ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ:
актуальні питання щодо складання звітності на 2012 рік
Щойно розпочався 2012 рік, а суб’єкти господарювання, які є землевласниками й орендарями, вже почали готуватися до подання річної звітності з плати за землю. Найприємнішим нововведенням цьогорічної кампанії є продовження терміну подання такої звітності. Тож часу для того, щоб пригадати основні правила та задекларувати свої зобов’язання, вдосталь. У цій статті ми розглянемо актуальні питання, які слід ураховувати при складанні звітності на 2012 рік.
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua
Строк подання звітності
Які граничні строки подання звітності з плати за землю у 2012 році?
Відповідно до ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право вибрати один із двох варіантів подання звітності:
1) подати податкову декларацію з плати за землю на поточний рік за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.10 р № 1015, не пізніше 20 лютого поточного року відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки. У ній вказується річна сума податку з розбивкою на рівні частки за місяцями (п. 286.2 ПКУ). Якщо подається декларація вперше (фактично починається діяльність суб’єкта як платника плати за землю), то разом з нею слід подати і довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі;
2) замість однієї річної декларації на поточний рік можна щомісяця подавати нову звітну податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ).
Подання декларації на поточний рік звільняє платників плати за землю від обов'язку подання щомісячних декларацій, так само, як і подання місячних декларацій звільняє від подання річної.
Отже, платники плати за землю, які вирішили:
— подавати річну декларацію з плати за землю на 2012 рік, — мають це зробити не пізніше 20.02.12 р.;
— подавати звітність щомісяця (протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним), — першу декларацію у 2012 році (за січень) мають подати не пізніше 20.02.12 р., тобто в ті ж строки, що і річну.
Iндексація НГО
Чи слід індексувати НГО земель при розрахунку плати за землю у 2012 році?
Відповідно до п. 289.2 ПКУ центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації НГО земель, на який індексується НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.
Такий коефіцієнт визначається за формулою:
Кі = [I - 10] : 100,
де I — індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.
Такий коефіцієнт застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО.
На виконання вимог п. 289.3 ПКУ ДПСУ у листі від 16.01.12 р. № 1248/17-3217 повідомила, що НГО земель станом на 01.01.12 р. за минулий рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,0, тобто індексувати НГО за 2011 рік не потрібно (див. «Iндексація нормативної грошової оцінки земель за результатами 2011 року»).
| Iндексація нормативної грошової оцінки земель за результатами 2011 року Витяг із листа ДПСУ від 16.01.12 р. № 1248/17-3217 «Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.12 за 2011 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до п. 289.2 <…> Податкового кодексу розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2011 рік — 104,6 %. У 2012 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96 р., земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.95 р., та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведена станом на 01.01.97 р., підлягає індексації станом на 01.01.11 р. на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік — 1,703, 1997 рік — 1,059, 1998 рік — 1,006, 1999 рік — 1,127, 2000 рік — 1,182, 2001 рік — 1,02, 2005 рік — 1,035, 2007 рік — 1,028, за 2008 рік — 1,152, за 2009 рік — 1,059, за 2010 рік — 1,0 та за 2011 рік — 1,0. Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведена станом на 01.01.97 р., індексується станом на 01.01.12 р. на коефіцієнт 1,879, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1997 рік — 1,059, 1998 рік — 1,006, 1999 рік — 1,127, 2000 рік — 1,182, 2001 рік — 1,02, 2005 рік — 1,035, 2007 рік — 1,028, за 2008 рік — 1,152, за 2009 рік — 1,059, за 2010 рік — 1,0 та за 2011 рік — 1,0. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.06 р. № 19/16/22/11/17/12, зареєстрованого у Мін'юсті 05.04.06 р. за № 389/12263, підлягає індексації станом на 01.01.12 р. на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік — 1,028, 2008 рік — 1,152, за 2009 рік — 1,059, за 2010 рік — 1,0 та за 2011 рік — 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалась. |
Ставки земельного податку
Чи проводиться індексація ставок земельного податку, які застосовуються суб’єктами господарювання при розрахунку земельного податку у 2012 році?
