Додатна різниця, що виникла при продажу валюти,
потрапляє в доходи єдиноподатника
Станом на 01.01.12 р. на валютному рахунку приватного підприємця — єдиноподатника є валюта (російські рублі), яку він отримав за раніше реалізовані товари. До 01.01.12 р. продаж валюти на МВРУ ніяк не відображався в обліку єдиноподатника та не впливав на об'єкт оподаткування.
Як тепер (з 1 січня 2012 року) відображатиметься продаж валюти? Що робити з курсовими різницями? Як заповнювати розрахунок обсягів за минулий рік для переходу на єдиний податок за новими правилами: враховувати всю суму продажу валюти чи лише додатну курсову різницю, або взагалі не враховувати? Відповідей на ці запитання Податковий кодекс України не дає. Підкажіть, як правильно відобразити ці операції?
(м. Харків)
Автор листа цілком справедливо зауважив, що прямої відповіді на поставлені запитання Податковий кодекс України (далі — ПКУ), а точніше, його глава 1 розділу ХIV, що набрала чинності з 1 січня 2012 року, не дає. Висловимо свою думку з цих питань. При цьому окремо розглянемо питання відображення курсових різниць та продажу іноземної валюти.
Курсові різниці. Відразу зауважимо, що, за нашим переконанням, відображати у складі доходів підприємця-єдиноподатника додатні курсові різниці не потрібно.
Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ПКУ для фізичної особи — підприємця доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду:
— у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);
— матеріальній чи нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ. До таких доходів належать кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув, та безоплатно отримані товари (роботи, послуги).
Як відомо, глава 1 розділу ХIV ПКУ містить чіткий перелік доходів, що не обкладаються єдиним податком, а також чимало застережень про те, як оподатковуються ті чи інші доходи. Про відображення у складі доходів курсових різниць щодо заборгованості або коштів в іноземній валюті тут немає жодного слова. Там тільки зазначено, що доходи, які отримуються єдиноподатником в іноземній валюті, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату отримання таких доходів. Вимоги про перерахунок інвалютної заборгованості у зв'язку зі зміною валютного курсу в ПКУ немає, є лише порядок визначення суми доходів, отриманих в іноземній валюті. А оскільки заборгованість не перераховується, то й курсові різниці не визначаються. Скептики можуть заперечити, що це стосується лише дохідних операцій. Водночас додатна курсова різниця може виникнути щодо залишку іноземної валюти на кінець звітного періоду або на дату погашення заборгованості перед іноземним постачальником (тобто в результаті проведення видаткових операцій підприємцем). Чи потрапляє ця різниця в дохід єдиноподатника? На наш погляд, ні, і не лише тому, що глава 1 розділу ХIV ПКУ не вимагає перераховувати наявні у підприємця активи, виражені в іноземній валюті.
Справа в тому, що вважати таку суму доходом, отриманим у грошовій формі, не можна. Підприємець нічого не отримує ні в готівковій, ні в безготівковій формі: як у нього були кошти в інвалюті на рахунку чи заборгованість перед іноземним постачальником, виражена в іноземній валюті, так це все й залишилося. Зміна курсу вплине тільки на те, що в подальшому підприємець понесе витрати в більшій або меншій сумі (залежно від коливання курсу в той чи інший бік).
Що стосується доходу, який отримується в матеріальній чи нематеріальній формі, то ці види доходу чітко ідентифіковано в п. 292.3 ПКУ (кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув, та безоплатно отримані товари (роботи, послуги)). Будь-які інші доходи сюди не потрапляють.
Отже, доходимо висновку, що перераховувати кошти або заборгованість, виражені в іноземній валюті, і в такий спосіб визначати курсову різницю з подальшим відображенням її або у складі доходів, або у складі витрат єдиноподатнику не потрібно.
Продаж валюти. Тут ситуація дещо складніша, оскільки відбувається операція продажу валюти за гривні за комерційним курсом, унаслідок чого в підприємця може виникнути дохід. Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ПКУ для фізичної особи — підприємця доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Відповідно, якщо в результаті продажу валюти отримано дохід, її суму, на наш погляд, слід уключити в дохід єдиноподатника. Сума доходу дорівнює додатній різниці між сумою гривень, виручених від продажу валюти, та собівартістю такої валюти, що визначається як еквівалент проданої валюти за курсом НБУ на дату продажу. Такий підхід нам здається логічним та справедливим*.
* До речі, зауважимо, що нещодавно змінився й порядок відображення в бухобліку операцій з продажу валюти. Див. коментар «Унесено зміни до бухоблікових нормативів, пов'язані із застосуванням МСФЗ, і не тільки» до наказу МФУ від 09.12.11 р. № 1591 // «БТ», 2012, № 4, с. 5.
Що стосується заповнення Розрахунку доходів за попередній календарний рік (далі — Розрахунок)**, який додається до заяви підприємця про застосування у 2012 році спрощеної системи оподаткування, то про це ми писали у статті «Нова спрощенка: нюанси переходу» // «БТ», 2012, № 1-2, с. 42. Так, ми вважаємо, що ті підприємці, які у 2011 році сплачували єдиний податок, не повинні були перераховувати доходи за новими правилами, установленими ПКУ. У формі Розрахунку такі суб'єкти господарювання наводять задекларований ними дохід у вигляді виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за підсумками 2011 року.
** Див. ком. «Новий єдиний податок: затверджено форми заяви, свідоцтва та книг обліку доходів і витрат» // «БТ», 2012, № 1-2, с. 6.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО
