НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК
НА ВИРОБНИЦТВІ:
виплати від ФНВ працівникам
Нещасний випадок із працівниками — подія, яку кожне підприємство всіма силами намагається не допустити. Але, на жаль, вдається це не завжди. У сьогоднішній статті ми розповімо про порядок оплати днів тимчасової непрацездатності працівника, причиною якої став нещасний випадок або професійне захворювання.
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua
Коли здійснюють виплати працівникам від ФНВ?
Поняття «страхового випадку» для «нещасних» лікарняних. Як у випадку з виплатами з ФТВП, виплати з ФНВ здійснюються в разі настання страхового випадку.
Згідно зі ст. 13 Закону № 1105 страховим випадком для ФНВ є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованій особі професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Про те, що вважати нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, ми писали в Темі тижня «Нещасний випадок на виробництві» // «БТ», 2012, № 27, с. 34. При класифікації страхового випадку слід ураховувати такі нюанси:
— професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення або виявлення в період, коли потерпілий не знаходився у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Такий зв'язок установлюють медики (пп. 62 — 88 Порядку № 1232);
— нещасний випадок або профзахворювання, що є результатом порушення нормативних актів з охорони праці працівником, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованою особою, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє ФНВ від виконання зобов'язань перед потерпілим. Однак у цьому випадку може бути зменшено розмір виплати (ст. 34 Закону № 1105). Водночас, якщо під час розслідування випадку будуть встановлені умисні дії потерпілого зі створення умов для настання страхового випадку, йому може бути відмовлено ФНВ у виплаті страхових виплат та в наданні соціальних послуг (п. 1 ст. 37 Закону № 1105).
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується згідно з Порядком № 1232*.
* Порядок його застосування ми докладно описали в Темі тижня «Нещасний випадок на виробництві» // «БТ», 2012, № 27, с. 34
Одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою застрахованим працівником зарплати або її частини, надання соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а в разі смерті працівника — страхові виплати непрацездатним членам сім'ї застрахованої особи.
Хто може претендувати на виплати від ФНВ ? Наймані працівники як особи, які знаходяться в трудових відносинах з роботодавцями (підприємствами і ФОП), є застрахованими від нещасного випадку в обов'язковому порядку (ст. 8 Закону № 1105). Для цього не потрібна згода або заява працівника (ст. 10 Закону № 1105).
Реалізується ця норма через сплату ЄВС у частині «нарахування» на суму зарплати, розмір якого залежить від класу професійного ризику виробництва роботодавця. Сплата у складі ЄВС відрахувань до ФНВ — це витрати роботодавця, а не працівника. Зверніть увагу: ст. 10 Закону № 1105 передбачено, що працівник є застрахованим незалежно від сплати страхових внесків.
Крім обов'язково застрахованих найманих працівників, застрахуватися від нещасного випадку, але добровільно можуть ФОП та самозайняті особи (ст. 11 Закону № 1105). Для цього вони мають укласти відповідний договір з органом Пенсійного фонду за своїм місцем проживання. Призначення їм виплат здійснює ФНВ (п. 1.2 Порядку № 24) на підставі поданих такою особою документів за переліком, наведеним у п. 2.8 Порядку № 24.
Які виплати отримає потерпілий працівник від ФНВ ? У разі настання страхового випадку із застрахованим працівником відділення ФНВ відшкодує збиток, заподіяний працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплативши такі суми (п. 1.2 Порядку № 24):
1) допомога з тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
2) одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
3) щомісячна страхова виплата в разі часткової або повної втрати працездатності, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
4) страхова виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу;
5) страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;
6) щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;
7) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов'язаних з похованням померлого.
Інші виплати та соціальні послуги, на які може розраховувати потерпілий за рахунок ФНВ, зазначено в ст. 21 Закону № 1105.
Призначення та проведення вищеперелічених виплат здійснюють згідно з Порядком № 24, а розрахунок середньомісячного заробітку для обчислення суми виплат — згідно з Порядком № 1266 (ч. 10 ст. 34 Закону № 1105).
