РОЗРАХУНКИ В ЗЕД:
як не порушити граничні строки
Для того щоб з території України не було відпливу грошових коштів та інших активів, на законодавчому рівні було встановлено контроль за розрахунками в експортно-імпортних операціях. Так, при експорті з подальшою оплатою та імпорті з попередньою оплатою встановлено граничний строк проведення розрахунків — 180 днів. Порушення зазначеного строку тягне за собою нарахування і сплату пені.
Ураховуючи це, у сьогоднішній статті розглянемо основні правила проведення розрахунків у ЗЕД: порядок розрахунку 180-денного строку (початок відліку і момент зняття банком операції з контролю, призупинення відліку цього строку) та відповідальність за прострочення розрахунків.
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua
Основні моменти
Правила здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями регулюються Законом про розрахунки в інвалюті, Декретом № 15 та Інструкцією з контролю за ЗЕД-операціями. Цими нормативно-правовими актами встановлено основні правила проведення розрахунків у ЗЕД.
Під контроль за розрахунками в ЗЕД потрапляють лише певні ЗЕД-операції: експорт з подальшою оплатою (відстроченням платежу) та імпорт з попередньою оплатою (на умовах відстрочення поставки). Суть контролю за розрахунками в ЗЕД полягає в тому, що:
— при експорті на умовах відстрочення платежу виручку резидентів в іноземній валюті має бути зараховано на валютний рахунок не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (ст. 1 Закону про розрахунки у інвалюті);
— при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не має перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується (ст. 2 Закону про розрахунки у інвалюті).
Недотримання строків розрахунку встановлених у ст. 1 та 2 Закону про розрахунки в інвалюті за експортно-імпортними операціями загрожує резиденту пенею за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону про розрахунки у інвалюті). При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Контролювати дотримання цих строків розрахунків мають уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, що мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (ст. 13 Декрету № 15). Ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через такі організації, а саме вони мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.
При цьому стягувати пеню з порушників строків розрахунків у ЗЕД органи, що контролюють здійснення таких операцій, не можуть. Це право надано орнанам ДПСУ (державним податковим інспекціям) за наслідками документальних перевірок (ч. 5 ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті).
Контроль за операціями експорту
Початок відліку. Відповідно до ст. 1 Закону про розрахунки у інвалюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів.
Відлік установленого терміну розрахунків розпочинається:
— при експорті продукції — з наступного календарного дня після дня митного оформлення, тобто виписки вивізної вантажної митної декларації (далі — ВМД). При цьому оскільки митне оформлення товарів може відбуватися не один день, виникає запитання, коли саме слід розпочинати відрахунок 180 днів: з дати початку митного оформлення товарів чи дати завершення процедури оформлення ВМД? Податківці у консультації, наведеній в ЄБПЗ (розд. 06.02), стосовно цього питання цілком справедливо зазначили, що датою митного оформлення продукції, що експортується, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, а саме наявність на всіх її аркушах відбитку особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів;
— при експорті робіт (послуг) — з наступного календарного дня за днем підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг;
— при експорті прав інтелектуальної власності — з наступного календарного дня за днем підписання акта чи іншого документа, що засвідчує експорт прав інтелектуальної власності.
Зняття операції з валютного контролю. Перебіг 180-денного строку при експорті продукції припиняється в загальному випадку після зарахування виручки за такою операцією на поточний рахунок резидента-виконавця. Саме з цього періоду банк знімає експортну операцію з контролю, і перебіг 180-денного строку припиняється (п. 2.3 Інструкції з контролю за ЗЕД-операціями).
Звертаємо вашу увагу, що перебіг зазначеного вище строку припиняється в момент зарахування виручки саме на поточний рахунок у банку, а не на розподільчий рахунок.
Контроль за операціями імпорту
Початок відліку. При імпорті на умовах відстрочення поставки за загальним правилом відстрочення поставки не має перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується (ст. 2 Закону про розрахунки у інвалюті).
При цьому відлік 180 днів треба розпочинати з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.
Крім цих загальних строків розрахунків, у ЗЕД для різних видів операцій та категорій резидентів, які беруть участь в таких операціях, передбачено спеціальні строки проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Так, для суб'єктів космічної діяльності та суб'єктів літакобудування строки проведення розрахунків після перерахування авансових платежів нерезиденту за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів не має перевищує 500 календарних днів (ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті).
