Теми статей
Обрати теми

Тема тижня. Нова спрощенка: нюанси переходу

Редакція БТ
Стаття

НОВА СПРОЩЕНКА: НЮАНСИ ПЕРЕХОДУ

 

Ось і настав 2012 рік. Саме час подати необхідні документи для переходу на оновлену спрощену систему оподаткування з 1 січня 2012 року. У цьому році для подання заяви з метою реєстрації платником єдиного податку з 1 січня встановлено особливі строки — заява подається з 1 по 25 січня 2012 року.

Про особливості переходу на спрощену систему оподаткування з 2012 року йтиметься в сьогоднішній статті.

Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ВИБІР ГРУПИ

 

Що враховувати при виборі групи

З 1 січня 2012 року почала застосовуватися спрощена система оподаткування, для якої в ПКУ відведено окрему главу 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» в розділі XIV ПКУ.

У Темі тижня «Спрощена система: нові правила з 2012 року» («БТ», 2011, № 48, с. 11) ми проаналізували нові правила роботи для спрощенців. Сьогодні нагадаємо основні критерії для кожної з груп (табл. 1).

 

Таблиця 1. Поділ платників єдиного податку на групи (п. 291.4 ПКУ)

Критерій (показник)

Групи платників єдиного податку

ФОП

юридичні особи

перша

друга

третя

четверта

Обсяг доходу протягом календарного року не перевищує

150 тис. грн.

1 млн грн.

3 млн грн.

5 млн грн.

Чисельність працівників

Не використовують працю найманих осіб

Не використовують працю найманих осіб
або
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб

Не використовують працю найманих осіб
або
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах, одночасно не перевищує
20 осіб

Середньооблікова кількість працівників не перевищує
50 осіб

Розмір єдиного податку

1 — 10 % МЗП(1)

2 — 20 % МЗП(1)

3 % доходу (платник ПДВ)
або
5 % доходу (неплатник ПДВ)

Не потрібно доплачувати за кожного найманого працівника 50 % ставки єдиного податку для ФОП

Х

(1) Конкретні розміри фіксованих ставок єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами. Про їх розміри можна дізнатися у своїй ДПС.

Якщо ФОП здійснює кілька видів госпдіяльності, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, установлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ПКУ).

Якщо ФОП здійснює госпдіяльність на територіях більш ніж однієї сільської, селищної або міської ради, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, установлений для відповідної групи (п. 293.7 ПКУ).

 

Тим, хто планує стати єдиноподатником з 2012 року, слід ураховувати, що згідно з п.п. 298.1.4 ПКУ суб'єкт господарювання, який є платником інших податків та зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. При цьому відповідно до абзацу другого п.п. 298.1.4 ПКУ перейти на спрощену систему можна тільки за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, установлені в п. 291.4 ПКУ.

При формальному прочитанні цієї норми може скластися таке враження: для того щоб потрапити до відповідної групи, майбутній єдиноподатник має за рік до застосування спрощеної системи вже працювати за критеріями майбутньої спрощенки! Справа в тому, що п. 291.4 ПКУ встановлює не тільки вимоги для кожної групи щодо кількості найманих працівників та обсягу доходу, а ще й для першої та другої груп — дозволені види діяльності (див. розділи на с. 43 і 46).

Однак, на наш погляд, такий підхід є досить фіскальним і не повинен застосовуватися. Вважаємо, що обмеження за видами діяльності мають застосовуватися лише в період роботи на спрощеній системі. На загальній системі ФОП має право займатися будь-якими видами діяльності, не забороненими законодавством. Але для ясності в цьому питанні із цього приводу потрібні відповідні роз'яснення компетентних органів.

Тому ми вважаємо: щоб стати єдиноподатником з 1 січня 2012 року, ФОП або юридична особа за підсумками роботи у 2011 році мають відповідати критеріям для єдиноподатників стосовно доходів та кількості працівників, передбаченим новими правилами, а саме главою 1 розділу XIV ПКУ. Про те як підрахувати дохід, див. у розділі на с. 56. Що стосується провадження у 2011 році видів діяльності, які заборонено згідно з оновленими правилами спрощенки, то це не є підставою для відмови в застосуванні спрощеної системи з 01.01.12 р.

А ось перейшовши з 2012 року на єдиний податок (тобто вже з 01.01.12 р.), єдиноподатники повинні здійснювати незаборонені види діяльності.

Якщо ФОП або підприємство у 2011 році «перебрали» показники доходу або кількості найманих працівників або якщо вони планують у 2012 році здійснювати види діяльності, заборонені на єдиному податку, або належать до суб'єктів, які не можуть застосовувати спрощену систему, то далі читати цю статтю їм сенсу немає (хіба що з пізнавальною метою).

Тим же, хто «вписується» у критерії для єдиноподатників, пропонуємо разом обрати для себе відповідну групу, оцінивши правила роботи в кожній. Причому до вибору групи, а для юридичних осіб — можливості діяльності в четвертій групі слід підійти зважено, оскільки порушення правил роботи (форма розрахунків, види діяльності, обсяг доходів, кількість працівників) загрожує не лише переведенням на загальну систему оподаткування, а й застосуванням підвищених ставок до доходу, отриманого з порушенням єдиноподатних правил (для ФОП — 15 %, для юридичних осіб — подвійна ставка: 6 або 10 %).

 

Право роботи в першій групі (для ФОП)

Умова 1 — чисельність найманих працівників. Стати єдиноподатником першої групи згідно з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ може ФОП, який займається підприємництвом самостійно та не використовує при цьому працю найманих осіб.

Так, відсутність найманих працівників може бути основним каменем спотикання при виборі між першою та другою групами при наданні побутових послуг населенню. А тому проаналізуємо, що законодавець розуміє під невикористанням праці найманих осіб.

На наш погляд, ідеться про те, що ФОП першої групи не використовує працю фізичних осіб у межах трудових відносин, коли з фізичною особою як з найманим працівником укладається трудовий договір згідно з КЗпП, а сам трудовий договір реєструється в центрі зайнятості.

Такий висновок випливає не лише з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ, а і з п.п. 291.4.1, де вказується, що при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. У свою чергу, перебувати в таких відпустках можуть лише наймані працівники, прийняті на роботу в межах трудових відносин згідно з нормами КЗпП.

Та і в інших розділах ПКУ про найманих осіб ідеться в контексті трудових відносин і трудових договорів. А трудові відносини регламентуються саме КЗпП, а не ЦКУ.

Тому нам здається таке: працюючи в першій групі, ФОП може залучати сторонніх фізичних осіб до виконання ними робіт (надання послуг) за ЦП-договорами — як підприємців, так і звичайних фізичних осіб, які не є ФОП. Щоправда, у цьому випадку слід ураховувати, що податківці після запровадження ПКУ активно борються з «фіктивними» трудовими відносинами, завуальованими під роботи (послуги). Тому, залучаючи до виконання робіт або надання послуг фізичних осіб за ЦП-договорами, для уникнення конфліктних ситуацій слід мати на увазі, що ЦП-договори зі звичайними фізичними особами можна укладати, якщо характер виконуваних робіт (послуг, що надаються) не схожий з трудовими функціями. Наприклад, для ринкових торговців виглядатиме підозріло, якщо фізична особа за ЦП-договором надаватиме послуги з пошуку клієнтів та продажу товарів.

Для єдиноподатників дискусія з податківцями про трудові/нетрудові відносини загрожує відмовою у праві працювати в першій групі. Отже, приймаючи рішення про вибір групи єдиного податку, підходьте до цього критерію зважено.

У підприємницькій діяльності ФОП можуть брати участь члени її сім'ї, які не є найманими працівниками та беруть участь у розподілі підприємницького доходу (наприклад, чоловік, зареєстрований ФОП, який спільно з дружиною займається виготовленням швейних виробів на замовлення — побутові послуги). У цій ситуації, на наш погляд, не йдеться про трудові відносини. Тому ФОП, який на партнерських засадах працює із членом своєї сім'ї, може працювати в першій групі. Однак податківці раніше враховували членів сім'ї у граничній кількості осіб, які перебувають із фікспатентником у трудових відносинах (див., наприклад, листи ДПАУ від 20.07.09 р. № 15169/7/17-0418, від 16.11.09 р. № 5616/Д/17-0414). Тому не виключено, що саме такий підхід вони застосовуватимуть і далі. З урахуванням цього рекомендуємо отримати у своїй ДПС індивідуальну податкову консультацію із цього питання.

Оскільки для того, щоб стати єдиноподатниками з 2012 року, потрібно за результатами роботи за 2011 рік відповідати вже новим критеріям, то підприємці, в яких були наймані працівники у 2011 році, не зможуть стати єдиноподатниками першої групи. Однак це не зашкодить підприємцю бути єдиноподатником другої групи, якщо чисельність працівників не перевищує 10 осіб, або третьої групи, якщо чисельність працівників не більше 20 осіб.

Умова 2 — обсяг доходу. Для того щоб стати платником єдиного податку першої групи у 2012 році, дохід у ФОП за результатами роботи у 2011 році не повинен перевищувати встановлений для ФОП першої групи обсяг доходу — 150 тис. грн . Якщо за 2011 рік отримано дохід у більшій сумі, то ФОП може стати єдиноподатником або другої, або третьої групи (див. відповідно с. 46 і с. 49). Працювати в першій групі він не зможе протягом усього 2012 року.

При підрахунку розміру доходу за 2011 рік слід застосовувати правила, передбачені ст. 292 ПКУ (див. розділ на с. 56).