При цьому через роботодавця ФНВ фінансує потерпілим працівникам такі виплати:
1) допомогу з тимчасової непрацездатності (з 6 дня хвороби);
2) доплату до середнього заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легку роботу (з 15 дня переведення на легку роботу);
3) на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги.
Усі інші виплати, передбачені Законом № 1105, ФНВ виплачує безпосередньо потерпілому працівникові або членам його сім'ї (вони самі звертаються до ФНВ, роботодавець у цьому не задіяний).
Призначення виплат (Порядок № 24)
Для того щоб роботодавець отримав від ФНВ виплати для своїх працівників («нещасні» лікарняні, доплату до середнього заробітку, витрати на поховання), йому необхідно діяти в такому порядку.
Дія 1. Роботодавець складає заяву-розрахунок (додаток до Порядку № 24):
— у 2 примірниках (один зберігається в роботодавця, другий — в органі ФНВ за місцезнаходженням страхувальника);
— підписують його керівник та головний бухгалтер (вони є відповідальними за достовірність зазначених в ньому даних).
Окремого порядку заповнення Заяви-розрахунку немає. Водночас його заповнення не повинно викликати труднощі. Звертаємо вашу увагу на такі особливості:
— суму виплати, яку має профінансувати ФНВ, слід указати в сумі нарахування без утриманих із неї сум ПДФО і ЄВС (якщо їх справляють);
— у Заяві-розрахунку необхідно вказати поточний рахунок роботодавця, на який ФНВ має зарахувати фінансовану суму. Причому тут указуємо не спеціально відкритий рахунок для зарахування допомоги від ФТВП, а свій поточний рахунок — для ФНВ не передбачено такого механізму виплати допомог, як для допомог із ФТВП.
Для наочності приклад заповнення заяви-розрахунку за даними прикладу 1 (с. 19) ми навели на рис.1 (с. 22).
Дія 2. Роботодавець подає до свого відділення ФНВ Заяву-розрахунок. До нього необхідно додати документи, зазначені в пп. 2.7, 5.3 і 7.3 Порядку № 24 (табл. 1 на с. 17). Строку для подання роботодавцем Заяви-розрахунку нормативними документами не встановлено. Але в інтересах працівника роботодавець має це зробити щонайшвидше. Із форми цього документа можна зробити висновок, що він подається за результатами місяця.
Дія 3. Робочий орган ФНВ протягом 10 днів із дня надання роботодавцем вищезазначених документів, перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних із заявленими виплатами, та перераховує роботодавцеві кошти в сумі, зазначеній у Заяві-розрахунку.
Якщо в Заяві-розрахунку буде виявлено помилки в розрахунку, такий документ повертається роботодавцю із зазначенням строку їх виправлення.
У разі повторного подання роботодавцем Заяви-розрахунку з виправленнями орган ФНВ протягом 3 днів перевіряє виправлені страхувальником помилки та здійснює перерахування коштів страхувальникові.
Дія 4. Роботодавець виплачує працівникам суми належних допомог. Ні у Законі № 1105, ні в Порядку № 24 не зазначено строку, протягом якого роботодавець має виплатити отримані від фонду кошти. Тому не буде порушенням їх виплата в найближчий після отримання коштів від ФНВ строк для виплати зарплати. Водночас можна виплатити такі суми відразу ж після їх отримання. Не забудьте при цьому сплатити ПДФО та ЄВС, якщо вони справлялися (докладніше див. розділ «Оподаткування виплат» на с. 21).
