Екологiчний податок: правила виправлення помилок

ЕКОЛОГIЧНИЙ ПОДАТОК:

правила виправлення помилок

У кінці 2011 року податківці нарешті визнали, що контейнери або урни для відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів для зберігання відходів. А тому суб’єкти господарювання, які тимчасово до моменту передачі відходів (у тому числі побутових) спеціалізованій організації зберігають їх на власній території, не є платниками екологічного податку.

Зміна позиції податківців викликала цілу низку запитань про те, як правильно «розпрощатися» з екоподатком, чи можна повернути раніше сплачені кошти, чи слід подавати звітність за IV квартал 2011 року тощо.

У цій статті спробуємо знайти відповіді на ці запитання.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Iсторичний екскурс

Практично весь 2011 рік податківці відстоювали фіскальну позицію, наполягаючи, що суб’єкти господарювання, у яких утворились та зберігались відходи (у тому числі і побутові), до моменту передачі спеціалізованій установі (незалежно від терміну зберігання) мають сплачувати екоподаток за такі відходи (листи ДПАУ від 17.05.11 р. № 9126/6/15-0816*, від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117 та від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117**).

** Див. ком. «Екоподаток за розміщення відходів: ДПАУ продовжує наполягати на своєму» // «БТ», 2011, № 42, с. 7.

Ми не погоджувались з позицією податківців. Аргументи щодо цього ми неодноразово наводили у своїх публікаціях протягом 2011 року***.

Нашу позицію підтримувало і профільне міністерство з питань охорони навколишнього природного середовища — Мінприроди (листи від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11 та від 05.09.11 р. № 16687/07/10-11****), яке наполягало на тому, що висновки податківців хибні, оскільки контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями остаточного видалення відходів та не належать до спеціально відведених місць та об’єктів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Відповідно, оскільки немає факту розміщення відходів, то й екоподаток сплачувати не потрібно.

**** Див. ком. «Екоподаток: «ведмежа послуга» від Мінекології» // «БТ», 2011, № 43, с. 6.

Цю позицію підтримали і суди, наприклад, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.11 р. у справі № 2а/0570/16902/2011*****, в якій було визнано, що вимоги податківців з приводу сплати екоподатку за тимчасове зберігання відходів на території підприємства є незаконними.

***** Див. ком. «Особа, яка тимчасово зберігає відходи, не є платником екоподатку — позиція суду» // «БТ», 2011, № 44, с. 9.

Напередодні Нового року податківці вирішили вбити одним пострілом двох зайців: зробити подарунок «під ялинку» платникам екоподатку та поставити крапку в історії з незаконним обкладенням екоподатком відходів, що тимчасово зберігаються на території підприємства. В Узагальнюючій податковій консультації****** чітко зазначено, що суб’єкти господарювання, які утворюють відходи (в тому числі побутові) і передають такі відходи спеціалізованим підприємствам (організаціям) у встановлені договором терміни, не мають сплачувати екоподаток, адже вони не розміщують відходи.

Отримавши «перемогу» у спорі з податківцями щодо сплати екоподатку, суб’єкти господарювання, які неправомірно сплачували цей податок (щоб уникнути штрафних санкцій), мають вирішитись з подальшою долею таки сум. Вони можуть:

— повернути зайво сплачені кошти (детальніше про порядок повернення таких коштів дивіться нижче);

— «подарувати» ці кошти бюджету, адже у більшості платників суми сплаченого екоподатку за розміщення відходів були символічними і витрачати час на їх повернення захочуть далеко не всі.

Крім того, платники, які постраждали через штрафні санкції за неподання звітності з екоподатку, на наш погляд, мають непогані перспективи для судового оскарження таких штрафів. Про порядок судового оскарження рішень податкових органів ми розповідали у статті «Звернення до суду за новими правилами» // «БТ», 2010, № 36, с. 15.