А якщо товари імпортуються за бартерним договором, увезення товарів на митну територію України має бути здійснено у строки, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів із дати оформлення ВМД.
Якщо за бартерним договором експортуються високоліквідні товари, то строки ввезення на митну територію України товарів, що імпортуються, не повинні перевищувати 60 календарних днів із дати оформлення ВМД. Перелік таких високоліквідних товарів наведено в додатку 3 до постанови КМУ від 29.04.99 р. № 756.
Якщо за бартерним договором імпортуються каучук натуральний, синтетичний, прискорювачі вулканізації каучуку готові (товарні коди 40.01.10000, 40.01.21000, 40.01.22000, 40.01.29100, 40.02.39000, 40.02.49000, 40.02.60000, 38.12.10000, 38.12.20000, 38.12.30800) з країн Північної та Латинської Америки, Японії, Південно-Східної Азії, Центральної та Південної Африки, то строк їх увезення на митну територію України не повинен перевищувати 150 календарних днів із дати митного оформлення (дати оформлення ВМД) товарів, які фактично експортовано за бартерними договорами (ст. 2 Закону про бартер в ЗЕД).
Зняття операції з валютного контролю. Зняття операцію з валютного контролю відбувається:
— при імпорті товарів (продукції) — після фактичного ввезення на територію України товарів (продукції) на підставі оформленої ВМД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД. При цьому на всіх аркушах ВМД має бути відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення (лист ДПАУ від 11.05.07 р. № 9433/7/22-6017). При оформленні електронної ВМД, банк зніме операцію з контролю за наявності копії електронної ВМД на папері, засвідченої належним чином митним органом (лист НБУ від 23.11.11 р. № 28-311/5079-14132);
— при імпорті робіт, послуг — після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг (п. 3.3 Інструкції про контроль за ЗЕД-операціями).
Звернемо увагу, що зняття з контролю операції імпорту послуг і робіт в основному проходить без проблем. Оскільки трактування моменту зняття такої операції з контролю є однозначним.
Що ж стосується зняття з контролю операцій з імпорту товарів, то тут є деякі не до кінця з’ясовані запитання. Головне з них полягає в тому, що вважати датою фактичного ввезення (імпорту) товару. Особливо це актуально в ситуаціях, коли товар фактично ввезено на митну територію України, а терміни його митного оформлення затримується.
Податківці, як свідчить практика, при вирішенні цього питання дотримуються позиції, що для зняття з контролю операції імпорту товарів необхідно, щоб за 180 днів, які відведені для проведення розрахунків було здійснено розмитнення товарів, а саме оформлено ВМД. Якщо ж належним чином оформити ВМД у цей строк не вдасться, то це, на думку податківців, є приводом для стягнення з резидента пені.
У той же час така позиція не є безспірною. На наш погляд, для зняття операції з імпорту товарів з валютного контролю необхідно, щоб у відведений строк для розрахунків (протягом 180 днів) відбулося фактичне ввезення на територію України товарів, що імпортуються. Підтвердженням факту перетину товаром митної території України можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа «Під митним контролем».
Аргументом на користь цієї позиції є те, що у ст. 1 Закону про ЗЕД зазначено, що моментом здійснення імпорту є дата фактичного перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Отже, Закон про ЗЕД момент здійснення імпорту пов'язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України, або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено у п. 2 ст. 1 МКУ, де говориться, що ввезення товарів на митну територію України — це сукупність дій, пов’язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митний контроль здійснюється при ввезенні товару на митну територію України (фактичний перетин митного кордону) та починається з моменту перетину товаром митного кордону (ст. 43 МКУ). Отже, моментом імпорту є дата фактичного перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця, а не дата оформлення ВМД за встановленими формами.
Ураховуючи вищесказане, можна стверджувати, що пеня за несвоєчасне проведення розрахунків при імпорті товарів може нараховуватися лише до моменту перетину товаром митного кордону України.
Нашу позицію підтримують і суди органи: ВАдСУ (ухвали від 31.01.07 у справі № 3/122 та від 19.05.10 р. у справі № К-13382/08). ВСУ (постанови від 04.07.11 р. у справах № 21-108а11 та № 21-136а11).
