ЗМІНИВСЯ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ЗБИТКІВ
від розкрадання, нестачі,
знищення (псування) матеріальних цінностей:
тепер він визначається за незалежною оцінкою
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.11 р. № 1253
«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна»
Постановою , що коментується, унесено зміни до деяких нормативних актів щодо порядку оцінки майна для визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Постанова набула чинності з дня опублікування — з 16.12.11 р.
Необхідність унесення цих змін «назріла» вже давно, оскільки процедури визначення збитків, викладені в Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженому постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116 (далі — Порядок № 116), не відповідають сучасним реаліям та чинному законодавству*.
* Див. із цього приводу, зокрема, статтю «Інвентаризація-2009: актуальні питання» // «БТ», 2009, № 47, с. 28.
Водночас ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01 р. № 2658-III передбачено проведення незалежної оцінки для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, установлених законом. А згідно з п. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабмін може затверджувати методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
Проте, діючи у межах наданих повноважень, Кабміну доречніше було б видати новий Порядок визначення збитків, а не «переробляти» старий. Адже останній було прийнято на виконання розпорядження Президента України «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією та організованою злочинністю» від 10.02.95 р. № 35, тому існує позиція, підтримана й деякими судовими інстанціями, про те, що він застосовний тільки у випадках, коли збитки було завдано злочинними діями винної особи**.
** Між тим, законність використання Порядку № 116 давно вже визнається офіційними органами (див. листи ГоловКРУ від 11.03.09 р. № 02-14/234, Держкомзему від 18.04.08 р. № 14-17-7/3941, МФУ від 20.08.09 р. № 31-11080-17-19/22644, від 17.07.07 р. № 31-34000-30-27/14518, Держказначейства від 12.08.02 р. № 07-06/1381-7140, Мінпромполітики від 27.06.02 р. № 21/2-4-252, Мінтрансу від 14.06.02 р. № 20/4-7-445/м, наказ Мін’юсту від 12.09.06 р. № 74/5).
Зважаючи на викладене, а також на лаконічність нових формулювань Порядку № 116, їх застосування, безумовно, викличе запитання у практиків.
Оновлені положення Порядку № 116 передбачають тільки один варіант визначення збитків, а саме — проведення незалежної експертної оцінки (див. «Збитки від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матцінностей визначаються за незалежною оцінкою»).
| Збитки від розкрадання, нестачі, знищення (псування) «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей 1. Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. 2. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. <…> 10. Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету»***. |
*** В Порядку № 116 залишилися всього три пункти — 1, 2 і 10. Інші виключено постановою, що коментується.
Залучення незалежного оцінювача для визначення збитків буде обов'язковим в усіх випадках виявлення розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей*.
* Розмір збитків від псування цих цінностей визначається Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.
При цьому незалежна оцінка проводитиметься за двома методиками:
1) при визначенні майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою у статутному капіталі — за Методикою оцінки майна, затвердженою постановою КМУ від 10.12.03 р. № 1891 (далі — Методика);
2) в інших випадках — відповідно до Національних стандартів оцінки.
Із першою групою суб'єктів усе більш-менш зрозуміло: особливості визначення розміру збитків наведено в оновленій Методиці. Із неї, зокрема, випливає, що в загальному випадку розмір збитків визначається шляхом проведення незалежної оцінки (п. 104 Методики). Оцінка збитків здійснюється із застосуванням будь-якого з методичних підходів, що якнайповніше відповідає меті оцінки (п. 107 Методики).
Оцінка реальних збитків унаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) колісних транспортних засобів проводиться згідно з Методикою, затвердженою Мін’юстом та Фондом держмайна.
Водночас передбачено й особливості оцінки збитків для деяких ситуацій. Зокрема, в окремих випадках при оцінці збитків визначається і розмір упущеної вигоди (п. 109 Методики).
Передбачена можливість проведення і так званої стандартизованої оцінки збитків, яка здійснюється самостійно держорганами приватизації (органами, уповноваженими управляти держмайном) з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних, тобто без залучення незалежних оцінювачів. Ця оцінка проводиться серед іншого в разі:
— відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до і після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку;
— неможливості особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому можливості отримати відомості про стан майна до і після розкрадання (нестачі, знищення, псування);
— завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій із грошовими коштами (гривнями). У цій ситуації оцінка збитків здійснюється шляхом збільшення суми грошових коштів на коефіцієнт, що розраховується на підставі ставок НБУ за період, починаючи з дати завдання майнової шкоди до дати оцінки.
Проте акт оцінки збитків у зазначених випадках підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку й оціночну діяльність та за умови наявності позитивного висновку рецензента затверджується органом держвлади.
А от стосовно «недержавних» суб'єктів господарювання жодних особливостей визначення збитків у Порядку № 116 не передбачено, що викликає запитання.
Приміром, незрозуміло, чи обов'язково залучати незалежного оцінювача для визначення збитків від нестачі грошових коштів у гривнях. Із прямого прочитання Порядку № 116 можна зрозуміти, що обов'язково, хоча за логікою, з урахуванням послаблень, зроблених для «держів», — це «явний перебір». Викликає здивування й широта охоплення об'єктів проведення незалежної оцінки. Невже, скажімо, при нестачі степлера збиток доведеться визначати із залученням оцінювача? Адже в таких випадках розмір витрат на проведення оцінки явно перевищить розмір втрат від завданого збитку.
Не зовсім зрозуміло, як саме дотримуватиметься збережена норма про перерахування залишку грошових коштів після відшкодування фактичних збитків до держбюджету. Адже незалежна оцінка спрямована саме на визначення суми фактичних збитків, і що тоді залишається перераховувати до бюджету — невідомо.
Виникає також запитання стосовно відповідальності за недотримання норм оновленого Порядку № 116.
Прямої відповідальності за такі дії немає, проте є низка непрямих вельми неприємних покарань. По-перше, посилаючись на норми Порядку № 116, винна особа може відмовитися відшкодовувати суму збитків, якщо їх розмір не буде підтверджено незалежним оцінювачем. По-друге, у передбачених законодавством випадках аудитори** можуть не підтвердити фінзвітність, у якій розмір збитків від нестач буде визначено без залучення незалежного оцінювача. По-третє, у разі відсутності стягнення суми завданого збитку з винної особи на директора може бути накладено адміністративний штраф за ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі від 136 до 255 грн.* За відповідних умов така бездіяльність може загрожувати і притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 366 «Службове підроблення» та сст. 367 «Службова недбалість» Кримінального кодексу України.
** Їх наведено, зокрема, у ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» у редакції від 14.09.06 р. № 140-V.
* Зауважимо, що ст. 1642 КпАП передбачено накладення адміністративного штрафу на відповідальну особу за невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності. Проте якщо керівництво підприємства вжило заходів щодо стягнення з винної особи фактичної суми збитку (не у кратному розмірі), ці санкції, так само як і інші, на нашу думку, застосовуватися не повинні.
Отже, ігнорувати вимоги Порядку № 116 усе ж не варто.