Порядок повернення надміру сплачених сум

Суб’єкти господарювання, які протягом 2011 року, щоб уникнути штрафних санкцій, сплатили досить суттєві суми екоподатку за розміщення відходів, якого насправді не було (чи із принципу вирішили повернути такі кошти незалежно від суми), напевно виявлять бажання повернути такі надміру перераховані кошти, або хоча б зарахувати їх у рахунок сплати цього податку (якщо суб’єкт сплачував цей податок не лише через тимчасове зберігання відходів). Але просто звернутися до податкової з проханням повернути кошти чи зарахувати їх в рахунок наступних сплат зобов’язань з цього податку навряд чи вдасться, оскільки ці кошти фактично були перераховані не помилково, а для погашення нарахованих зобов’язань з цього податку, задекларованих платником. А тому, щоб мати можливість повернути суми неправомірно сплаченого екоподатку, потрібно спочатку зменшити неправомірно задекларовані зобов’язання з цього податку.

Для цього суб’єкт господарювання має визнати, що дані про нарахований екоподаток за розміщення відходів були відображені у звітності помилково. Тобто, інакше кажучи, він допустив помилку, яка призвела до завищення податкових зобов’язань з цього податку і переплати податку до бюджету.

У зв’язку з цим першим кроком при поверненні неправомірно сплаченого екоподатку є виправлення помилок, які призвели до переплати цього податку.

Перед тим, як перейти до самої процедури виправлення помилок, нагадаємо загальні правила здійснення таких дій. Так, відповідно до ст. 50 ПКУ виправляти помилки у податковій звітності потрібно:

— з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ (1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання). У нашому випадку суб’єкти господарювання будуть виправляти помилки, допущені у 2011 році, а тому строк давності при виправленні такої помилки не порушено;

— до початку перевірки контролюючим органом періоду, що уточнюється.

Виправляти помилки можна двома способами:

а) подавши уточнюючу декларацію і сплативши суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

У нашому випадку буде виправлятися помилка, яка призвела до завищення податкових зобов’язань, а тому жодних штрафів сплачувати не потрібно.

Розглянемо окремо кожен із варіантів виправлення помилок у звітності із екоподатку.

Виправлення помилок через уточнюючу декларацію

В уточнюючій податковій декларації з екологічного податку, форма якої затверджена наказом № 1010 (далі — декларація), суб’єкт господарювання може виправити помилки лише однієї раніше поданої декларації. При цьому кількість додатків, що будуть подаватися з декларацією, залежить від того, у скількох додатках, що подавалися разом із декларацією, дані якої уточнюються, було допущено помилку.

Форма уточнюючої декларації та додатків до неї такі ж, як і звітної декларації та додатків до неї, а тому методика їх заповнення однакова.

Оскільки всі розрахунки відбуваються у додатках до декларації (у нашому випадку у додатку 4), то розпочнемо розгляд заповнення уточнюючої декларації із заповнення цього додатка.

Шапка додатка 4. У шапці додатка 4, що подається разом із уточнюючою декларацією, позначка «Х» вказується у графі «уточнюючий» і зазначається період (квартал), за який уточнюються дані.

Основна частина додатка 4. Заповнювати додаток 4 потрібно в такій послідовності:

1) у ряд. 1 слід розрахувати правильну суму екоподатку за звітний період, який уточнюється. Заповнювати ряд. 1 потрібно так:

— у гр. 2 слід вказувати: види небезпечних відходів, рівень небезпечності та клас небезпеки відходів згідно з нормами ст. 246 ПКУ;

— у гр. 3 вказуються у тоннах фактичні обсяги розміщених відходів (округлення здійснюють до трьох десяткових знаків, тобто з точністю до 1 кілограма), а для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп — кількість одиниць обладнання та приладів;

— у гр. 4 вказують ставку податку для поточного року. З урахуванням норм п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ у 2011 році застосовується ставка у розмірі 50 % від ставки, вказаної у ст. 246 ПКУ;

— гр. 5 та 6 передбачені для відображення коефіцієнтів. Згідно з п. 246.4 ПКУ, якщо розміщення відходів відбувається на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, то до ставок екозбору застосовується коефіцієнт 3. Згідно з п. 246.5 ПКУ при розміщенні відходів у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж, застосовується коефіцієнт 3, при розміщенні відходів на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту — коефіцієнт 1;

— у гр. 7 вказують суму нарахованого податкового зобов'язання розрахована за формулою: гр. 3 х гр. 4 х гр. 5 х гр. 6. Дані ряд. 1 гр. 7 переносяться до ряд. 1.1.4 декларації.