Відповідно до п. 4 розд. XIX ПКУ Кабмін щорічно до 1 червня має вносити до ВРУ проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з різних податків і зборів. До такого переліку потрапила і плата за земельні ділянки, НГО яких не проведено.
Законом № 4235* було внесено зміни до ПКУ, відповідно до яких переглянуто з урахуванням прогнозованих індексів споживчих цін та індексів цін виробників промислової продукції за 2011 рік розміри ставок деяких податків, зокрема, і плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
* Див. ком. «Збільшення ставок податків: ВРУ внесла чергові зміни до Податкового кодексу» // «БТ», 2012, № 4, с. 4.
Ураховуючи ці зміни, ставки податку за земельні ділянки, НГО яких не проведено, збільшено на 8,9 % (див. таблицю нижче).
Оновлені ставки податку за земельні ділянки, НГО яких не проведено
| Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб | Ставки податку, грн. за 1 кв. метр | Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення |
| до 3 | 0,26 | — |
| від 3 до 10 | 0,52 | — |
| від 10 до 20 | 0,84 | — |
| від 20 до 50 | 1,30 | 1,2 |
| від 50 до 100 | 1,57 | 1,4 |
| від 100 до 250 | 1,83 | 1,6 |
| від 250 до 500 | 2,09 | 2,0 |
| від 500 до 1000 | 2,61 | 2,5 |
| від 1000 і більше | 3,66 | 3,0 |
Звертаємо увагу, що Закон № 4235 опубліковано 13.01.12 р., тому саме із цієї дати мали б застосовуватись нові ставки, однак у п. 1 розд. II цього Закону передбачено, що він набирає чинності з 01.01.12 р. У зв’язку з цим виникає запитання: з якої ж дати слід застосовувати нові ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено?
У листі ДПСУ від 20.01.12 р. № 2056/7/15-2217з* податківці цілком справедливо зазначили, що нові ставки земельного податку слід застосовувати з дати опублікування Закону № 4235 , тобто з 13.01.12 р. Однак у зв’язку з цим відразу постає нове запитання: як в такому випадку заповнювати декларацію з плати за землю? На нього відповіді у вищезгаданому листі ДПСУ не міститься.
* Див. ком. «Земельний податок: ДПCУ роз’яснила деякі актуальні питання» // «БТ», 2012, № 6, с. 12.
Звичайно, найпростішим варіантом буде заповнити одну декларацію з плати за землю і в ній розрахувати земельний податок за земельні ділянки, грошова оцінка яких не проведена, використовуючи нові ставки плати за землю з 01.01.12 р. Цей варіант має цілком влаштувати податківців, адже таким чином платник дещо завищить суму земельного податку за січень.
Якщо ж суми земельного податку, які доведеться переплатити до бюджету за таким варіантом, досить суттєві, або ж платник принципово не хоче сплачувати зайві кошти до бюджету, то доведеться вигадувати інший спосіб, щоб відобразити у звітності правильні суми земельного податку. Зауважимо, що діюча форма декларації з плати за землю не передбачає змін ставки податку протягом року.
На наш погляд, для цього можна застосувати механізм, передбачений для випадку набуття/припинення права власності/користування земельною ділянкою.
Тобто, суб’єкт господарювання має подати дві декларації на 2012 рік.
Першу — звітну, у якій нарахувати суму земельного податку за старими ставками за 12 днів січня: до суми земельного податку за січень (1 : 12 річної суми) застосувати коефіцієнт 12 : 31, а за лютий — грудень поставити прокреслення.
Другу — нову звітну, у якій нарахувати земельний податок за новими ставками за період з 13.01.12 р. по 31.12.12 р. При цьому до суми податку, яка припадає на січень, потрібно застосувати коефіцієнт 19 : 31, а щодо решти місяців — повну суму податку, яка припадає на кожен місяць (1 : 12 річної суми).