Таблиця 1. Перелік документів, які роботодавець має подати до ФНВ для отримання
від ФНВ виплат на користь потерпілих працівників
| Перелік документів, що подаються роботодавцем до ФНВ | Пояснення |
| Заява-розрахунок | Один примірник зберігається в роботодавця. Приклад заповнення див. на рис. 1 (с. 22) |
| Для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності (з 6 дня) (п. 2.7 Порядку № 24) | |
| Копія листка непрацездатності | Завіряє роботодавець або працівник органу ФНВ на підставі оригіналу. |
| Акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом (форма Н-1) | Якщо стався нещасний випадок |
| Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (форма Н-5) | Якщо складався під час розслідування |
| Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) | Якщо встановлено профзахворювання |
| Довідка про середню заробітну плату (дохід) (додаток 2 до Порядку № 1266) | — |
| Витяг із табеля обліку робочого часу потерпілого | Завіряє роботодавець |
| Для виплати доплати до середнього заробітку при переведенні на більш легку роботу (з 15 дня переведення працівника) | |
| Копія довідки ВКК чи МСЕК про рекомендацію та тривалість переведення потерпілого на більш легку роботу | Завіряє роботодавець чи працівник органу ФНВ на підставі оригінала |
| Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) | Якщо стався нещасний випадок |
| Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (форма Н-5) | Якщо складався |
| Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) | Якщо встановлено |
| Довідка про середню заробітну плату (дохід) | У п. 5.3 Порядку № 24 не зазначено, за якою формою подається така довідка. Ймовірно, йдеться про додаток 6 до Порядку № 1266 |
| Довідка про заробітну плату потерпілого на легшій роботі | Роботодавець складає в довільній формі |
| Виписка з табеля обліку робочого часу потерпілого | Завіряє роботодавець |
| Для виплат на поховання та ритуальні послуги (п. 7.3 Порядку № 24) | |
| Документи (довідки, рахунки тощо), що підтверджують понесені страхувальником, сім'єю потерпілого чи іншими особами відповідні витрати на день поховання | ФНВ відшкодовує витрати в розмірі не вище за граничні розміри витрат на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги, що діяли на день поховання, для управлінь виконавчої дирекції ФНВ в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі |
Будь-яку звітність, пов'язану з використанням коштів ФНВ, роботодавець не надає (не передбачено нормативними документами). Однак ст. 1654 КпАП передбачено відповідальність за порушення порядку використання коштів ФНВ, несвоєчасне або неповне повернення таких коштів – адмінштраф для посадових осіб або підприємця в сумі від 136 до 255 грн. (за повторне порушення — від 170 до 340 грн.).
Виплата «нещасних» лікарняних
Якщо в результаті нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, ФНВ фінансує витрати на його лікування.
Як і лікарняні за рахунок засобів ФТВП перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець за свій рахунок (ч. 4 ст. 34 Закону № 1105). А з 6 дня хвороби — допомогу фінансує ФНВ.
Потерпілий працівник отримуватиме виплату з дня втрати працездатності (дати встановлення професійного захворювання) протягом усього строку, на який установлено втрату працездатності (ст. 40 Закону № 1105). При цьому втрату працездатності підтверджує листок непрацездатності, у якому причиною непрацездатності має бути зазначено код:
«2» — професійне захворювання та його наслідки;
або
«4» — нещасний випадок на виробництві та його наслідки.
Зверніть увагу: виправлення в цих кодах не допускаються (п. 3.3 Інструкції № 532). Крім того, у такому лікарняному має бути зазначено дату встановлення професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві (п. 4.6 Інструкції № 532).
Середньомісячну зарплату для обчислення суми виплат розраховуємо згідно з Порядком № 1266 (ч. 10 ст. 34 Закону № 1105; п. 1.7 Порядку № 24).
Одразу відзначимо, середню зарплату для оплати «нещасного» лікарняного ми розраховуємо в такому ж порядку, що і в інших випадках, коли допомогу з нього виплачує ФТВП (звичайні лікарняні). Як це зробити, ішлося в Темі тижні «Лікарняні: нарахування та облік» // «БТ», 2011, № 46, с. 31.
Нагадаємо загальні правила розрахунку лікарняних, які роботодавець має враховувати й під час нарахування «нещасних» лікарняних:
1. Розрахунковим періодом для розрахунку середнього заробітку є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому:
— стався нещасний випадок;
— через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання.
Із розрахункового періоду вилучаємо місяці (з 1 до 1 числа), у яких працівник не працював із поважної причини (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 (6) років).
Під час розрахунку середньої зарплати виходячи з певного розрахункового періоду враховуємо виплати (Д) та кількість відпрацьованих днів (годин) (КРД(Г)).
2. Розраховуємо середньоденну (середньогодинну) зарплату (Зср). Для цього можна використовувати таку формулу:
ЗСР = Д : КРД(Г) ,
де Д — дохід, що бере участь у розрахунку середнього заробітку (на який нараховувався ЄВС), нарахований за розрахунковий період;
КРД(Г) — кількість робочих днів (у випадках, наведених у п. 15 Порядку № 1266, коли розраховується середньогодинна заробітна плата, — годин) у розрахунковому періоді.
Середньогодинну зарплату розраховуємо (п. 15 Порядку № 1266):
1) під час підсумованого обліку робочого часу;
2) якщо облік робочого часу ведеться в годинах;
3) якщо в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня зарплата, або в періоді, за який виплачуються лікарняні, установлюється неповний робочий день.
В інших випадках розраховуємо середньоденну зарплату (п. 13 Порядку № 1266).
3. Для визначення максимальної величини виплат за листком непрацездатності необхідно застосувати правило абзаців п'ятого — сьомого п. 14 Порядку № 1266. Для цього розраховуємо максимальну суму зарплати, з якої сплачується ЄВС, із розрахунку на 1 день (Мах(1)), та порівнюємо її з розрахованою середньоденною (середньогодинною) зарплатою (Зср). Якщо Мах(1)³ Зср, лікарняні виплачують виходячи із середньої зарплати.
Мах(1)= Мах : Нрч ,
де Мах — максимальна величина, з якої справляється ЄВС, в останньому місяці розрахункового періоду (17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб);
Нрч — норма робочого часу в останньому місяці розрахункового періоду.
4. Суму лікарняних (Л) визначаємо за формулою:
Л = ЗСР х КРДЛ ,
де ЗСР — розмір середньоденної (у випадках, зазначених у п. 15 Порядку № 1266, — середньогодинної) зарплати. Якщо Мах(1) < Зср, у формулу підставляємо показник Мах(1);
КРДЛ — кількість робочих днів (у випадках, зазначених у п. 15 Порядку № 1266, коли розраховується середньогодинна заробітна плата, — годин) за період хвороби за графіком роботи працівника. При цьому кількість робочих днів (годин), що припадають на перші 5 днів хвороби, оплачує роботодавець за свій рахунок, а починаючи з 6 дня хвороби — допомога за рахунок ФНВ.
Зверніть увагу: у разі розрахунку суми «нещасних» лікарняних стаж роботи не впливає на їх величину — допомога виплачується в розмірі 100 % середнього заробітку (ч. 4 ст. 34 Закону № 1105).
Також слід зазначити, що Законом № 1105 та Порядком № 24 не визначено, що призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, пов'язаної з нещасним випадком або профзахворюванням, здійснює комісія із соціального страхування, і що її рішення необхідно оформити будь-яким протоколом. На наш погляд, це може зробити як така комісія, так рішення може прийняти й керівник, оформивши це наказом (розпорядженням).
Приклад 1 . Із працівником 10 липня 2012 року стався нещасний випадок (оформлено акти за формами Н-5 і Н-1). У результаті працівник потрапив до лікарні, з якої його було виписано 30 липня. 31 липня він надав листок непрацездатності за період 10.07.12 р. — 30.07.12 р., у якому зазначено причину непрацездатності «4». За період із січня до червня 2012 року йому нараховано зарплату в сумі 18000 грн. За цей час працівник відпрацював 121 робочий день.
Розрахунковим періодом для нарахування «нещасних» лікарняних є останні 6 календарних місяців перед настанням нещасного випадку, тобто період січень — червень 2012 року.
1. Розрахуємо середньоденну зарплату:
ЗСР = Д : КРД(Г)= 18000 : 121 = = 148,76 (грн.).
2. Розраховуємо максимальну суму зарплати, з якої сплачується ЄВС з розрахунку на 1 день:
Мах(1)= Мах : Нрч = 18598 (макс. дохід для справляння ЄВС у червні 2012) : 19 (роб. дні в червні 2012) = 978,84 (грн.).
Оскільки середньоденна зарплата менша за величину Мах(1), лікарняні виплачуємо виходячи із середньогодинної зарплати.
