СПРОЩЕНКА
— ПЕРШІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ДПСУ:
правила сплати податку,
право бути платником ПДВ,
надання бухгалтерських послуг та інші питання
Лист Державної податкової служби України від 06.01.12 р. № 432/6/15-2216с
«Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»
У листі, що коментується, Державна податкова служба України (далі — ДПСУ) надала свої роз'яснення з приводу застосування спрощеної системи оподаткування.
1. Сплата єдиного податку (ЄП). ДПСУ нагадала про правила сплати єдиного податку фізичними особами — підприємцями (далі — ФОП):
1) єдиноподатники першої та другої груп сплачують єдиний податок у вигляді авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Можлива авансова сплата за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше ніж до кінця поточного звітного року. Авансові внески нараховуються органом ДПС.
Отже, граничні строки для сплати єдиного податку за I квартал 2012 року — це 20 січня (за січень), 20 лютого (за лютий) і 20 березня (за березень). У будь-який момент єдиноподатник може проплатити єдиний податок за всі місяці 2012 року, наприклад, строком на 20.01.12 р. можна було сплатити єдиний податок для другої групи за весь 2012 рік за максимальною ставкою в сумі 2575,2 грн. (214,6 грн. х 12 міс.);
2) єдиноподатники третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Нагадуємо: Податковий кодекс України (далі — ПКУ) щодо всіх податків та зборів, у тому числі і щодо єдиного податку, не передбачає перенесення на найближчий робочий день останнього дня сплати, якщо він припадає на вихідний, святковий або неробочий день. У такому разі сплатити єдиний податок необхідно напередодні вихідного, святкового або неробочого дня. Тому єдиноподатники першої та другої груп єдиний податок за травень і жовтень 2012 рік повинні сплатити не 20 травня і 20 жовтня, а відповідно 18 травня і 19 жовтня, оскільки 20-ті числа припадають на вихідні. Аналогічно й для єдиноподатников третьої та четвертої груп. Сплатити напередодні граничної дати сплати доведеться за підсумками I та II кварталів 2012 року — відповідно не пізніше 18.05.12 р. (граничний строк — 20.05.12 р. припадає на суботу) і не пізніше 17.08.12 р. (граничний строк — 19.08.12 р. припадає на неділю).
2. Бухгалтерські послуги на єдиному податку — можна! Згідно з п.п. 291.5.2 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку ФОП, які здійснюють діяльність у сфері аудиту. У Класифікації ДК 009:2005* для аудиту і бухгалтерських послуг відведено один код — 74.12 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту». У зв'язку з цим у багатьох ФОП, які надають послуги виключно у сфері бухгалтерського обліку, виникло запитання про те, чи можуть вони як єдиноподатники продовжувати таку діяльність з 01.01.12 р., адже код 74.12 їм доводилося зазначати в заяві.
* Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затверджена наказом Держспоживстандарту від 26.12.05 р. № 375.
На місцях податківці, не маючи офіційної позиції ДПСУ, відмовлялися приймати заяви, в яких було зазначено вид здійснюваної діяльності відповідно до коду 74.12. Однак такий підхід ми вважали за неправильний, про що писали в Темі тижні «Нова спрощенка: нюанси переходу» // «БТ», 2012, № 1-2, с. 42.
Приємно, що в листі, який коментується, ДПСУ з нами погодилася: «діяльність у сфері бухгалтерського обліку і діяльність у сфері аудиту за свою сутністю є різними видами діяльності, фізичні особи — підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги, мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування і бути платниками єдиного податку». Такий висновок ДПСУ робить із визначень аудиту і бухгалтерського обліку, наведених у профільних законах:
1) згідно зі ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII «аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів»;
2) згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV «бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».
Тому ті ФОП, які все-таки змогли подати заяву поштою чи особисто, зазначивши в ній діяльність у сфері бухгалтерського обліку, отримають у своїх ДПСУ Свідоцтво платника єдиного податку. А якщо вам відмовлять у його видачі, то можна буде апелювати аргументами з листа ДПСУ, що коментується. Гірша справа в тих, хто, отримавши усну відмову у прийнятті заяви, не подав її. У цьому випадку у вас є шанс перейти на єдиний податок тільки з другого кварталу 2012 року.
