Щеплення проти грипу: питання податкового обліку

Наше підприємство у грудні 2012 року планує зробити профілактичні щеплення працівникам проти грипу. Скажіть, які на сьогодні справи з правом на включення цих сум до витрат підприємства — платника податку на прибуток і чи потрібно утримувати ПДФО
із цих виплат?

(м. Харків)

Види вакцинації. З наближенням зими подібні запитання все частіше надходять до нашої редакції. Як уже неодноразово зазначалося*, оподаткування витрат на вакцинацію залежить від того, чи є вона обов’язковою.

* Див. консультацію «Вакцинація працівників за рахунок коштів роботодавця» // «БТ», 2010, № 45, с. 46; статтю «Вакцинація проти грипу: як відобразити в обліку» // «БТ», 2009, № 45, с. 40.

Обов’язковими вважаються профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу (ст. 27 Закону № 4004** і частина перша ст. 12 Закону № 1645***). Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та(або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також і проти інших інфекційних захворювань. У разі відмови чи ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, установленому законом, ці працівники відстороняються від виконання зазначених робіт.

** Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

*** Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.

У загальному випадку протигрипозна вакцинація не є обов’язковою, тобто її проведення має рекомендаційний характер (розділ III Календаря щеплень****).

**** Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом МОЗ від 16.09.11 р. № 595.

Водночас у випадку загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя ст. 12 Закону № 1645).

До числа щеплень, що здійснюються на ендемічних та ензоотичних територіях і за епідемічними показаннями, входить і щеплення проти грипу (розділ IV Календаря щеплень). При цьому під епідемічними показаннями розуміються показання до проведення активної імунопрофілактики, яку не передбачено вакцинацією за віком, у разі виникнення несприятливої епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також при можливому ризику інфікування у випадку контакту особи з джерелом інфекції. При цьому до груп епідемічного ризику (висока можливість інфікування грипом) входять у тому числі:

— працівники сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові, а також особи, які перебувають у контакті з великою кількістю людей;

— персонал підприємств, установ, організацій (з метою запобігання спалахам інфекційних хвороб).

Інакше кажучи, якщо виникає загроза епідемії, щеплення проти грипу стає обов’язковим.

Однак рішення щодо проведення обов’язкової вакцинації за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар АР Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва і Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України.

На сьогодні прийнято постанову першого заступника Головного державного санітарного лікаря України «Про забезпечення заходів щодо профілактики грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій в епідсезон 2012 — 2013 років» від 17.09.12 р. № 27. У ній, серед іншого, запропоновано керівникам підприємств «розглянути питання закупівлі вакцин проти грипу для своєчасного проведення профілактичних щеплень та засобів для неспецифічної профілактики грипу та ГРВІ серед працівників». На наш погляд, така рекомендація ще не дає підстав вважати вакцинацію проти грипу працівників обов’язковою.

З урахуванням цього розповімо про оподаткування в разі фінансування вакцинації працівників проти грипу за рахунок коштів роботодавця.

ПДФО та ЄВС*. Згідно з п.п. 165.1.19 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) не включаються до оподатковуваного доходу кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податків за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, у тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника відповідно до Закону № 1645 та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій згідно із Законом № 4004, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

* ПДФО — податок на доходи фізичних осіб; ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У консультації представників ДПСУ, розміщеній у ЄБПЗ (розділ 160.04), зроблено висновок, що до оподатковуваного доходу громадян не включаються витрачені роботодавцем кошти за умови, що профілактичні щеплення з додержанням строків їх проведення здійснюються відповідно до Календаря щеплень та за наявності підтверджуючих документів.

Якщо йдеться про рекомендовану вакцинацію, то й тут можна уникнути сплати ПДФО, якщо оформити її як передбачену п.п. 165.1.19 ПКУ цільову допомогу на вакцинацію.

В обох випадках ці суми, що не обкладаються ПДФО, у формі № 1ДФ слід відображати з ознакою доходу «143».

Ці виплати є матеріальною допомогою разового характеру, що надається працівникам, на лікування, оздоровлення тощо, тому вони не є базою для нарахування ЄВС (п. 14 розділу ІІ Переліку № 1170**).

Податок на прибуток . Відстояти податкові витрати щодо вакцинації можна двома шляхами.

По-перше, вакцинація за своєю сутністю є лікувально-профілактичним заходом, а отже, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII її можна віднести до заходів, пов’язаних з охороною праці. Витрати на охорону праці включаються до складу податкових витрат підприємства, зокрема, на підставі п.п. «є» п.п. 138.8.5 ПКУ (загальновиробничі витрати), п.п. «ж» п.п. 138.10.2 ПКУ (адміністративні витрати), п.п. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ (витрати на збут), п.п. 138.12.2 ПКУ (інші витрати). Слід зауважити, що представники центрального податкового відомства за часів дії Закону про податок на прибуток*** часто відмовляли у праві на валові витрати щодо таких витрат, посилаючись на їх відсутність у Переліку № 994****. Оскільки цей документ сьогодні визначає витрати на охорону праці, які можна включати до витрат підприємства згідно з вимогами ПКУ, з аналогічними проблемами підприємства можуть зіткнутися й зараз.

До речі, раніше висновку про те, що витрати на обов’язкову вакцинацію може бути включено до складу валових, доходили і представники ДПАУ (див. консультацію Наталії Хоцянівської, директора департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України // «БТ», 2009, № 47, с. 42). Саме на це вказувалося і в листі ДПАУ від 04.10.05 р. № 19709/7/15-1117.

По-друге, згідно з абзацом другим п.п. 140.1.1 ПКУ до витрат уключаються витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені в порядку, установленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безкоштовного медичного огляду, безкоштовної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним обладнанням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників). Оскільки ці витрати належать до витрат подвійного призначення, вони можуть зменшити оподатковуваний прибуток при безпосередньому зв’язку з господарською діяльністю та за наявності документального підтвердження.

Як бачимо, у ПКУ можна знайти підстави для віднесення витрат на проведення вакцинації працівників проти грипу (причому як обов’язкової, так і необов’язкової) до складу податкових витрат. Водночас довести податківцям це право буде непросто.

Євгенія БОРИСЕНКО