Можливий також і інший варіант — зробити це в одній звітній декларації, відобразивши кожну ділянку, по якій не проведено нормативну грошову оцінку, двома рядками.
В обох випадках результат буде однаково правильний. Сподіваємося, що до закінчення строку подання звітності податківці повідомлять, який із цих варіантів їм подобається більше, чи запропонують свій.
Приклад. Підприємство має у власності земельну ділянку площею 100 м2 в місті (чисельність населення більше 300 тис. ос., місто обласного значення), у якому не проведена нормативна грошова оцінка ділянки (офіси). У зв’язку з тим, що з 13.01.12 р. змінився розмір ставки земельного податку, суб’єкт господарювання вирішив правильно розрахувати розмір земельного податку за період з 01.01.12 р. по 12.01.12 р. — за старими ставками, та з 13.01.12 р. по 31.12.12 р. — за новими. Відобразити нарахований податок щодо цієї земельної ділянки підприємство вирішило в одній декларації двома рядками. (див. рисунок на с. 19).
Фрагмент декларації з плати за землю на 2012 рік
Нарахування плати за землю без довідки про розмір НГО
Чи може платник земельного податку — юридична особа сплачувати земельний податок за ставками, встановленими для населених пунктів, у яких не проведена НГО земель, якщо у населеному пункті грошову оцінку проведено, але довідки, яка б підтвердила розмір грошової оцінки, немає?
У ПКУ встановлено ставки земельного податку залежно від категорії земельної ділянки, цільового призначення, місця її розташування (у межах чи за межами населеного пункту), а також від того, чи проведено НГО землі.
Так, якщо НГО земель проведена, то потрібно застосовувати ставку земельного податку, встановлену у ст. 274 ПКУ (у загальному випадку 1 % НГО), а якщо ні, то застосовувати ставки, встановлені у ст. 275 ПКУ.
Як правило, сума земельного податку, розрахована за ставками, встановленими ст. 275 ПКУ, є більшою ніж сума податку, розрахована за ставкою, встановленою ст. 274 ПКУ. Тому більшість платників зацікавлена у тому, щоб отримати довідку про НГО земельної ділянки та правильно розрахувати земельний податок. Але на практиці бувають випадки, коли НГО землі у населеному пункті проведена, але довідки (витягу) про розмір НГО конкретної земельної ділянки суб’єкт господарювання з якихось причин не має. Тому виникає запитання: яку ставку слід використовувати?
Ми свого часу рекомендували, що безпечніше застосувати ставки податку, передбачені у ст. 275 ПКУ. А після отримання довідки у відповідному державному органі суб’єкт господарювання може зменшити податкові зобов’язання, а суму переплати, що виникне, повернути чи зарахувати у рахунок сплати податкових зобов’язань за наступні періоди. При цьому жодних штрафних санкцій за допущення такої помилки суб’єкту господарювання нараховувати не доведеться.
Нещодавно податківці в консультації, наведеній в ЄБПЗ (розд. 200.05), запропонували інший варіант. Вони пропонують нараховувати податок за ставкою, встановленою у ст. 274 ПКУ (1 % від НГО). Пояснюють вони застосування такого варіанту розрахунку тим, що якщо в населеному пункті, де знаходиться земельна ділянка, проведено НГО земель, то щоб не порушувати норм ПКУ, суб’єкт господарювання має використовувати при розрахунку саме ставки, визначені у ст. 274 ПКУ.
Використання цього способу розрахунку земельного податку, як і попереднього, не дає гарантію того, що податок буде розрахований вірно. А тому, якщо після отримання витягу про розмір НГО земельної ділянки виявиться, що платник податків при нарахуванні податку допустив помилку (невірно нарахував податкові зобов’язання), то він, як і в першому варіанті, має самостійно виправити таку помилку і, якщо буде потрібно (помилка призведе до недоплати податку до бюджету), сплатити штраф і пеню за таке заниження.
