» у Податковому кодексі» // «БТ», 2011, № 33, с. 3.
*** Про новий порядок реєстрації платником ПДВ ми розповідали у статті «ПДВ-реєстрація: за новими правилами» // «БТ», 2011, № 6, с. 15.
I. Обов'язкова реєстрація.
У листі від 01.11.11 р. № 4800/7/15-3317 (далі — лист № 4800) податківці нагадали, що згідно з п. 181.1 ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ)****.**** Варто також нагадати, що така вимога не стосується єдиноподатників — фізосіб та юросіб, які обрали ставку єдиного податку 10 %.
При обов'язковій реєстрації можливі такі випадки.
1. Заява подана своєчасно
. Як і раніше, для реєстрації платником ПДВ не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій 300 тис. грн., потрібно подати до органу державної податкової служби (ДПС) за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі — Заява). Якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.Якщо податковий орган не виявить підстав для відмови у реєстрації, то він зобов'язаний видати заявнику або направити поштою (з повідомленням про вручення) Свідоцтво платника ПДВ протягом 10 робочих днів від дати надходження
Заяви (перебіг такого строку розпочинається з першого робочого дня, наступного за днем отримання податковим органом Заяви).Податкові зобов'язання з ПДВ у такої особи починають виникати з дати реєстрації її як платника ПДВ.
2. Заяву не подано
. У новій редакції п. 183.10 ПКУ, яка діє з 06.08.11 р., передбачено: якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала до органу ДПС Заяву, то вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.Як зазначено у
листі № 4800, обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.Тут варто додати: якщо останній день подання заяви припав на вихідний чи святковий день і тому був перенесений на наступний робочий день, то, відповідно, і день, з якого виникають зобов'язання щодо нарахування ПДВ, теж переноситься.
3. Заяву подано, але у реєстрації відмовлено
. На жаль, у листі № 4800 податківці не розглянули випадок, коли Заяву подано своєчасно, але з якихось причин податковий орган відмовив у реєстрації.У
п. 10 Положення № 978 передбачено, що якщо у Заяві не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої Заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, то протягом 10 робочих днів від дня отримання Заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову Заяву (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).Ця досить лояльна норма виписана під «стару» редакцію
п. 183.10 ПКУ, яка передбачала, що особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації, вважається платником ПДВ з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій 300 тис. грн. Тобто така особа вважалась платником ПДВ незалежно від факту подання Заяви.На наш погляд, згідно з «новою» редакцією
п. 183.10 ПКУ факт подання Заяви звільняє особу від обов'язку щодо сплати ПДВ до моменту реєстрації (незалежно від причин затримки у реєстрації). При цьому строк для подання повторної Заяви жодним нормативним актом не встановлено.Не виключено, що тепер податківці будуть розглядати
Заяву, яка подана своєчасно, але із порушенням порядку її заповнення, як взагалі не подану і наполягатимуть на нарахуванні ПДВ у такому ж порядку, як у випадку неподання Заяви (випадок 2), щоб уникнути зловживань з боку осіб, які не хочуть реєструватись платниками ПДВ і тому навмисно порушують порядок заповнення Заяви.Сподіваємось, це питання буде врегульоване, коли податківці внесуть відповідні зміни до
Положення № 978.II. Добровільна реєстрація
. Зміни, внесені Законом № 3609 до п. 182.1 ПКУ, передбачають суттєве розширення кола осіб, які мають можливість добровільно реєструватись платниками ПДВ. Зокрема, право на добровільну реєстрацію надано особам, у яких статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) перевищує 300 тис. грн., незалежно від обсягу здійснених ними оподатковуваних операцій.1. Статутний капітал.
У листі від 01.11.11 р. № 4893/7/15-3317 (далі — лист № 4893) податківці роз'яснили, що згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) під статутним капіталом мається на увазі зафіксована в установчих документах (статуті) сума вкладів засновників та учасників господарського товариства для забезпечення діяльності.Крім того, слід врахувати такі законодавчі норми:
— порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом (
ч. 1 та 2 ст. 86 ГКУ);— грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (
абз. 2 ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ);— згідно зі
ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658) незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності — суб'єктом господарювання.Далі податківці описали порядок проведення такої оцінки та зробили висновок, що з метою підтвердження достовірності зазначених у
Заяві відомостей, а саме тих, які стосуються формування статутного капіталу, орган ДПС може звернутися до особи, яка прагне зареєструватися платником ПДВ, із письмовим запитом про надання відповідної інформації та копій необхідних документів. Із контексту листа № 4893 можна зробити висновок, що тут податківці мають на увазі документи, які підтверджують вартість майна, що внесене до статутного фонду.Зауважимо, що випадки обов’язкового проведення оцінки майна встановлені
ч. 2 ст. 7 Закону № 2658-III, зокрема, при створенні підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності. При створенні юридичних осіб на базі власного майна фізичних та/або юридичних осіб (у яких немає частки державної чи комунальної власності) проведення незалежної оцінки майна не обов'язкове. Тому відсутність документів про таку оцінку майна, яке внесене до статутного капіталу, на наш погляд, не може бути підставою для відмови у добровільній реєстрації платником ПДВ.Крім того, варто звернути увагу на те, що у
п. 182.1 ПКУ йдеться не про вартість майна, яке вже внесене засновниками, а про розмір статутного капіталу (по суті, про сальдо на рах. 40 «Статутний капітал» у бухобліку). Адже статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (ч. 3 ст. 144 ЦКУ). Тому, новостворені товариства, у яких заявлено розмір статутного капіталу більше 300 тис. грн., але ще не повністю його сформовано, на наш погляд, теж мають право на добровільну реєстрацію платником ПДВ.2. Балансова вартість активів
. Якщо виконати норматив щодо розміру статутного капіталу підприємство не може, то для того, щоб зареєструватись платником ПДВ, можна спробувати виконати іншу умову п. 182.1 ПКУ, за якою балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) повинна перевищувати 300 тис. грн.На жаль, у
листах, що коментуються, податківці не роз’яснили, яким чином вони будуть розглядати відповідність кандидата цій умові. Хоча тут також є певна неоднозначність. Справа у тому, що із формулювань, які використали законодавці, незрозуміло, про які саме активи йдеться:— про всі активи підприємства (згідно з
п. 4 П(С)БО 2 «Баланс» активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому) до яких, зокрема, відносяться основні засоби, нематеріальні активи, запаси, дебіторська заборгованість, інвестиції;— чи про частину активів — лише ті, які згадуються у цій нормі. Тобто виключно про вартість
основних засобів, нематеріальних активів та запасів .Хоча, на наш погляд, логічніше застосовувати перший варіант і враховувати вартість всіх активів підприємства (з урахуванням грошових коштів та дебіторської заборгованості), напевно, слід визнати, що більше формальних підстав є для застосування другого варіанту (адже перелік активів, наведений в
п. 182.1 ПКУ, не є відкритим).