Таким чином, податківці при дозволі/забороні застосовувати спрощену систему орієнтуються на фактично здійснювані види діяльності, а не на включення їх до коду Класифікації, в якому також можуть бути наявні й заборонені види діяльності. Тому, крім бухгалтерських послуг, на наш погляд, аналогічний підхід має використовуватися і при визначенні права працювати на спрощеній системі суб'єктам, які надають кур'єрські послуги, також слід «копати» глибше, відмовляючи у спрощенці виробникам та продавцям ювелірних виробів.
3. Використання класифікацій у 2012 році. Одночасна дія у 2012 році двох класифікаторів — Класифікації ДК 009:2005 та Класифікації ДК 009:2010** — викликала безліч запитань, а деяким ФОП ще й завдавала чимало клопоту, пов'язаного з переходом з 1 січня 2012 року на спрощену систему оподаткування. Про те, що обидві класифікації паралельно діють протягом 2012 року і не повинні вплинути на права та обов'язки суб'єктів господарювання, ми писали в Пошті тижня «Два КВЕД у 2012 році: який «правильніший»?» // «БТ», 2012, № 4, с. 42.
** Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держкомтехрегулювання від 11.10.10 р. № 457.
У листі, що коментується, ДПСУ інформує про проведення 29 листопада 2011 року спільної наради, учасниками якої були Державна реєстраційна служба, ДПАУ та інші центральні органи виконавчої влади, результатом чого стало вироблення плану спільних дій щодо забезпечення поступового протягом усього 2012 року запровадження Класифікації ДК 009:2010. Судячи з усього, висновки цієї наради викладено у спільному листі Державної реєстраційної служби, ДПСУ, Держкомстату і ПФУ від 25.01.12 р. № 2411/7/17-1217 , який ми прокоментували на с. 10 цього номера.
4. ЄП + ПДВ. Податківці порушили деякі питання щодо застосування спрощеної системи зі сплатою ПДВ.
Так, у п. 3 листа, що коментується, податківці погодилися з тим, що платники єдиного податку, які застосовують ставку 5 %, не зобов'язані реєструватися платниками ПДВ у випадку перевищення сукупними обсягами постачання послуг (робіт) за останні 12 календарних місяців 300 тис. грн.
Такі єдиноподатники мають право зареєструватися платниками ПДВ, однак податківці висувають одну досить специфічну вимогу для такої реєстрації, яка, на наш погляд, абсолютно не обґрунтована. Податківці стверджують, що можуть зареєструватися платником ПДВ лише платники єдиного податку третьої та четвертої груп, які застосовують ставку 5 % і здійснюють виключно постачання послуг платникам ПДВ, обсяги яких за останні 12 календарних місяців сукупно перевищують 300 тис. грн.
Отже, згідно з логікою податківців, єдиноподатник, який, крім надання послуг, ще продає товари або надає послуги неплатникам ПДВ, не може зареєструватися платником ПДВ. Хоча ні у п.п. 14.1.139, ні у п.п. «г» п.п. 4 п. 293.8 ПКУ ні про яку виключність послуг (робіт), що надаються платникам ПДВ, не згадується.
На жаль, податківці не внесли ясності до процедурних питань реєстрації платником ПДВ при обранні ставки єдиного податку 3 %. Як ми звертали увагу у статті «Єдиний податок + ПДВ: як працювати за новими правилами» // «БТ», 2011, № 50, с. 37, принцип сплати єдиного податку за ставкою 3 % з ПДВ може бути дотримано тільки при реєстрації платником ПДВ у добровільному порядку (подавши реєстраційну заяву за 20 днів до початку наступного кварталу після досягнення обсягом реалізації послуг 300 тис. грн. платникам ПДВ), хоча в абзаці другому п. 183.4 ПКУ міститься спеціальна норма, яка дозволяє подати реєстраційну заяву пізніше (не пізніше 10 числа наступного календарного місяця, тобто вже після переходу на єдиний податок за ставкою 3 %).