Кожен із запропонованих варіантів розрахунку податку є примірним. Отже, щоб не порушувати норми ПКУ, платник земельного податку має отримати довідку про НГО земельної ділянки і на її підставі правильно розрахувати суму податкового зобов’язання.
Оренда земельних ділянок
Підприємство здало в оренду земельну ділянку юридичній особі — платнику фіксованого сільськогосподарського податку. Чи слід орендодавцеві відображати у звітності таку земельну ділянку та сплачувати земельний податок?
Нагадаємо, що до внесення змін до ПКУ Законом № 3609* юридичні особи, які здавали в оренду земельні ділянки платникам ФСП, не повинні були відображати такі ділянки у декларації з плати за землю та сплачувати земельний податок. Пояснювалося це тим, що вони відповідно до п.п. 282.1.10 ПКУ мали пільги із сплати цього податку, тобто були звільнені від сплати земельного податку як власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які здавали в оренду земельні ділянки та земельні частки (паї) платнику ФСП.
* Див. Тему тижня «Генеральная чистка» у Податковому кодексі» // «БТ», 2011, № 33, с. 3.
Незважаючи на те що зазначену пільгу було наведено у ст. 282 ПКУ, яка встановлює пільги із земельного податку для юридичних осіб, користуватися нею могли і фізичні особи — власники земельних часток (паїв), які передали свої частки (паї) в оренду платникам ФСП. Принаймні, таку позицію відстоювали податківці в консультації, наведеній в ЄБПЗ (розд. 200.04).
Після внесення Законом № 3609 змін до ПКУ ситуація із сплатою земельного податку юридичними особами, що здають в оренду землі платникам ФСП, кардинально змінилася. У новій редакції п.п. 282.1.10 ПКУ передбачено пільгу лише для платників ФСП, а норми про звільнення від сплати земельного податку юридичних осіб, які передають земельні ділянки та земельні частки (паї) в оренду платнику ФСП, вже немає. Тепер таке звільнення поширюється виключно на фізичних осіб: це однозначно випливає з п. 281.3 ПКУ, що входить до складу ст. 281 ПКУ, норми якої встановлюють пільги зі сплати податку за землю для фізичних осіб.
Тобто після набрання чинності Законом № 3609 (06.08.11 р.) юридичні особи, які здають в оренду сільгоспугіддя платнику ФСП, не мають пільг зі сплати земельного податку за такі ділянки.
Отже, якщо юридична особа здає платнику ФСП земельні ділянки, то такі ділянки слід відображати у звітності на 2012 рік та сплачувати земельний податок за загальними правилами.
Сплата земельного податку платниками ФСП
Чи повинен платник ФСП сплачувати земельний податок за земельні ділянки, на яких знаходяться об’єкти виробничої інфраструктури сільсгоппідприємства, а саме склади, ангари тощо?
Нагадаємо, що сільгосптоваровиробники — платники ФСП до 01.01.11 р. відповідно до ст. 1 Закону про ФСП повністю звільнялися від стягнення плати (податку) за землю.
З набранням чинності ПКУ ситуація дещо змінилися, оскільки згідно з п. 307.1 ПКУ платникам ФСП надано право лише не сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Про те, які саме ділянки відносяться до земель, що використовуються для ведення сільгосптоваровиробництва, податківці розповіли у листі ДПСУ від 03.10.11 р. № 1959/7/15-2217Ф*. У ньому вони зазначили, що до земель, які використовуються для ведення сільгосптоваровиробництва, відносяться земельні ділянки, які є землями сільськогосподарського призначення, тобто ті земельні ділянки, які відповідно до рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, віднесені до цієї категорії земель.
* Див. ком «Земельний податок: особливості сплати платниками ФСП» // «БТ», 2011, № 42, с. 9.
