НАВЧАННЯ БУХГАЛТЕРА МСФЗ
організаційні та облікові моменти
В умовах динамічного законодавства бухгалтерам доводиться постійно «бути у формі». Консалтингові компанії та навчальні центри пропонують широкий спектр послуг у сфері навчання бухгалтерів міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У зв'язку з цим у сьогоднішній статті висвітлимо організаційні та облікові моменти такого навчання.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Для кого призначено сертифікацію МСФЗ
Активне впровадження МСФЗ у практику «вітчизняного» обліку оживило попит і пропозицію на послуги з міжнародної сертифікації бухгалтерів. І хоча офіційні органи підкреслюють*, що Законом про бухоблік вимог щодо наявності в бухгалтера сертифіката з МСФЗ не передбачено**, багато хто серйозно замислюється над тим, чи варто проходити таку сертифікацію.
* Див. листи Мінсоцполітики від 13.01.12 р. № 12/13/116-12, Мінфіну від 13.02.12 р. № 31-08410-07-29/3418.
** Про те, хто зобов'язаний складати звітність з МСФЗ, див. статтю «МСФЗ: загальні правила застосування» // «БТ», 2011, № 50, с. 15.
Це питання кожен вирішує на свій розсуд, ми ж звернемо увагу на таке. Серед російськомовних програм міжнародної сертифікації на сьогодні найбільшого поширення в Україні набули програми:
1) міжнародної сертифікації бухгалтерів САР (CIPA):
— САР (Certified Accounting Practitioner: Сертифікований бухгалтер-практик);
— СІРА (Certified International Professional Accountant: Сертифікований міжнародний професійний бухгалтер);
2) кваліфікації за МСФЗ, розробленої Асоціацією Сертифікованих Присяжних Бухгалтерів (АССА) — DipIFR (Diploma in International Financial Reporting).
Безумовно, наявність зазначених сертифікатів підтверджує високий рівень кваліфікації бухгалтера, оскільки скласти кваліфікаційний іспит їм дуже непросто. Однак слід ураховувати: ці програми передбачають, що бухгалтер уже має певні знання з МСФЗ та бажає підтвердити свою кваліфікацію шляхом отримання сертифіката. Тому тренінг-курси з них спрямовано не на навчання «азів» МСФЗ, а на підготовку до складання іспиту за певною програмою.
Причому для здобуття диплома DipIFR особа має відповідати певним вимогам. Зокрема, до претендентів на отримання диплома DipIFR висуваються такі кваліфікаційні вимоги***:
— вища профільна освіта;
— наявність професійної кваліфікації бухгалтера чи аудитора;
— трирічний досвід роботи у сфері бухобліку та аудиту, письмово підтверджений роботодавцем.
*** http://www.dipifr.com/index.php?option=com_content&view=article&id=9&Itemid=7
Також варто звернути увагу на умови оплати складання іспиту за програмами сертифікації. Оплата тренінгів з підготовки до іспитів із зазначених програм у різних компаній відрізняється, але загальним є те, що складання кожного іспиту оплачується додатково. І якщо, наприклад, з першого разу скласти якийсь іспит за кваліфікацією не вдасться (що трапляється дуже часто****), то за кожну повторну спробу доведеться доплачувати.
**** За статистикою (http://www2.accaglobal.com/members/qualifications/dipifr/info/exams) іспит складають 38 — 67 % претендентів.
Тому тим особам, які бажають опанувати «ази» МСФЗ, краще звернутися до навчальних центрів, що здійснюють підготовку за відповідними програмами з МСФЗ. У найближчому майбутньому їх кількість при вищих навчальних закладах збільшиться, оскільки Кабмін у розпорядженні № 157-р приписав Міносвіти до 01.04.12 р. стосовно бухгалтерів, які підписують фінансову звітність підприємств:
— забезпечити створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з питань застосування МСФЗ;
— затвердити перелік навчальних закладів, що здійснюватимуть підвищення кваліфікації з питань застосування МСФЗ;
— затвердити порядок підвищення кваліфікації з питань застосування МСФЗ.
Актуальним також залишається здобуття певних навичок, у тому числі й у частині МСФЗ, на тренінгах-практикумах (семінарах).
Як відобразити витрати на навчання МСФЗ у податковому обліку
Навчання бухгалтерів МСФЗ можна віднести до підвищення кваліфікації — однієї з форм професійного навчання працівників, під якою мають на увазі професійно-технічне навчання працівників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння та навички на рівні вимог виробництва або сфери послуг (див. ст. 1 Закону про профрозвиток, п. 3 листа Мінпраці від 14.04.11 р. № 3900/0/14-11/021).
Податок на прибуток. Порядок відображення в обліку з податку на прибуток витрат на навчання та підвищення кваліфікації регламентується нормами п.п. 140.1.3 ПКУ (див. «Які витрати на навчання включаються до складу податкових»).
| Які витрати на навчання включаються до складу податкових Витяг із ПКУ «140.1. При визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: <…> 140.1.3. витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років». |
На жаль, зазначені норми сформульовано не зовсім чітко, що викликає розбіжності на практиці. Так, відповідаючи на запитання стосовно можливості включення до складу податкових витрат на навчання бухгалтера з метою отримання сертифіката з МСФЗ, ДПСУ в листі від 18.01.12 р. № 731/5/14-1516 дійшла такого висновку, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації працівників підприємств у вітчизняних або зарубіжних навчальних закладах, у тому числі, але не виключно вищих і професійно-технічних навчальних закладах, якщо вимоги щодо наявності в таких фахівців сертифіката про освіту в таких закладах для виконання тих чи інших професійних обов'язків у відповідній сфері господарської діяльності є обов'язковими та передбачені галузевим Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.
У свою чергу, Мінсоцполітики в листі від 13.01.12 р. № 12/13/116-12 зауважило, що кваліфікаційними характеристиками головного бухгалтера, бухгалтера (з дипломом спеціаліста) та бухгалтера, що містяться у Випуску 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника, норми підвищення кваліфікації з метою отримання сертифіката МСФЗ не передбачено. Аналогічних висновків дійшов і Мінфін у листі від 13.02.12 р. № 31-08410-07-29/3418.
У результаті вийшло, що через необов'язковість сертифікації за МСФЗ підприємство не може включити до складу податкових такі витрати. Ми з таким підходом не згодні. По-перше, як уже зазначалося*, формальне прочитання п.п. 140.1.3 ПКУ взагалі може призвести до того, що більшість витрат на навчання не потраплять до складу податкових. Адже в ньому йдеться про наявність сертифіката про освіту, тоді як вітчизняні навчальні заклади за результатами навчання видають не сертифікат, а диплом про освіту**. Тому виходячи із системного прочитання, на нашу думку, під сертифікатом про освіту слід мати на увазі документ про освіту з будь-якою назвою, що підтверджує здобуття необхідних навичок та знань.
* Див. статтю «Витрати на навчання: обліковуємо по-новому» // «БТ», 2011, № 45, с. 13.
** Див., зокрема, ст. 9 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.02 р. № 2984-III, постанову КМУ від 12.11.97 р. № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання».
Стосовно сертифіката за МСФЗ доречніше посилатися на норми абзацу першого, а не абзацу другого п.п. 140.1.3 ПКУ. При цьому для законодавчого обґрунтування обов'язковості підвищення кваліфікації можна використовувати ст. 40 КЗпП, згідно з якою невідповідність обійманій посади або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації є підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.
Виходячи з розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, спеціалістів і технічних службовців» Довідника кожна із зазначених у ньому професій вимагає певних знань, які слід періодично підвищувати (оновлювати). У зв'язку з цим у його п. 9 зазначено, що всі працівники мають підвищувати професійну кваліфікацію згідно з вимогами чинного законодавства.
Таким чином, необхідність підвищення кваліфікації бухгалтера за МСФЗ цілком можна обґрунтувати і посиланням на Довідник.
У зв'язку з набуттям чинності Законом про профрозвиток (діє з 05.02.12 р.) обґрунтувати право роботодавця на включення цих витрат до складу витрат тепер простіше. Так, під професійним навчанням працівників тут розуміється процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають можливість підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, опановувати новий вид професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва. При цьому професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо в роботодавця і на договірних засадах у професійно-технічних і вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах чи організаціях. Закон про профрозвиток поділяє професійне навчання працівників на формальне (у навчальному закладі чи безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти, за результатами чого видається документ про освіту встановленого зразка) та неформальне (не регламентоване місцем здобуття, строком та формою навчання). Обов'язок роботодавця щодо забезпечення підвищення кваліфікації працівників, як правило, не рідше одного разу на п'ять років передбачено ст. 4 Закону про профрозвиток. На необхідність проведення таких заходів із зазначеною періодичністю звертало увагу і Мінпраці в п. 3 листа від 14.04.11 р. № 3900/0/14-11/021. При цьому згідно з ч. 1 ст. 15 Закону про профрозвиток фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших, не заборонених законодавством, джерел. Усе це свідчить про правомірність зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених на такі заходи витрат.
Також слід ураховувати, що ДПСУ та Мінфін підписали Меморандум, у п. 4 якого вони перебрали на себе зобов'язання в межах своєї компетенції вживати заходів щодо підвищення кваліфікації бухгалтерів та забезпечення високого рівня фахівців з бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання, які складатимуть фінансову звітність за МСФЗ. Інакше кажучи, обов'язковість підвищення кваліфікації бухгалтерів відповідно до вимог МСФЗ було визнано на офіційному рівні.
Підсумуємо : обґрунтованість понесенняя роботодавцем витрат на підвищення кваліфікації бухгалтера, у тому числі шляхом сертифікації за МСФЗ, може бути підтверджено кількома нормативними документами. У зв'язку з цим є підстави вважати, що такі витрати повинні включатися до складу податкових.
Для віднесення до складу податкових факт понесення витрат на навчання слід документально підтвердити (п. 138.2, п.п. 139.1.9 ПКУ). З цією метою умову про оплату навчання (підвищення кваліфікації) бухгалтера варто закріпити в колективному або трудовому договорі. Із навчальним закладом слід укласти договір, а при направленні на навчання видати наказ.
Водночас витрати на оплату повторного складання іспиту з МСФЗ (у разі неуспішної першої спроби) безпечніше до податкових витрат не включати. У принципі, підприємство має право встановити, що такі витрати підлягають оплаті самим «неуспішним» бухгалтером.
Умови навчання можна також закріпити в договорі з працівником, примірну форму якого наведено в Порядку № 232*, і видати завдання працівнику із зазначенням інформації про вид, мету, місце, строк навчання тощо.
* Див. ком. «Договори на навчання працівників — тепер простіше: рекомендації Мінпраці» // «БТ», 2010, № 42, с. 7.
Отримання послуг з навчання необхідно підтвердити первинними документами із зазначенням їх змісту, вартості, обсягу. Бажано також мати документ (його копію), що підтверджує факт отримання послуг навчання (диплом, свідоцтво тощо). Зрозуміло, необхідно мати у своєму розпорядженні документи, що підтверджують факт здійснення оплати за навчання.
У ПКУ не вказується, до складу якої саме статті включаються витрати на навчання. На нашу думку, навчання (підвищення кваліфікації) бухгалтера можна віднести до адміністративних витрат. У зв'язку з цим дата виникнення витрат на навчання визначається за датою отримання відповідної послуги. Із цього випливає, що при внесенні плати за навчання наперед її можна буде включити до витрат лише за підсумками тих періодів, за які вона перераховувалася.
ПДВ . Згідно з п.п. 197.1.2 ПКУ звільняється від обкладення ПДВ, зокрема, постачання послуг зі здобуття вищої та професійно-технічної освіти навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг. Саме в цьому пункті наведено і перелік послуг, що звільняються від обкладення ПДВ.
Не наведені в зазначеному переліку послуги, на думку податківців, обкладаються ПДВ. Зокрема, ДПАУ в листі від 21.04.11 р. № 11385/7/16-1517-26 зауважила, що послуги з підвищення кваліфікації фахівців навчальним закладом, який не має статусу вищого навчального закладу I — IV рівнів акредитації, не звільняються від обкладення ПДВ. У зв'язку з цим суми вхідного ПДВ щодо оподатковуваних навчальних послуг можна включити до податкового кредиту (за умови зв'язку з господарською діяльністю та наявності податкової накладної).
ПДФО. Витрати на підвищення кваліфікації бухгалтера не включаються до оподатковуваного доходу на підставі норм п.п. 165.1.37 ПКУ, відповідно до яких не підлягає обкладенню ПДФО сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом. У Податковому розрахунку за ф. № 1 ДФ такі суми відображаються з ознакою «158». У частині застосування цієї пільги є актуальними всі висновки, зроблені вище стосовно податку на прибуток.
ЄВС . Згідно з п. 9 постанови № 1170 не обкладаються ЄВС, зокрема, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів).
Податковий облік додаткових витрат при навчанні з відривом від виробництва
При направленні бухгалтера на навчання (складання іспитів) до іншого населеного пункту підприємство має оплатити додаткові витрати на поїздку. Особам, направленим на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, надаються гарантії (ст. 122 КЗпП, ст. 12 Закону про оплату праці). Відповідно до постанови № 695 роботодавець зобов'язаний надати особам, які навчаються, такі мінімальні гарантії, як:
— збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи на час навчання;
— оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
— виплата добових за кожен день перебування в дорозі в розмірі, установленому законодавством для службових відряджень;
— виплата добових іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання в розмірі, установленому для службових відряджень. Причому такі добові, на думку Мінфіну (лист від 20.01.07 р. № 31-18030-07-10/854), мають виплачуватися і в тому випадку, коли направлені на навчання до іншої місцевості працівники мають можливість щодня повертатися до місця постійного проживання;
— забезпечення на час навчання житлом або відшкодування витрат на проживання в порядку, установленому для службових відряджень.
Ці гарантії надаються при дотриманні таких умов:
1. Навчання пов'язане з підвищенням кваліфікації, підготовкою, перепідготовкою та навчанням інших професій з відривом від виробництва.
2. Підвищення кваліфікації провадиться з ініціативи підприємства, що має бути підтверджено документально, зокрема наказом про направлення бухгалтера на підвищення кваліфікації. Не зашкодить також видати працівнику завдання, в якому буде продубльовано інформацію з наказу.
3. Статус суб'єкта, який здійснює навчання, не має значення (це не обов'язково має бути навчальний заклад)*. При направленні бухгалтера на навчання за кордон необхідно керуватися нормами Положення № 1795, в якому містяться особливі умови щодо виплати добових, оплаті проїзду працівників тощо.
* Докладніше про цю проблему див. статтю «Навчання за рахунок підприємства» у рубриці «Тема тижня» // «БТ», 2009, № 41, с. 39.
Вважаємо, що такі суми не обкладаються ПДФО на підставі п.п. 165.1.37 ПКУ як витрати роботодавця, пов'язані з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівників (у Податковому розрахунку за ф. № 1 ДФ ознака доходу «158»).
На нашу думку, поїздки працівників на навчання формально не вважаються відрядженням. Забезпечення працівників коштами для цих цілей коректніше розглядати як видачу коштів під звіт для виконання доручення. Однак така класифікація породжує проблему зі своєчасним поверненням підзвітних сум: п. 2.11 Положення № 637 установлено, що видача готівкових коштів під звіт дозволяється на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт (при цьому подати Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, щодо таких коштів слід не пізніше 5 робочих днів після виконання доручення). На наш погляд, хоча за формальними ознаками така поїздка не вважається відрядженням, тут має застосовуватися норма п. 2.11 Положення № 637, відповідно до якої «якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань <…>, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження».
Водночас, щоб оминути ці проблеми, краще забезпечити працівника коштами для поїздки, видавши йому корпоративну платіжну картку чи оформивши таку поїздку як відрядження (з урахуванням усіх правил обліку витрат на відрядження).
Податковий облік витрат на семінари
У п. 3.5 Положення № 127** семінари, семінари-практикуми, семінари-наради віднесено до інших форм підвищення кваліфікації. Остання позиція податківців полягає в тому, що порядок відображення в податковому обліку витрат на участь у семінарах залежить від їх спрямованості (див. «Як відображається в обліку з податку на прибуток плата за проведення семінарів»).
** На нього часто посилаються офіційні органи (див. листи ДПАУ від 20.07.07 р. № 7013/6/17-0716, від 17.07.07 р. № 6862/6/17-0716, № 14222/7/17-0717, Мінпраці від 12.03.09 р. № 2691/0/14-09/06).
| Як відображається в обліку з податку на прибуток плата за проведення семінарів Витяг із розділу 110.07.08 ЄБПЗ «Запитання: Як відображаються витрати платника податку, понесені за участь працівника у семінарах та конференціях? Відповідь: Якщо участь у семінарах (конференціях) передбачає отримання інформаційно-консультативних послуг для забезпечення господарської діяльності платника податку, то оплата таких послуг включається до складу адміністративних витрат. При цьому, якщо в результаті участі у семінарі здійснено зміни кваліфікації працівника (розширення та поглиблення професійних знань, умінь та навичок), то такі витрати з метою оподаткування розглядаються як витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за умови наявності відповідних підтверджуючих документів. Порядок визнання таких витрат визначено п.п. 140.1.3 п. 140.1 ст.140 Податкового кодексу України». |
Таким чином, якщо в документах про проходження навчання на семінарі буде зазначено «сертифікат (свідоцтво) про проходження навчання, тренінгу, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації тощо», то таке навчання вважатиметься підвищенням кваліфікації.
Якщо ж із документів випливатиме, що на семінарі було отримано інформаційно-консультативні послуги, такі витрати потраплять до податкових за загальними нормами, зокрема їх може бути включено до складу адміністративних витрат згідно з абзацом «ж» п.п. 138.10.2 ПКУ.
Бухгалтерський облік витрат на навчання бухгалтера
У бухгалтерському обліку порядок відображення плати за навчання залежить від напрямку навчання і статусу особи, яка навчається. Зокрема, якщо бухгалтер навчався з ініціативи підприємства, такі витрати відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Якщо ж бухгалтер навчався із власної ініціативи, то зазначені витрати обліковуються на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», а сума отриманої компенсації від працівника — на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Якщо плата за навчання перераховується «авансом» за декілька періодів, її можна відобразити на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і в міру нарахування включати до відповідних статей витрат.
Приклад. Підприємство сплатило у червні 2012 року за проходження бухгалтером дистанційних курсів з МСФЗ ACCA DipIFR 5400 грн. з ПДВ (строк навчання — 3 місяці: з 01.07.12 р. по 30.09.12 р.) і за складання іспиту — 2580 грн. з ПДВ (іспит складається 11.12.12 р.).
Операції буде відображено в обліку так, як показано в таблиці.
На цьому закінчуємо розмову про облік витрат бухгалтерів на навчання МСФЗ та бажаємо, щоб роботодавці завжди знаходили можливість оплачувати підвищення вашої кваліфікації.
Бухгалтерський та податковий облік витрат на сертифікацію МСФЗ
| Зміст господарських операцій | Кореспондуючі рахунки | Сума, | Податковий облік (витрати) | |
| дебет | кредит | |||
| 1. Перераховано грошові кошти за навчання | 377 | 311 | 5400 | — |
| 2. Відображено податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 900 | — |
| 3. Відображено вартість навчання у складі витрат майбутніх періодів | 39 | 377 | 5400 | — |
| 4. Вартість навчання включено до складу витрат: | ||||
| — за липень 2012 року | 92 | 39 | 1500(1) | 1500 |
| 644 | 39 | 300(2) | — | |
| — за серпень 2012 року | 92 | 39 | 1500 | 1500 |
| 644 | 39 | 300 | — | |
| — за вересень 2012 року | 92 | 39 | 1500 | 1500 |
| 644 | 39 | 300 | — | |
| 5. Перераховано плату за складання іспиту | 377 | 311 | 2580 | — |
| 6. Відображено податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 430 | — |
| 7. Уключено плату за складання іспиту до складу витрат грудня 2012 року | 92 | 377 | 2150 | 2150 |
| 8. Відображено ПДВ | 644 | 377 | 430 | — |
| (1) 5400 : 1,2 : 3 = 1500 грн. (якщо акт складається за підсумками кожного місяця навчання). (2)1500 х 0,2 = 300 грн. | ||||
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Розпорядження № 157-р — розпорядження КМУ «Про створення умов для впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності» від 22.02.12 р. № 157-р.
Постанова № 695 — постанова КМУ від 28.06.97 р. № 695 «Про гарантії та компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва».
Меморандум — Меморандум про співробітництво та координацію дій щодо застосування в Україні міжнародних стандартів фінансової звітності від 24.02.12 р.
Закон про профрозвиток — Закон України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.12 р. № 4312-VI.
Порядок № 232 — Примірний порядок укладення суб'єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, затверджений наказом Мінпраці від 10.08.10 р. № 232.
Положення № 1795 — Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання і стажування, у редакції постанови КМУ від 20.11.03 р. № 1795.
Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.04 р. № 637.
Довідник — Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності», затверджений наказом Мінпраці від 29.12.04 р. № 336.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПСУ: www.sts.gov.ua