5. Анулювання ПДВ-реєстрації. Стосовно умов для анулювання ПДВ-реєстрації на підставі п.п. «и» п. 184.1 ПКУ (обсяг постачання іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців менше 50 %) у п. 8 листа, що коментується, податківці нагадали висновки листа ДПАУ від 14.02.11 р. № 4021/7/16-1417*, в якому зазначалося таке:
— особу має бути зареєстровано суб'єктом господарювання не менше 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання ПДВ-реєстрації;
— розрахунок обсягів постачання здійснюється за попередні 12 календарних місяців, навіть якщо платником ПДВ таку особу було зареєстровано менше 12 місяців (ураховуються й місяці до реєстрації платником ПДВ).
* Див. ком. «ПДВ-реєстрація: ДПАУ роз'яснила деякі моменти» // «БТ», 2011, № 9, с. 8.
Крім того, податківці запропонували деякий симбіоз двох різних норм ПКУ, зауваживши, що анулювання реєстрації особи як платника ПДВ (зареєстрованої за своїм добровільним рішенням), відповідно до п.п. «и» п. 184.1 ПКУ відбувається в разі, якщо обсяг постачання товарів/послуг такої особи за останні 12 календарних місяців не перевищує 300 тис. грн. та іншим платникам ПДВ за зазначений період сукупно становить менше 50 % загального обсягу постачання товарів/послуг.
Нагадаємо: якщо в особи, зареєстрованої платником ПДВ не менше 12 місяців, обсяг постачання менше 300 тис. грн., то такий платник може подати заяву про анулювання на підставі п.п. «а» п. 184.1 ПКУ.
Безумовно, якщо особу зареєстровано платником ПДВ менше 12 місяців і обсяг постачань менше 300 тис. грн., то вона може скористатися нормою п.п. «и» п. 184.1 ПКУ для «дострокового» анулювання ПДВ-реєстрації.
Але у протилежній ситуації, коли у платника ПДВ за останні 12 місяців обсяг постачання іншим платникам ПДВ менше 50 %, то прямої норми, яка передбачає, що загальний обсяг постачань має бути менше 300 тис. грн., у ПКУ немає. Тому в ситуації, коли в такого платника немає підстав для обов'язкової реєстрації платником ПДВ на підставі п. 181.1 ПКУ (за останні 12 місяців загальний обсяг постачань, що обкладаються ПДВ, менше 300 тис. грн.), але загальні обсяги оподатковуваних та неоподатковуваних постачань перевищують 300 тис. грн., то, на наш погляд, він може подати заяву про анулювання ПДВ-реєстрації на підставі п.п. «и» п. 184.1 ПКУ.
6. ЄП та земельний податок. У п. 6 листа, що коментується, податківці процитували норми п. 297.1 ПКУ, де передбачається звільнення єдиноподатників від сплати земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для проведення господарської діяльності), а також норми пп. 287.7 і 287.8 ПКУ, в яких ідеться про строки сплати земельного податку з ділянок, переданих в оренду.
Хоча податківці прямо не зробили жодних висновків з приводу сплати земельного податку єдиноподатниками, на наш погляд, таке поєднання норм ПКУ слід розцінювати як натяк на те, що податківці наполягають на своїй колишній фіскальній позиції: за земельні ділянки, на яких розташовано об'єкти, передані єдиноподатником в оренду, він зобов'язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Ми, у свою чергу, як і раніше, наполягаємо, що факт передачі нерухомості в оренду не може розцінюватися як доказ того, що земельні ділянки під такою нерухомістю не використовуються в підприємницькій діяльності. Адже одним з видів діяльності, які в новій спрощенці істотно обмежено (див. п.п. 291.5.3 ПКУ), але не заборонено, є здавання нерухомості та землі в оренду. Тому отримання доходу у вигляді орендної плати є прямим наслідком використання земельної ділянки в підприємницькій діяльності. Інша справа, коли йдеться про земельну ділянку, на якій розташовано будинок, де проживає підприємць-єдиноподатник, але не здійснює там свою підприємницьку діяльність.