Умова 3 — види діяльності. ФОП першої групи має право здійснювати тільки такі види діяльності (п.п. 1 п. 291.4 ПКУ):

1) роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках;

2) надання населенню побутових послуг населенню, перелічених у п. 291.7 ПКУ (див. «Перелік побутових послуг для першої та другої груп єдиноподатників» на с.45).

 

Перелік побутових послуг для першої та другої груп єдиноподатників

Витяг із п. 291.7 ПКУ

«1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

2) послуги з ремонту взуття;

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;

9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;

10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;

12) послуги з ремонту трикотажних виробів;

13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;

14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;

16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;

17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;

18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;

19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;

20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;

21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;

22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;

23) послуги з ремонту годинників;

24) послуги з ремонту велосипедів;

25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;

27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;

28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;

29) послуги з ремонту ювелірних виробів;

30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;

31) послуги з виконання фоторобіт;

32) послуги з оброблення плівок;

33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;

34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;

35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;

36) послуги перукарень;

37) ритуальні послуги;

38) послуги, пов'язані із сільським та лісовим господарством;

39) послуги домашньої прислуги;

40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням».

 

Те, що ФОП першої групи не може надавати побутові послуги іншим ФОП та підприємствам, прямо випливає з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ побутові послуги надаються тільки населенню.

Що стосується роздрібного продажу товарів із торговельних місць на ринках, то на перший погляд може здатися, що, торгуючи з торговельних місць на ринках*, можна продавати товар кому завгодно. Однак цей висновок не є беззаперечним, що пов'язане з визначеннями роздрібної та оптової торгівлі. Так, у ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», на який орієнтується Порядок № 833, наведено такі визначення:

оптова торгівля — вид економічної діяльності у сфері товарообороту, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг;

роздрібна торгівля — вид економічної діяльності у сфері товарообороту, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

* Згідно з п. 3.4 Порядку № 638 торговельне місце на ринку — це торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг відповідно до плану території ринку окремим суб'єктом господарювання або фізичною особою.

У ст. 1 Закону № 481 наведено такі визначення торгівлі:

оптова торгівля — діяльність, спрямована на придбання та перетворення товарів для їх наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

роздрібна торгівля — діяльність, в якій товари продають безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Тому не виключено, що податківці як дозволену роздрібну торгівлю для ФОП першої групи розумітимуть діяльність із продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. А якщо товар продається іншому суб'єкту господарювання (ФОП, підприємству), то тут уже торгівля набуває ознак оптової торгівлі, яку для першої групи заборонено.

Але чи має ФОП, який торгує на ринку, з'ясовувати подальшу долю свого товару: чи використовується він у підприємницькій діяльності, чи був використаний для особистих некомерційних цілей?

Згідно зі ст. 698 ЦКУ за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов'язується передати покупцю товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього чи іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Під цілями, не пов'язаними з особистим використанням, зазвичай розуміють придбання покупцем товарів для забезпечення діяльності підприємства або фізичної особи — підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт тощо).

ЦКУ не вимагає від продавця обов'язку відстежувати, як буде використано товар (у підприємницькій діяльності чи для особистих некомерційних цілей).

Основним критерієм при цьому є спрямованість діяльності . Тому ми вважаємо так: якщо особа займається підприємницькою діяльністю з продажу товарів у роздріб (тобто товари продаються за договорами роздрібної купівлі-продажу, одна з ознак яких — публічний характер: торговець зобов'язується продати товар кожному, хто до нього звернеться, на завчасно визначених умовах, однакових для кожного покупця), то статус покупця не має значення, як не має значення й те, з якою метою в подальшому він використовуватиме придбаний товар.

Однак оскільки підприємство на загальній системі згідно з п. 152.3 ПКУ повідомить податкову про свої закупівлі у ФОП, ситуація виглядає нерайдужною. Адже не виключено, що таке повідомлення якраз і вигадане, щоб відстежувати єдиноподатних порушників та позбавляти їх права працювати на спрощеній системі.

Вважаємо, що ФОП не повинен відстежувати кінцевий напрямок використання проданого ним товару в межах договору роздрібної купівлі-продажу. Можемо порадити в документах на товар, що продається, зазначити тип договору: «Договір роздрібної купівлі-продажу (ст. 698 Цивільного кодексу України)», що допоможе вам за необхідності відстояти своє «чесне ім'я роздрібного продавця» перед податківцями.

Заборонені види діяльності для всіх єдиноподатників, у тому числі для ФОП першої групи, наведено в табл. 3 на с. 52.

Слід ураховувати, що роздрібна торгівля не забороняє безготівкові розрахунки, хоча при продажу товару кінцевому споживачу на ринку така форма розрахунків навряд чи є повсюдно поширеною. Але вона й не виключена (наприклад, при продажу товарів у кредит, при продажу через термінали).

А от при визначенні права бути єдиноподатником у 2012 році види діяльності, що здійснюються ФОП у 2011, не враховуються.

Висновок : першу групу єдиноподатників доцільно вибрати ФОП, які до 2012 року були платниками фіксованого податку і при цьому працювали та продовжують працювати поодинці, тобто не наймаючи на роботу за трудовим договором працівників. Однак якщо, працюючи на ринку, ФОП наймає на роботу працівників (укладає трудовий договір, зареєстрований у центрі зайнятості), то йому місце у другій групі, правила роботи в якій розглянемо далі.

Для того щоб «вступити» до лав першої групи, у 2011 році у ФОП не повинно було бути найманих працівників, а дохід не повинен був перевищити 150 тис. грн.

 

Хто може працювати у другій групі (для ФОП)?

Умова 1 — чисельність найманих працівників. Стати єдиноподатником другої групи згідно з п.п. 2 п. 291.4 ПКУ може ФОП:

— який не використовує працю найманих осіб;

— в якого кількість осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах, не враховуються наймані працівники, котрі перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку — 3 і 6 років (п.п. 291.4.1 ПКУ). При цьому не береться до уваги те, що ці особи фактично перебувають із підприємцем у трудових відносинах. Це хороше нововведення, що дозволить ФОП «не боятися» приймати на роботу майбутніх матерів, які у відпустці фактично не працюють, але б могли впливати на дотримання критерію чисельності в той час, коли на їх місце приймається новий працівник.

Як бачимо, цей критерій приписує враховувати найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах, тобто йдеться саме про тих фізичних осіб, з якими укладено трудовий договір згідно з нормами КЗпП, який, у свою чергу, зареєстровано в центрі зайнятості. Особи, які виконують роботи (надають послуги) за ЦП-договорами, при визначенні цього критерію не враховуються, оскільки відносини за ЦП-договорами не є трудовими та регламентуються нормами ЦКУ*.

* Про відмінності між трудовими відносинами та відносинами за ЦП-договорами читайте у статті «Цивільно-правові договори: нюанси укладення з фізичними особами та оподаткування виплат» // «БТ», 2009, № 24, с. 16.

У період дії Указу № 746 податківці обчислювали кількість найманих працівників за кількістю одночасно укладених протягом календарного року трудових договорів. Не виключено, що такий підхід застосовуватиметься і для глави 1 розділу XIV ПКУ.

Для того щоб стати єдиноподатником другої групи з 2012 року, ФОП за 2011 рік повинні були мати не більше 10 найманих працівників, визначених за новими правилами п.п. 2 п. 291.4 ПКУ. Якщо ця умова не виконується, то підприємець може працювати лише у третій групі єдиноподатників, якщо чисельність працівників не перевищила 20 осіб (див. с. 49), або на загальній системі оподаткування.

Умова 2 — обсяг доходу. Для того щоб стати платником єдиного податку другої групи у 2012 році, у ФОП за результатами роботи у 2011 році дохід не повинен був перевищити встановлений для ФОП другої групи обсяг — 1 млн грн. Якщо за 2011 рік отримано дохід у більшій сумі, то ФОП може стати єдиноподатником лише третьої групи (див. с. 49). Працювати у другій групі він не зможе протягом усього 2012 року.

При підрахунку розміру доходу за 2011 рік слід застосовувати правила, передбачені ст. 292 ПКУ для спрощенців (див. розділ на с. 56). При цьому працювати у 2012 році у другій групі зможуть підприємці, дохід яких за 2011 рік не перевищив 1 млн грн. Тому до другої групи можуть потрапити навіть ті єдиноподатники, які у 2011 році перевищили 500-тисячну межу для єдиного податку відповідно до Указу № 746 (але не більше 1 млн грн.).

Умова 3 — види діяльності. Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ПКУ ФОП другої групи можуть здійснювати такі види діяльності:

1) надання послуг, у тому числі побутових, перелік яких наведено в п. 291.7 ПКУ (див. «Перелік побутових послуг для першої та другої груп єдиноподатників» на с. 45):

— платникам єдиного податку;

— населенню;

2) виробництво товарів;

3) продаж товарів;

4) діяльність у сфері ресторанного господарства.

Як бачимо, єдиноподатники другої групи не можуть надавати послуги підприємствам та ФОП на загальній системі оподаткування. Порушення цієї заборони загрожує єдиноподатнику застосуванням 15 % ставки єдиного податку до такого доходу і поверненням на загальну систему. Причому сам же покупець-загальносистемник «доповість» ДПС про те, що він купив у вас щось, подавши разом з податковою декларацією з податку на прибуток перелік доходів і витрат у розрізі контрагентів, що є його обов'язком згідно з п. 152.3 ПКУ.