Нагадаємо, що до земель сільськогосподарського призначення відповідно до п. 2 ст. 22 ЗКУ відносяться:
— сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
— несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Подібне визначення міститься і в п.п. 14.1.76 ПКУ.
Ураховуючи це податківці приходять до цілком закономірного висновку: землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.
Отже, сільгосппідприємство — платник ФСП не повинно сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які безпосередньо використовуються ним для виробництва сільгосппродукції і за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою. Але за умови, що ці землі є землями сільськогосподарського призначення, відповідно до рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування віднесені і використовуються платником ФСП для ведення сільгоспвиробництва.
За інші земельні ділянки, які не є землями сільгосппризначення, а також і за земельні ділянки, які передані в оренду, платники ФСП повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Сплата земельного податку підприємцями
Чи вважається платником земельного податку фізична особа — підприємець, яка з 01.01.12 р. є платником єдиного податку III групи (вид діяльності — здавання в оренду нерухомого майна), у разі надання в оренду будівель, споруд (їх частин)?
Дискусія з цього питання точиться вже не перший рік. I після набрання чинності Законом № 4014**, яким з 01.01.12 р. запроваджено нову спрощену систему оподаткування, жодної ясності щодо вирішення цього запитання внесено не було.
** Див. ком. «Спрощенцям свою главу в ПКУ: Президент підписав Закон. Оновлена спрощена система запрацює з 2012 року» // «БТ», 2011, № 48, с. 3 та Тему тижня «Спрощена система: нові правила з 2012 року» // «БТ», 2011, № 48, с. 11.
Суть проблеми полягає в тому, що відповідно до п. 297.1 ПКУ приватні підприємці — платники єдиного податку звільнені від сплати податку на землю лише за ті ділянки, які вони використовують у підприємницькій діяльності. Раніше діяли такі ж норми (п. 1 підрозд. 8 розд. XX ПКУ, п. 6 постанови № 507).
Ураховуючи наявність такої норми у ПКУ, податківці наполягають, що земля під нерухомістю, яку здає в оренду підприємець-єдиноподатник, використовується орендарем, а єдиноподатник-орендодавець у своїй діяльності такі земельні ділянки не використовує. Тому податківці вважають, що на єдиноподатника-орендодавця не поширюються норми п. 297.1 ПКУ, а отже, він має сплачувати податок на землю за передані в оренду земельні ділянки (консультація податківців, наведена в ЄБПЗ у розд. 200.01).
Ми з такою фіскальною позицією податківців категорично не згодні. На наш погляд, земля під зданою в оренду нерухомістю все-таки використовується в підприємницькій діяльності саме єдиноподатника-орендодавця. Адже передача в оренду нерухомості та землі під нею здійснюється саме з метою отримання доходу (у вигляді орендної плати), а отже, є різновидом підприємницької діяльності підприємця, пов'язаної з наданням послуг. А тому, на наш погляд, у випадку коли у Свідоцтві єдиноподатника є згадка про те, що він має право займатися таким видом діяльності, як здавання в оренду нерухомого майна, податок на землю сплачувати не потрібно. Нашу позицію раніше підтримували Держпідприємництва у листах від 07.12.06 р. № 8844 та від 12.09.07 р. № 6834 та суди, наприклад, ухвала ВАдСУ від 23.04.07 р. б/н та постанова ВСУ від 26.12.06 р. б/н.
Але як, всі розуміють, податківці так просто здаватися не будуть, а тому підприємці мають самі вирішити, що робити в цій ситуації: або прислухатися до вимог податківців і сплатити земельний податок за землі під нерухомістю, що здається в оренду, або спробувати відстояти свою позицію, при цьому не виключено, що робити це доведеться у суді.
Розмір орендної плати
Який розмір орендної плати має сплачувати орендар, якщо сума орендної плати, вказана у договорі оренди земельної ділянки не сільськогосподарського призначення, менша ніж передбачено у ПКУ?
Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням того, що вона не може бути меншою (п.п. 288.5.1 ПКУ):
— для земель сільгосппризначення — розміру земельного податку, що встановлюється розд. XIII ПКУ;
— для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розд. XIII ПКУ.
У зв’язку з цим у суб’єктів господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності і уклали договори оренди досить давно, цілком можлива ситуація, коли розмір орендної плати, вказаний у договорі оренди земельної ділянки, менший ніж передбачено у ПКУ?
Податківці у вирішенні такого питання дотримуються фіскальної позиції і вважають (консультація наведена у розд. 200.05 ЄБПЗ), що в цьому випадку суб’єкти господарювання мають сплачувати орендну плату у розмірі, не меншому ніж зазначений у п.п. 288.5.1 ПКУ, навіть незважаючи на те, що за договором оренди землі розмір річної суми орендної плати буде меншим ніж ця сума.
Але на наш погляд, норми п.п. 288.5.1 ПКУ мають застосовуватися лише при укладанні договору оренди, а не при сплаті орендної плати. Так, відповідно до ст. 21 Закону про оренду землі та п. 288.4 ПКУ розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ).
Крім того, ні ПКУ , ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов’язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.
Отже, якщо у договорі оренди земельної ділянки встановлена менша сума платежу, ніж того вимагає п.п. 288.5.1 ПКУ, то є підстави для перегляду умов такого договору сторонами.
При цьому, на наш погляд, дотримання нижнього обмеження на розмір орендної плати, установленого п.п. 288.5.1 ПКУ, є прерогативою виключно орендодавців в особі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (орендодавці). А тому саме вони зобов'язані, по-перше, враховувати такі обмеження на етапі укладення договору оренди і, по-друге, щорічно стежити, щоб з тих чи інших причин (збільшення земельного податку, установлення нової грошової оцінки земель тощо) річний розмір орендної плати залишався у законодавчих межах. За необхідності їм слід ініціювати внесення відповідних змін до договору оренди землі. Ці зміни можуть вноситися або за згодою сторін, або за рішенням суду, якщо вирішення спору щодо розміру орендної плати відбувається в судовому порядку.
Однак, поки сума орендної плати не буде переглянута, пріоритетність має віддаватися нормам п. 288.4 ПКУ і орендар має сплачувати суму, вказану у договорі оренди.
Iнша справа, якщо договором оренди це питання врегульовано інакше. Якщо в договорі прописано порядок індексації суми орендної плати (наприклад, у зв'язку з індексацією НГО землі) та її проведення покладено на орендаря, або розмір орендної плати вже прив’язано до НГО земельної ділянки або розміру земельного податку, то збільшення розміру орендної плати стає обов'язком такого орендаря. У цьому випадку очікувати ініціативи проведення індексації від орендодавця або отримувати від нього окрему згоду на її проведення та як наслідок на зміну вартості оренди немає необхідності. У порівняно «свіжих» договорах оренди землі це питання має бути врегульовано саме так.
На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація дасть вам, шановні читачі, необхідну інформацію для вірного складання звітності з плати за землю на 2012 рік. А нагадати правила заповнення звітності з плати за землю ви можете прочитавши статті «Плата за землю-2011: розраховуємо за Податковим кодексом» // «БТ», 2011, № 4, с. 46 та «Плата за землю: порядок уточнення задекларованих зобов’язань» // «БТ», 2011, № 40, с. 37.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.01 р. № 2768-III.
Закон № 3609 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI.
Закон № 4014 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.11 р. № 4014-VI.
Закон № 4235 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 22.12.11 р. № 4235-VI.
Закон про оренду землі — Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV.
Закон про ФСП — Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV (втратив чинність з 01.01.11 р.).
Постанова № 507 — Постанова КМУ «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» від 16.03.2000 р. № 507 (втратила чинність з 01.01.12 р.).
НГО — нормативна грошова оцінка.
ФСП — фіксований сільськогосподарський податок.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: www.sta.gov.ua