Продовження перебігу 180 днів
Будь-яка діяльність суб’єкта господарювання пов’язана з ризиком. ЗЕД також не є винятком. Ризики при виконанні зобов’язань у ЗЕД пов’язані з виникненням різних причин невиконанням договірних відносини, що призводить до прострочення встановлених строків проведення розрахунків і як випадок нарахування пені.
Прострочення може бути пов’язано: з нестабільним фінансовим становищем нерезидента, що впливає на його платоспроможність, настання надзвичайної ситуації (форс-мажорних обставин) у країні знаходження нерезидента, недобросовісність контрагента, з яким ведуться справи, тощо. Але незалежно від того, хто винен, у кожному окремо взятому випадку за недотримання встановленого строку проведення розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій відповідальність завжди лягає на плечі резидента.
Тому щоб хоч якось підстрахувати резидента при виникненні таких подій та уникнути сплати пені (у деяких випадках розмір пені може бути доволі вагомий), у законодавстві передбачено низку випадків, коли резидент може продовжити 180-денний строк проведення розрахунків.
Розглянемо три способи продовження перебігу 180 днів при експорті та імпорті:
1) отримання висновку Мінекономрозвитку;
2) підтвердження дії форс-мажорних обставин;
3) подання позовної заяви до суду.
Отримання висновку від Мінекономрозвитку
Одним із способів продовження перебігу 180 днів при експорті та імпорті є отримання висновку від центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики — Мінекономрозвитку. Скористатися таким висновком резидент може відповідно до ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті, але тільки при виконанні операцій за:
— договорами виробничої кооперації;
— консигнації;
— комплексного будівництва;
— тендерної поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення*.
* Детальний перелік операцій, при виконанні яких можна продовжити строк розрахунків у ЗЕД на підставі висновку Мінекономрозвитку наведено у п. 2 Порядку № 1409.
Механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за названими вище договорами, установлено у Порядку № 1409**, а порядок розгляду Мінекономрозвитку документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків у ЗЕД, — Положенням № 15. Згідно з Порядком № 1409 суб’єкт ЗЕД може продовжити встановлені строки для ЗЕД-розрахунків, отримавши висновок Мінекономрозвитку.
** Якщо суб’єкт ЗЕД ввозить товари (виконує роботи, надає послугу), які імпортуються за бартерними договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, то механізм продовження строку розрахунків у ЗЕД шляхом отримання висновку Мінекономрозвитку описано у Порядку видачі разового індивідуального дозволу від Мінекономіки на продовження строків, затвердженому постановою КМУ від 13.08.99 р. № 1489.
Для того щоб отримати такий висновок, він має подати до Мінекономрозвитку пакет документів, перелік яких наведено у п. 4 Порядку № 1409, а саме:
1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання ЗЕД-договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;
2) засвідчені в установленому порядку:
— копію ЗЕД-договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад українською мовою;
— виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
— копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, ВМД, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).
Повний перелік документів подавати не обов’язково, якщо:
— резидент звертається до Мінекономрозвитку за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за ЗЕД-договором (контрактом), за яким раніше вже видавалися висновки. У такому випадку йому достатньо подати лише документи, що стосуються цього платежу (п. 5 Положення № 15);
— продовжуються строки розрахунків за ЗЕД-операціями, установлені в раніше виданому висновку. У такій ситуації резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи. На підставі поданих документів Мінекономрозвитку видає резиденту новий висновок, в якому, крім звичайних даних, після інформації про суму та строк, на який продовжено строки розрахунків за ЗЕД-операцією, зазначаються дата та порядковий номер раніше виданого висновку, сума та строк, на який продовжувалися розрахунки (п. 6 Положення № 15).
Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку (п. 5 Порядку № 1409 та п. 7 Положення № 15). При цьому строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів, тому резиденти мають подавати такі документи для отримання висновку завчасно, щоб устигнути до закінчення перебігу 180-денного строку отримати рятувальну індульгенцію.
Звернемо увагу, що, крім подання документів, резидент відповідно до п. 6 Порядку № 1409 має письмово повідомити органи ДПС за місцем держреєстрації про звернення до Мінекономрозвитку для одержання такого висновку.
Подані документи для отримання висновку Мінекономрозвитку розглядаються протягом 10 робочих днів після їх реєстрації та відповідно до зробленого аналізу або видає висновок (форма якого затверджена наказом Мінекономіки від 18.01.08 р. № 15), або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.