Заборона на продаж послуг загальносистемникам породжує запитання про те, як підприємцю розпізнати суб'єктів господарювання, які не є єдиноподатниками, щоб відмовити їм у наданні послуг. Радимо діяти так:

1) якщо в договорі, що укладається, стороною виступає суб'єкт підприємництва, доцільно зазначити в договорі його систему оподаткування — спрощену, що підтвердить також копія отриманого від нього свідоцтва єдиного податку. Можна додатково передбачити відповідальність у договорі за неправдиві відомості щодо системи оподаткування;

2) якщо стороною договору не є спрощенець, продавати йому послуги, будучи у другій групі, не можна, і ФОП краще відмовитися від правочину.

Тому ми рекомендуємо ФОП, які надаватимуть послуги, споживачами яких переважно будуть суб'єкти підприємництва, які до того ж працюють на загальній системі оподаткування, реєструватимуться єдиноподатниками третьої групи. У цьому випадку ФОП, надаючи послуги покупцям — ФОП та підприємствам, не доведеться з'ясовувати їх статус платника податків.

Як не парадоксально це звучить, але тепер саме ФОП — продавці, які працюватимуть у першій та другій групах, щоб не позбутися єдиноподатного статусу, самостійно будуть змушені з'ясовувати у своїх споживачів послуг, робіт і орендарів їх податковий статус — єдиноподатник він або загальносистемник.

Нюанси надання послуг ФОП другої групи наведено в табл. 2 (с. 48).

А от виробляти і продавати товари, а також займатися ресторанним бізнесом можна незалежно від системи оподаткування споживачів таких товарів та послуг. Товари можна продавати як населенню, єдиноподатникам, так і підприємствам та ФОП на загальній системі оподаткування, а також іншим установам та організаціям, що не є єдиноподатниками четвертої групи. Те саме і з ресторанним обслуговуванням. Незважаючи на те, що продукт ресторанного господарства поєднує в собі виробництво, торгівлю та надання послуг, обмежень для нього, як для надання послуг, немає.

 

Таблиця 2. Особливості надання послуг ФОП другої групи

Вид діяльності ФОП другої групи

Пояснення

1

2

Виконання роботи

Із прямого прочитання п.п. 2 п. 291.4 ПКУ може скластися враження, що ФОП другої групи єдиноподатників ні для кого не може виконувати роботи, оскільки їх окремо не названо як дозволені для другої групи. Але це не так. Хоча що згідно з ЦКУ роботи й послуги — це предмети різних договорів, для ПКУ продаж результатів робіт (послуг) відповідно до п.п. 14.1.203 одне поняття, а саме «будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності».
У цьому питанні не останню роль відіграють роз'яснення податківців. Причому вже сьогодні існують роз'яснення, де використовується саме такий підхід(1). Унаслідок неоднозначного тлумачення п.п. 2 п. 291.4 ПКУ стосовно дозволу на виконання робіт для інших єдиноподатників та населення рекомендуємо отримати у своїй ДПС індивідуальну податкову консультацію із цього приводу

Оренда і суборенда

Оренду для ФОП другої групи також не заборонено. Вона також уключається до поняття послуги для цілей ПКУ.
На цій підставі ФОП другої групи може надавати в оренду іншим єдиноподатникам та населенню:
— земельні ділянки, загальна площа яких не перевищує 0,2 га;
— житлові приміщення, загальна площа яких не перевищує 100 кв. м;
— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких не перевищує 300 кв. м.
У Класифікації ДК 009:2005 для оренди передбачено код 70.20 «Здавання в оренду власного нерухомого майна». Цей код, крім здавання в оренду власної нерухомості, уключає також здавання в суборенду житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок.
Зверніть увагу: суборенда у цьому випадку не має нічого спільного з посередницькими операціями з нерухомістю, які включено до групи 70.31 Класифікації ДК 009:2005 та які єдиноподатники другої групи не можуть здійснювати внаслідок прямої заборони, передбаченої в абзаці четвертому п.п. 2 п. 291.4 ПКУ. Такі посередницькі послуги (послуги ріелторів) можна здійснювати лише у третій, а не у другій групі

Витрати на відрядження:

1) готельні послуги (послуги з проживання)

Споживачами послуг з проживання у відрядженні є працівник, а не само підприємство. Підприємство зобов'язане тільки відшкодувати працівнику понесені витрати згідно зі ст. 121 КЗпП (виплата компенсації в межах трудових відносин, а не придбання будь-яких активів, послуг). На цій підставі сміливі платники податків у 2011 році намагалися обійти заборону п.п. 139.1.12 ПКУ на включення таких витрат від ФОП-єдиноподатників (докладніше див. статтю «Придбання у ФОП-єдиноподатників: чи можна обійти заборону на витрати» // «БТ», 2011, № 21, с. 30). Але податківці не поділяли такий підхід.
Отже, ФОП, який надає готельні послуги, краще відразу ж вибрати третю групу або приготуватися відстоювати своє право на роботу у другій групі

2) інші закупівлі через підзвітних осіб

Одержувачем послуг є саме ФОП та підприємство, а не підзвітна особа, яка діє від імені та за дорученням ФОП і підприємства.
Водночас, на відміну від ситуації у 2011 році з п.п. 139.1.12 ПКУ, це загрожує наслідками саме для ФОП, а не для покупця на загальній системі оподаткування. З 01.01.12 р. п.п. 139.1.12 ПКУ вилучено, і право на податкові витрати не залежить від податкового статусу продавця.
Тому ФОП, які надають послуги, споживачами котрих є не лише єдиноподатники та населення, варто або відразу ж вибрати третю групу, або уважно підходити до питання визначення статусу покупця, щоб відмовити йому в наданні послуг

Послуги у сфері інформатизації (розділ 72 Класифікації ДК 009:2005)

У 2011 році вартість наданих ФОП-єдиноподатниками послуг у сфері інформатизації загальносистемники мали право включати до податкових витрат. З 2012 року це також дозволено, але заборона тепер в іншому — тепер ФОП другої групи не мають права надавати їм такі послуги. Це можливо тільки для працюючих на єдиному податку у третій групі.
Тому при виборі групи (другої чи третьої) ФОП має орієнтуватися на статус споживачів своїх послуг

Діяльність турагентів

При виборі ФОП-турагента другої або третьої групи при наданні послуг з продажу турпродукту слід ураховувати таке.
Класична схема продажу турпродукту через турагентів передбачає надання послуг туроператору на підставі агентського договору. Причому ФОП-турагент у будь-якому разі надаватиме послуги і туроператору, навіть якщо частина винагороди турагенту надходить безпосереднього від споживача турпродукту — туриста.
У свою чергу, туроператори здебільшого є платниками податку на прибуток (бути єдиноподатниками можуть собі дозволити лише невеликі туроператори).
Тому за фактом умов здійснення діяльності турагенти навряд чи зможуть працювати у другій групі. Рекомендуємо відразу переходити до третьої групи

(1) Наприклад, див. веб-конференцію з головою ДПС у Донецькій області Вадимом Бондаренком (http://www.ostro.org/conferences/conference-297260/#conference_tabs).

 

Що стосується можливості надання послуг контрагентам — платникам ПДВ, то для ФОП другої групи заборони на це немає. Якщо контрагентам — платникам ПДВ вигідно купувати товари у ФОП другої групи без ПДВ (без податкового кредиту), то це їх справа — заборони немає.

Інші загальні заборони для всіх єдиноподатників, у тому числі для ФОП другої групи, наведено в табл. 3 на с. 52.

Як зазначалося раніше (див. розділ на с. 42), при визначенні права роботи на єдиному податку у 2012 році, на наш погляд, не враховується те, що ФОП міг у 2011 році займатися видами діяльності, які з 2012 року будуть для нього у другій групі забороненими.

Висновок : другу групу єдиноподатників доцільно вибрати тим підприємцям, які були єдиноподатниками і у 2011 році та яким не потрібно бути платником ПДВ. Друга група також підійде колишнім фікспатентникам з найманими працівниками, які не можуть стати єдиноподатниками першої групи. При цьому вони можуть наймати на роботу людей (не більше 10 осіб). До цієї групи можуть потрапити навіть ті єдиноподатники, які у 2011 році перевищили 500-тисячну межу виручки для єдиного податку згідно з Указом № 746, але не більше 1 млн грн.

 

Правила роботи у третій групі (для ФОП)

Умова 1 — чисельність найманих працівників. Стати єдиноподатником третьої групи згідно з п.п. 3 п. 291.4 ПКУ може ФОП:

— який не використовує працю найманих осіб;

— в якого кількість осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб .

Кількість осіб, які перебувають з підприємцем у трудових відносинах, визначаємо в тому самому порядку, що й для другої групи (див. с. 46).

Оскільки критерій чисельності найманих працівників за 2011 рік ураховується при визначенні права роботи у третій групі єдиноподатників з 2012 року, то у підприємця у 2011 році мало працювати не більше 20 найманих працівників (працівники в декретній відпустці та відпустці до 3 (6) років не враховуються). Якщо ця умова не виконується, то підприємець протягом усього 2012 року може працювати лише на загальній системі оподаткування.

Умова 2 — обсяг доходу. Для того щоб стати платником єдиного податку третьої групи у 2012 році, у ФОП за результатами роботи у 2011 році дохід не повинен був перевищити встановлений для ФОП третьої групи розмір — 3 млн грн. Якщо за 2011 рік отримано дохід у більшій сумі, то ФОП у 2012 році не зможе працювати на спрощеній системі.

Дохід підраховуємо за новими правилами ст. 292 ПКУ (див. розділ на с. 56).

Умова 3 — види діяльності. У п.п. 3 п. 291.4 ПКУ при встановленні критеріїв для третьої групи, на відміну від перших двох груп, не міститься перелік дозволених видів діяльності. Тому єдиноподатники третьої групи можуть займатися різними видами діяльності, крім видів діяльності, заборонених для всіх єдиноподатників (див. табл. 3 на с. 52).

Крім того, для третьої групи не встановлено обмеження щодо контрагентів — дозволено продавати товари, роботи, послуги всім незалежно від їх підприємницького та податкового статусу.

Таким чином, ФОП, які планують здійснювати види діяльності, заборонені для першої та другої груп, але в цілому дозволені для ФОП-єдиноподатників, можуть реєструватися єдиноподатниками третьої групи. Так, третя група підійде ФОП, які планують надавати послуги, виконувати роботи або здавати в оренду приміщення ФОП та підприємствам на загальній системі оподаткування.

Така «свобода» щодо здійснюваних видів діяльності та контрагентів компенсується розміром стягуваного єдиного податку — на відміну від перших двох груп, для яких установлено фіксований розмір платежу незалежно від отриманого за місяць доходу, у третій групі встановлено процентну ставку податку (3 або 5 %) до отриманого доходу.

Вибір ставки (3 або 5 %). Для третьої групи єдиний податок установлюється у ставці податку 3 або 5 % до отриманого доходу. Установлення двох розмірів пов'язане з можливістю бути платником ПДВ для ФОП, які обирають ставку єдиного податку 3 %.

Ставку 3 % може вибрати платник, який на дату початку застосування спрощеної системи оподаткування є платником ПДВ. Якщо статусу платника ПДВ на дату переходу на спрощену систему немає, то такий суб'єкт може претендувати лише на ставку 5 %. Тому з 1 січня 2012 року застосовувати ставку 3 % можуть лише ті, хто на 01.01.12 р. (а не на дату подання заяви на перехід на «спрощенку» — 25.01.12 р.) уже зареєструвалися платниками ПДВ.

Якщо бажання бути платником єдиного податку за ставкою 3 % зі сплатою ПДВ немає, то вибирається ставка 5 %.

Що стосується досягнення в період роботи на єдиному податку обсягу доходу понад 300 тис. грн., то ФОП не зобов'язаний реєструватися платником ПДВ. Про це ми писали у статті «Єдиний податок + ПДВ: як працювати за новими правилами» // «БТ», 2011, № 50, с. 37. Однак із цього приводу думки в бухгалтерському загалі не однозначні. Тому багато що залежить від позиції, яку займе ДПСУ.

Водночас, працюючи на єдиному податку за ставкою 5 %, ФОП має право добровільно зареєструватися платником ПДВ і з наступного кварталу змінити ставу 5 % на ставку 3 %. При цьому для добровільної реєстрації ФОП-єдиноподатник повинен мати за останні 12 календарних місяців обсяг поставки послуг (робіт) платникам ПДВ понад 300 тис. грн.

Якщо ФОП усе-таки хоче потрапити до третьої групи зі ставкою 3 %, але на 01.01.12 р. статусу ПДВ не має, можна порадити у I кварталі 2012 року залишитися на загальній системі. У цей період слід зареєструватися добровільним платником ПДВ згідно зі ст. 182 ПКУ, а потім на II квартал 2012 року подати заяву на 3 % єдиний податок (не пізніше 16 березня 2012 року).

Висновок : третю групу єдиноподатників виберуть ті ФОП, які внаслідок заборон та обмежень не можуть потрапити до першої та другої груп.

Крім того, ця група зацікавить тих ФОП, для яких важливий статус платників ПДВ. Причому на 3 % єдиний податок зможуть перейти лише ФОП, які на 01.01.12 р. вже зареєстровані платниками ПДВ. Оскільки у 2011 році платниками ПДВ могли бути лише ФЛП-загальносистемники, саме вони можуть стати єдиноподатниками за ставкою 3 %. Інші ФОП, у тому числі з колишніх єдиноподатників та фікспатентників, можуть подати заяву лише на ставку 5 %.

Щоб стати єдиноподатником третьої групи, за результатами роботи за 2011 рік ФОП повинен мати дохід у сумі не більше 3 млн грн. (у перерахунку на дохід за правилами ст. 292 ПКУ ) та кількість найманих працівників не більше 20 осіб.

 

Нюанси переходу для юридичних осіб — єдиноподатників (четверта група)

Для юридичних осіб вибір статусу спрощенця невеликий. Мало того, що для них передбачено тільки одну групу — четверту, так і можливість вибору ставки 3 %, як і у ФОП, є лише в тих, хто на 1 січня 2012 року зареєстрований платником ПДВ. Тоді можна претендувати на сплату єдиного податку за ставкою 3 % і бути платником ПДВ.

В інших випадках юридична особа може подати заяву на перехід лише на 5 % єдиний податок.

Якщо бажання бути платником єдиного податку за ставкою 3 % зі сплатою ПДВ немає, то без жодних ПДВшних умов вибирається ставка 5 %.

А тепер розглянемо критерії.

Умова 1 — чисельність найманих працівників. У єдиноподатників четвертої групи згідно з п.п. 4 п. 291.4 ПКУ протягом року середньооблікова кількість працівників не повинна перевищувати 50 осіб.

Для розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, установлене ПКУ (п.п. 291.4.1 ПКУ).

Як бачимо, на відміну від ФОП-єдиноподатників, у яких відстежується кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах у кожен конкретний момент часу, для підприємств-єдиноподатників, як і за часів дії Указу № 746, чисельність визначається за середнім показником.

Згідно з п.п. 14.1.227 ПКУ «середньооблікова кількість працівників для цілей розділу III та глави 1 розділу XIV цього Кодексу — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку».

Оскільки окремої методики розрахунку на розвиток ПКУ Держкомстат не розробив, на сьогодні для цієї мети застосовують Інструкцію № 286.

При визначенні цього показника на перший погляд може здатися, що раніше наведене формулювання для критерію чисельності працівників, зазначене у ст. 1 Указу № 746 («за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб») і в п.п. 4 п. 291.4 ПКУ («протягом календарного року <…> середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб»), однакові.

Але це не так.

По-перше , слід ураховувати, що в п.п. 14.1.227 ПКУ наведено визначення середньооблікової кількості працівників. І в ньому зазначено, що цей показник розраховується в еквіваленті повної зайнятості. Оскільки окремої методики розрахунку на розвиток ПКУ цього показника Держкомстат не розробив, нічого не залишається, як застосовувати для цієї мети Інструкцію № 286, а саме її п. 4, розраховуючи показник середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості (СКПЕПЗ).

Податківці також у своєму листі від 02.06.11 р. № 10289/6/15-0315* при описуванні правил визначення показника середньої кількості працівників для нульоваників, який також визначається відповідно до п.п. 14.1.227 ПКУ, орієнтують на СКПЕПЗ.

* Див. ком. «Зарплатний критерій для «нульовиків»: орієнтир на середню зарплату, визначену для працівників в еквіваленті повної зайнятості» // «БТ», 2011, № 35, с. 5.

Однак пізніше в консультації в ЄБПЗ (розділ 240.01) податківці почали говорити про розрахунок показника середньооблікового кількості працівників за період згідно з нормами п. 3.1 Інструкції № 286 (тобто виходячи з показника середньої кількості працівників підприємства за період). Очевидно, автори консультації, будучи введеними в оману схожістю формулювань Указу № 746 та ПКУ , озвучили старий підхід, адже свого часу для цілей Указу № 746 податківці наполягали саме на розрахунку середньооблікової чисельності виходячи з показника середньої кількості працівників підприємства за період. Тепер же, вважаємо, для таких висновків немає підстав: у п.п. 14.1.227 ПКУ вказано на необхідність розраховувати показник середньої кількості в еквіваленті повної зайнятості. Тому для четвертої групи слід розраховувати саме показник СКПЕПЗ.

При розрахунку враховуються:

— штатні працівники;

— зовнішні сумісники, якщо вони відпрацювали понад один календарний місяць;

— працюючі за ЦП-договорами, якщо вони працювали понад один календарний місяць.

Умову про те, що сумісники та працюючі за ЦП-договорами враховуються, тільки якщо вони працювали понад один календарний місяць, п. 4 Інструкції № 286 не передбачено. Але це зазначено в п.п. 14.1.227 ПКУ.

По-друге , відмінність між цими показниками — також у поєднанні «за рік» Указі № 746) та «протягом календарного року»п.п. 4 п. 291.4 ПКУ). І це може бути роз'яснено по-різному.

Підхід 1. Для того щоб бути єдиноподатником, необхідно, щоб розрахований показник середньооблікової кількості працівників не перевищував 50 осіб за кожен період календарного року (місяць, квартал, з початку року, рік). Аргумент — при розрахунку показника середньооблікової кількості працівників спочатку визначають його розмір за кожен місяць. При використанні такого підходу може вийти так, що в цілому за рік показник середньооблікової кількості працівників не перевищує 50 осіб, а в будь-якому місяці — перевищить, що закриє підприємству шлях до лав спрощенців.

Підхід 2. Показник середньооблікової кількості працівників не повинен перевищувати 50 осіб у середньому за календарний рік. Щомісячні показники не враховуються.

Вважаємо прийнятнішими саме другий підхід, адже цей показник необхідний для визначення права на застосування спрощеної системи оподаткування протягом усього наступного календарного року незалежно від кварталу переходу на спрощенку (з початку року чи з будь-якого іншого кварталу) — у будь-якому разі розраховується показник за календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.

