Особливості звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)
У листі, що коментується, Мінсоцполітики розповіло про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), виділивши при цьому два види звільнення:
1. Працівник зобов’язаний попередити роботодавця за два тижні до дня звільнення. Таке звільнення Мінсоцполітики називає звільненням «за власним бажанням без поважних причин». До трудової книжки працівника роботодавець уносить запис: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».
2. Працівника слід звільнити у строк, про який він просить, без відпрацювання двотижневого строку. Таке звільнення Мінсоцполітики називає звільненням «за власним бажанням з поважних причин». Поважні причини названо в частині першій ст. 38 КЗпП. Ними можуть бути: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або за дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію, у тому числі у зв’язку з інвалідністю; прийняття на роботу за конкурсом, а також інші поважні причини.
До трудової книжки працівника роботодавець уносить запис, в якому вказує також поважну причину: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідностю, ст. 38 КЗпП України».
Також Мінсоцполітики нагадало, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або про звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
(Лист Мінсоцполітики від 29.08.12 р. № 311/13/116-12)
