Теми статей
Обрати теми

Щодо сплати земельного податку сільськогосподарськими підприємствами — платниками фіксованого сільськогосподарського податку

Редакція БТ
Лист від 03.10.2011 р. № 1959/7/15-2217

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК:

особливості сплати платниками ФСП

 

Лист Державної податкової служби України від 03.10.11 р. № 1959/7/15-2217Ф

«Щодо сплати земельного податку сільськогосподарськими підприємствами — платниками фіксованого сільськогосподарського податку»

 

Нагадаємо, що сільськогосподарські товаровиробники — платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП) до 01.01.11 р. відповідно до ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р № 320-XIV (втратив чинність з 01.01.11 р.) повністю звільнялися від стягнення плати (податку) за землю.

З набранням чинності Податковим кодексом України (далі — ПКУ) ситуація дещо змінилися. Так, відповідно до п. 307.1 ПКУ платникам ФСП надано право не сплачувати земельний податок лише за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У зв’язку із такими змінами правил оподаткування у платників ФСП почали виникати запитання: які саме ділянки відносяться до земель, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідь на це запитання надала ДПСУ у листі, що коментується. Податківці вважають, що до земель, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, відносяться земельні ділянки, які є землями сільськогосподарського призначення. Тобто ті земельні ділянки, які відповідно до рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, віднесені до цієї категорії земель.

Зауважимо, що відповідно до п. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення відносяться:

сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Подібне визначення міститься і в п.п. 14.1.76 ПКУ: землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У листі, що коментується, податківці приходять до цілком закономірного висновку: землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності. Тому сільськогосподарське підприємство — платник ФСП не сплачує земельний податок за земельні ділянки, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, і за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою. Але за умови, що ці землі є землями сільськогосподарського призначення, відповідно до рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування віднесені і використовуються платником ФСП для ведення сільськогосподарського виробництва.

За інші земельні ділянки, які не є землями сільськогосподарського призначення, платники ФСП повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Крім цього в листі, що коментується, податківці наголосили, що платник ФСП, який надає в оренду земельні ділянки, в тому числі і землі сільськогосподарського призначення, має сплачувати земельний податок за такі земельні ділянки на загальних підставах.

Пов’язано це з тим, що після змін, внесених до

ПКУ Законом № 3609*, звільнення від сплати земельного податку, яке було надане п. 307.1 ПКУ, було віднесене до пільг із земельного податку, наданих юридичним особам ( п.п. 282.1.10 ПКУ).

* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI (див. «БТ», 2011, № 33).

Нагадаємо, що згідно з п. 284.3 ПКУ якщо платники податку, які користуються пільгами із земельного податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами), сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Отже, на наш погляд, саме з

06.08.11 р. (з дня набрання чинності Законом № 3609-VI) платники ФСП, які здають в оренду землі сільськогосподарського призначення, повинні сплачувати земельний податок за такі земельні ділянки.

Якщо підприємство не сплатило земельний податок за такі земельні ділянки, то воно допускалося помилки, яка призвела до заниження податкових зобов’язань. Про правила виправлення такої помилки можна дізнатися із консультації

«Плата за землю: порядок уточнення задекларованих зобов’язань» // «БТ», 2011, № 40, с. 37.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі