Тема тижня. Податковий кодекс: аналізуємо зміни

До окремої статті інших доходів виділено доходи у вигляді суми коштів, отриманих платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування на спрощеній системі оподаткування, з яких не було сплачено єдиний податок. Такі кошти новий п.п. 135.5.14 ПКУ вимагає включати в доходи (без урахування сум ПДВ, що надійшли у вартості таких товарів, робіт, послуг) у звітному періоді їх отримання.

Поява цієї норми автоматично викликає запитання: чи можна включити до складу витрат собівартість таких товарів (кореспондуюча витратна норма в основній частині ПКУ не з'явилася).

Разом з тим згідно з абз. 3 п. 7 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат уключається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів. Вважаємо, що ця норма застосовна в нашій ситуації.

Недійсні договори

Раніше якщо договір визнавався недійсним як такий, що порушує публічний порядок або є фіктивним, доходи (витрати) коригувалися у звітному періоді їх виникнення. Якщо договір визнавався недійсним на інших підставах, то доходи (витрати) коригувалися в тому звітному періоді, в якому рішення суду набувало законної сили. Сьогодні з абз. 3 п. 140.2 ПКУ вилучили застереження про визнання договору недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним.

У результаті тепер у цьому пункті є дві норми, які з різними податковими результатами регламентують наслідки визнання судом угоди (правочину) недійсним з тих самих підстав. Чим слід керуватися в умовах цієї правової колізії — можуть роз'яснити лише офіційні органи.

Рекламні послуги від нерезидента

Відповідно до змін, унесених до п. 160.7 ПКУ, для сплати 20 % податку з рекламних послуг нерезидента тепер немає застереження, щоб реклама стосувалася саме того резидента, який провадить виплату доходу нерезиденту. Тому за новими правилами сплачувати цей податок будуть і рекламні агентства, що здійснюють виробництво та/або розповсюдження реклами про іншого платника — резидента, які залучають нерезидентів для виробництва та/або розповсюдження реклами за межами території України. Відповідно, ліберальні роз'яснення, надані, зокрема, у листах ДПСУ від 03.03.12 р. № 6325/7/15-1217, від 21.02.12 р. № 3062/6/15-1215* втрачають актуальність.

* Див. ком. «Рекламний» податок на прибуток нерезидента: ДПСУ правильно роз'яснює особливості його нарахування» // «БТ», 2012, № 20, с. 9.

Неприбуткові організації

У ст. 157 ПКУ розширено перелік НПО.

Так, у п.п. «а» п. 157.1 ПКУ поряд із органами державної влади та органами місцевого самоврядування окремо згадано Національну академію наук України (НАНУ). Отже, звільнення від оподаткування як НАНУ, так і створених нею установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, буде здійснюватись згідно з «бюджетним» п. 157.2 ПКУ.

В окремі категорії НПО (раніше були вказані у п.п. «є» п. 157.1 ПКУ) виділено:

— професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок (п.п. «є» п. 157.1 ПКУ);

— організації роботодавців та їх об'єднання (п.п. «ж» п. 157.1 ПКУ).

Крім того, додано нову категорію НПО — садівничі та гаражні кооперативи або товариства (п.п. «з» п. 157.1 ПКУ).

Перелік звільнених доходів нових категорій НПО наведено у табл. 1 на с. 28.

Інші зміни

Валюта. Підкориговано правила визначення балансової вартості інвалюти. За новими правилами п.п. 153.1.4 ПКУ визначається лише термін «балансова вартість іноземної валюти», під яким слід розуміти вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше. Фактично порядок проведення операцій з валютою не змінився, просто усунено некоректність, на яку ми звертали увагу у статті «Операції з валютою: податковий та бухгалтерський облік» // «БТ», 2012, № 12, с. 21.

Спецодяг. В уточнених формулюваннях п.п. 140.1.1 ПКУ передбачається, що до складу витрат уключаються витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Власне кажучи, керуватися галузевими нормами податківці приписували й раніше (див., зокрема, лист ДПАУ від 29.07.11 р. № 13818/6/15-1415; п. 5 Переліку № 994).

Ліквідація юридичної особи. Оновленими формулюваннями п.п. 136.1.13 ПКУ передбачається, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді коштів або майна, унесених до статутного капіталу, які не повернено власнику корпоративних прав, емітованих платником податку, або не повернено учаснику господарського товариства у зв'язку з недостатністю або відсутністю активів у результаті погашення зобов'язань під час припинення діяльності такого платника шляхом ліквідації юридичної особи.

Авансовий внесок податку на дивіденди. Із п.п. 153.3.2 ПКУ вилучено положення стосовно того, що авансовий внесок податку на дивіденди не сплачується платниками цього податку, які підпадають під дію п. 156.1 ПКУ. Отже, тепер страховики зобов'язані при виплаті дивідендів сплачувати авансовий внесок, причому виходячи зі ставки 21 % (у 2012 році) (п.п. 153.3.2, п. 151.1, п. 10 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

Затримка виплати процентів (комісійних) кредитору. Відповідно до нового п. 137.21 ПКУ, якщо позичальник (дебітор) затримує виплату процентів (комісійних), кредитор урегулює таку заборгованість згідно з п. 159.1 ПКУ (тобто в порядку врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості). При цьому метод нарахування процентів (комісійних) за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, що визнається безнадійною на підставі п. 159.1 ПКУ. Раніше аналогічну норму було прописано лише для доходів власника іпотечного сертифіката (п. 137.9 ПКУ), тепер — для всіх кредиторів. Причому дію нового п. 137.21 ПКУ обмежено в часі: вона діє до 01.01.14 р. (п. 12 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).

Таблиця 1. Нові НПО та звільнені доходи

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Порядок реєстрації

Особи . Суттєво підкориговано п.п. 14.1.139 ПКУ, у якому наведено визначення терміна «особа» для розд. V ПКУ.

Нагадаємо, що саме такі особи можуть бути зареєстровані платниками ПДВ. Новий перелік більш конкретний і лаконічний.

Особами для розд. V ПКУ є:

1) у загальному випадку (пп. «а» та «б» ч. 1 п.п. 14.1.139 ПКУ):

— юрособи та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування;

— юрособи та ФОП — платники ЄП за ставкою 3 %;

— юрособи та ФОП — платники ЄП за ставкою 5 %, які добровільно переходять на сплату ЄП за ставкою 3 %;

2) при ввезенні товарів на митну територію України (п.п. «в» ч. 1 п.п. 14.1.139 ПКУ) — юрособи, ФОП, а також пересічні громадяни (такі особи сплачують ПДВ без реєстрації платниками ПДВ);

3) як і раніше, «особами» залишились:

— представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи (п.п. «г» ч. 1 п.п. 14.1.139 ПКУ);

— дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність (ч. 2 п.п. 14.1.139 ПКУ).

Отже, не є особами лише ФОП — платники ЄП першої та другої груп.

ПДВ-реєстрація. Змінами, внесеними до п. 182.1 ПКУ, передбачено можливість добровільної реєстрації платниками ПДВ усіх бажаючих (без жодних умов щодо обсягів оподатковуваних операцій, розміру статутного капіталу чи балансової вартості активів).

Щодо самої процедури реєстрації, то змінами, внесеними у п. 183.4 ПКУ, було узаконено терміни подання Реєстраційної заяви (ф. № 1-ПДВ), встановлені Мінфіном у п.п. 3.6.3 Положення № 1394 для платників ЄП першої групи, які переходять на ставку ЄП 3 %. Тепер при зміні ставки ЄП із 5 % на 3 % Реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, з якого така особа бажає перейти на сплату ЄП із ставкою 3 %.

У п. 183.5 ПКУ уточнено дату ПДВ-реєстрації таких осіб, а саме з 1 числа календарного кварталу, в якому буде застосовуватись ставка ЄП 3 %.

Таким чином, зміна ставки ЄП і реєстрація платником ПДВ має відбуватись синхронно:

— в однакові терміни подаються обидві заяви (за 15 календарних днів до початку кварталу);

— зміна ставки ЄП і реєстрація платником ПДВ теж відбувається одночасно (з 1 числа наступного кварталу).

Скорочено термін, відведений податківцям для проведення ПДВ-реєстрації. Тепер він становить 5 робочих днів від дати надходження Реєстраційної заяви замість 10, як було раніше (п. 183.9 ПКУ).

У п. 183.15 ПКУ додано причини для перереєстрації платника ПДВ та заміни Свідоцтва ПДВ (раніше такі причини згадувались лише у розд. IV Положення № 1394). Нагадаємо, що у цьому пункті йшлося про перереєстрацію платника у разі зміни місцезнаходження. Тепер тут додатково згадуються такі причини перереєстрації чи заміни Свідоцтва ПДВ:

— зміна даних про платника податку, які зазначаються у Свідоцтві ПДВ;

— встановлення розбіжностей чи помилок у записах Свідоцтва ПДВ та/або реєстру платників ПДВ;

— втрата або непридатність Свідоцтва ПДВ для користування.

Передбачено, що Реєстраційна заява подається протягом 10 робочих днів (у п. 4.2 Положення № 1394 встановлено 20-денний строк), що настають за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ або виникли інші підстави для перереєстрації та заміни Свідоцтва ПДВ.

Крім того, встановлено, що нове Свідоцтво ПДВ видається з дотриманням правил та у строки, визначені для ПДВ-реєстрації (протягом 5 робочих днів).

Анулювання ПДВ-реєстрації

Підстави. Вилучено п.п. «и» п. 184.1 ПКУ, згідно з яким підставою для анулювання ПДВ-реєстрації була ситуація, коли обсяг постачання товарів/послуг платниками ПДВ, зареєстрованими добровільно, іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців сукупно становив менше 50 % загального обсягу постачання.

Отже, відсутність поставок платникам ПДВ (наприклад, здійснення виключно роздрібної торгівлі) тепер не загрожуватиме «добровольцям».

Більш чітко прописано норми п. 184.2 ПКУ, які визначають дату анулювання ПДВ-реєстрації, а саме таке анулювання здійснюється на дату:

— подання Заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ (ф. № 3-ПДВ) або прийняття Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ (ф. № 6-РПДВ);

— зазначену в судовому рішенні;

— закінчення строку дії Свідоцтва ПДВ;

— що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ.

Наявність заборгованості з ПДВ тепер не буде перешкодою для анулювання ПДВ-реєстрації (п. 184.8 ПКУ). Податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду зменшують суму бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності погашаються у загальні строки незалежно від того, залишатиметься така особа платником ПДВ на день сплати такої суми чи ні.

Умовне постачання. Суттєво змінено порядок умовного постачання залишків товарів та необоротних активів при анулюванні ПДВ-реєстрації.

Із визначення терміна «постачання товарів», наведеного в п.п. 14.1.191 ПКУ, виключено п.п. «ґ», який прирівнював до реальної поставки факт визнання умовного постачання товарів та необоротних активів. Крім того, виключено п. 189.11 ПКУ, за яким визначалась база оподаткування при умовному постачанні (за звичайною ціною товарів та необоротних активів). Однак на необхідність нарахування ПЗ в останньому звітному періоді це жодним чином не вплинуло.

У п. 184.7 ПКУ, в якому, власне, і встановлено порядок визнання умовного постачання, тепер ідеться не про залишки товарів та необоротних активів, як було раніше, а про товари/послуги, необоротні активи, суми ПДВ щодо яких були включені до складу ПК, і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таке формулювання, по-перше, знімає запитання: чи потрібно визначати умовне постачання щодо дебіторської заборгованості та «ПДВшної» собівартості незавершеного виробництва*?

* Див. статтю «Анулювання ПДВ-реєстрації: правила, порядок, особливості» // «БТ», 2011, № 46, с. 15.

З 01.07.12 р. (дати набрання чинності цією нормою) — однозначно потрібно.

По-друге, слід звернути увагу на те, що серед об'єктів умовного постачання, крім товарів і необоротних активів, як було і раніше, тепер згадуються й послуги.

Сам механізм визнання умовного постачання майже не змінився: в останньому звітному періоді (не пізніше дати анулювання) платник зобов'язаний визначити ПЗ щодо товарів/послуг та необоротних активах, при придбанні яких було сформовано ПК, виходячи із їх звичайної ціни, крім випадків анулювання реєстрації як платника ПДВ унаслідок реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення.

База оподаткування

Імпортовані товари . Норми абз. 3 п. 188.1 ПКУ щодо визначення бази оподаткування при постачанні імпортованих товарів (не нижче митної вартості з урахуванням акцизного податку та ввізного мита) мають застосовуватись лише самим імпортером. Адже у цьому пункті тепер йдеться про товари, ввезені платником. Тому при постачанні імпортних товарів іншими платниками (не самим імпортером) база оподаткування має визначатись за загальними правилами (не нижче звичайної ціни).

Оренда майна у бюджетної установи. Розширено перелік коштів, які не включаються до бази оподаткування бюджетної установи (абз. 6 п. 188.1 ПКУ). Тепер до бази оподаткування не включаються суми відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв (нова норма). Зверніть увагу, цей виняток стосується будь-яких (не обов’язково бюджетних) коштів. Отже, якщо бюджетна установа здає в оренду нерухоме майно, то кошти, отримані нею як компенсація витрат на утримання такого майна (компенсація комунальних послуг), не включаються до бази оподаткування ПДВ. Обкладатись ПДВ буде лише «чиста» сума орендної плати, яка визначається за Методикою № 786.

Необ'єктні операції . Підкориговано порядок визначення бази оподаткування «в окремих випадках» (ст. 189 ПКУ).

У п. 189.1 ПКУ встановлено, що за операціями, які перелічені у п. 198.5 ПКУ** (зміна напрямку використання товарів/послуг та необоротних активів, які були придбані з ПДВ), база оподаткування визначається таким чином:

1) за необоротними активами база визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

** Цей пункт теж викладено у новій редакції. Про зміни дивись у розділі «Податковий кредит» на с. 31.

У попередній редакції п. 189.1 ПКУ йшлося про балансову вартість таких об'єктів «на момент переведення (постачання)». Тому квартальним платникам ПДВ слід звернути увагу на те, що формально базу оподаткування слід визначати за станом на початок звітного періоду (кварталу), а не на дату операції, чи на початок місяця , у якому здійснено таку операцію. Наприклад, якщо переведення необоротних активів для використання у звільнених операціях відбудеться у вересні 2012 року, то «звичайний» платник ПДВ визначає ПЗ виходячи із балансової вартості на 01.09.12 р., а квартальний платник ПДВ — на 01.07.12 р. На наш погляд, це не логічно. Мабуть, законодавець просто забув про квартальних платників ПДВ. Сподіваємось, податківці «роз'яснять» цю норму більш коректно.

Норма щодо випадку «відсутності обліку необоротних активів», на наш погляд, стосується ФОП, які не ведуть бухоблік. Такі платники ПДВ мають визначати базу оподаткування при використанні необоротних активів у неоподатковуваних операціях за звичайною ціною;

2) за товарами/послугами база оподаткування визначається виходячи з вартості їх придбання.

Хоч у попередній редакції п. 189.1 ПКУ йшлося про визначення бази оподаткування за такими об'єктами «не нижче ціни придбання», підстав для того, щоб визначати базу оподаткування у сумі, яка б перевищувала ціну придбання, теж не було. Про це ми згадували у статті «Змінилось призначення товарів: як відкоригувати ПДВ?» // «БТ», 2011, № 40, с. 22. Схоже, законодавець теж погодився з нашою позицією і виклав цю норму більш коректно.

Автобусні квитки. Встановлено особливий порядок визначення бази оподаткування для операцій постачання квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу (новий п. 189.13 ПКУ). За такими операціями базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. При цьому до бази оподаткування не включаються:

— вартість перевезення, що перераховується перевізнику;

— сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Нагадаємо, що підстави для застосування такого підходу були і раніше. Так, у листі ДПАУ від 07.09.11 р. № 24064/7/15-3417-26 податківці пропонували за таким принципом визначати базу оподаткування при продажу авіаційних та залізничних квитків. А от щодо продажу квитків автостанціями у листі ДПАУ від 09.06.11 р. № 6896/5/16-1516 податківці спочатку наполягали на обкладенні ПДВ усієї вартості автобусних квитків*. Пізніше у листі ДПСУ від 18.01.12 р. № 1142/6/15-3415-26 податківці визнали правомірність визначення бази оподаткування за маржинальним принципом і при продажу автобусних квитків.

* Див. ком. «Продаж транспортних квитків через посередника: два погляди податківців на порядок обкладення ПДВ» // «БТ», 2011, № 50, с. 7.

Сподіваємось, тепер підхід до обкладення ПДВ транспортних квитків, які продаються через посередника, буде однаковим: щодо продажу авіаційних та залізничних квитків, як і раніше, в силу загальних норм ПКУ, а щодо автобусних квитків — на підставі спеціальної норми (п. 189.13 ПКУ). Хоча, на наш погляд, було б логічніше «прирівняти» усі види транспорту в одній (спеціальній) нормі ПКУ.

Касовий метод. Дію касового методу** визначення ПЗ та ПК згідно з п. 187.10 ПКУ поширено також і на послуги з транспортування та постачання природного газу (крім скрапленого).

** Див. статтю «Касовий метод з ПДВ: аналізуємо правила гри» // «БТ», 2012, № 15, с. 39.

Пільгові операції

Обмін корпоративних прав . У п.п. 196.1.1 ПКУ уточнено, що від оподаткування звільняються операцій з обміну цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах на інші аналогічні активи (раніше у цій нормі йшлося про обмін лише на цінні папери).

Зауважимо, що у ЕБПЗ (розділ 130.05) податківці і раніше погоджувались з тим, що операція внесення цінних паперів до статутного фонду юрособи в обмін на корпоративні права не є об'єктом оподаткування.

Підприємства громадських об'єднань інвалідів . Звільнення від обкладення ПДВ (до 01.01.15 р. застосовується ставка ПДВ 0 % згідно з п. 8 підрозд. 2 розд. XX ПКУ) послуг, які надаються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів***, не поширюється на посередницькі послуги (комісія, консигнація тощо) щодо продажу будь-яких товарів (п. 197.6 ПКУ). Нагадаємо, що раніше заборона стосувалася лише підакцизних товарів.

*** Ідеться про підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Комунальний транспорт. Новим п.п. 197.1.29 ПКУ запроваджується пільга, яка звільняє від обкладення ПДВ операції з безоплатної передачі у державну або комунальну власність трамвайних вагонів, тролейбусів та автобусів для перевезення громадян.

Дещо дивно виглядає норма абз. 2 п.п. 197.1.29 ПКУ, яка передбачає «покарання» у разі нецільового використання зазначених товарів. Адже не зрозуміло, який платник (опримувач або постачальник) зобов'язаний збільшити ПЗ (за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення) на суму ПДВ, що мала бути сплачена в момент імпорту (постачання) таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

У випадку імпорту все зрозуміло і справедливо, адже платником ПДВ є імпортер (отримувач), який і порушує умову застосування пільги. А от у випадку внутрішнього постачання, формально, платником, який скористався пільгою і не нарахував ПЗ, є постачальник, який має «постраждати», якщо отримувач використовує «подаровані» транспортні засоби не за цільовим призначенням.

Металобрухт . У п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ уточнено, що переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання (у тому числі імпорт) яких до 01.01.14 р. звільняються від обкладення ПДВ, затверджуються Кабміном. Нагадаємо, що раніше в ПКУ не було згадки про такі переліки, однак Кабмін постановою від 12.01.11 р. № 15 їх затвердив, а податківці наполягали на поширенні звільнення лише на товари, вказані в таких переліках (див. нещодавно відкликаний лист ДПАУ від 26.01.11 р. № 2093/7/16-1517 та консультації у розд. 130.16.07 ЄБПЗ).

Податковий кредит

Дата виникнення права на ПК при імпорті. В абз. 4 п. 198.2 ПКУ, яким встановлено порядок визначення дати виникнення права на ПК при ввезенні товарів на митну територію України, вилучено згадку про факт нарахування ПЗ. Отже, датою виникнення права на ПК може бути лише дата сплати ПДВ за ВМД.

Зміна напрямку використання товарів. В одному пункті (п. 198.5 ПКУ) зібрано операції, які передбачають нарахування ПЗ чи збільшення ПК у разі зміни напрямку використання товарів/послуг чи необоротних активів, придбаних із ПДВ.

1. Платник ПДВ зобов'язаний нарахувати ПЗ, які компенсують раніше сформований ПК, якщо товари/послуги, необоротні активи під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ були включені до складу ПК, починають використовуватись в операціях:

а) що не є об'єктом оподаткування (крім реорганізації платника);

б) звільнених від оподаткування, крім постачання товарів за регульованими цінами (в частині виробничої дотації з бюджету) звільнених згідно з п.п. 197.1.28 ПКУ;

в) що здійснюються платником ПДВ у межах балансу, зокрема, для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих;

г) що не є господарською діяльністю платника ПДВ.

Нагадаємо, що база оподаткування за такими операціями визначається за спеціальною нормою — п. 189.1 ПКУ (див. розділ «База оподаткування» на с. 30).

2. Платник ПДВ може збільшити ПК, якщо товари/послуги, необоротні активи, які були придбані з ПДВ, однак платник не скористався правом на ПК (або такі суми ПК були раніше компенсовані ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ), починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Для цього у бухгалтерській довідці платник має розрахувати суму ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п. 189.1 ПКУ.

При цьому ПЗ і ПК визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону про бухоблік.

Перерозподіл ПК

У ст. 199 ПКУ підкориговано порядок розподілу ПК між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями.

1. У п. 199.1 ПКУ тепер чітко зазначено, що при придбанні необоротних активів так само, як і щодо товарів/послуг, сума вхідного ПДВ підлягає розподілу.

Хоч раніше у цьому пункті йшлося лише про товари/послуги, податківці все одно наполягали на первинному розподілі ПК щодо необоротних активів, передбачивши «універсальний» механізм у формі декларації з ПДВ (див. назву ряд. 15). Хоч формально з таким підходом можна було посперечатись, ми з ним погоджувались виходячи із широкого трактування терміна «товари», яке охоплює і необоротні активи.

2. У п. 199.4 ПКУ фактично узаконено порядок перерозподілу ПК щодо необоротних активів, який податківці запропонували в Консультації № 129*.

* Див. статтю «Перерозподіл ПДВ щодо необоротних активів проводиться лише раз на рік — Узагальнююча консультація ДПСУ» // «БТ», 2012, № 9, с. 16.

По-перше, в абз. 1 п. 199.4 ПКУ тепер передбачено, що річний перерахунок в кінці року проводиться не лише щодо товарів/ послуг, а й щодо необоротних активів.

По-друге, періодичність перерахунку, про яку йдеться в абз. 2 п. 199.4 ПКУ, тепер вимірюється не у місяцях, як було раніше, а у роках — за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

3. Розширено перелік операцій, здійснення яких не вимагає проведення перерозподілу ПК (п. 199.6 ПКУ).

Крім реорганізації платника ПДВ та продажу власного металобрухту, як це було і раніше, норми ст. 199 ПКУ не поширюються (перерозподіл ПК не проводиться) при постачанні товарів за регульованими цінами, які згідно з п.п. 197.1.28 ПКУ звільняються від оподаткування (у частині виробничої дотації з бюджету).

Також передбачено, що при формуванні ПК щодо придбаних та/або виготовлених необоротних активів, які одночасно використовуються в оподатковуваних операціях і в тимчасово звільнених операціях, які підпадають під «зернову пільгу» (п. 15 підрозд. 2 розд. XX ПКУ)**, норми ст. 199 ПКУ не застосовуються, а сплачені (нараховані) суми ПДВ щодо таких необоротних активів уключаються до ПК (новий абз. 3 п. 15 підрозд. 2 розд. XX ПКУ ).

** Див. статтю «Зернова пільга з ПДВ: вивчаємо правила застосування» // «БТ», 2012, № 14, с. 32.

Бюджетне відшкодування

При визначенні суми ПДВ, яку платник має право заявити до відшкодування, дозволено враховувати суми залишку від'ємного значення ПДВ, які були сплачені постачальникам у звітному періоді (п.п. «а» п. 200.4 ПКУ). Нагадаємо, що раніше враховувались лише суми ПДВ, сплачені у попередніх звітних періодах.

Підкориговано правила отримання автоматичного бюджетного відшкодування (п. 200.19 ПКУ).

Критерій щодо загальної суми розбіжностей між ПК платника та ПЗ контрагентів буде визначатись не за квартал, як передбачалось раніше, а за попередні 3 послідовні календарні місяці (п.п. 200.19.4 ПКУ). Тобто такі місяці можуть припадати на різні календарні квартали.

Податкові накладні

Електронна ПН. Дозволено складати ПН в електронній формі. Причому, як передбачено в абз. 1 п. 201.1 ПКУ, форму ПН має вибрати покупець.

Слід звернути увагу на такі обов'язкові умови складання ПН в електронній формі:

— дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, ЕЦП уповноваженої платником особи;

— реєстрації ПН у ЄРПН.

Зверніть увагу, що зареєструвати в ЄРПН доведеться навіть ті електронні ПН, які підлягають такій реєстрації відповідно до п. 11 підрозд. 2 розд. XX ПКУ (сума ПДВ у яких менше 10 тис. грн. і вони складені на поставку вітчизняних, «безакцизних» товарів/послуг).

Склавши ПН в електронному вигляді, продавець не зобов'язаний складати таку ПН ще й у паперовому вигляді, хоча робити це не заборонено.

Порядок реєстрації в ЄРПН. Змінено порядок реєстрації ПН у ЄРПН.

По-перше, ПН дозволено видавати покупцю до моменту реєстрації у ЄРПН (абз. 2 п. 201.10 ПКУ). Тобто продавець може спочатку видати ПН покупцю, а потім зареєструвати її в ЄРПН. При цьому позначка у шапці ПН про включення її до ЄРПН буде свідчити про обов’язок продавця провести таку реєстрацію, а не про факт реєстрації. Як і раніше, підтвердженням реєстрації ПН у ЄРПН є відповідна квитанція*.

* Див. Тему тижня «Єдиний реєстр податкових накладних» // «БТ», 2011, № 49, с. 31.

По-друге, скорочено термін реєстрації. ПН потрібно зареєструвати в ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання (абз. 7 п. 201.10 ПКУ). Раніше для реєстрації надавалось 20 календарних днів. На наш погляд, до «перехідних» ПН (складені до 01.07.12 р., а реєструються у ЄРПН після цієї дати) мають застосовуватись «старі» правила реєстрації.

Туристичні послуги

Більш детально викладено норми п. 207.6 ПКУ, які регулюють порядок обкладення ПДВ туристичних послуг (див. табл. 2)

Сільгосп-ПДВ

Розподіл ПК за товарами/послугами та основними фондами, які частково використовуються для виробництва сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших (несільськогосподарських) товарів/послуг, буде здійснюватись за іншим критерієм. Замість абстрактного показника «частка використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях», порядок розрахунку якого не було чітко встановлено, буде застосовуватись показник питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів (абз. 2 п.п. «а» п.п. 209.15.1 ПКУ). Новий критерій розподілу і раніше розраховувався спецрежимними платниками ПДВ у додатку ДС3 до декларації з ПДВ (скороченої) та вказувався у шапці такої декларації у полі «ПВ».

Таблиця 2. Порядок обкладення ПДВ туристичних послуг

Крім того передбачено, що при зміні напряму використання товарів/робіт, основних фондів спецрежимний платник ПДВ проводить коригування ПК виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду , протягом якого здійснено зміну напряму використання (абз. 3 п.п. «а» п.п. 209.15.1 ПКУ). На наш погляд, при такому коригуванні можна скористатись механізмом, передбаченим у п. 198.5 ПКУ (див. розділ «Податковий кредит» на с. 31). Зокрема, при відновленні ПК слід скласти бухгалтерську довідку для розрахунку суми ПДВ.

М'ясо-молочна дотація

У п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, що встановлює порядок підтримки виробників молока та м'яса*, більш чітко визначено перелік осіб, які мають право скористатись такою підтримкою.

* Див. статтю «Держпідтримка тваринництва: правила виплати дотацій на молоко» // «БТ», 2012, № 8, с. 16, ком. «Держпідтримка тваринництва: новий механізм використання сум ПДВ, акумульованих у спецфонді держбюджету» // «БТ», 2012, № 21, с. 4.

Замість «невдалого» терміна «сільськогосподарські товаровиробники», визначення якого не було в розд. V ПКУ, наведено конкретний перелік осіб:

— сільськогосподарські підприємства, визначені розд. V ПКУ;

— інші юридичні особи;

— фізичні особи, у тому числі ФОП.

Тобто на державну підтримку мають право будь-які вітчизняні виробники молока та м'яса.

Нагадаємо, що попередня редакція п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ дозволяла суттєво звузити коло товаровиробників, які мають право на отримання м’ясо-молочної дотації, чим і скористалися податківці у листі ДПСУ від 02.03.12 р. № 3797/6/15-3315**.

** Див. ком. «Держпідтримка тваринництва: перше роз’яснення ДПСУ правил виплати компенсації» // «БТ», 2012, № 13, с. 3.

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Декларування доходів

1. Тепер перерахунок ПДФО на підставі Податкової декларації про майновий стан і доходи (далі — Декларація) виходячи із середньомісячного річного оподатковуваного доходу (СМРОД) здійснюватиметься тільки щодо доходів від заняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю*** (з абз. 3 п. 167.1 ПКУ прибрали посилання на п.п. «є» п. 176.1 ПКУ).

*** СМРОД розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податків було отримано такі доходи в податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування (абз. 3 п. 167.1 ПКУ).

Доходи у вигляді зарплати і винагород за цивільно-правовими договорами перераховуватимуться за правилами, встановленими нещодавно оновленим п.п. «є» п. 176.1 ПКУ****: нарахована річна сума доходів у вигляді зарплати і за ЦП-договорами зменшується на суми утриманого з них за рік ЄВС і ПСП. Отриманий результат у межах суми, що дорівнює 120 МЗП, оподатковується за ставкою 15 %, а понад цієї суми — за ставкою 17 %.

**** Див. консультацію «Податок на доходи фізичних осіб: змінено порядок розрахунку податку і декларування доходів» // «БТ», 2012 № 20, с. 27.

2. Крім того, згідно з доповненнями, унесеними до п. 179.2 ПКУ, тепер обов'язок платника податків з подання Декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи, зазначені в пп. 167.2 — 167.4 ПКУ, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами розділу IV ПКУ. У свою чергу, у пп. 167.2 — 167.4 ПКУ визначено доходи, які оподатковуються за іншими ставками, ніж 15 (17) %. Виходить, що фізособа має подати Декларацію за зазначеними доходами (перерахованими в пп. 167.2 — 167.4 ПКУ) тільки в тому разі, якщо їх отримано не від податкового агента та/або з них не було утримано (сплачено) податок у джерела виплати.

Що стосується доходів, оподатковуваних за ставкою 15 (17) %, то серед підстав, які звільняють платника від обов'язку подавати Декларацію, було зазначено (з урахуванням змін, нещодавно внесених Законом № 4661), що це робити не обов'язково, якщо платник отримував:

— доходи від податкових агентів, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

— доходи виключно від одного податкового агента незалежно від виду і розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV ПКУ.

Виникало запитання, невже потрібно подавати в обов'язковому порядку Декларацію в разі отримання протягом року доходів, які включаються до оподатковуваного доходу, від двох і більше податкових агентів (наприклад, як зарплати за основним місцем роботи і за сумісництвом). Зараз цю прогалину усунено: п. 179.2 ПКУ доповнено абзацом, згідно з яким Декларацію подавати не потрібно, якщо було отримано доходи, зазначені в п.п. «є» п. 176.1 ПКУ, від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами, не перевищує 120 розмірів МЗП, установлених законом на 1 січня звітного податкового року. Якщо такі доходи, отримані за рік від двох і більше податкових агентів, перевищать планку в 120 МЗП, то Декларацію подавати необхідно.

3. У разі отримання спадщини тепер подавати Декларацію не потрібно за підсумками року не лише, якщо спадщина оподатковується за нульовою ставкою, але і якщо податок було сплачено до нотаріального оформлення спадщини (оновлена редакція абз. 5 п. 179.2 ПКУ).

Перерахунок ПДФО

Тепер роботодавець зобов'язаний проводити перерахунок ПДФО своїм працівникам у встановлених випадках (за підсумками року, при звільненні, при зміні місця користування ПСП) у порядку, встановленому абз. 2 п. 167.1 ПКУ, а не абз. 3 цього пункту, як було раніше (абз. 1 п.п. 169.4.2 ПКУ). Що це означає? Перерахунок ПДФО потрібно робити в розрізі кожного місяця окремо, а не виходячи з показника СМРПД. На жаль, це питання вирішилося на користь бюджету, а не платника податків, адже перерахунок, виходячи з середньомісячного показника при нерівних протягом року доходах, призведе до повернення платникові надмірно сплаченої суми ПДФО. Констатуємо, що знову перерахунок ПДФО, у тому числі і річний, зводиться до уточнення (розподілу) доходів за кожен місяць і роботи над помилками, як це було в часи Закону про податок із доходів.

Додаткове благо від роботодавця

Увагу роботодавців, які забезпечують своїх працівників безкоштовним житлом, транспортними засобами й іншим матеріальним і нематеріальним майном, хочемо звернути на зміни, внесені до абз. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ.

Згідно з цією нормою тепер до оподатковуваного доходу включається вартість використання житла, інших об'єктів матеріального чи нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податків у безкоштовне користування, або компенсація вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання обумовлено виконанням платником податків трудової функції згідно з трудовою угодою (контрактом) або передбачено нормами колективного договору або згідно із законом у встановлених ними межах.

Виходить, що підприємство має право дати працівникові для виконання трудових функцій у безкоштовне користування, наприклад, автомобіль, що обов'язково повинен знаходитися у власності підприємства. Тільки в такому разі ця операція потрапить під пільгу. Необхідно сказати, що ДПСУ просувала такий підхід і до внесення сьогоднішніх змін. Так, зокрема, в листі від 30.03.12 р. № 4602/5/17-1115 ДПСУ робить такий висновок: не є об'єктом оподаткування для працівника підприємства вартість орендної плати, якщо нерухоме майно (житло) належить цій юридичній особі за правом власності. Якщо підприємство наймає нерухоме майно (квартиру) для свого працівника і сплачує орендну плату за нього орендодавцю, то такий дохід для працівника є додатковим благом і підлягає оподаткуванню відповідно до п. 167.1 ПКУ, тобто за ставкою 15 (17) %.

Після внесення змін, що коментуються сьогодні, до ПКУ в податківців для такого ствердження з'явиться більше підстав.

Крім того, зверніть увагу, що з винятків усунули згадку про компенсацію таких витрат працівникові. Це означає, що компенсація працівникові цих витрат завжди обкладатиметься ПДФО

Анулювання боргу

У п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, що стосується включення до оподатковуваного доходу фізичної особи доходу у вигляді анулюваного кредитором боргу за його самостійним рішенням, уточнено, що кредитор зобов'язаний повідомити боржника рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Нагадаємо, що в цій ситуації кредитор, який пробачає борг, не зобов'язаний нараховувати і перераховувати до бюджету ПДФО. Податок зобов'язаний сплатити сам боржник на підставі наданої за підсумками року Декларації.

Інвестдоходи й операції з валютою

З-під оподаткування виведено доходи фізичних осіб:

1) від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за винятком доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами розділу IV ПКУ (новий п.п. 165.1.51 ПКУ).

Паралельно доповнення внесено й до ст. 173 ПКУ, що регулює порядок оподаткування операцій від продажу рухомого майна. Згідно з оновленим п. 173.8 ПКУ правила оподаткування «рухомих» доходів не застосовуються до операцій із валютними цінностями, що підлягають оподаткуванню згідно з п.п. 165.1.51 ПКУ;

2) у вигляді прибутку від операцій із борговими зобов'язаннями НБУ. Відповідні зміни внесено до п.п. 164.2.9 і п.п. «б» п.п. 170.2.8 ПКУ.

Крім того, в абз. 7 п.п. 170.2.2 ПКУ уточнено, що до продажу інвестиційного активу прирівнюється не лише зворотний викуп інвестактиву, що належить платникові податків, його емітентом, але і погашення інвестактиву його емітентом.

Інше

Відшкодування нанесеного збитку. За загальним правилом дохід фізичної особи у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріального або нематеріального (морального) збитку включається до оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.2.14 ПКУ і обкладається ПДФО за ставкою 15 (17) %. Водночас із цього правила є низка винятків, передбачених цією ж нормою ПКУ. Перелік виключень (тобто доходів, що не обкладаються ПДФО) доповнено виплатами з державного бюджету, пов'язаними з виконанням рішень закордонних юрисдикцій органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за результатами розгляду справ проти України.

Витрати на відрядження . Згідно з оновленим п.п. 165.1.11 ПКУ з-під оподаткування виведено суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, які виплачуються згідно із законом працівникам дипломатичної служби, направленим у довгострокове відрядження.

Профспілкові виплати. Тепер не потрібно, щоб профспілка, для того щоб не оподатковувати виплати своїм членам у межах 1500 грн. на рік (у 2012 році), приймала рішення про розміри і цілі таких виплат загальними зборами членів профспілки (п.п. 165.1.47 ПКУ).

Спадкування вкладів у банку. З банків (небанківських фінансових установ) знято обов'язок із виконання функцій податкового агента в разі, якщо ним успадковано право на вклад в банку або іншій фінансовій установі (абз. 1 п. 174.5 ПКУ виключено).

Продаж транспорту. Тепер органи, які здійснюють держреєстрацію транспортних засобів, не зобов'язані повідомляти органи ДПС про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації, і про їх власників (виключено п. 173.5 ПКУ). Раніше такі відомості потрібно було подавати протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 23.12.10 р. № 995.

ЄДИНИЙ ПОДАТОК І ПІДПРИЄМЦІ НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Виробники та продавці ювелірних виробів мають право на спрощенку

Зміни до п.п. 4 п.п. 291.5.1 ПКУ дозволили виробникам і продавцям ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та каміння працювати на спрощеній системі оподаткування.

Реалізовано це змінами до декількох норм ПКУ:

1) змінено перше речення абзацу четвертого п.п. 2 п. 291.4 ПКУ. Ця зміна передбачає заборону працювати у другій групі підприємцям, які «здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння»;

2) змінено п.п. 4 п. 291.5 ПКУ. Відтепер не можуть бути єдиноподатниками суб'єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, крім тих, що займаються виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

3) п. 293.3 ПКУ доповнено абзацом четвертим, що передбачає таке: підприємці третьої групи, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, застосовують ставку єдиного податку у розмірі 5 %.

Як бачимо, пряма заборона на спрощенку для суб’єктів підприємництва, що займаються виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, передбачена лише для підприємців другої групи. А тому такими видами діяльності можна займатися у третій та четвертій групах. Причому єдиноподатники — юридичні особи, на відміну від ФОП, мають право сплачувати ЄП як за ставкою 5 %, так і за ставкою 3 %.

Однак ці зміни не вплинули на можливість надання ФОП другої групи побутових послуг з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуг з ремонту ювелірних виробів — норми пп. 28 і 29 п. 291.7 ПКУ залишилися без змін.

На жаль, як би не хотілося підприємцям-ювелірам реалізувати ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у першій групі, вони це зробити не зможуть. Підстава така. Згідно з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ ФОП першої групи мають право здійснювати «роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках». У свою чергу, згідно з п. 2 Правил № 460 «роздрібна торгівля ювелірними виробами здійснюється через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів. Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торгівельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) та з рук забороняється».

А торговельне місце, продаж з якого ФОП першої групи дозволено, і спеціалізований магазин (відділ) — поняття різні. Так, торговельне місце — це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства (п. 13 Правил торгівлі на ринках). Тож зекономити ювелірам-ФОП на сплаті ЄП, на наш погляд, не вийде.

Зміни щодо заборонених видів діяльності

Кур’єри отримали право на спрощенку. Підпункт 8 п.п. 291.5.1 ПКУ викладено в новій редакції, що дає право працювати на спрощенці кур’єрам. Відтепер із заборонених виключено кур’єрську діяльність та послуги зв'язку, що не підлягають ліцензуванню.

Таблиця 3. Види діяльності, що на спрощенці
заборонено/дозволено (п.п. 8 п.п. 291.5.1 ПКУ)

Дозволено продаж корисних копалин місцевого значення. Із заборонених для спрощенців видів діяльності виключено реалізацію корисних копалин місцевого значення (п.п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ). Однак, як і раніше, видобувати корисні копалини (навіть місцевого значення) єдиноподатники не можуть.

Зверніть увагу, що спочатку проектом закону перередбачалося дозволити єдиноподатникам реалізацію усіх корисних копалин, без уточнення їх «місцевого значення». Але фактично Законом № 4834 тепер дозволено продавати корисні копалини лише місцевого значення.

Таким чином, як і раніше, поза межами спрощеної системи залишаються суб'єкти господарювання, що самі добувають і продають корисні копалини, у тому числі місцевого значення.

Перелік корисних копалин місцевого значення затверджено постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827.

Правила визначення доходу

Поняття безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) . У новій редакції викладено п. 292.3 ПКУ, яким передбачені правила включення до доходу для ЄП негрошових доходів. До змін цією нормою передбачалося, що до суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Тепер же маємо такі норми.

1. До суми доходу платника ЄП включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику ЄП згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику ЄП на відповідальне зберігання і використані таким платником ЄП.

2. До суми доходу платника ЄП третьої групи, який є платником ПДВ, та платника ЄП четвертої групи за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Як бачимо, тепер кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності:

по-перше , уключається до доходу не всіх єдиноподатників, а лише ФОП третьої групи, що застосовує ставку ЄП 3 %, та четвертої групи, що застосовує ставки 3 % або 5 %. До доходу ФОП першої, другої групп і третьої групи у разі сплати ЄП за ставкою 5 % не уключається кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності;

по-друге , ФОП першої, другої і третьої (5 %) груп суму простроченої кредиторської заборгованості не будуть враховувати при підрахунку дозволеного обсягу доходу (відповідно 150 тис. грн., 1 млн грн. та 3 млн грн.). Із такої суми вони не будуть сплачувати ЄП.

3. До суми доходу платника ЄП четвертої групи за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ. Ця норма стосується платників податку на прибуток щодо передоплат, отриманих з 01.04.12 р. (дати набуття чинності розділом ІІІ ПКУ).

Для ФОП введення такої норми є неактуальним, оскільки і на загальній системі підприємці сплачують податок на доходи, що формується за «касовим методом», тобто за датою отримання оплати, а не відвантаження продукції.

Дата отримання доходу . У новій редакції викладено п. 292.6 ПКУ, у якому наведено визначення дати отримання доходу (див. табл. 4).

Таблиця 4. Визначення дати отримання доходу платником ЄП (п. 292.6 ПКУ)

Міграція між групами та кількість рішень про перехід на ЄП

Скільки рішень про перехід на спрощенку можна приймати? Згідно зі змінами, внесеними до першого абзацу п.п. 298.1.4 ПКУ, здійснювати перехід на спрощену систему оподаткування (а не подавати Заяву на ЄП, як було раніше) можна 1 раз протягом календарного року. Відповідно змінено одну із трьох підстав для відмови у видачі Свідоцтва ЄП ( п.п. 3 п. 299.9 ПКУ): відтепер третьою підставою (окрім невідповідності критеріям єдиноподатника і наявності боргу) є недотримання вимог зміненого п.п. 298.1.4 ПКУ, а не «подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування», як це було до змін.

А це значить, що у випадку, коли суб'єкт господарювання подасть Заяву на ЄП з помилками чи забороненими видами діяльності і податківці йому відмовлять у видачі Свідоцтва ЄП, то він може ще не один раз подавати таку Заяву — кількість поданих Заяв не обмежується. Раніше податківці підходили до цього досить фіскально. При поданні Заяви на ЄП із забороненими видами діяльності суб'єкту господарювання відмовляли у видачі Свідоцтва і з урахуванням норми п.п. 298.1.4 ПКУ такий суб'єкт у поточному календарному році подавати Заяву більше не міг (консультація у розділі 230.09 ЄБПЗ; див. статтю « Єдиний податок для підприємців: роз’яснення із ЄБПЗ» // «БТ», 2012, № 19, с. 24).

Добровільно змінити групу ФОП можливо! Згідно з новим п.п. 298.1.5 ПКУ за умови дотримання платником ЄП вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату ЄП , встановленого для інших груп платників ЄП, шляхом подання Заяви на ЄП до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника ЄП третьої групи, який є платником ПДВ, анулюється Свідоцтво ПДВ у порядку, встановленому ПКУ.

Таким чином, п.п. 298.1.5 ПКУ дозволяє протягом календарного року переходити єдиноподатникам-підприємцям із групи в групу за самостійним рішенням, а не лише у випадку перевищення обсягу допустимого доходу, що передбачено п. 293.8 ПКУ. До змін такої можливості прямо ПКУ не передбачав і у податківців на місцях теж не було єдиного підходу (див. статтю « Міграція єдиноподатників між групами і ставками: вивчаємо нову спрощенку» // «БТ», 2012, № 10, с. 17).

Заяву на ЄП слід подавати за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

Обираючи групу з меншим допустимим обсягом доходу, підприємець не повинен з початку календарного року перевищити допустимий обсяг (наприклад, щоб потрапити до першої групи з другої і третьої груп, отриманий дохід з початку календарного року не повинен перевищити 150 тис. грн.). Що стосується чисельності працівників, то цей показник, на наш погляд, слід контролювати виходячи з максимальної кількості одночасно укладених трудових договорів протягом поточного календарного року.

Види діяльності для ФОП: хто повинен зазначати у Заяві?

Згідно із зміненим п.п. 5 п. 298.3 ПКУ лише ФОП першої та другої груп у Заяві на ЄП зазначають обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010. До змін зазначали види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 і до того ж всі підприємці, а не лише ті, що бажають переходити до першої та другої груп. Також не потрібно зазначати види товару, що виробляються.

Ці ж види діяльності будуть зазначатися і в Свідоцтві ЄП ФОП першої та другої груп (п.п. 5 п. 299.11 ПКУ).

Із цих змінених норм можна зробити висновок, що ФОП третьої групи обрані види діяльності не зазначають у Заяві на ЄП, їх не буде у Свідоцтві ЄП, а тому вони мають право здійснювати всі види діяльності, не заборонені для спрощенців (як і юрособи четвертої групи).

Що стосується тих ФОП третьої групи, які уже мають на руках Свідоцтво ЄП, у якому вписані конкретні види діяльності, то їм які-небудь зміни вносити до Свідоцтва не потрібно і це не значить, що вони не можуть здійснювати інші дозволені для спрощенців види діяльності. Підвищена ставка ЄП 15 % при здійсненні видів діяльності, що не зазначені у Свідоцтві ЄП,, буде застосована лише до ФОП першої та другої груп, а для третьої групи такої відповідальності немає (п.п. 2 п. 293.4 ПКУ).

У той же час не зайвим було б законодавцю внести уточнення щодо ФОП першої та другої груп до п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ (нагадаємо, що він передбачає підставу для повернення на загальну систему у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві ЄП).

Зверніть увагу: у 2012 році згідно з новим п. 2 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ ннорми п.п. 2 п. 293.4 та п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ не застосовуються (див. наступний розділ).

За порушення у 2012 році єдиноподатників не штрафують

На 2012 рік єдиноподатників звільняють від відповідальності , пов'язаної з ЄП:

1. Не застосовуються штрафні санкції до платників ЄП за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника ЄП та повноти сплати сум ЄП (новий абзац другий п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

2. У 2012 році не застосовуються норми, що передбачають відповідальність за здійснення видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві ЄП (новий п. 2 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ):

— п.п. 2 п. 293.4 ПКУ (ним передбачено, що/font> до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві ЄП ФОП першої або другої групи, застосовується ставка ЄП у розмірі 15 %);

—— п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ (він вимагає повернення ФОП на загальну систему у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві ЄП, — з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності).

3. Не застосовуються адміністративні стягнення (штрафи), передбачені ст. 164¹¹ КУпАП за неправильність заповнення у 2012 році платниками ЄП книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат (ч. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4834).

Окрім того, згідно з новим п. 3 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ не є підставою для прийняття органом ДПС у 2012 році рішення про відмову у видачі ФОП Свідоцтва ЄП наявність у такої особи на день подання Заяви на ЄП податкового боргу з єдиного і фіксованого податків, який виник за наслідками обліку в податкових органах у лютому 2011 року (результат зміни рахунків для сплати ЄП; див., наприклад, коментар у «БТ», 2011, № 9, с. 6), а також податкового боргу, який виник з ЄП за січень 2012 року. Однак не зовсім зрозуміло, як правильно застосувати цю норму на практиці «заднім числом».

З якого періоду застосовувати зміни з ЄП?

Оскільки зміни до ПКУ запрацювали з 01.07.12 р., то і нові правила єдиноподатники можуть застосовувати після цієї дати. Тому ті, кому дозволили працювати на спрощенці (ювеліри, кур'єри, продавці копалин місцевого значення), перейти на спрощену систему зможуть лише з IV кварталу 2012 року. Для цього необхідно буде подати Заяву на ЄП не пізніше 14.09.12 р.

У цей же строк зможуть подати Заяву на ЄП і ті ФОП, що вирішать змінити групу єдиноподатника.

Також, на наш погляд, саме з 01.07.12 р. слід формувати дохід за новими правилами.

ФОП на загальній системі: знято норму про вибір підприємцем здійснюваних видів діяльності

Зміни, що внесені Законом № 4834 до першого речення п. 177.8 ПКУ,, носять важливе значення, адже тепер знята умова про «обрання» підприємцем видів діяльності, які він здійснює в межах підприємницької діяльності. Відтепер не потрібно утримувати ПДФО при виплаті доходу підприємцю за умови надання ним копії документа, що підтверджує його підприємницький статус (виписка чи свідоцтво про держреєстрацію). Звичайно, що у такому разі стороною договору виступає саме підприємець, а не звичайна фізособа. Порівняємо «стару» і оновлену норму.

Таблиця 5. Порівняння редакцій п. 177.8 ПКУ до і після змін (01.07.12 р.)

Нагадаємо історію проблеми. З моменту введення ПКУ (з 01.01.11 р.) значення слів «від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності» податківці розуміли так, що види діяльності, які здійснюються ФОП саме в статусі підприємця, повинні бути зазначені у реєстраційних даних підприємця (в Держреєстрі).

Якщо вид діяльності не зазначено у реєстраційних даних, то дохід, отриманий від його здійснення, має обкладатися за правилами, передбаченими для звичайних громадян (про це йшлося у ЄБПЗ у розд. 180.12, 180.13). Тобто об'єктом обкладення в цьому випадку є не чистий дохід (різниця між отриманою виручкою та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю ФОП), а вся сума доходу (виручки), отриманого за незазначеним видом діяльності, без зменшення на понесені у зв'язку з його отриманням витрати. І причиною тому є пп. 177.6 та 177.8 ПКУ. Ми з таким підходом не погоджувалися (див., наприклад, Пошту тижня «Як визначити чистий дохід, якщо в реєстраційних даних не зазначено вид діяльності, яким фактично займається підприємець?» // «БТ», 2011, № 31, с. 37).

У той же час і після змін уточнення щодо обраних видів діяльності не виключено з п. 177.6 ПКУ. Ця норма передбачає, що у разі якщо ФОП отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за правилами, передбаченими для звичайних громадян. На наш погляд, правила п. 177.6 ПКУ актуальні саме для ФОП, а не для суб'єкта, який виплачує дохід підприємцю. Тому для неутримання ПДФО при виплаті доходу підприємцю контрагент повинен отримати згідно з п. 177.8 ПКУ від підприємця копію документа, що підтверджує його підприємницький статус. А от сам ФОП застосовувати норму п. 177.6 ПКУ, на наш погляд, повинен тоді, коли дійсно виступає стороною договору не як підприємець, а як звичайна фізособа.

Таким чином, на наш погляд, законодавець, уносячи зміни, заклав у пп. 177.6 та 177.8 ПКУ норму, що передбачає таке: контрагент, працюючи з ФОП, за наявності підтвердження його підприємницького статусу не повинен перейматися питаннями оподаткування підприємця — сплачувати податки зі своїх доходів є прерогативою самого підприємця. Сам же підприємець непідприємницькі доходи (при фіскальному податковому підході — також з доходів, що не зазначені у реєстраційних даних ФОП у Держреєстрі) оподатковує за правилами для звичайних громадян, шляхом їх декларування.

Окрім вищезазначеного, зміни до п. 177.8 ПКУ передбачають, що не утримують ПДФО два суб'єкти, які нараховують (виплачують) дохід ФОП:

1) суб'єкт господарювання;

2) самозайнята особа.

Згідно з п.п. 14.1.226 ПКУ самозайнята особа — це платник податку, який є ФОП або провадить незалежну професійну (нотаріуси, адвокати і ін.) діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. На наш погляд, таке уточнення не має принципового значення, адже при дотриманні умов п. 177.8 ПКУ і раніше ці суб'єкти не утримували ПДФО при виплаті доходу підприємцям.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК

Розміщення відходів. Протягом 2011 року між податківцями і суб’єктами господарювання точилася запекла суперечка з приводу сплати екологічного податку (далі — екоподатку) за тимчасове зберігання відходів (у тому числі і побутових) до моменту передачі спеціалізованій установі.

Причиною такої суперечки були неоднозначні формулювання, що використанні у п.п. 14.1.223 ПКУ для визначення поняття «розміщення відходів». Це дало можливість податківцям (листи ДПАУ від 17.05.11 р. № 9126/6/15-0816*, від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117 та від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117**) зробити висновок, що зберігання відходів з моменту їх утворення до моменту передачі спеціальній установі є розміщенням відходів, а отже, зобов’язує суб’єктів господарювання, які здійснюють таке тимчасове розміщення, сплачувати екоподаток.

* Див. ком. «Екоподаток сплачується і за тимчасове зберігання відходів на власній території суб’єктів господарювання» // «БТ», 2011, № 28, с. 7.

** Див. ком. «Екоподаток за розміщення відходів: ДПАУ продовжує наполягати на своєму» // «БТ», 2011, № 42, с. 7.

Дискусія з цього приводу тривала доки податківці в Консультації № 258*** визнали помилковість своєї позиції. При цьому, як виявилося в подальшому (лист ДПСУ від 15.05.12 р. № 13743/7/15-2117****), свою помилку вони визнали лише в частині сплати екоподатку за тимчасове зберігання побутових відходів. Що стосується сплати екоподатку за тимчасове зберігання інших видів відходів (зокрема, промислових), то фіскальна позиція податківців не змінилася. Хоча не зрозуміло, чому податківці одні і ті ж норми ПКУ по-різному трактують для різних видів відходів.

*** Див. ком. «Побутові відходи: подарунок на Новий рік платникам екоподатку від ДПСУ» // «БТ», 2011, № 52, с. 4.

**** Див. ком. «Екоподаток за тимчасове розміщення відходів: ДПСУ «уточнила» свої роз’яснення» // «БТ», 2012, № 23, с. 6.

Законом № 4834 буде вирішено усі суперечки з приводу сплати екоподатку за тимчасове розміщення відходів. Законодавець відкоригував термін «розміщення відходів» (ця норма набере чинності з 01.01.13 р.). Так, розміщенням відходів відповідно до п.п. 14.1.223 ПКУ буде вважатись «постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах <…>».

Тобто тимчасове зберігання будь-яких відходів на території підприємства до моменту передачі спеціалізованій установі не буде вважатися розміщенням відходів, а підприємства, які тимчасово зберігають відходи, не будуть платниками екоподатку.

Зауважимо, що уточнення терміна «розміщення відходів» відбудеться лише з 01.01.13 р. А тому доки цього не станеться, суб’єктам господарювання, які тим часом зберігають промислові відходи, або доведеться погодитися з вимогами податківців і сплачувати екоподаток, або спробувати відстояти свою позицію, хоча не виключено, що робити це доведеться у суді.

Звільнення від сплати . З 01.01.13 р. зазнає кардинальних змін також перелік суб’єктів господарювання, які звільняються від сплати екоподатку за розміщення відходів. Так, відповідно до нової редакції п. 240.5 ПКУ не є платниками екоподатку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину. Раніше мали право на звільнення від сплати екоподатку за розміщення відходів як вторинної сировини лише суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на збирання і заготівлю таких відходів та проводили статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Усунення прив’язки звільнення від сплати екоподатку до наявності у суб’єкта господарювання ліцензії розширить перелік суб’єктів, які звільняються від сплати екоподатку за розміщення відходів. Адже на сьогодні відповідно до Переліку № 183 отримувати ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини слід лише у випадку збирання та заготівлі:

— відходів полімерних;

— відходів гумових, у тому числі зношених шин.

Тому суб’єкти господарювання, які збирали виключно ці відходи як вторинну сировину, не були платниками екоподатку.

З 01.01.13 р. суб’єкт господарювання, який розміщуватиме на своїй території виключно відходи як вторинну сировину, не буде платником екоподатку незалежно від наявності ліцензії на збирання таких відходів.

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

Нова НГО. Відповідно до нового п. 271.2 ПКУ, якщо орган місцевого самоврядування затверджує нові розміри НГО земельних ділянок, то рішення про таку зміну слід офіційно оприлюднити до 15 липня року, що передує року, в якому буде застосовуватись нова НГО земель (плановий період). Якщо таке оприлюднення відбудеться пізніше встановленої дати, то застосовувати нову НГО земель слід не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наприклад, якщо рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого змінюється розмір НГО земельних ділянок, буде оприлюднено до 15.07.12 р., то нова НГО почне діяти з 01.01.13 р., якщо ж таке оприлюднення відбудеться 15.07.12 р. або пізніше, то новий розмір НГО буде застосовуватися лише починаючи з 01.01.14 р.

Відповідні зміни також було внесено і до ст. 23 Закону про оцінку земель.

Ставки податку . З 01.07.12 р. за ставками, розмір яких встановлений у ст. 278 ПКУ, буде розраховуватись плата за землю лише для земельних ділянок, які надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, НГО яких не проведено (відповідні зміни було внесено до назви цієї статті).

Якщо ж НГО вищезгаданих земель проведена, то розмір ставки визначається за загальними правилами, встановленими ст. 274 ПКУ, і становить 1 % від НГО, таких земель.

До змін розмір плати за землю для таких земель незалежно від того, була проведена їх НГО чи ні, визначався за правилами, встановленими ст. 278 ПКУ.

Отже, власникам земельних ділянок, які надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, НГО яких проведено, уже з 01.07.12 р. доведеться уточнити (скоріше за все, у бік збільшення) розміри земельного податку, нараховані на 2012 рік. Про механізм уточнення ми розповідали у статті «Плата за землю: порядок уточнення задекларованих зобов’язань» // «БТ», 2011, № 40, с. 37.

Подання звітності . Деяких змін зазнав порядок подання звітності з плати за землю. Так, в абз. другому п. 286.4 ПКУ додано окрему норму, яка визначає порядок подання звітності з плати за землю у випадку зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування.

Відповідно до цієї норми у разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю має подати податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Користуватися цією можливістю будуть виключно платники, які подають звітність раз на рік (не пізніше 20 лютого поточного року). Якщо відповідно до п. 286.3 ПКУ підприємство подає щомісяця звітну податкову декларацію (раніше вона називалась «нова звітна»), яка подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за завітним, то немає необхідності щось уточнювати.

ЗБІР ЗА СПЕЦВОДОКОРИСТУВАННЯ

Єдиним і доволі вагомим нововведенням, що стосується стягнення збору за спецводокористування, є звільнення від сплати цього збору юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які використовують воду виключно (!) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (новий п. 323.2 ПКУ, зміни до п.п. 324.4.1 ПКУ).

Під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Тобто з 01.07.12 р. юридичні особи та фізичні особи — підприємці, у тому числі платники єдиного податку, які використовують воду, отриману від первинних або вторинних водопостачальників виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб своїх працівників, а також для прибирання приміщень, у яких відбувається господарська діяльність, — збір за спецводокористування сплачувати не повинні.

РЕНТНА ПЛАТА ТА ПЛАТА ЗА НАДРА

Рентна плата за нафту та природний газ. З 01.01.13 р. розд. Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні» ПКУ буде виключений з ПКУ . У зв’язку з цим замість сплати рентної плати суб’єкти господарювання, які видобувають нафту, природний газ і газовий конденсат, будуть сплачувати збільшений розмір плати за користування надрами.

Скасування рентної плати відбудеться лише з наступного року, а до того часу суб’єкти господарювання, які видобувають нафту і природний газ, будуть, як і раніше, сплачувати цей податок, але з урахуванням деяких нововведень:

1) з 01.07.12 по 31.12.12 р. під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи платником рентної плати (новий п. 256.2 ПКУ) буде виступати так звана уповноважена особа, якою може бути один із учасників договору про спільну діяльність, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності, за умови, що один з учасників такого договору про спільну діяльність має відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування корисних копалин.

Така уповноважена особа для сплати рентної плати має:

— вести облік результатів спільної діяльності окремо від обліку своєї господарської діяльності (новий п. 256.2 ПКУ);

— стати додатково на облік як платник рентної плати в органах ДПС (новий п. 256.2 ПКУ);

— подавати до органів ДПС податкові розрахунки рентної плати.Уперше такий розрахунок ці особи мають подати починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий договір про спільну діяльність зареєстровано в органах ДПС (новий п.п. 260.4.1 ПКУ);

2) у п.п. 258.4.5 ПКУ змінено порядок визначення додаткових обсягів вуглеводневої сировини, видобутої на окремих діючих свердловинах після капітального ремонту. Визначати такі додаткові обсяги слід як різницю фактичного обсягу видобутку вуглеводневої сировини за звітний податковий період та середньомісячного фактичного обсягу видобутку на таких об'єктах ділянок надр протягом останніх 12 місяців, що передували початку капітального ремонту.

Плата за надра . Зміни, що вносяться до порядку стягнення плати за надра, багато в чому пов’язані зі зникненням із ПКУ рентної плати за нафту та природний газ. У зв’язку з цим з 01.01.13 р.:

1) платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи, будуть уповноважені особи (новий п.п. 263.1.4 ПКУ);

2) платники плати за надра та уповноважені особи, які здійснюють видобування нафти, конденсату та природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, сплачуватимуть плату за надра щомісячно авансовими внесками (до 30 числа кожного місяця (у лютому — до 28 або 29 числа)) з остаточним розрахунком у строк, установлений для квартальної сплати плати за надра.

Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з плати за надра, визначеної у податковому розрахунку з плати за попередній податковий (звітний) період (п.п. 263.12.2 ПКУ);

3) змінено ставки плати за користування надрами, а також розширено перелік корисних копалин, за видобування яких слід сплачувати таку плату (нова редакція п.п. 263.9.1 ПКУ).

Ставки плати за надра за видобування більшості корисних копалин встановлені у відсотках від вартості видобутих копалин. При цьому розмір розрахованої плати за одиницю видобутих корисних копалин не може бути меншим за встановлену мінімальну величину. Ставки плати за надра за видобування підземних та поверхневих вод, а також грязей лікувальних, як і раніше, установлені в абсолютних величинах.

Крім того, окремо встановлено ставку плати за надра за додаткові обсяги вуглеводневої сировини, видобуті внаслідок виконання діючих або нових інвестиційних проектів (програм, договорів)*, якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, на окремих діючих свердловинах після капітального ремонту, свердловинах, що відновлюються з числа ліквідованих, нових свердловинах чи групах свердловин, що розташовані на таких ділянках надр. Ставка плати за надра в такому випадку становить 2 % від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини. Застосовувати таку ставку будуть лише державні та унітарні підприємства та дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, а також учасників договорів про спільну діяльність, які є державними та унітарними підприємствами.

* Перелік ділянок надр та/або об'єктів ділянок надр, на яких реалізуються нові інвестиційні проекти (програми, договори), визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у нафтогазовому комплексі. А Порядок відбору та затвердження нових інвестиційних проектів (програм, договорів) визначається Кабміном за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного розвитку.

ІНШІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

ФСП. Законодавець спробував ліквідувати розбіжності між нормами п. 306.1 і п. 308.1 ПКУ** щодо строку подання звітності з ФСП для набрання і підтвердження статусу платника ФСП, але, на жаль, з першого разу це не вдалося. Унесено зміни до п. 308.1 ПКУ (тепер у цьому пункті вказано, що така звітність подається «щороку до 20 лютого»).

** Детальніше див. Пошту тижня «Строки подання звітності з фіксованого сільськогосподарського податку» // «БТ», 2012, № 4, с. 44; Тему тижня «Генеральна чистка» у Податковому кодексі» // «БТ», 2011, № 33, с. 3; коментар до листа Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності у листі від 11.01.12 р. № 04-39/10-25 // «БТ», 2012, № 5, с. 4.

Однак після цих змін залишається до кінця не зрозумілим, яку ж усе таки дату вважати останнім днем подання звітності з ФСП — 20 лютого чи 19 лютого, оскільки у п. 306.1 ПКУ говориться про подання такої звітності «не пізніше 20 лютого», а в оновленому п. 308.1 ПКУ — «до 20 лютого».

Крім того, законодавець дещо уточнив правила визначення доходу сільгосптоваровиробника, отриманого від реалізації сільгосппродукції, орієнтуючись на який визначають розмір сільгоспчастки, що дає право стати платником ФСП.

Так, до доходу сільгосптоваровиробника, отриманого від реалізації сільгосппродукції, відноситиметься не тільки реалізація продукції рослинництва на закритому ґрунті, тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки, які вироблені на власних підприємствах, а і дохід, отриманий від реалізації такої продукції, якщо вона вироблена також на орендованих виробничих потужностях.

Збір за першу реєстрацію ТЗ. У п.п. 234.1.6 ПКУ знову з’явилася норма, відповідно до якої розраховувати розмір збору за першу реєстрацію ТЗ для вантажо-пасажирських автомобілів слід за ставками, встановленими для вантажних автомобілів.

Нагадаємо, що після внесення змін до ПКУ Законом № 4235*, яким були переглянуті розміри ставок деяких податків і зборів, у тому числі і збору за першу реєстрацію ТЗ, із п.п. 234.1.6 ПКУ було виключено норму, якою установлювалася ставка збору при першій реєстрації таких автомобілів. У зв’язку з цим уже півроку при першій реєстрації вантажо -пасажирських автомобілів має сплачуватись збір за першу реєстрацію таких ТЗ у розмірі 5 грн. за 100 куб. см, який встановлено для «інших колісних ТЗ» (п.п. 234.1.9 ПКУ).

* Див. ком. «Збільшення ставок податків: ВРУ внесла чергові зміни до Податкового кодексу» // «БТ», 2012, № 4, с. 4.

Місцеві податки і збори. Законодавець нарешті визначився із місцем сплати деяких місцевих податків і зборів:

— збір за місця для паркування ТЗ — за місцезнаходженням об’єкта оподаткування (нова редакція п.п. 266.5.1 ПКУ), тобто за місцем знаходження земельних ділянок, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведені для забезпечення паркування ТЗ, а також комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин);

— туристичний збір — за місцезнаходженням податкових агентів (нова редакція п.п. 268.7.1 ПКУ), тобто за місцезнаходженням адміністрацій готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів; квартирно-посередницьких організацій, юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців, які уповноважені сільською, селищною або міською радою справляти цей збір.

До внесення таких змін місце сплати цих місцевих податків у ПКУ не було вказано.

ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ ПРО РРО

Законом № 4834 передбачено дві зміни, пов'язані із застосуванням Закону про РРО.

По-перше, п. 1 ч. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4834 вносяться зміни, що передбачають відстрочення до 2013 року обов'язкового виконання норм, установлених абзацами другим і третім п. 7 ст. 3 Закону про РРО (новий п. 9 розділу II «Прикінцеві положення» Закону про РРО). Нагадаємо ці норми.

Абзац другий п. 7 ст. 3 Закону про РРО: суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або ЕККР, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Абзац третій п. 7 ст. 3 Закону про РРО: суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за винятком ЕККР, повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.

Також унесені зміни до визначення «автомату з продажу товарів (послуг)», згідно з чим такий РРО має створювати контрольну стрічку в електронному вигляді (оновлений абзац дев'ятий ст. 2 Закону про РРО).

Детальніше про новації, що мають бути запроваджені в цій сфері, та про проблеми, що виникли у зв'язку з цим, читайте в статті « РРО та електронні звіти з 2012 року — що на нас чекає з Нового року» // «БТ», 2011, № 52, с. 19.

По-друге, п. 4 ч. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4834 перенесено на рік строк набуття чинності п. 9 ст. 17 Закону про РРО. Ця норма передбачає відповідальність суб'єктів господарювання, у вигляді штрафу у сумі 170 грн. у разі неподання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО по дротових або бездротових каналах зв'язку, у разі обов'язковості її подання.

Спочатку ця норма згідно із Законом № 2756 мала запрацювати з 1 липня 2012 року. Однак, згідно з внесеними змінами, введення цієї норми відкладається до 01.07.13 р.

НАБУТТЯ ЧИННОСТІ

У загальній частині Закон № 4834 набрав чинності 01.07.12 р., окрім окремих змін, унесених до ПКУ розд. I та п. 2 розд. ІІ цього Закону, щодо яких установлено спеціальні правила набуття чинності (табл. 6).

Таблиця 6. Набуття чинноcті окремими нормами Закону № 4834

Документи та скорочення Теми тижня

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 2756 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.10 р. № 2756-VI.

Закон № 3609 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI.

Закон № 4235 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 22.12.11 р. № 4235-VI.

Закон № 4448 — Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.12 р. № 4448-VI.

Закон № 4661 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» від 24.04.12 р. № 4661-VI.

Закон № 4834 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.12 р. № 4834-VI.

Закон № 4839 — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 24.05.12 р. № 4839-VI.

Закон про податок з доходів —— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV (втратив чинність з 01.01.11 р.).

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Закон про оцінку земель — Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.03 р. № 1378-IV.

Закон про профспілки — Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

КВЕД ДК 009:2005 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, прийнята наказом Держспоживстандарту від 26.12.05 р. № 375.

КВЕД ДК 009:2010 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнята наказом Держспоживстандарту від 11.10.10 р. № 457.

Консультація № 129 — Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково — ні, затверджена наказом ДПСУ від 16.02.12 р. № 129.

Консультація № 258 — Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затверджена наказом ДПСУ від 16.12.11 р. № 258.

Методика № 786 — Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786.

Перелік № 183 — Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою КМУ від 28.02.01 р. № 183.

Перелік № 994 — Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджений постановою КМУ від 27.06.03 р. № 994.

Правила № 460 — Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджені постановою КМУ від 25.03.99 р. № 460.

Правила торгівлі на ринках — Правила торгівлі на ринках, затверджені спільним наказом Мінекономіки, МВСУ, ДПАУ та Держстандарту від 26.02.02 р. № 57/188/84/105.

ВМД —— валютна митна декларація.

ЦП-договори — цивільно-правові договори.

ЄДР — Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

ЕККР — електронні контрольно-касові реєстратори.

ЕЦП — електронний цифровий підпис.

ЄП — єдиний податок.

ЄРПН — Єдиний реєстр податкових накладних.

Заява на ЄП — Заява про застосування спрощеної системи оподаткування.

ЗВВ — загальновиробничі витрати.

МЗП — мінімальна заробітна плата.

НА — нематеріальні активи.

НГО — нормативно-грошова оцінка.

НПО — неприбуткова організація.

ОЗ — основні засоби.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ПЗ — податкові зобов'язання.

ПК — податковий кредит.

ПН — податкова накладна.

ПСП — податкова соціальна пільга.

Реєстраційна заява — Реєстраційна заява платника податку на додану вартість.

РРО — реєстратори розрахункових операцій.

Свідоцтво ПДВ— Свідоцтво платника податку на додану вартість.

Свідоцтво ЄП — Свідоцтво платника єдиного податку.

СМРОД — середньомісячний річний оподатковуваний дохід.

ТЗ — транспортні засоби.

ФОП — фізична особа — підприємець.

ФСП — фіксований сільськогосподарський податок.