Для точності в цьому питанні необхідні роз'яснення із цього приводу компетентних органів. Сподіваємося, що перевагу буде віддано другому підходу.

Для переходу на єдиний податок з 2012 року необхідно, щоб показник середньооблікової кількості працівників (СКПЕПЗ) за 2011 рік не перевищував 50 осіб. Якщо ця умова не виконується, то підприємство протягом усього 2012 року не зможе бути платником єдиного податку.

Умова 2 — обсяг доходу. Для четвертої групи обсяг доходу за календарний рік не повинен перевищувати 5 млн грн.

Тому для того, щоб стати платником єдиного податку у 2012 році, підприємство має перерахувати отриманий ним у 2011 році дохід за правилами ст. 292 ПКУ і він не повинен перевищити 5 млн грн. Якщо за 2011 рік отримано дохід у більшій сумі, то підприємство у 2012 році не зможе працювати на спрощеній системі.

Зверніть увагу на наявність відмінностей у підрахунку доходу за правилами ст. 292 ПКУ та Указу № 746.

Умова 3 — види діяльності. Для четвертої групи, як і для ФОП третьої групи, п.п. 4 п. 291.4 ПКУ окремо не встановлює дозволені види діяльності та контрагентів, з якими можна співпрацювати. А тому вони можуть займатися різними видами діяльності, крім заборонених для всіх (див. табл. 3). Не має значення й те, кому реалізуються товари, роботи і послуги.

Кого не зареєструють єдиноподатником. За часів дії Указу № 746 не могли бути єдиноподатниками підприємства, у статутному капіталі яких частка, що належить юридичним особам, котрі не були суб'єктами малого підприємництва, перевищувала 25 % (ст. 7 Указу 746). Тепер п.п. 291.5.5 ПКУ містить схожий, але жорсткіший критерій: не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %.

Також п.п. 291.5.6 ПКУ передбачено, що не можна перейти на сплату єдиного податку представництвам, філіям, відділенням та іншим відокремленим підрозділам, якщо сама юридична особа, до якої їх віднесено, не є платником єдиного податку.

 

Ураховуємо заборони та обмеження

Відразу зауважимо, що здійснення заборонених видів діяльності або дозволених видів, але не тими суб'єктами, яким можна, загрожує для єдиноподатника як анулюванням єдиноподатного статусу, так і застосуванням до отриманих при цьому доходів підвищеної ставки єдиного податку.

Наведемо загальні заборони для застосування спрощеної системи оподаткування.

 

Таблиця 3. Хто не може бути платником єдиного податку з 01.01.12 р.

ЄДИНОПОДАТНИКИ ВСІХ ГРУП

1. Юридичні особи та ФОП, які здійснюють (п.п. 291.5.1 ПКУ):

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор(1);

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів,

крім:

— роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів у місткостях до 20 літрів;

— діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин;

4) видобування, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

5) видобування, реалізацію корисних копалин;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, що здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР, сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. ІІІ ПКУ;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність із надання послуг пошти і зв'язку;

9) діяльність із продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування чи антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів

2. Фізичні та юридичні особи — нерезиденти (п.п. 291.5.7 ПКУ)

3. Суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п. 291.5.8 ПКУ)

4. Названі в п.п. 291.5.4 ПКУ:

1) страхові (перестрахові) брокери;

2) банки;

3) кредитні спілки;

4) ломбарди;

5) лізингові компанії;

6) довірчі товариства;

7) страхові компанії;

8) установи накопичувального пенсійного забезпечення;

9) інвестиційні фонди та компанії;

10) інші фінансові установи, визначені законом;

11) реєстратори цінних паперів

ПЕРША, ДРУГА І ТРЕТЯ ГРУПИ (ФОП)

ФОП, які здійснюють (п.п. 291.5.2 ПКУ):

— технічні випробування і дослідження (група 74.3 Класифікації ДК 009:2005);

— діяльність у сфері аудиту.

ФОП, які надають в оренду (п.п. 291.5.3 ПКУ):

— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

— житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м

ДРУГА ГРУПА (ФОП)

ФОП другої групи не можуть надавати посередницькі послуги з купівлі-продажу, оренди та оцінки нерухомого майна (група 70.31 КВЕД Класифікації ДК 009:2005). Ці ФОП належать до третьої групи єдиноподатників, якщо відповідають вимогам, установленим
для цієї групи (абзац четвертий п.п. 2 п. 291.4 ПКУ)

ЧЕТВЕРТА ГРУПА (підприємства)

1. Суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 % (п.п. 291.5.5 ПКУ)

2. Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку
(п.п. 291.5.6 ПКУ)

(1) Обмеження набере чинності з дня набуття чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу (п. 1 розд. II Закону № 4014). На сьогодні гральний бізнес «поза законом».

 

Тепер розповімо про нюанси для окремих видів діяльності.

Послуги у сфері бухгалтерського обліку. Згідно з п.п. 291.5.2 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку ФОП, які здійснюють діяльність у сфері аудиту.

Зауважимо: ця заборона не стосується аудиторських фірм, що можуть бути єдиноподатниками четвертої групи.

У Класифікації ДК 009:2005 для аудиту і бухгалтерських послуг відведено один код 74.12 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту».

У зв'язку з цим у багатьох підприємців, які надають послуги виключно у сфері бухгалтерського обліку*, виникло запитання про те, чи можуть вони, як єдиноподатники, продовжувати таку діяльність з 01.01.12 р.

* Таку форму організації бухобліку на підприємстві передбачено п. 4 ст. 8 Закону про бухоблік. Докладніше див. статтю «Бухгалтерська робота: хто може її виконувати і яка відповідальність за похибки» // «БТ», 2011, № 29, с. 16.

Код 74.12 згідно з Класифікацією ДК 009:2005 уключає:

1) реєстрацію, накопичення, узагальнення та зберігання інформації про діяльність підприємств;

2) підготовку, перевірку, підтвердження достовірності фінансових рахунків, звітів, балансів;

3) складання податкових декларацій для юридичних та фізичних осіб;

4) консультування та представництво (крім юридичного) від імені клієнтів перед податковими інспекціями.

Водночас послуги у сфері аудиту і послуги у сфері бухгалтерського обліку — різні види послуг. Аудит проводять аудитори, тобто фахівці, які мають сертифікат аудитора.

Так, аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам законів України, П(С)БО або іншим правилам (внутрішнім положенням суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів (ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII). Причому аудитори можуть надавати, крім послуг аудиту, ще й інші послуги, серед яких як інші (неаудиторські послуги) виділено послуги з ведення бухобліку та складання звітності (Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми — додаток до рішення АПУ від 27.09.07 р. № 182/5). Однак можливість надання бухгалтерських послуг аудитором не наділяє такі послуги статусом аудиторських.

Що стосується бухгалтерських послуг, то тут слід виходити з визначення бухгалтерського обліку, яким є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Також можна орієнтуватися на функції головного бухгалтера відповідно до Закону про бухоблік та функції працівників бухгалтерської служби, наведені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29.12.04 р. № 336.

З урахуванням цього з наведених вище нами видів діяльності, що включаються до коду 74.12, до діяльності у сфері аудиту можна віднести хіба що «перевірку, підтвердження достовірності фінансових рахунків, звітів, балансів». Уся інша діяльність пов'язана з наданням бухгалтерських послуг та консалтингу.

Безумовно, остаточне слово — за податківцями. Водночас уже сьогодні представники податкового відомства не заперечують проти видання свідоцтва ФОП, який надаватиме послуги у сфері бухобліку та консалтингу, оскільки такі послуги не містяться в переліку заборонених видів*.

* Див., наприклад, веб-конференцію з головою ДПС у Донецькій області Вадимом Бондаренко (http://www.ostro.org/conferences/conference-297260/#conference_tabs).

Але оскільки і для послуг аудиту, і для послуг бухгалтерського обліку передбачено один код КВЕД — 74.12, який слід зазначити в заяві на застосування спрощенки, працівники ДПС можуть відмовити у видачі свідоцтва. Ми рекомендуємо у графі, де вказується назва КВЕД, крім назви коду 74.12 із Класифікації ДК 009:2005 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту» в дужках зробити приписку про здійснення виключно діяльності у сфері бухгалтерських послуг, наприклад, у такому вигляді: «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (здійснення виключно діяльності у сфері бухгалтерського обліку)». Можна до заяви додати також письмове пояснення до цього запису, щоб запевнити податківців, що ви не здійснюватимете заборонений аудит, працюючи на спрощеній системі оподаткування.

У такому разі податківці не мають права відмовити у видачі свідоцтва. Але не виключено, що на місцях таких аргументів буде недостатньо і свою позицію доведеться відстоювати в суді. Не останню роль тут відіграє й позиція ДПСУ.

Що стосується вибору групи, то ФОП можуть здійснювати послуги у сфері бухобліку, перебуваючи у другій та третій групах. При цьому ФОП другої групи можуть надавати послуги іншим ФОП та підприємствам, які є єдиноподатниками. На послуги неєдиноподатникам для другої групи запроваджено заборону. Тому якщо в підприємця клієнти не тільки єдиноподатники, то доцільно зареєструватися єдиноподатником третьої групи, хоча в ній і більше податкове навантаження.

Висновок : ФОП другої групи може надавати послуги у сфері бухгалтерського обліку тільки єдиноподатникам, а перебуваючи у третій групі — усім суб'єктам незалежно від їх системи оподаткування.

Здавання в оренду. Безліч запитань надходять від ФОП, які на єдиному податку хочуть здавати в оренду своє майно.

