ФІНЛІЗИНГ:
база обкладення ПДВ під час придбання
об’єкта фінлізингу в неплатника ПДВ
Лист Державної податкової служби України від 25.10.11 р. № 4182/7/15-3417-26
«Про операції фінансового лізингу»
У листі, що коментується, ДПСУ висловила свою позицію щодо порядку обкладення ПДВ операцій з передачі у фінлізинг майна, придбаного лізингодавцем у неплатників ПДВ. Проблема тут полягає в такому: в абзаці «а» п.п. 14.1.191 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) операція передачі майна у фінлізинг при дотриманні певних умов (на них ми зупинимося нижче) прирівнюється до операції постачання та обкладається ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче за ціну придбання об’єкта лізингу (п. 188.1 ПКУ).
Але оскільки в ситуації придбання лізингодавцем об’єкта фінлізингу в неплатника ПДВ буде відсутнє право на податковий кредит, порядок обкладення ПДВ таких операцій для лізингодавця виявляється вкрай невигідним — у нього виникають податкові зобов'язання на повну суму переданого в лізинг майна.
Проаналізувавши наявні варіанти вирішення цієї проблеми, податківці в листі дійшли таких висновків:
1. Положення абзацу першого п. 189.5 ПКУ поширюються тільки на операції повернення товарів (лізингового майна) від лізингоодержувача — неплатника ПДВ. Нагадаємо, що відповідно до цієї норми: «У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернені лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів». Отже, поширити «пільговий» порядок обкладення ПДВ із зазначеної норми на операції передачі у фінлізинг об’єкта лізингу, придбаного в неплатника ПДВ, не вийде. Із цим можна погодитися, оскільки формулювання абзацу першого п. 189.5 ПКУ підстав для подібних висновків не дають.
Заслуговує на увагу також зроблений у листі висновок податківців стосовно того, що для застосування правил абзацу першого п. 189.5 ПКУ як єдина причина повернення товарів визначається лише їх повернення у зв'язку з невиконанням умов договору фінлізингу.
2. За певних умов операції передачі майна у фінлізинг можуть регулюватися нормами п. 189.3 ПКУ. Відповідно до абзацу другого п. 189.3 ПКУ: «У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом». Водночас, на думку податківців, зазначену норму може бути застосовано до операцій передачі майна у фінлізинг при дотриманні певних умов:
— лізингова компанія набуває однорідних вживаних товарів у фізичних осіб — неплатників ПДВ з метою їх подальшої передачі за договорами фінлізингу;
— договір фінлізингу передбачає обов'язковий перехід права власності на такі передані у фінлізинг товари до лізингоодержувача.
Податківці дотримуються позиції, що при виконанні цих умов лізингові компанії повинні для цілей обчислення ПДВ використовувати як ціну продажу вартість однорідних вживаних товарів, визначену в договорі фінлізингу, а як ціну придбання — їх вартість за договорами купівлі-продажу. Таким чином, базою обкладення ПДВ буде різниця, визначена між вартістю об’єкта фінлізингу, зазначеною в договорі фінлізингу, та сумою його придбання у фізичних осіб — неплатників ПДВ.
Виходячи з логіки листа, в інших випадках база обкладення ПДВ визначається за нормами п. 188.1 ПКУ за договірною (контрактною) вартістю, але не нижче за ціну придбання об’єкта лізингу.
Від себе додамо таке. Норми абзацу другого п. 189.3 ПКУ поширюються на вузьке коло операцій, а саме на постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб — неплатників ПДВ, ознаки таких товарів викладено в п.п. 14.1.131 і п. 189.3 ПКУ.
Якщо операції передачі майна у фінлізинг відповідають зазначеним умовам, то лізингова компанія, у принципі, може скористатися пільговим порядком з абзацу другого п. 189.3 ПКУ, причому в цьому випадку в договорі дійсно має бути передбачено умову щодо обов'язкового переходу права власності на передані у фінлізинг товари до лізингоодержувача.
Іншим лізинговим компаніям можна порадити такий варіант виходу із ситуації. В абзаці «а» п.п. 14.1.191 ПКУ вказуються умови, при дотриманні яких операція передачі майна у фінлізинг належить до поставки, а саме: передача матеріальних активів іншій особі здійснюється на підставі договору про фінлізинг чи іншого договору, відповідно до якого оплату відстрочено, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу. Відповідно передача майна за договорами фінлізингу, що не передбачає переходу права власності до лізингоодержувача не пізніше дати здійснення останнього платежу, не вважається постачанням, що підтвердила й сама ДПСУ в листі, що коментується.
Але тоді передача майна від лізингодавця до лізингодержувача і назад взагалі не підлягає обкладенню ПДВ як така, що не відповідає визначенню «постачання». Безумовно, такий формальний висновок щодо необкладення ПДВ операцій передачі майна в межах договорів фінлізингу може призвести до конфліктних ситуацій з податківцями, але, на наш погляд, відстояти його правомірність можна.
Обережним платникам у таких ситуаціях можна піти іншим шляхом: на підставі норм п.п. 14.1.97 ПКУ визначити в договорі фінлізингу, що його оподаткування здійснюється за правилами оперативного лізингу. У цьому варіанті лізингодавець «втратить» на обкладенні ПДВ орендної плати, зате при передачі майна в лізинг податкові зобов'язання з вартості об’єкта лізингу не обчислюватимуться.