Звертаємо увагу, що у випадку коли підприємство взагалі не мало сплачувати екоподаток за розміщення відходів у 2011 році, то цей рядок у додатку 4 до уточнюючої декларації не має заповнюватися, тобто в ньому слід проставити прочерки ;

2) у ряд. 2 вказуються невірно нараховані дані за період, що уточнюється. Для заповнення цього рядка показники беруть із ряд. 1 додатка 4, що подавався разом з декларацію, дані якої уточнюються;

3) у ряд. 3 вказується сума заниженого податку (різниця ряд. 1 - - ряд. 2). Якщо допущена помилка призвела до завищення податкових зобов’язань, цей рядок не заповнюється;

4) у ряд. 4 вказується позитивне значення різниці даних ряд. 2 і 1. У нашому випадку, оскільки помилка призвела до завищення податкових зобов’язань, заповнюється саме цей рядок додатка 4;

5) у ряд 5 має вказуватися штраф у розмірі 3 % від суми заниження (дані ряд. 3), що виникла у зв’язку з виправленням помилки. Зауважимо, що нараховувати самоштраф потрібно лише щодо помилок, які виникли у декларації, що подається починаючи з III кварталу 2011 року. При допущенні помилок, які призвели до заниження податкових зобов’язань за I і II квартали 2011 року, розмір штрафу має складати не більше 1 гривні за кожне порушення (п. 7 підрозд. 10 розд. XX ПКУ);

6) у ряд. 7 вказується сума пені, яку згідно з п.п. 129.1.2 ПКУ треба нараховувати на суму заниження за весь період заниження. Розмір пені визначається з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, діючої на день заниження (абз. 2 п. 129.4 ПКУ).

Оскільки у нашому випадку допущена помилка призвела до завищення податкових зобов’язань, то жодних штрафів і пені нараховувати не потрібно, тому у цьому рядку потрібно поставити прокреслення.

Після заповнення додатка 4 переходять до заповнення уточнюючої декларації.

Шапка уточнюючої декларації. Шапку уточнюючої декларації потрібно заповнювати так само, як і шапку звітної декларації за винятком того, що:

— у гр. 1 слід вказати позначку «Х» у полі «уточнююча»;

— у гр. 2 вказується період за який відбувається уточнення даних.

Основна частина уточнюючої декларації. Розділ 1 уточнюючої декларації буде незаповненим, оскільки він заповнюється лише при поданні звітної декларації.

Для заповнення інших розділів уточнюючої декларації слід перенести дані із додатків (у нашому випадку — додатка 4). Зокрема, дані ряд. 3 додатка 4, де вказана сума заниження податкових зобов’язань, переносяться до розділу 2 (ряд. 2.1.4), дані ряд. 4 — сума завищення податкових зобов’язань — до розділу 3 (ряд. 3.1.4), нарахований штраф за заниження податкових зобов’язань переноситься із ряд. 5 до розділу 4 (ряд. 4.1.4), а сума нарахованої пені — із ряд. 7 до розділу 6 (ряд. 6.1.4).

У розділі 7 уточнюючої декларації зазначається інформація про додатки, які подаються разом із такою декларацією.

Виправлення помилок через звітну декларацію

Виправляти помилки, допущені у раніше поданих деклараціях, платник може шляхом зазначення даних, що уточнюються, у декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. При цьому в одній звітній декларації можна виправити помилки, допущені в декількох періодах. Тобто в одній декларації, що подається за IV квартал 2011 року, платники екоподатку, які нараховували цей податок за зберігання відходів на своїй території, можуть виправити всі допущені помилки у цьому році (за I, II, III квартали 2011 року). Для цього потрібно для кожного періоду, в якому було допущено помилку, заповнити окремий додаток 4.