Згідно з п.п. 291.5.3 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку ФОП, які надають в оренду:

— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

— житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

При застосуванні цієї норми слід ураховувати такі нюанси:

1. Із п.п. 291.5.3 ПКУ не зовсім зрозуміло: щоб не наразитися на заборону, потрібно, щоб:

площа, яка здається в оренду, не перевищувала встановлені обмеження, а загальна площа може бути більшою. Наприклад, у ФОП є нежитлове приміщення загальною площею 400 кв. м, частину якого (не більше 300 кв. м) він може здавати в оренду,

або

загальна площа об'єкта, що перебуває у власності, не перевищувала встановлені обмеження. Наприклад, у ФОП два нежитлові приміщення: одне — площею 100 кв. м, друге — 400 кв. м. Як єдиноподатник він може здавати в оренду лише перше нежитлове приміщення, площа якого не перевищує встановлене обмеження (100 кв. м < 300 кв. м). Друге приміщення як повністю, так і частково, ФОП як єдиноподатник здавати не може, оскільки його загальна площа перевищує 300 кв. м.

Вважаємо прийнятним перший підхід, тобто площа, що здається в оренду, не повинна перевищувати встановлені п.п. 291.5.3 ПКУ обмеження, тож предметом оренди має бути саме дозволений розмір площі. А загальна площа може й перевищувати заборонений розмір площі.

2. Якщо площа земельної ділянки або приміщення перевищує встановлене обмеження, то ФОП може здавати їх в оренду, працюючи на загальній системі оподаткування.

3. ФОП може одночасно здавати в оренду об'єкти, для яких для ФОП запроваджено обмеження стосовно обсягу, що передається в оренду (і земельні ділянки до 0,2 га, і житлове приміщення до 100 кв. м, і нежитлове приміщення до 300 кв. м).

4. Інші об'єкти оренди ФОП-єдиноподатники можуть надавати в оренду без обмеження стосовно обсягу майна, що передається.

5. Оскільки для ПКУ оренда — це послуги (див. розділ на с. 46), то здавати в оренду ФОП можуть, працюючи у другій групі (якщо орендарі — єдиноподатники або населення) або у третій групі (статус орендаря не важливий).

Що стосується першої групи, то такий ФОП не може здавати в оренду майно, оскільки для нього дозволено тільки торгівлю на ринку та надання побутових послуг населенню, до яких оренда не належить. Виняток — прокат речей особистого користування та побутових речей, які віднесено до дозволених для першої групи побутових послуг населенню (п.п. 30 п. 291.7 ПКУ; див. с. 45).

У заяві слід зазначити код КВЕД 70.20 «Здавання в оренду власного нерухомого майна».

6. Зазначене обмеження не стосується єдиноподатників — юридичних осіб (четверта група). Вони можуть здавати в оренду своє майно без жодних обмежень.

Кур'єрські послуги. Підпунктом 8 п.п. 291.5.1 ПКУ передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку ФОП та підприємства, які здійснюють діяльність із надання послуг пошти і зв'язку.

При цьому у Класифікації ДК 009:2005 для діяльності з надання послуг пошти і зв'язку передбачено окремий розділ 64 «Діяльність пошти і зв'язку», до якого включається і кур'єрська діяльність — код 64.12 «Кур'єрська діяльність», що включає:

— виймання, перевезення* і доставку листів, бандеролей та посилок, що здійснюються недержавними підприємствами;

— міські послуги розсильних та вантажних таксі.

* Перевезення може здійснюватися одним або декількома видами транспорту, особистим або громадським.

На цій підставі можна зробити висновок, що з 2012 року кур'єрські служби (як у формі юрособи, так і здійснювані ФОП) не можуть працювати на спрощеній системі оподаткування. Однак, вважаємо, що особливо сміливі можуть відстоювати своє право на єдиний податок, використовуючи той самий підхід, що й у випадку з послугами у сфері бухобліку (див. с. 53).

Виготовлення та продаж ювелірних виробів. При роботі на єдиному податку в разі здійснення діяльності, пов'язаної з дорогоцінними металами та камінням, а також ювелірними виробами, слід зауважити таке.

Заборону на роботу з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням установлено п.п. 4 п.п. 291.5.1 ПКУ: не можуть бути єдиноподатниками підприємства та ФОП, які здійснюють видобування, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Що стосується ювелірних виробів, які може бути виготовлено з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та потім реалізовано, то це різні товарні позиції. Так, у Законі про Митний тариф у групі 71 для дорогоцінного каміння, дорогоцінних металів та ювелірних виробів відведено окремі розділи (відповідно розділи I, II і III) та окремі коди. У Класифікації ДК 009:2005 для виготовлення ювелірних виробів (код 36.22) та операцій з дорогоцінними металами та камінням також відведено окремі коди.

Крім того, як дозволені побутові послуги в п. 291.7 ПКУ окремо виділено такі види діяльності:

— виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням (п.п. 28);

— послуги з ремонту ювелірних виробів (п.п. 29).

Такі послуги можуть надавати як ФОП у будь-якій групі (перша, друга і третя), так і юридичні особи (четверта група).

Тому ми вважаємо, що на єдиному податку все-таки можна займатися виготовленням та продажем ювелірних виробів. Якщо ж ви сумніваєтеся у праві працювати на спрощеній системі, здійснюючи будь-які операції з коштовностями, радимо отримати індивідуальну податкову консультацію у своїй ДПС.

 

ПОДАЄМО ЗАЯВУ НА ЄДИНИЙ ПОДАТОК

 

Визначаємо дохід за 2011 рік

Показник доходу важливий для єдиноподатників усіх груп, оскільки він належить до критеріїв, за якими визначають право на застосування спрощеної системи оподаткування. Крім того, для єдиноподатників третьої та четвертої груп єдиний податок установлено у відсотках до доходу (3 або 5 %), а також для єдиноподатників першої, другої та третьої груп — до суми доходу, отриманого з порушенням «єдиноподатних» правил (15 або 6 % (10 %)).

Нагадаємо: у «старій» спрощеній системі Указ № 746 оперував визначенням виручки, а не доходу.

Отже, для тих, хто планує застосовувати спрощену систему оподаткування з 2012 року, виникає необхідність перерахувати свій дохід за 2011 рік за правилами ст. 292 ПКУ. Це передбачено двома нормами ПКУ.

Перша норма — загальна: згідно з п.п. 298.1.4 ПКУ перейти на спрощену систему суб'єкту господарювання, який є платником інших податків та зборів згідно з ПКУ, можна тільки за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, ним було дотримано вимоги, установлені в п. 291.4 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, що визначається з дотриманням вимог, установлених главою 1 розділу XIV ПКУ. Цей розрахунок подається за формою, затвердженою наказом № 1675, Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (далі — Розрахунок доходу, див. с. 31 та 62 цього номера).

Друга норма — спеціальна для переходу на спрощену систему з 01.01.12 р.: згідно з п.п. «г» п. 5 розділу II Закону № 4014 для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного або фіксованого податку, дохід від здійснення господарської діяльності, отриманий у 2011 році, перераховується з урахуванням норм ст. 292 ПКУ. На цю норму посилаються й податківці в ЄБПЗ (розділ 230.01).

Із цих двох норм можна зробити такий висновок: ті, хто був у 2011 році єдиноподатниками та фікспатентниками, не повинні перераховувати з урахуванням норм ст. 292 ПКУ свій дохід за 2011 рік. Вони в заяві можуть зазначити суму отриманої виручки за 2011 рік. Відповідно їм у Розрахунку доходу потрібно заповнити лише рядок 5.1.

Що стосується ситуацій, коли у 2011 році підприємство або ФОП частину року перебували на спрощеній системі (фікспатенті), а частину — на загальній, то перерахувати дохід за правилами ст. 292 ПКУ необхідно лише за період роботи на загальній системі. Виручку, отриману за період роботи на спрощенці (фікспатенті), уключаємо в дохід без перерахунку.

Крім того, не зрозуміло, як обчислювати дохід у разі, коли на спрощеній системі було здійснено заборонений бартер. Вважаємо, що підприємство в цьому випадку зможе стати єдиноподатником з 2012 року за новими правилами, незважаючи на те, що за часів дії Указу № 746 з наступного року воно не змогло б бути єдиноподатником. Що стосується підрахунку доходу, то безпечніше дохід від бартерних операцій уключити до розрахунку доходу за 2011 рік. Однак не виключено й інший, сміливіший підхід — оскільки єдиноподатники дохід не перераховують, то й бартерний дохід не включається до п. 12 Заяви. Якщо сумніваєтеся в тому, який підхід застосувати, отримайте індивідуальну податкову консультацію у своїй ДПС.

Наведемо перелік доходів, що формують доходи єдиноподатника, які й потрібно враховувати при проведенні перерахунку доходу за 2011 рік (табл. 4, с. 57).

Окремо зупинимося на визначенні доходів при здійсненні діяльності за посередницькими договорами.

Так, у п. 292.4 ПКУ прямо зазначено, що в дохід для єдиного податку за договорами доручення (глава 68 ЦКУ), транспортного експедирування (глава 65 ЦКУ) або за агентськими договорами (ст. 295 — 305 ГКУ) включається лише винагорода, а не вся сума, що надійшла, з урахуванням транзитних сум.

Як бачимо, серед названих договорів немає договору комісії (глава 69 ЦКУ). А це означає, що, на жаль, комісіонери повинні включати в дохід усі свої надходження, а не тільки свою винагороду.

Що стосується турагентів, то оскільки відносини між туроператором і турагентом переважно регламентуються агентським договором, у дохід турагента включається лише винагорода.

 

Таблиця 4. Визначення доходу єдиноподатника

ФОП (перша, друга, третя групи)

Юридична особа (четверта група)

Уключається в дохід:

Дохід, отриманий у грошовій формі (готівкою та/або безготівково)

Кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності

Безоплатно отримані протягом звітного періоду товари (роботи, послуги)

Поворотна фінансова допомога, неповернена протягом 12 календарних місяців з дня її отримання(1)

Винагорода повіреного (агента) за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами (без транзитних сум)

Дохід комісіонера (з транзитними сумами)

Х

При продажу основних засобів — різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу

Не включаються в дохід:

Суми, названі в пп. 292.10 і 292.11 ПКУ(2)

Пасивні доходи ФОП(3):

Х

— проценти

— дивіденди

— роялті

— страхові виплати і відшкодування

— доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності фізичній особі
та використовується в її господарській діяльності

(1) Вважаємо, що поворотна фіндопомога, яку було надано до 01.01.12 р. і не повернено протягом 12 календарних місяців від дня її отримання саме до цієї дати, не повинна включатися до об'єкта для нарахування єдиного податку. Оскільки це перехідна операція, то, на наш погляд, мають застосовуватися правила оподаткування, що діють у період виникнення такої операції, тобто до 01.01.12 р. А в той момент для спрощенки поворотна фіндопомога не була об'єктом для нарахування єдиного податку.

(2) Їх перелік див. у Темі тижня «Спрощена система: нові правила з 2012 року» // «БТ», 2011, № 48, с. 35 (див. табл. 4).

(3) Ці доходи оподатковуватимуться за правилами, установленими розділом IV ПКУ для звичайних фізичних осіб.

 

При визначенні права працювати на спрощеній системі оподаткування ФОП, які надають послуги в межах посередницьких договорів, слід ураховувати таке: оскільки за такими договорами надаються послуги, то, працюючи у другій групі, ФОП може співпрацювати (тобто надавати послуги) тільки з іншими єдиноподатниками та населенням. Для третьої групи жодних обмежень із цього приводу немає. Тому вибрати необхідну групу слід залежно від статусу ваших клієнтів.

 

Форма заяви і строки подання

Щоб перейти на спрощену систему оподаткування, у загальному випадку згідно з п.п. 298.1.4 ПКУ ФОП (підприємству) необхідно подати заяву до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Водночас унаслідок тривалого строку набуття чинності главою 1 розділу XIV ПКУ для переходу на спрощенку з 1 січня 2012 року заяву потрібно подати не пізніше 25 січня 2012 року (п.п. «г» п. 5 розділу II Закону № 4014).

Зверніть увагу: заяву також повинні подати ті суб'єкти, які у 2011 році були єдиноподатниками та фікспатентниками. У подальшому діючим єдиноподатникам подавати заяву щороку вже не буде потрібно — вони вважатимуться єдиноподатниками до того періоду, поки не відмовляться від спрощеної системи за своїм бажанням або якщо свідоцтво єдиноподатника буде анульовано органом ДПС.

Зареєстровані у січні 2012 року ФОП та підприємства зможуть стати спрощенцями (п.п. 298.1.2 ПКУ, пп. 6 і 7 Порядку подання заяви):

1) з дати реєстрації — підприємства та ФОП (які обрали третю групу), якщо до кінця січня 2012 року вони подадуть заяву для переходу на єдиний податок (для ФОП — до третьої групи);

2) з лютого 2012 року — ФОП, які обрали першу або другу групу, якщо до кінця січня 2012 року подадуть заяву на перехід.

Форму Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджено наказом № 1675 (далі — Заява; бланк наведено на с. 31 цього номера), а порядок його подання регламентується Порядком подання заяви.

Заяву має бути подано до органу ДПС:

1) особисто;

2) поштою.

Як бачимо, на відміну від попередньої практики, тепер офіційно дозволено надсилати заяву поштою. Надсилати поштою Заяву слід на підставі Порядку оформлення поштових відправлень із вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ від 28.07.97 р. № 799.

Щоправда, незрозуміло, у які строки необхідно надіслати Заяву поштою. У ПКУ стосовно подання поштою йдеться лише про направлення податкової декларації — згідно з п. 49.5 її слід надіслати не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання. Але оскільки Заява — це не декларація, поширити норми п. 49.5 на подання Заяви вважаємо за неправильне. Безумовно, бажано надіслати її раніше, щоб вона надійшла до ДПС не пізніше 25.01.12 р. Але, на наш погляд, не буде порушенням, якщо поштовий штемпель на відправленні буде датовано 25 січня. Однак рекомендуємо не зволікати з відправленням!

Крім правильно заповненої Заяви з доданим до неї Розрахунком доходу, подавати до ДПС будь-які інші документи не буде потрібно. Справа в тому, що ні ПКУ (ст. 298), ні Порядок подання заяви (п. 3), крім Заяви, жодних інших документів подавати не вимагають.

Тому долучати платіжку на сплату єдиного податку і будь-які інші додаткові документи, у тому числі для ФОП ще й Книгу обліку доходів і витрат, не потрібно. Водночас нову книгу ФОП мають зареєструвати у своїй ДПС і з 1 січня 2012 року формально вести в ній облік як платники єдиного податку. Докладніше про форми книг та як їх зареєструвати, читайте в коментарі «Новий єдиний податок: затверджено форми заяви, свідоцтва та книг обліку доходів і витрат» на с. 6 цього номера.

На практиці вже трапляються випадки, коли працівники ДПС на місцях просять ФОП додати до Заяви також копію витягу з Держреєстру про види діяльності. Однак такі вимоги є незаконними, до того ж дані про види діяльності, унесені до Держреєстру, у ДПС є, адже саме ними користуються податківці, коли формують довідку про систему оподаткування та вид діяльності. Докладніше див. у наступному розділі.

Незаконними є також вимоги про виключення з Держреєстру видів діяльності, які за новими правилами не можна здійснювати на єдиному податку. На наш погляд, головне, щоб єдиноподатник їх фактично не здійснював у період роботи на єдиному податку. Але навіть якщо він це зробить, для нього передбачено відповідальність у вигляді підвищеної ставки єдиного податку та позбавлення права перебувати на спрощеній системі.

Нагадаємо також про строки сплати єдиного податку:

— ФОП, які планують працювати у першій та другій групах, єдиний податок за січень 2012 року сплачують авансом не пізніше 20 січня 2012 року, навіть якщо Заяву буде подано пізніше цієї дати
(з 21 по 25 січня);

— ФОП та підприємства, які планують працювати у третій та четвертій групах, єдиний податок сплачують протягом 10 календарних днів після граничного строку подання квартальної декларації (за перший квартал — не пізніше 18.05.12 р.).

Таким чином, підприємці, які планують стати платниками єдиного податку першої та другої груп, повинні сплатити єдиний податок за січень 2012 року не пізніше 20 січня 2012 року.

Оскільки для першої та другої груп фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами залежно від виду здійснюваної діяльності, рекомендуємо їх дізнатися або в цьому органі, або у своїй ДПС.

Ще хочемо звернути увагу на такий нюанс. Згідно з п.п. 291.5.8 ПКУ не можуть бути платниками податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Як бачимо, податкового боргу не повинно бути на день подання заяви. Оскільки для переходу на спрощенку з 1 січня 2012 року заява подається не пізніше 25.01.12 р., то саме на цю дату, а не на 01.01.12 р., у майбутнього єдиноподатника не повинно бути податкового боргу. Сподіваємося, що саме на це орієнтуватимуться і податківці. У подальшому, коли заяву на перехід потрібно буде подавати у строк не пізніше ніж за 15 днів, податкового боргу не повинно буде бути на дату подання.

 

Заповнюємо заяву

На жаль, Порядок подання заяви не містить опису щодо заповнення її реквізитів. У його п. 3 лише названо загальні реквізити, які слід зазначити в Заяві згідно з п. 298.3 ПКУ. Тому вам доведеться орієнтуватися на назви показників, що слід заповнити.

Опишемо деякі з них, котрі, на наш погляд, потребують пояснення, а на с. 63 наведемо приклад заповнення для ФОП, який переходить до другої групи.

«9. Кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою — підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи». Щодо цього показника немає повної ясноті. Нам здається, що він потрібний для контролю критерію чисельності найманих працівників за 2011 рік, дотримання якого дає право ФОП або підприємству стати єдиноподатником у 2012 році (абз. другий п.п. 298.1.4 ПКУ). З огляду на це тут логічно вказати за даними 2011 року:

1) для ФОП — максимальна кількість одночасно укладених трудових договорів (працівники в соціальних відпустках не враховуються);

2) для підприємств — СКПЕПЗ за рік, розрахована згідно з п. 4 Інструкції № 286.

Цей показник не повинен перевищувати допустимого розміру для групи, до якої хоче потрапити майбутній єдиноподатник, інакше його не переведуть на спрощену систему. Так, для ФОП першої групи тут має стояти прокреслення.

У той же час є думка, що для ФОП цей показник береться на 31.12.11 р. (на 01.01.12 р. — як на дату переходу на нову спрощенку).

Рекомендуємо проставити більший з цих показників. Однак, якщо якийсь із них більше встановленого розміру для застосування спрощенки, то рекомендуємо отримати у своїй ДПІ індивідуальну податкову консультацію. Адже від цього залежить можливість бути спрощенцем у 2012 році.

«10. Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005», «У разі здійснення виробництва (з пункту 10):». Вважаємо, що це поле повинні заповнювати лише ФОП, оскільки відповідно до п.п. 5 п. 298.3 ПКУ і п. 3 Порядку подання заяви в заяві серед інших реквізитів потрібно вказати: «вибрані фізичною особою — підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), які нею виробляються».

Заповнення цього поля продиктоване тим, що:

— у ньому ФОП зазначить види діяльності, якими він планує займатися, будучи на спрощеній системі у відповідній групі;

— для ФОП першої та другої груп залежно від виду діяльності буде встановлено ставку єдиного податку.

Вважаємо: оскільки для ФОП третьої групи єдиний податок установлено у відсотках до доходу, то обмежувати його єдиноподатну діяльність, зазначеними в цьому полі видами діяльності неправильно. Але оскільки в п.п. 5 п. 298.3 ПКУ та п. 3 Порядку подання заяви йдеться про зазначення вибраних ФОП видів діяльності та не зроблено уточнення для ФОП першої та другої груп, а у главі 1 розділу XIV ПКУ передбачено відповідальність за здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві єдиноподатника — ФОП, здається, що всі ФОП тут повинні вказати плановані види діяльності. І надалі, у разі розширення сфери діяльності, необхідно буде подати заяву на внесення змін. Тож ФОП третьої групи радимо тут зазначати максимальну кількість видів діяльності.

Ще звернемо увагу на таке. В усних консультаціях податківці висловлюють думку: якщо ФОП указує вид діяльності, яким він планує займатися на спрощеній системі (п. 10 Заяви), то такий вид діяльності має бути внесено до єдиного Держреєстру. По суті, тут податківці продовжують «наполягати на своїй лінії» про обрання видів діяльності, що здійснюються в межах підприємництва, шляхом надання даних держреєстратору, як це було раніше озвучено щодо загальної системи оподаткування та застосування п. 177.8 ПКУ (див., наприклад, Пошту тижня «Як визначити чистий дохід, якщо в реєстраційних даних не зазначено вид діяльності, яким фактично займається підприємець?» // «БТ», 2011, № 31, с. 37). Однак, на наш погляд, це незаконно — вважаємо за головне, щоб здійснювані види діяльності містилися у Класифікації ДК 009:2005. А для ФОП першої та другої груп важливо, щоб для видів діяльності, які вони планують здійснювати та які вказують у п. 10 Заяви, було встановлено ставки місцевими органами влади.

Коди КВЕД та їх назви слід брати з Класифікації ДК 009:2005, оскільки саме на неї наведено посилання в п.п. 5 п. 298.3 ПКУ та п. 3 Порядку подання заяви. На Класифікацію видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджену наказом Держтехрегулювання від 11.10.10 р. № 457, орієнтуватися не потрібно.

Ці вибрані ФОП види діяльності буде зазначено в п. 7 Свідоцтва платника єдиного податку (п.п. 5 п. 299.11 ПКУ, п. 1 Порядку видачі свідоцтва).

А от підприємства, на наш погляд, це поле не повинні заповнювати, і поле п. 7 Свідоцтва платника єдиного податку для них залишається незаповненим.

«12. Обсяг доходу за попередній календарний рік становить (пункт 5 Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування)** », «13. Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за попередній календарний рік додається («Ö» або «-«)**». У цьому полі всі, хто подає заяву, вписують розмір доходу за 2011 рік. Він має бути не більше допустимого доходу для групи, до якої хоче потрапити майбутній єдиноподатник, інакше його не переведуть на спрощену систему.

Показник п. 12 має відповідати п. 5 доданого до Заяви Розрахунку доходу. Як зазначалося в розділі на с. 52, ФОП та підприємства, які переходять на спрощену систему оподаткування (крім тих, хто був у 2011 році єдиноподатником і фікспатентником), повинні перерахувати отриманий у 2011 році дохід за правилами ст. 292 ПКУ, тобто за новими єдиноподатними правилами. Вони заповнюють Розрахунок доходу з урахуванням оновлених правил підрахунку доходу згідно зі ст. 292 ПКУ. Що стосується тих, хто був у 2011 році єдиноподатником та фікспатентником, то вони в Розрахунку доходу отриманий дохід відображають лише в ряд. 5.1, оскільки їм перераховувати дохід не потрібно згідно з п.п. «г» п. 5 розділу II Закону № 4014 (рядки 5.2 — 5.4, що враховують оновлені правила підрахунку доходу, не заповнюються).

Надалі, будучи єдиноподатником, Заяву можна буде подавати в разі зміни даних єдиноподатника (найменування, адреси), для зміни ставки (3 % >5 % або 5 % > 3 %), а для ФОП — ще й для зміни групи (з першої на другу або третю; із другої на третю) або для відмови від спрощеної системи. У цьому випадку буде заповнено показники 5.2, 5.3 і 5.4.

 

СВІДОЦТВО ЄДИНОПОДАТНИКА

 

Отримуємо свідоцтво єдиноподатника

Підтвердженням того, що ФОП або підприємство є єдиноподатником, буде видане йому Свідоцтво платника єдиного податку (далі — Свідоцтво). Його форму та порядок видачі затверджено наказом № 1675.

На відміну від «старої» спрощенки, за якої для ФОП та підприємств були дві окремі форми, тепер розроблено єдину і для ФОП, і для підприємств форму Свідоцтва. Також, на відміну від торішнього, нове Свідоцтво видається безстроково.

Орган ДПС має видати Свідоцтво протягом 10 календарних днів з дня подання Заяви.

Якщо ФОП першої та другої груп здійснюють декілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, то все одно видається одне Свідоцтво.

Згідно з п. 299.10 ПКУ встановлена Мінфіном форма Свідоцтва є обов'язковою до застосування на всій території України. На цій підставі окремі податківці доходять висновку, що Свідоцтво діє тільки на території України, тому свої операції потрібно проводити в межах України. Отже, ЗЕД-діяльність на єдиному податку заборонена. Однак ми вважаємо, що цю норму слід розуміти інакше — за затвердженою Мінфіном формою Свідоцтво видається в усіх регіонах України (у Харківській, Київській області тощо). І ця норма ніяк не вказує на територію діяльності єдиноподатника.

Оригінал Свідоцтва зберігається у платника податку та пред'являється працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Копію Свідоцтва слід розмістити на робочому місці найманого працівника або суб'єкта господарювання.

Замість втраченого або зіпсованого Свідоцтва буде видано дублікат відповідно до Порядку видачі Свідоцтва.

Слід зауважити, що як виняток при переході на «спрощенку» з 2012 року згідно з п.п. «а» п. 5 розділу II Закону № 4014 видані Свідоцтва про сплату єдиного податку та патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік діють до отримання нового Свідоцтва, але не пізніше за 1 червня 2012 року. Ця норма є виправданою з точки зору того, що на забезпечення потрібною кількістю бланків Свідоцтв необхідний час, якого може бракувати у зв'язку з тривалим процесом прийняття Закону № 4014.

Не виключено, що з метою зазначення у Свідоцтві нового здійснюваного з 2012 року виду діяльності (для ФОП) його потрібно буде подати до своєї ДПС (окремо або додавши до Заяви, що подається).

 

Що робити, якщо податківці відмовили в переході?

Причин відмови у видачі Свідоцтва і, відповідно, відмови від «спрощенки» можуть бути три (п. 299.9 ПКУ, п. 4 Порядку видачі свідоцтва), а саме:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам ст. 291 ПКУ — це показники чисельності працівників за 2011 рік (п. 9 Заяви) та обсяг доходу (п. 12 Заяви);

2) наявність у суб'єкта господарювання, який створюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше однієї Заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Письмову мотивовану відмову ДПС має надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання Заяви.

Пунктом 299.8 ПКУ передбачено, що відмову можна оскаржити в установленому порядку, тобто можна як написати скаргу до ДПС вищого рівня, так і звернутися до суду. Не виключено, що в перехідний період виникне безліч спірних ситуацій, що потребуватимуть роз'яснень. Пишіть нам, і ми спробуємо допомогти вам розібратися з ними.

Може так статися, що ФОП, маючи певні показники роботи за 2011 рік, подала Заяву не на ту групу (наприклад, маючи найманого працівника, подала Заяву на першу групу). Якщо про відмову стало відомо до 25.01.12 р., то можна ще раз подати Заяву. Ось чому важливо не зволікати з поданням Заяву і зробити це якомога раніше. Тоді буде час за необхідності повторно подати її.

 

Документи і скорочення Теми тижня

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон № 4014 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.11 р. № 4014-VI.

Закон № 481 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон про Митний тариф — Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.01 р. № 2371-III.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Указ № 746 — Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Класифікація ДК 009:2005 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затверджена наказом Держкомстату від 26.12.05 р. № 375.

Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.05 р. № 286.

Порядок № 833 — Порядок здійснення торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833.

Порядок № 638 — Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торговельних приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, затверджений наказом Мінекономіки від 30.06.09 р. № 638/109.

Наказ № 1675 — наказ Мінфіну «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік» від 20.12.11 р. № 1675.

Порядок подання заяви — Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджений наказом Мінфіну від 20.12.11 р. № 1675.

Порядок видачі свідоцтва — Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджений наказом Мінфіну від 20.12.11 р. № 1675.

ЄБПЗ Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua.

ФОП — фізична особа — підприємець.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

Єдиноподатник — платник єдиного податку.

МЗП мінімальна заробітна плата, установлена законом на 1 січня податкового (звітного) року.

ЦП-договір — договір цивільно-правового характеру.

 

img 1

 

 

img 2

img 3

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі