ЯК БОРОТИСЯ ЗА СПРОЩЕНКУ,
або Чи можна зобов'язати податківців видати
Свідоцтво платника єдиного податку?
Зміна умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в яких до кінця ще не встигли розібратися ні платники податків, ні податкові органи, призвела до того, що чимала кількість суб'єктів господарювання, які подали на початку року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, отримала відмову у видачі Свідоцтва платника єдиного податку. Як бути в такій ситуації, розповімо в цій статті.
Роман КАБАЛЬСЬКИЙ, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Наслідки відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку
Ситуація, безумовно, неприємна. Більше того, вона спричинює для суб'єкта господарювання низку проблем. Особливо для того суб'єкта господарювання, який до 01.01.12 р. працював на спрощеній системі оподаткування, а тепер раптом «заднім числом» дізнався, що ще з 1 січня став загальносистемником. За відсутності звички можна припуститися помилок, що загрожують у подальшому доволі серйозними негативними наслідками, адже загальна система, зокрема, означає наявність у суб'єкта господарювання певних обов'язків, від яких його було звільнено раніше. Наприклад, ідеться про такі обов'язки:
1) мати зареєстрований у податковій РРО та проводити через нього готівкові операції;
2) вести облік доходів і витрат у Книзі обліку витрат і доходів, форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1025 ;
3) мати патент у разі торгівлі за готівку, надання платних побутових послуг або здійснення діяльності у сфері розваг;
4) зареєструватися платником ПДВ, якщо суб'єкт господарювання підпадає під передбачені ПКУ критерії обов'язкової ПДВ-реєстрації;
5) сплачувати авансові внески з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок на доходи фізичних осіб за себе (у I кварталі — не пізніше 14.03.12 р.), а також подавати декларацію про доходи за підсумками кварталу (за I квартал 2012 року — не пізніше 10.05.12 р.);
6) сплачувати податок на землю, якщо суб'єкт господарювання є її власником;
7) сплачувати хмелезбір і подавати звітність з нього, якщо суб'єкт господарювання здійснює торгівлю алкогольними напоями.
Не настільки критична ситуація буде в тих платників податків, які подавали Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі — Заява) з II кварталу 2012 року та яким було відмовлено у видачі Свідоцтва платника єдиного податку (далі — Свідоцтво). Але, погодьтеся, це також неприємно, особливо якщо ви вважаєте таку відмову необґрунтованою.
Відстоюємо право на Свідоцтво
Отже, якщо ви впевнені, що підстав для відмови у видачі Свідоцтва не було, ви можете діяти за одним із трьох запропонованих нижче варіантів.
Варіант перший: не наражатися на гнів своєї податкової інспекції, а просто подати наново Заяву, сподіваючись на те, що деякі моменти, що раніше бентежили податківців, тепер уже прояснилися. Наприклад, перевищення 500-тисячного обсягу виручки за результатами 2011 року не повинно бути перешкодою для застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами — підприємцями. Відповідне роз'яснення було розміщено у тому числі і в Єдиній базі податкових знань. А тому ті податкові інспекції, які на цій підставі відмовляли в задоволенні Заяв у першому кварталі, тепер мусять переглянути свої позиції.
Як відомо, Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) передбачає, що Заява подається не частіше одного разу на рік (п.п. 3 п. 299.9 ПКУ). Однак цей припис у ситуації, що нами розглядається, перешкодою стати не повинен, оскільки, за нашим переконанням, у ньому йдеться про випадках, коли подану Заяву було задоволено (наприклад, з I кварталу підприємець перейшов на спрощену систему, з II кварталу повернувся на спрощену систему, а з III кварталу знову вирішив вступити до лав спрощенців). Якщо ж у переході на єдиний податок було відмовлено, то підстав для застосування зазначеного обмеження немає.
Варіант другий: оскаржити відмову в податковому органі вищого рівня. Але в цього варіанта є два істотні мінуси. По-перше, скаргу може бути подано до податкового органу вищого рівня протягом 10 днів, наступних за днем, коли платника податків було ознайомлено з рішенням, яке, на його думку, порушує його права чи законні інтереси. Інакше кажучи, багато хто, отримавши відмову від спрощенки з 01.01.12 р., уже пропустили зазначений строк (але можуть запам'ятати цей варіант на майбутнє). Другий мінус — оскарження подібних рішень у податковому органі вищого рівня, як правило, успішним для платника податків не буває.
Варіант третій : оскаржити відмову в суді. На наш погляд, оптимальний у цій ситуації.
