РОЯЛТІ В ОБЛІКУ
З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК:
ДПСУ роз'яснює, де вони відображаються
Наказ Державної податкової служби України від 15.02.12 р. № 122
«Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті»
У затвердженій наказом , що коментується, Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті (далі — консультація № 122) ДПСУ надала відповідь на запитання про те, у складі яких витрат з податку на прибуток слід відображати роялті.
Нічого нового податківці не повідомили, оскільки аналогічна відповідь міститься в розділі 110.07.13 ЄБПЗ*. Нагадаємо, що в Податковому кодексі України (далі — ПКУ) стосовно податку на прибуток роялті згадуються у складі витрат подвійного призначення (п.п. 140.1.2 ПКУ).
* Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПСУ: www.sta.gov.ua
У зв'язку з цим виникає запитання, за якою саме статтею витрат їх слід відображати. Зі «старої» форми Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом ДПАУ від 28.02.11 р. № 114, можна було зробити висновок, що роялті можуть уключатися до собівартості виробленої та реалізованої продукції, робіт, послуг (додаток СВ) або ж відноситися до інших витрат (додаток ІВ). У «новій» декларації їх згадано серед інших витрат (ряд. 06.4.32 додатка ІВ).
Із консультації № 122 випливає висновок про «постатейне» відображення витрат на виплату роялті (див. «За якою статтею витрат відображаються роялті»).
| За якою статтею витрат відображаються роялті Витяг з консультації № 122 «Запитання: до якої складової витрат включаються витрати з нарахування роялті? Відповідь: витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг». |
Тут слід зауважити, що при визначенні «інших витрат» у консультації № 122 надано посилання на п. 138.10 ПКУ, в якому до них віднесено:
— адміністративні витрати (п.п. 138.10.2 ПКУ);
— витрати на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ);
— інші операційні витрати (п.п. 138.10.4 ПКУ);
— фінансові витрати (п.п. 138.10.5 ПКУ);
— інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 138.10.6 ПКУ).
Водночас уключення роялті до складу фінансових витрат є малоймовірним.
Стосовно витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, вироблених робіт, наданих послуг, у консультації № 122 податківці послалися на п. 138.8 ПКУ. А в ньому, крім прямих витрат, пов'язаних з виробництвом товарів, робіт, послуг, згадано ще загальновиробничі витрати.
Отже, залежно від того, з якою саме діяльністю пов'язана виплата роялті, їх може бути включено до різних статей податкових витрат. При цьому, якщо виплату роялті можна безпосередньо віднести до витрат на виробництво певної продукції, вони повинні включатися до собівартості та відображатися в податкових витратах у її складі в періоді реалізації продукції (наприклад, коли продукція виробляється під певною торговельною маркою, за використання якої виплачуються роялті).
Ми згодні з таким підходом і додамо тільки, що при включенні роялті до складу витрат потрібно дотримуватись обмежень, зазначених у п.п. 140.1.2 ПКУ (див. докладніше консультацію «Обмеження щодо роялті: аналізуємо «прибутковий» розділ Податкового кодексу» // «БТ», 2011, № 27, с. 26).
