ЕКОПОДАТОК ЗА РОЗМIЩЕННЯ ВIДХОДIВ:
ДПАУ продовжує наполягати на своєму
Лист Державної податкової адміністрації України від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117
Лист Державної податкової адміністрації України від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117
Лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11
Лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.08.11 р. № 7/12-8463
«Щодо обчислення, нарахування та сплати до бюджету екологічного податку»
Нагадаємо, що до прийняття Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у питанні стягнення збору за забруднення навколишнього середовища (далі — екозбір) за розміщення відходів застосовувався, зокрема податківцями, такий підхід: платником екозбору за розміщення відходів є лише той суб’єкт господарювання, який своєчасно (на кінець звітного кварталу) не передав відходи спеціалізованим підприємствам (організаціям) у встановлені договором терміни та здійснює їх розміщення на власній території*.
* Див. статтю «Небезпечні відходи: зберігаємо, утилізуємо, обліковуємо…» // «БТ», 2008, № 31, с. 13 та консультацію «Підприємство, яке передає відходи спеціалізованій організації для утилізації, не є платником екозбору» // «БТ», 2010, № 48, с. 36.
З набранням чинності ПКУ і заміни екозбору на екологічний податок (далі — екоподаток) податківці кардинально змінили свою точку зору з цього питання. Так, у листах від 06.05.11 р. № 12789/7/15-0817, від 17.05.11 р. № 9126/6/15-0816** та від 01.07.11 р. № 17870/7/15-0817 вони дійшли фіскального висновку: платниками екоподатку є усі суб’єкти господарювання, у яких утворились та зберігались відходи (в тому числі і побутові) до моменту передачі спеціалізованій установі (незалежно від терміну зберігання).
** Див. ком. «Екоподаток сплачується і за тимчасове зберігання відходів на власній території суб’єктів господарювання» // «БТ», 2011, № 28, с. 7.
Головним аргументом податківців є широке трактування терміна «розміщення відходів», що наведений у п.п. 14.1.223 ПКУ.
Ми з такою позицією податківців не погоджувались, бо згідно з п.п. 240.1.3 ПКУ платниками екоподатку є лише суб’єкти господарювання, які розміщують відходи у спеціально відведених місцях чи на об’єктах. Детальніше про наші аргументи, які вказують на необґрунтованість висновків податківців, ви можете дізнатися із статті «Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності» // «БТ», 2011 № 30, с. 31.
Зауважимо, що на помилковість позиції податківців вказують профільне міністерство з питань охорони навколишнього природного середовища — Мінекології у листі від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11 та Мінрегіонбуд у листі від 04.08.11 р. № 7/12-8463 (див. «Контейнери не є спеціально відведеними місцями для розміщення відходів»).
| Контейнери не є спеціально відведеними місцями для розміщення відходів Витяг із листа Мінекології від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11 «<…> Таким чином, на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів. Крім того, відповідно до Закону України від 19.05.2011 р. № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» такий документ не включено до переліку документів дозвільного характеру. Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють. Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів». Витяг із листа Мінрегіонбуду від 04.08.11 р. № 7/12-8463 «Контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які здійснюють лише збирання та/або перевезення побутових відходів, не здійснюють їх розміщення». |
Як бачимо, вказані держоргани вважають, що
контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями остаточного видалення відходів та не належать до спеціально відведених місць та об’єктів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Відповідно, оскільки немає факту розміщення відходів, то й екоподаток сплачувати не потрібно.Але податківці навіть при наявності таких аргументів, все одно продовжують наполягати на своєму. Так, у
листі ДПАУ від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117 знову повторено фіскальну позицію (див. «ДПАУ продовжує наполягати на сплаті екоподатку за побутові відходи»).
| ДПАУ продовжує наполягати на сплаті екоподатку за побутові відходи Витяг із листа ДПАУ від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117 «Тобто у житлово-комунальних підприємств (ОСББ, ЖБК, ЖЕК) є об'єктом та базою щоквартального оподаткування відходи (в тому числі небезпечні відходи, побутові відходи, інші відходи, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), що тимчасово розміщуються (зберігаються), незалежно від терміну, до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (комунальному або спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів». |
А в
листі від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117 податківці наголосили, що нараховувати та сплачувати екоподаток потрібно навіть у тому випадку коли за розміщення таких відходів цей податок сплачує підприємство, яке вивозить та фактично розміщує відходи, на підставі дозволу, а вартість такого податку спеціалізованому підприємству відшкодовується у вартості послуг з вивезення відходів.Така позиція податківців говорить про те, що вони твердо вирішили, що сплачувати екоподаток за розміщення відходів потрібно як при утворенні відходів (в т. ч. побутових) і їх тимчасовому зберіганні у контейнерах (контейнерних майданчиках), так і при їх вивезенні і розміщенні на спеціально відведених місцях. Тобто, на їх думку, з одного і того ж обсягу відходів екоподаток може сплачуватися декілька разів різними суб’єктами господарювання.
Отже, переконати податківців у помилковості їх тверджень навіть за наявності офіційної позиції Мінекології та Мінрегіонбуду буде дуже складно, а отже, сміливі суб’єкти господарювання, які вирішили відстоювати свою позицію, мають бути готові доводити її у суді.
Обережним платникам, які не готові сперечатись із податківцями, доведеться виконувати їх вимоги. Але при розрахунку екоподатку перед такими платниками виникає багато запитань: як визначати розмір утворених побутових відходів, яку ставку податку варто застосовувати, як заповнити звітність? Крім того, виникає доволі делікатне запитання: як уточнити дані про нарахований податок за I та II квартали, якщо суб’єкти господарювання не подавали звітність за ці періоди?
Як саме вирішити ці питання, податківці до цього часу роз’яснень не дали. Наша позиція щодо їх вирішення наведена у статті «Побутові відходи: як стягується екоподаток» на с. 33 цього номера.