Порядок заповнення звітної декларації та додатків, у яких виправляються помилки, подібний до порядку виправлення показників через уточнюючу декларацію.

За винятком того, що:

— при заповненні додатка 4 нараховувати штраф за заниження податкових зобо’язань слід не в ряд. 5, а в ряд. 6. При цьому розмір штрафу буде складати 5 % суми заниження податкових зобов’язань;

— при заповненні звітної декларації:

а) слід заповнювати розділ 1, у якому вказується нарахована сума екоподатку за звітний період (квартал). У цю графу він переноситься з ряд. 1 відповідних додатків, у яких нарахований екоподаток за звітний період;

б) сума розрахованого штрафу із ряд. 6 має переноситься до розділу 5.

Приклад. Підприємство подало за III квартал 2011 року звітність з екоподатку, в якій нарахувало податкові зобов’язання за розміщення відходів у сумі 128 грн.:

— люмінесцентних ламп 10 одиниць — 112,50 грн. (3,75 грн. х х 10 шт. х 3);

— побутових відходів — 15,50 грн.

У IV кварталі 2011 року після появи Узагальнюючої податкової консультації підприємство вирішило повернути перераховані кошти. Для цього воно виправляє у звітній декларації за IV квартал 2011 року помилку, допущену у декларації за III квартал 2011 року.

Щоб виправити помилку, суб’єкт господарювання за даними прикладу має подати звітну декларацію (див. рис. 1) та додаток 4 (див. рис. 2).

Рис. 1 Фрагмент звітної декларації за IV квартал 2011 року

Рис. 2 Фрагмент уточнюючого додатка 4 до декларації за IV квартал 2011 року,
 в якому виправлено помилку, допущену у III кварталі 2011 року

Заява на повернення переплати

Після того, як підприємство виправить помилки, усе одно, в який спосіб (через уточнюючу декларацію чи через звітну) по особовому рахунку платника екоподатку буде проходити переплата з цього податку, яку суб’єкт господарювання може або повернути, або зарахувати в рахунок сплати зобов’язань з цього податку за наступні звітні періоди.

Умови повернення надміру сплачених податкових зобов’язань встановлено в ст. 43 ПКУ. Так, відповідно до п. 43.1 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Тобто якщо суб’єкт господарювання не має податкового боргу, то він має повне право вимагати повернення таких надміру сплачених коштів до бюджету.

Якщо ж у платника податку є податковий боргу, то повернути помилкові та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання можна лише після повного погашення такого податкового боргу.

Для того щоб повернути надміру перераховані податкові зобов’язання, платники екоподатку мають подати до органів ДПС заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначити напрям перерахування коштів (п. 43.4 ПКУ):

— на поточний рахунок платника податків в установі банку;

— на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;

— повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Після цього контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Держказначейства (п. 43.5 ПКУ). На підставі отриманого висновку орган Держказначейства протягом 5 робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.

Останній звітний період

У багатьох суб’єктів господарювання, крім запитання про можливість повернення неправомірно перерахованих коштів до бюджету, виникає ще одне запитання: чи слід подавати звітність з цього податку за IV квартал 2011 року, якщо підприємство вже не має об’єктів обкладення екоподатком.

Для відповіді на це запитання звернемося до норм ПКУ. Так, відповідно до п. 250.9 ПКУ якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до норм ПКУ.

Із цього випливає, що якщо суб’єкт господарювання почав подавати звітність з екоподатку у 2011 році, навіть якщо це він робив через неправомірні вимоги податківців, то він має подавати таку звітність до кінця такого року. Тобто оскільки суб’єкти господарювання подавали звітність з екоподатку за тимчасове зберігання відходів у 2011 році, то незважаючи на те, що податківці визнали, що робити це було не обов’язково, подавати звітність з екоподатку все одно потрібно і за IV квартал 2011 року. Це підтверджують і податківці у консультації, наведеній у ЄБПЗ (розд. 300.03).

