ОСОБА, ЯКА ТИМЧАСОВО ЗБЕРІГАЄ ВІДХОДИ,
не є платником екоподатку — позиція суду
Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.11 р. у справі № 2а/0570/16902/2011
«Про визнання недійсною податкової консультації»
Чим ближче до закінчення терміну подачі квартальної звітності з екологічного податку (далі — екоподаток), тим гострішою стає дискусія з приводу обкладення екоподатком відходів, що тимчасово зберігаються у суб’єкта господарювання.
Нагадаємо, що податківці при розгляді цього питання зайняли фіскальну позицію і наполягають на сплаті екоподатку навіть за тимчасове зберігання побутових відходів (див. ком.
«Екоподаток за розміщення відходів: ДПАУ продовжує наполягати на своєму» // «БТ», 2011, № 42, с. 7).Ми з такою позицією не погоджуємося*. У цьому нас підтримує Мінекології (
листи від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11 та від 05.09.11 р. № 16687/07/10-11**) та Мінрегіонбуд (лист від 04.08.11 р. № 7/12-8463).* Ознайомитися з нашими аргументами можна у консультації «Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності» // «БТ», 2011, № 30, с. 31.
** Див. ком. «Екоподаток: «ведмежа послуга» від Мінекології» // «БТ», 2011, № 43, с. 6.
Як і очікувалось, до цього спору долучились судові органи. Донецький окружний адміністративний суду у
постанові, що коментується, визнав недійсною індивідуальну податкову консультацію місцевої ДПІ у Київському районі м. Донецька, в якій було надане роз’яснення, тотожне думці головного податкового органу щодо оподаткування відходів (див. «Особи, які тимчасово зберігають відходи, не є платниками екоподатку»).
| Особи, які тимчасово зберігають відходи, не є платниками екоподатку Витяг із постанови, що коментується «Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку <…> є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб’єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку. За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів. З урахуванням наведених доводів та доказів суд дійшов висновку про необґрунтованість спірної податкової консультації та її невідповідність обставинам справи і нормам матеріального права». |
Безумовно,
постанова, що коментується не є гарантією того, що податківці змінять свою позицію у питанні стягнення екоподатку за розміщення відходів, адже вона може бути оскаржена. Однак наявність такої позиції суду дає надію сміливим суб’єктам господарювання, що не погодились із вимогами податківців і не сплачували екоподаток за відходи, які передані для утилізації іншим особам, що їх спроба відстояти свою позицію може бути вдалою.