У видачі висновку може бути відмовлено резиденту лише у разі:
1) подання резидентом документів:
— з порушенням вимог, зазначених у п. 4 Порядку № 1409;
— що містять недостовірну інформацію;
— після закінчення строків розрахунків, зазначених у ст. 1 та 2 Закону про розрахунки в інвалюті;
2) невідповідності поданих резидентом документів чинному законодавству.
У випадку відмови у видачі висновку резидент відповідно до п. 10 Порядку № 1409 та п. 11 Положення № 15 має право повторно подати ці документи до Мінекономрозвитку, усунувши попередньо всі недоліки, що стали підставою для відмови у видачі висновку. При цьому строк розрахунків може бути продовжено починаючи з дати реєстрації в Мінекономрозвитку повторно поданих документів.
Крім видачі висновку, Мінекономрозвитку також здійснює інформування протягом п'яти робочих, днів з дати його видачі Нацбанк та ДПС, тому резиденту не доведеться сповіщати ці органи про продовження строків розрахунків за ЗЕД-операцією.
Подання позовної заяви до суду
Ще одним способом продовжити строк розрахунків за ЗЕД-орперацією є подання позовної заяви до суду. Цей спосіб продовження розрахунків передбачено у ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті. Зокрема, у цій статті йдеться про те, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст. 1 та 2 цього Закону, зупиняються, як і нарахування пені за їх порушення в цей період.
Щоб скористатися цим способом, слід ураховувати такі основі моменти:
1) скористатися цим способом резидент має можливість лише в тому випадку, коли прострочення розрахунків відбулося через невиконання нерезидентом умов договору щодо строків розрахунку за контрактом;
2) для продовження строків розрахунків резиденти можуть звертатися відповідно до ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. При цьому у вище згаданому Законі конкретно не вказано до судів якої юрисдикції можуть звертатися резиденти для продовження строку розрахунків за ЗЕД-операцією.
Звернемося до ст. 75 — 77 Закону про міжнародне приватне право , де ідеться, що спір українського суб’єкта господарювання з іноземним суб’єктом можна передати на розгляд суду України лише у випадках коли:
а) сторони передбачили у своїй угоді (договорі) підсудність справи з іноземним елементом судам України;
б) відповідач (філія чи представництво іноземної юридичної особи — відповідача) розташований на території України;
в) у справі про відшкодування шкоди, якщо її було заподіяно на території України;
г) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Тобто всі суди, які можуть розглядати такі спори, учасниками яких є українська й іноземна компанія, відносяться до судів, які мають право продовжувати строк розрахунків за ЗЕД-операціями.
Це підтверджує і ВАдСУ в ухвалі від 02.11.06 р. № К-6614/06, в якій говориться, що резидент для продовження строку розрахунків за ЗЕД-операцією може звертатися не тільки до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, а і до інших судів. Пов’язане це з тим, що у ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті не вбачається обмеження резидента на звернення тільки до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, адже поняття «суди» в контексті Закону про здійснення розрахунків у інвалюті носить загальний характер.
Із цього випливає, що продовжувати строк розрахунків за ЗЕД-операціями можуть усі суди, які спеціально уповноважені законодавством відповідної країни, міжнародними договорами чи умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) вирішувати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами,
При цьому слід пам’ятати, що третейський суд для таких справ не підійде. Пов’язано це з тим, що спори, в яких однією зі сторін виступає нерезидент України, третейський суд не розглядає (п. 12. ст. 6 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.04 р. № 1701-IV).
Для того щоб не виникало жодних суперечок з податківцями, які на практиці часто вважають, що звертатися при вирішенні таких питань варто лише до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, ігноруючи інші суди, рекомендуємо завчасно визначитися із судом, до якого буде звертатися резидент для вирішення спорів, вказати його в ЗЕД-договорі (контракті). До речі, до істотних умов, які обов’язково мають передбачатися в зовнішньоекономічному контракті відповідно до п. 1.12 Положення про форму ЗЕД-договорів належить розділ «Урегулювання спорів у судовому порядку», де визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою стороною залежно від предмета і характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального та процесуального права, що застосовуватиметься цим судом, і правил процедури судового.