Якщо об’єкта оподаткування з екоподатку в IV кварталі 2011 року відповідно до роз’яснень податківців у суб’єктів господарювання вже не виникає (немає інших об’єктів оподаткування), то таку звітність слід подавати із прокресленнями.

Звертаємо увагу, що подання звітності з екоподатку (з прокресленнями) за IV квартал 2011 року не звільняє від подання такої звітності у наступному році.

Для того щоб не подавати звітність з цього податку у 2012 році, як вимагає п. 250.9 ПКУ, суб’єкт господарювання має подати заяву про відсутність об'єкта обчислення екоподатку.

Про яку саме заяву йдеться у п. 250.9 ПКУ, не уточнюється. Тому можна припустити, що тут згадується про подання форми № 20-ОПП*, яка відповідно до розд. VIII Порядку № 1588 подається також у випадках зміни стану об’єкта оподаткування (про відсутність об’єкта оподаткування). Строки подання форми № 20-ОПП у цьому випадку у нормативно-правових актах не встановлено, тому, на наш погляд, подавати її потрібно не пізніше граничного строку подання декларації з екоподатку за I квартал 2012 року. Крім того, не буде помилкою, якщо цю форму суб’єкт господарювання подасть разом з декларацією за IV квартал 2011 року.

* Детальніше див. статтю «Форма № 20-ОПП: хто, коли і навіщо її подає» // «БТ», 2011, № 47, с. 16.

Звертаємо увагу, що податківці дещо по-іншому розуміють норми п. 250.9 ПКУ (лист ДПАУ від 06.05.11 р. № 8565/6/15-0816) і вважають, що повідомлення органів ДПС про зміну відомостей про об'єкти оподаткування за спеціальною формою № 20-ОПП буде недостатньо для виконання вимог п. 250.9 ПКУ. А тому вони рекомендують, крім цього повідомлення, скласти ще й заяву про факт відсутності об'єкта обчислення екоподатку в довільній формі і також подати її до органів ДПС, причому до 1 січня того року, в якому не планується здійснювати забруднення навколишнього середовища.

Ми з такою категоричністю головного податкового відомства про строк подання такої заяви не згодні, оскільки у п. 250.9 ПКУ не вказано, в який саме строк слід подавати такі документи. Тому ми вважаємо, що для повідомлення органів ДПСУ про відсутність об’єкта обкладення екоподатком слід орієнтуватися на граничний строк подання податкової звітності за I квартал того року, у якому у платника буде відсутній об'єкт обкладення екологічним податком.

А от щодо подання двох документів про відсутність об’єкта оподаткування напевно сперечатися з податківцями не варто, оскільки у п. 250.9 ПКУ не вказано, про яку саме заяву йдеться, а подання форми № 20-ОПП передбачено не п. 250.9 ПКУ, а п. 63.3 ПКУ. Тому, щоб не мати проблем з податківцями, радимо подати до органів ДПС два документа: форму № 20-ОПП та заяву про факт відсутності об’єкта обчислення екоподатку у довільній формі.

Звернемо увагу, що у разі ненадання відповідної заяви та неподання протягом наступного звітного року до податкового органу звітності з екоподатку до суб’єкта господарювання можуть будуть застосовувані штрафні санкції як за неподання (несвоєчасне подання) звітності.

На цьому все. Сподіваємося, що ця публікація надасть вичерпну інформацію для правильного і безболісного «прощання» зі сплатою екоподатку за тимчасове зберігання відходів.

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Узагальнююча податкова консультація — Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затверджена наказом ДПСУ від 16.12.11 р. № 258.

Наказ № 1010 — наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку» від 24.12.10 р. № 1010.

Порядок № 1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом МФУ від 09.12.11 р. № 1588.

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua