ОБКЛАДЕННЯ ПДВ ТУРПОСЛУГ:
ДПСУ вважає, що з 06.08.11 р. все узгоджено
Лист Державної податкової служби України від 31.10.11 р. № 2068/5/15-3416
«Про обкладення ПДВ туристичної діяльності»
У листі, що коментується, ДПСУ розглянула питання щодо неузгодженості норм Податкового кодексу України (далі — ПКУ) в частині обкладення ПДВ туристичної та туроператорської діяльності та дійшла висновку, що з 06.08.11 р. (дата набрання чинності Законом № 3609*) все узгоджено.
* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI.
На жаль, податківці не роз'яснили, як потрібно було обкладати ПДВ туристичні послуги, що реалізовувались туристичними агентами-посередниками, до 06.08.11 р.
Навіть більше. У питанні обкладення ПДВ турпослуг, що реалізовані турагентами, які не є посередниками, податківці зробили дуже дивний висновок, який формально можна було зробити із недбалих формулювань законодавців, однак він не відповідає системному прочитанню п. 207.5 ПКУ (у редакції, що діяла до 06.08.11 р.).
Нагадаємо, що до набрання чинності Законом № 3606 норми ст. 207 ПКУ поширювались лише на туроператорів та турагентів, які не є посередниками (перепродавали туристичний продукт від власного імені). Обкладення ПДВ діяльності турагентів-посередників, які реалізували турпродукт за агентськими договорами, мало здійснюватись за загальними правилами. Однак загальні правила визначення бази оподаткування, передбачені п. 189.4 ПКУ, на такі операції, на наш погляд, не поширювались, бо він стосується лише договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління. Свою точку зору щодо порядку обкладення ПДВ туристичної діяльності до 06.08.11 р. ми висловлювали у статті «ПДВ за новими правилами. Туристичні послуги» // «БТ», 2011, № 22, c. 13.
Зокрема, у цій статті ми звертали увагу на те, як слід трактувати положення п. 207.5 ПКУ. А саме обкладення ПДВ турпродукту, що постачається як туроператором, так і турагентом (не посередником), повинне було здійснюватись за маржинальним принципом. Тобто об'єктом оподаткування було:
— у туроператора — різниця між виручкою від реалізації турпродукту та витратами на його створення;
— у турагента (не посередника) — різниця між виручкою від реалізації турпродукту та витратами на його придбання у туроператора.
При цьому право на податковий кредит виникало лише по витратах, які не формують собівартість турпродукту.
У листі, що коментується, податківці побоялись відступити від «букви закону», у результаті чого зробили висновок, що для туристичних агентів (не посередників) базою оподаткування була вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного оператора. При такому підході податкові зобов'язання не залежать від розміру виручки та розміру маржі, отриманої таким турагентом. Безумовно, цей висновок не варто сприймати серйозно.
Щодо нових правил оподаткування туристичної діяльності податківці обмежились лише зауваженням, що нова редакція ст. 207 ПКУ виключає неоднозначність її розуміння. Тому ми стисло нагадаємо основні принципи.
При постачанні туроператором турпродукту для споживання на території України базою оподаткування є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого турпродукту (без ПДВ) та вартістю витрат на його створення (без ПДВ, навіть якщо відповідно до ст. 139 ПКУ такі суми включаються до витрат) — п. 207.2 ПКУ . Так само визначається база оподаткування при постачанні туроператором на території України турпродукту, призначеного для споживання за межами території України (п. 207.3 ПКУ).
Якщо туроператор здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності, то базою оподаткування є винагорода, нарахована (виплачена) такому туроператору (вона може утримуватись із коштів, отриманих від туриста) — п. 207.4 ПКУ.
Базою оподаткування у турагента є комісійна винагорода (п. 207.5 ПКУ).