3. Розрахуємо суму виплат за лікарняним листком:
— оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності:
148,76 х 4 роб. дні (10, 11, 12 та 13 липня) = 595,04 (грн.).
— допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок засобів ФНВ:
148,76 х 11 роб. дні (16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 та 30 липня) = 1636,36 (грн.).
Загальна сума нарахувань за листком непрацездатності складає 2231,4 грн. (595,04 + + 1636,36).
4. Допомога за рахунок ФНВ у сумі 1636,36 грн. відображено в розділі 1 Заяви-розрахунку, поданої до свого відділення ФНВ. Приклад заповнення Заяви-розрахунку наведено на рис. 1 (с. 22).
5. Після отримання виплати з ФНВ виплачуємо її працівнику в сумі 1340,83 грн. (1636,36 – 58, 91 (ЄВС : 1636,6 х 3,6 %) – 236,62 (ПДФО : (1636,36 – 58,91) х 15 %)). При цьому необхідно сплатити утриманий ПДФО та ЄВС (якщо їх не було сплачено раніше).
6. Оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності, нараховану в сумі 595,04 грн., виплачуємо в загальному порядку, як і інші лікарняні в найближчий день для виплати зарплати.
Не пізніше 12 липня 2012 року необхідно було заповнити та подати до відділення Пенсійного фонду форму № Д7. Приклад заповнення за даними прикладу 1 наведено на рис. 2 (с. 22).
Виплати у зв'язку з переведенням на більш легку роботу
Процедура переведення. Якщо за висновком лікарів потерпілого від нещасного випадку необхідно перевести на більш легку роботу, у процедурі переведення та оплати його праці необхідно керуватися ст. 31 Закону № 1105, ст. 170 КЗпП та розд. 5 Порядку № 24 (див. «Переведення працівника на більш легку роботу та її оплата»).
| Переведення потерпілого працівника на більш легку роботу та її оплата Витяг із Закону № 1105 «Стаття 31. Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК. За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку. Середньомісячний заробіток, передбачений частинами першою та п'ятою цієї статті, обчислюється в порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону». Витяг із КЗпП «Стаття 170. Переведення на легшу роботу Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням». Витяг із Порядку № 24 «5. Сума страхової виплати при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу 5.1. Якщо потерпілого за станом здоров'я відповідно до висновку ЛКК або МСЕК переведено на легшу нижчеоплачувану роботу, роботодавець згідно зі статтею 170 Кодексу законів про працю України зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок коштів підприємства, організації, установи. 5.2. Починаючи з п'ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я) проводяться підприємством за рахунок коштів Фонду на строк, установлений ЛКК або МСЕК». |
З наведених норм ст. 31 Закону № 1105, ст. 170 КЗпП та розд. 5 Порядку № 24 можна скласти для роботодавця таку схему дій.
1. Роботодавець отримує від працівника висновок ВКК або МСЕК, в якому передбачено необхідність перевести працівника на більш легку роботу на певний строк.
2. Роботодавець, керуючись ст. 170 КЗпП, підшукує працівнику таке місце роботи. При цьому слід ураховувати такі моменти:
— роботодавець не повинен допускати працівника до його колишньої роботи, у тому числі в період, поки підшукує роботу;
— роботодавець пропонує варіанти з вакантних у нього посад. На це є пряма вказівка в абзаці четвертому ст. 31 Закону № 1105. Звільняти когось для того, щоб працевлаштувати такого працівника, роботодавець не зобов'язаний. Також він не зобов'язаний створювати для такого працівника й нове робоче місце. Справа в тому, що, якщо роботодавець не підшукає відповідне місце роботи в установлений ВКК або МСЕК строк, ФНВ сам виплатить працівнику страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку (абзац п'ятий ст. 31 Закону № 1105; п. 4.2 Порядку № 24);
— у ст. 170 КЗпП зазначено необхідність отримання згоди працівника на таке переведення. Якщо працівник не згоден із запропонованою йому більш легкою роботою, то змусити її виконувати роботодавець не має права. Однак для того, щоб довести, що роботодавець чесно намагався запропонувати працівникові більш легку роботу, радимо відмову працівника зафіксувати письмово (працівник сам пише відмову від запропонованої роботи чи роботодавець складає акт про відмову працівника від запропонованого місця роботи).
