Екоподаток за розміщення відходів: позиція Мінприроди
Мінприроди роз’яснило окремі нюанси стягнення екологічного податку.
1. На думку Мінприроди, термін «розміщення відходів», що міститься у Законі про відходи*, суттєво відрізняється від аналогічного терміна, що міститься у Податковому кодексі України (далі — ПКУ). Виходячи з цього, Мінпророди вважає, що поняття «розміщення відходів» за визначенням ПКУ може бути інтерпретоване як «утворення відходів» або «перебування відходів на території підприємства».
* Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.
Ми з цим не можемо погодитись і вважаємо, що поняття «розміщення відходів» відповідно до Закону про відходи і ПКУ є тотожним**.
** Ознайомитися з нашими аргументами можна у консультації «Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності» // «БТ», 2011, № 30, с. 31.
Однак така позиція Мінприроди може дати ДПСУ привід переглянути свою позицію, висловлену в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПСУ від 16.12.11 р. № 258*** щодо не оподаткування екоподатком відходів, які тимчасово зберігаються на підприємстві.
*** Див. ком. «Побутові відходи: подарунок на Новий рік платникам екоподатку від ДПСУ» // «БТ», 2011, № 52, с. 4.
2. Законодавством не передбачено отримання такого дозвільного документа, як «Дозвіл на використання спеціально відведених місць для зберігання та захоронення відходів». А тому для того щоб об’єкт вважався спеціально відведеним місцем для зберігання та захоронення відходів необхідно, щоб суб’єкт господарювання отримав:
— дозвіл про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами;
— дозвіл на розміщення відходів (такий дозвіл стосується всієї діяльності підприємства, а не окремих об'єктів).
3. Законом про відходи передбачено два альтернативних напрями поводження з відходами: утилізація (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів) та видалення (в основному шляхом захоронення та знищення (знешкодження)).
До операцій розміщення відходів відносяться операції захоронення та зберігання (постійного). Статтею 17 Закону про відходи передбачено в установленому порядку сплата екологічного податку за розміщення відходів. Саме в результаті розміщення відходи назавжди займають певне місце у довкіллі.
Сплата екологічного податку за утворення відходів, утилізацію відходів або підготовчі операції до утилізації чи видалення відходів Законом про відходи не передбачена.
Тому, на думку Мінприроди, щоб із відходів від виробництва сільськогосподарської продукції не стягувався екоподаток необхідно щоб такі відходи підлягали утилізації за різними напрямами, наприклад, використовувалися у вигляді палива (крім прямого спалювання) чи іншим чином для отримання енергії, при обробці ґрунту, що благотворно позначалося б на землеробстві або поліпшенні екологічної обстановки, тощо.
(Лист Мінприроди від 06.03.12 р. № 4794/07/10-12 ).
