ВИЗНАЧЕННЯ БАЗИ
ОБКЛАДЕННЯ ПДВ
у разі безкоштовної передачі
товарів — роз’яснює ДПСУ
Лист Державної податкової служби України від 27.03.12 р. № 5434/6/23-50.0114
«Про право платника включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при імпорті безкоштовно отриманої продукції»
Незважаючи на цілісність та пов’язаність ситуації, окресленої в назві листа, що коментується, у ньому ДПСУ по суті розглянула два запитання:
1) чи дає право на податковий кредит сплата ПДВ до бюджету в разі ввезення безкоштовно отриманого товару;
2) як впливає на податковий кредит подальше безкоштовне розповсюдження товарів.
Відповідь на перше запитання в ДПСУ вийшла в цілому позитивною. Тобто право на включення суми ПДВ, сплаченої до бюджету в разі ввезення та митного оформлення товарів, ДПСУ визнає. І таке право ДПСУ не ставить у залежність від витрат/оплатності ввезеного товару. Аналогічний висновок ДПСУ уже висловлювала в розділі 130.23 Єдиної бази податкових знань , однак консультація позначена діючою тільки до 01.07.12 р.
Отже, у разі ввезення безкоштовно отриманого товару сплачений на митниці ПДВ повністю включається до складу податкового кредиту (див. «Безкоштовний товар дає право на ПК під час сплати ПДВ до бюджету»).
| Безкоштовний товар дає право на ПК Витяг із листа ДПСУ, що коментується, від 27.03.12 р. № 5434/6/23-50.0114 «Таким чином, ПДВ, сплачений при імпорті безоплатно отриманих товарів, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку». |
Утім, при цьому ДПСУ не забула нагадати загальне обмеження щодо включення до складу податкового кредиту будь-якої суми ПДВ: «за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку». І тут час перейти до другого запитання.
Відповідь на друге запитання буде актуальною не тільки щодо тих товарів, що безкоштовно отримані від нерезидента та ввезені на територію України, але й щодо тих, які було придбано (див. «Безкоштовне розповсюдження товарів не пов’язано з госпдіяльністю»)
| Безкоштовне розповсюдження товарів Витяг із листа ДПСУ, що коментується, від 27.03.12 р. № 5434/6/23-50.0114 «Відповідно до п.п. 139.1.1 <…> Кодексу витрати на розповсюдження подарунків (крім витрат, пов’язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами п.п. 140.1.5 <…> Кодексу) є витратами, не пов’язаними з провадженням господарської діяльності. Оскільки витрати на придбання товарів, які розповсюджуються як подарунки третім особам, є витратами, не пов’язаними з провадженням господарської діяльності, то сума ПДВ, сплачена (нарахована) у зв’язку з придбанням таких товарів, не включається до складу податкового кредиту». |
Тут слід згадати про деякі зміни, яких зазнав п. 198.5 ПКУ. Згідно з його новою редакцією платники ПДВ, зокрема, зобов’язані нарахувати податкові зобов’язання тільки у випадку, якщо товари (послуги, необоротні активи) почали використовуватися в операціях, не пов’язаних із господарською діяльністю, і тільки за умови, якщо ПДВ, нарахований/сплачений з таких товарів (послуг, необоротних активів), раніше було включено до складу податкового кредиту.
У принципі й податківці, і сам ПКУ говорять про нарахування податкових зобов’язань із ПДВ тільки в разі, якщо починається негосподарське використання товарів (послуг, необоротних активів). Однак ДПСУ, на відміну від норм ПКУ, дуже фіскально підходить до оцінки зв’язку з госпдіяльністю в разі здійснення безкоштовних роздач. У зв’язку з цим звернемо увагу на таке:
— якщо керуватися загальним визначенням господарської діяльності, поданим у п.п. 14.1.36 ПКУ, то для зв’язку з госпдіяльністю досить наявності доходів. Причому доходи не обов’язково має бути отримано безпосередньо від кожного придбаного товару (роботи, послуги);
— також слід згадати Узагальнюючу податкову консультацію, що нещодавно вийшла, затверджену наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 581 , щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями з безкоштовним розповсюдженням товарів (робіт, послуг). У ній сама ДПСУ звернула увагу на такі моменти.
По-перше, що в разі безкоштовної роздачі товарів (робіт, послуг) витрати з них не сторнуються, а, як відомо, критерієм для визнання витрат також є зв’язок із госпдіяльністю.
По-друге, у разі безкоштовної передачі товарів дарувальник відображає в своєму обліку доходи, а це вже безпосередньо підтверджує зв’язок із госпдіяльністю.
Підсумовуючи вищезазначене, вважаємо, що модель обкладення ПДВ безкоштовних роздач має бути такою:
— якщо придбання товарів та подальша безкоштовна роздача здійснюються в межах рекламних заходів, то платник ПДВ має право на податковий кредит, але вимушений нарахувати податкові зобов’язання в разі безкоштовної роздачі, оскільки безкоштовна роздача входить до поняття постачання товарів (робіт, послуг). При цьому база оподаткування визначається виходячи із звичайної ціни товарів, що роздаються (абз. 5 п. 188.1 ПКУ);
— якщо придбання товарів та подальша безкоштовна роздача не пов’язані з рекламою, то в разі придбання податковий кредит не відображається, а в разі безкоштовної роздачі податкові зобов’язання не нараховуються;
— якщо ж у момент придбання товарів платник передбачав використовувати їх в оподатковуваних ПДВ операціях та відобразив податковий кредит, а фактично використовує їх для безкоштовної роздачі, не пов’язаної з рекламними заходами (на думку податківців, не в господарській діяльності), то такий платник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання (п.п. «г» п. 198. 5 ПКУ). База оподаткування визначається виходячи з ціни придбання (п. 189.1 ПКУ). При цьому раніше відображений ПК коригувати не потрібно.