Для цього необхідно подати адміністративний позов до окружного адмінсуду за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.05 р. № 2747-IV (далі — КАСУ). Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, що відлічується з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У нашій ситуації платник податків дізнався про порушення свого права на застосування спрощеної системи оподаткування в день, коли ознайомився з рішенням про відмову у видачі Свідоцтва.
Звертаючись до суду, необхідно правильно сформулювати позовні вимоги. У цьому випадку до позову потрібно включити такі вимоги:
— визнати бездіяльність податкового органу незаконною;
— зобов'язати податковий орган видати Свідоцтво.
Більше того, як свідчить судова практика (див., наприклад, постанови Житомирського окружного адмінсуду від 06.05.10 р. у справі № 2а-1926/10/0670, Чернігівського окружного адмінсуду від 05.04.11 р. у справі № 2а/2570/1034/2011 , Волинського окружного адмінсуду від 16.04.10 р. у справі № 2а-901/10/0370, Тернопільського окружного адмінсуду від 27.07.10 р. у справі № 2-а-2305/10/1970 тощо), суди готові задовольняти позови, в яких платники податків вимагають видачі Свідоцтва певним (заднім) числом, тобто тим числом, з якого вони б перебували на спрощеній системі оподаткування, якби податковим органом не було прийнято неправомірне рішення. У нашому випадку можна вимагати: «…визнати протиправною відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування та зобов’язати видати свідоцтво платника єдиного податку з 01.01.12 р.».
Крім того, у позові слід зазначити:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача (податкового органу, що відмови у задоволенні заяви на застосування спрощеної системи оподаткування), поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
5) за потреби до позову включається клопотання позивача, тобто звернення до суду з проханням вчинити певні дії, які сам позивач виконати не може (на цьому моменті ми ще зупинимося);
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
До позовної заяви необхідно додати копії документів, що підтверджують обставини, на які платник податків посилається в позові. Такими документами в цьому випадку можуть бути документи, що підтверджують відповідність суб'єкта господарювання критеріям перебування на спрощеній системі оподаткування і, навпаки, відсутність тих обставин, якими податковий орган обґрунтував відмову в застосуванні спрощенки.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із проставлянням дати підписання.
Якщо адміністративний суд першої інстанції (окружний адміністративний суд) відмовить у задоволенні позову, це рішення можна оскаржити в апеляційному, а потім — і в касаційному суді (Вищому адміністративному суді).
Оскільки подібний позов належить до категорії позовів немайнового характеру, розмір судового збору становитиме 0,03 мінзарплати (32,19 грн.). Реквізити для сплати судового збору можна знайти за посиланням: http://www.court.gov.ua/sudytax/.
Головна складність, з якою зіткнеться суб'єкт господарювання, який наважився на оскарження відмови в судовому порядку (крім власне необхідності переконати суд у своїй правоті), — необхідність дочекатися прийняття судового рішення та набуття ним сили. До цього моменту він вважатиметься таким, що перебуває на загальній системі оподаткування. І цю проблему, на жаль, не можна вирішити навіть за допомогою клопотання (про загальну можливість уключення до позову клопотань ми згадували вище). Суди, як правило, відмовляють у задоволенні клопотань про те, щоб з метою дотримання інтересів суб'єкта господарювання на час судового розгляду надати йому можливість вважатися єдиноподатником, видавши відповідне Свідоцтво (див., наприклад, ухвалу Одеського окружного адмінсуду від 16.02.12 р. у справі № 1570/1281/2012). Тому до вирішення справи судом суб'єкт господарювання, по суті, залишається в «підвішеному» стані.
Наведемо примірну форму позову про оскарження відмови у видачі Свідоцтва з 01.01.12 р. (складено українською мовою; с. 33), на яку суб'єкти господарювання зможуть орієнтуватися, додаючи до тексту позову ті обставини, що стосуються їх конкретної ситуації.
Додати впевненості суб'єктам господарювання, які стоять на порозі судового оскарження, має перша судова практика, що з'являється за результатами розгляду позовів платників податків про скасування відмов у видачі Свідоцтва на сплату єдиного податку, отриманих уже в період дії ПКУ. Наприклад, саме суди, здається, поставлять крапку в дискусії про право ювелірів на єдиний податок. Вони (поки що ми можемо говорити лише про першу інстанцію) визнають неправомірними відмови податкових органів у видачі свідоцтв на сплату єдиного податку тим підприємцям та юридичним особам, які займаються реалізацією ювелірних виробів. На думку представників Феміди, на них передбачена п.п. 291.5.1 ПКУ заборона щодо реалізації дорогоцінних металів та каміння поширюватися не повинна (див., наприклад, постанову Харківського окружного адмінсуду від 29.02.12 р. у справі № 2-а- 2272/12/2070).