Звернемо увагу, що подання заяви до суду не гарантує резиденту, що строк проведення розрахунків буде продовжено, а отже, вдасться не сплачувати пеню. Щоб це відбулося, необхідно, щоб суд задовольнив позов резидента. У такому разі пеня за порушення строків, розрахунку за ЗЕД-операцією, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Якщо ж суд прийме рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені ст. 1 і 2 Закону про розрахунки в інвалюті, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено (ч. 3 та 4 ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті).
Підтвердження дії форс-мажорних обставин
Крім випадків, коли винним у простроченні сплати є нерезидент, окремою категорією прострочення розрахунків за ЗЕД-операціями вважається дія форс-мажорних обставин. На сьогодні в чинному законодавстві України є доволі багато визначень форс-мажорних обставин. На наш погляд, найбільш детально це явище описано в ст. 1 Закону № 327.
Відповідно до цієї статті форс-мажорними обставинами вважають непередбачені та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі та бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо, заборона експорту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо) і призводять до порушення умов укладених контрактів та інших законодавчих актів.
При форс-мажорних обставинах, що призвели до порушення строків розрахунків за ЗЕД-операцією ,відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Щоб підтвердити дію форс-мажорних обставин відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті резидент має надати відповідну довідку Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Із цього можна зробити висновок, що документ, який підтверджує дію форс-мажорних обставин, резидент може отримати у компетентного органу тієї країни, де такі форс-мажорні обставини виникли. Перелік уповноважених організацій різних країн світу та інформацію про форму довідки можна відшукати у додатку до листа ДПАУ від 10.08.04 р. № 15183/7/23-5317. Це підтверджують і суди, зокрема господарський суд Київської області у рішенні від 08.08.05 р. у справі № 212/18-05.
Якщо ж форс-мажорні обставини виникли в Україні, то, на наш погляд, згідно з ч. 6 ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті видавати таку довідку має або Торгово-промислова палата, або інший уповноважений орган України, який має право видавати таку довідку. Таким органом, наприклад, можуть бути Верховна Рада АР Крим та обласні ради, які відповідно до п. 308.5 ПКУ мають право видати такі довідки платникам фіксованого сільськогосподарського податку для підтвердження настання форс-мажорних обставин.
Але звернемо увагу: податківці у листі від 07.08.09 № 19122/7/15-0517 вважають, що лише довідка Торгово-промислової палати України є підставою для підтвердження дії форс-мажорних обставин на території України.
Для того щоб уникнути суперечки з контролюючими органами з цього приводу, радимо вказати у ЗЕД-договорі (контракті), який саме компетентний орган буде підтверджувати настання форс-мажорних обставин. Указувати такий орган слід у розділі ЗЕД-договорів «Форс-мажорні обставини». Такий розділ відповідно до п. 1.10 Положення про форму ЗЕД-договорів є однією з істотних умов такого договору і в ньому зокрема вказується інформація про те, у яких випадках умови договору (контракту) можуть бути невиконано сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше)
Звернемо увагу, щоб довідка, видана компетентним органом країни, де виникли форс-мажорні обставини, була чинною на Україні, як стверджують податківці (лист ДПАУ від 18.05.05 р. № 4402/6/23-5315), вона має бути легалізована в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчена в посольстві відповідної держави в Україні та легалізована в Міністерстві закордонних справ України. Про порядок такої легалізації ми розповідали у статті «Документи іноземною мовою: надаємо юридичний статус шляхом легалізації» // «БТ», 2011, № 47, с. 36.
На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація дасть вам достатньо інформації, щоб правильно розрахувати строк розрахунків за ЗЕД-операцією і уникнути в разі прострочення цього строку нарахування пені.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
МКУ — Митний кодекс України від 11.07.02 р. № 92-IV.
Закон про розрахунки в інвалюті — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.
Закон про міжнародне приватне право — Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.05 р. № 2709-IV.
Закон про бартер у ЗЕД — Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-XIV.
Закон № 327 — Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. № 327/95-ВР.
Декрет № 15 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.
Інструкція з контролю за ЗЕД-операціями — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.
Порядок № 1409 — Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджений постановою КМУ від 29.12.07 р. № 1409.
Положення № 15 — Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджене наказом Міністерства економіки України від 18.01.08 р. № 15.
Положення про форму ЗЕД-договорів — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.01 р. № 201.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПCУ: www.sts.gov.ua
