Про недопущення перевищення повноважень

У листі, що коментується сьогодні, ДПСУ звертає увагу на скарги платників податків, які останнім часом почастішали, на те, що податкові органи не приймають Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (далі — Декларація), якщо в ній задекларовано збиток. Податківці давно борються зі збитковими Деклараціями, тому навряд чи цю проблему можна назвати свіжою. Оскільки наразі настав час подання Декларації за I квартал 2012 року, сьогоднішній лист стане у пригоді багатьом.

Отже, ДПСУ цілком справедливо вказує, що підставою для відмови у прийнятті Декларації може бути лише відсутність обов'язкових реквізитів, визначених у пп. 48.3 і 48.4 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Додамо, що платник податків, крім заповнення обов'язкових реквізитів, має виконати всі вимоги до податкової декларації, наведені у ст. 48 ПКУ (зокрема, звітність має бути правильно підписано). Податкова звітність, складена з порушеннями норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, установлених п. 46.4 ПКУ (п. 48.7 ПКУ).

Порядок подання Декларації описано у ст. 49 ПКУ, у п. 49.10 якої прямо зазначено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею умов щодо такого прийняття (уключаючи зміну показників такої податковій декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. Про це й нагадує ДПСУ у сьогоднішньому листі (див. «За неприйняття збиткової Декларації податківці нестимуть персональну відповідальність») .

На завершення зауважимо, що факт неприйняття Декларації має бути підтверджено письмовою відмовою податкового органу із зазначенням причин (п. 49.11 ПКУ). Відмову має бути надано протягом трьох (при поданні Декларації особисто платником або його представником) або п'яти (при поданні Декларації поштою) робочих днів з дня її отримання податковим органом.

Якщо таку відмову отримано, платник податків має право:

— подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п.п. 49.12.1 ПКУ);

— оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ (п.п. 49.12.2 ПКУ).

Якщо в передбаченому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою в день її фактичного отримання органом державної податкової служби. За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою органу державної податкової служби цієї статті обов'язково проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа податкового органу притягується до відповідальності згідно із законом.

На жаль, мусимо визнати, що при особистому поданні Декларації податкові органи часто відмовляють у прийнятті усно, не даючи письмової відмови. Раніше в абз. 2 п.п. 4.1.2 Закону № 2181*, що втратив з 1 січня 2011 року чинність, було зазначено, що в такому разі платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладення та повідомленням про вручення, до якої додається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена в довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, установлений для поштових відправлень, не застосовується. У ПКУ аналогічної норми немає, тому щоб мати підстави для оскарження незаконних дій працівників органу податкової служби (а для цього потрібна відмова в письмовій формі), рекомендуємо завчасно, не очікуючи граничних строків подання, відіслати Декларацію поштою.