3. Переведення працівника на іншу роботу, на яку він погодився, слід оформити документально (видаємо наказ (розпорядження) у довільній формі та вносимо запис до трудової книжки). У такому ж порядку оформляємо й зворотне повернення на колишню (до переведення) посаду.
Оплата за час більш легкої роботи. У цій ситуації роботодавець оплачує працівнику роботу на посаді з більш легкими умовами праці. Але така оплата має бути не меншою від середньомісячного заробітку працівника до переведення. Оскільки необхідність здійснення оплати на роботі з більш легкими умовами праці в розмірі, не меншому від середнього заробітку, передбачено Порядком № 24, то розраховувати величину середньої зарплати логічно саме за Порядком № 1266, а не згідно з Порядком № 100. До того ж, доплату з 15 дня роботи здійснює ФНВ виходячи із середнього заробітку, розрахованого згідно з Порядком № 1266.
Якщо заробіток на легкій роботі (ураховуємо всі нарахування, що включаються до фонду оплати праці) перевищує середньомісячний заробіток, то працівнику виплачують фактично зароблену зарплату за посадою на легкій роботі.
Якщо ж фактично нарахована зарплата менша середньомісячного заробітку, то працівнику необхідно здійснити доплату до рівня розрахованого середньомісячного заробітку. Джерелом такої доплати є спочатку кошти роботодавця, а потім — ФНВ:
— роботодавець здійснює доплату за свій рахунок протягом 2 тижнів із дня переведення. Цей строк зазначено в п. 5.1 Порядку № 24 і в ст. 170 КЗпП. При цьому вважаємо, що в разі підрахунку кількості днів, за які здійснює доплату роботодавець, слід використовувати той самий принцип, що і для оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, а саме: слід підрахувати кількість робочих днів, що припадають на 2 тижні з дня переведення. Вийде, що це не 14 робочих днів, а менша кількість (у більшості випадків при п'ятиденному робочому тижні вона складає 10 робочих днів). Наприклад, якщо працівник приступив до більш легкої роботи 01.08.12 р., то роботодавець середній заробіток зберігає працівнику за 10 робочих днів, що припадають на 2 робочих тижні з дня переведення (01.08.12 р. — 13.08.12 р.): 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 13 і 14 серпня. Для роботодавця така доплата включається до фонду оплати праці на підставі п.п. 2.1.4 Інструкції № 5;
— ФНВ здійснюватиме доплату до середнього заробітку через 2 тижні з дня переведення працівника на легку роботу. Різницю між фактично нарахованим заробітком працівника та розрахованою середньою зарплатою за правилами Порядку № 1266 роботодавець відображає в Заяві-розрахунку. До неї слід додати документи, перелічені в п. 5.3 Порядку № 24. Ми їх перелічили в табл. 1 на с. 17.
Доплату слід виплачувати за весь період роботи за місцем роботи з більш легкою роботою, тобто протягом строку, установленого ВКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (абзац перший ст. 31 Закону № 1105).
Оподаткування виплат
Оподаткування сум лікарняних, пов'язаних із нещасним випадком, здійснюємо за тими ж правилами, що і звичайних лікарняних, які частково фінансуються з ФТВП.
Нюанси виникнуть тільки при заповненні щомісячної форми № Д4 з ЄВС — у Таблиці 1 допомогу за рахунок ФНВ виділяємо додатково в рядку 1.4.1.
Крім того, роботодавець має протягом 2 робочих днів після настання страхового випадку (нещасний випадок на виробництві або профзахворювання) подати до ПФУ форму № Д7. У ній слід відобразити розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат: у загальному випадку — останні 6 календарних місяців роботи за останнім місцем роботи перед місяцем настання нещасного випадку, професійного захворювання. Приклад заповнення форми № Д7 за даними прикладу 1 (с. 19) наведено на рис. 2 (с. 22).
За неподання (несвоєчасне подання) форми № Д7 може загрожувати штраф у розмірі 170 грн. та адмінштраф на підставі ст. 1651 КпАП, якщо не минуть 2 місяці — від 340 до 510 грн. (за повторне порушення протягом року — від 510 до 680 грн.).
Порядок оподаткування «нещасних» лікарняних покажемо в табл. 2 на с. 23.
Щодо сум доплати при переведенні працівника на більш легку роботу, то сума, яку доплачує роботодавець, включається до фонду основної зарплати на підставі п.п. 2.1.4 Інструкції № 5. А ось щодо суми доплати до середнього заробітку, яку фінансує ФНВ, то її, на наш погляд, слід розцінювати як допомогу з ФНВ. По суті така виплата схожа на допомогу, що надається ФТВП у зв'язку з переведенням на нижчеоплачувану роботу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 35 Закону № 2240 (умови для виплати зазначено в ч. 8 ст. 35). Тобто доплату до середнього заробітку, яку фінансує ФНВ, слід розцінювати саме як страхову виплату з ФНВ.
А раз так, то суму доплати до середнього заробітку, фінансовану ФНВ:
1) не обкладаємо ПДФО на підставі п.п. 165.1.1 ПКУ, як суму «страхових виплат, які отримує платник податку з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування». У ф. № 1ДФ показуємо з ознакою доходу «128»;
2) не стягуємо ЄВС, оскільки така виплата не включається до фонду оплати праці на підставі п. 3.2 Інструкції № 5 (допомога за рахунок засобів фонду соцстраху);
3) не відображаємо в податковому обліку платника податку на прибуток (немає податкових витрат та податкових доходів).
Таблиця 2. Порядок оподаткування виплат, фінансованих ФНВ
| Виплата | Пункт Інструкції № 5 | ПДФО | ЄВС | Податковий облік (норма ПКУ) | |||
| ставка | ПСП | ознака у ф. № 1ДФ | ставка | відображення в ф. № Д4 | |||
| 1. Оплата за «нещасним лікарняним»: | |||||||
| 1.1. За рахунок коштів роботодавця — перші 5 днів непрацездатності | 3.3 | 15 % (17 %); дохід у вигляді зарплати; строк сплати, що і для зарплати | Застосовуємо | 101 (заповнюємо за правилами для зарплати) | Нарахування — 33,2%. | У порядку, передбаченому для звичайних лікарняних | Витрати (п. 142.2; ЄВС — п. 143.1) |
| 1.2. За рахунок коштів ФНВ — із 6 дня непрацездатності | У порядку, передбаченому для звичайних лікарняних. У Таблиці 1 допомогу за рахунок ФНВ виділяємо додатково в рядку 1.4.1 | Немає доходів та витрат | |||||
| 2. Доплата до середнього заробітку при переведенні працівника на більш легку роботу: | |||||||
| 2.1. За рахунок коштів роботодавця — 2 тижні з моменту переведення | 2.1.4 | 15 % (17 %); дохід у вигляді зарплати; строк сплати, що і для зарплати | Застосовуємо | 101 (заповнюємо за правилами для зарплати) | Нарахування — ставка залежно від класу профризику. | У порядку, передбаченому для зарплати | Витрати (п. 142.1; ЄВС — п. 143.1) |
| 2.2. За рахунок коштів ФНВ — через 2 тижні | 3.2 | Не обкладаємо (п.п. 165.1.1 ПКУ) | Не застосовуємо | 128 | Не справляємо | Не відображаємо | Немає доходів та витрат |
Рис. 1. Зразок заповнення Заяви-розрахунку (приклад 1)
Рис. 2. Зразок заповнення форми № Д7 (приклад 1)
Документи і скорочення статті
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X від 07.12.84 р.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликають втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.
Порядок № 1232 — Порядок проведення розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.11 р. № 1232.
Порядок № 24 — Порядок призначення, перерахунку і проведення страхових виплат, затверджений постановою ФНВ від 27.04.07 р. № 24.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Інструкція № 532 — Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена спільним наказом МОЗ, ФНВ, Мінпраці та ФТВП від 03.11.04 р. № 532/274/136-ос/1406.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.
ФТВП — Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
ФНВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ПСП — податкова соціальна пільга.
