ПІДПРИЄМСТВА
ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ:
нюанси застосування пільги
з податку на прибуток
Лист Державної податкової служби України від 07.02.12 р. № 2329/6/15-1215
«Про пільги підприємствам легкої промисловості»
Згідно з абз. «б» п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України (далі — ПКУ) тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року, звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, що виробляють продукцію з давальницької сировини.
При цьому на перехідний період до 1 січня 2012 року підприємствам легкої промисловості, які на дату набуття чинності положеннями ПКУ мають укладені договори на виробництво продукції з давальницької сировини, строк виконання яких закінчується протягом установленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту.
Бажання законодавця обмежити дію цієї пільги для підприємств, що працюють на давальницькій сировині, зрозуміле. У такий спосіб захищено інтереси вітчизняних виробників. Отже, ті підприємства, що виробляють продукцію легкої промисловості з чужої давальницької сировини, з 1 січня 2012 року сплачують податок на прибуток на загальних підставах.
Стосовно тих підприємств легкої промисловості, що передають сировину в переробку іншим підприємствам та отримують виготовлену з неї готову продукцію або напівфабрикати (замовники), ДПАУ ще у 2011 році розмістила в ЄБПЗ (розділ 110.23) роз'яснення, де зазначалося, що власники давальницької сировини, які не здійснюють виробництво готової продукції легкої промисловості, не мають права застосовувати зазначену пільгу.
При цьому як аргумент ДПАУ використовує посилання на п.п. 14.1.41 ПКУ, де дано визначення давальницької сировини, а саме: це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) та передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшою передачею або поверненням такої продукції чи її частини їх власнику або за його дорученням іншій особі.
Сьогодні в листі, що коментується, ДПСУ доходить іншого висновку: якщо платник податку на прибуток — товариство (замовник, що є підприємством легкої промисловості (основний вид діяльності — групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005)) передає сировину іншому суб'єкту господарювання — виробнику для виробництва готової продукції з подальшою передачею або поверненням такої продукції чи її частини їх власнику, то в цьому випадку звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності товариства (замовника, що є підприємством легкої промисловості (основний вид діяльності — групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005)), з урахуванням п. 21 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.
Обґрунтування — п.п. 3.1 п. 3 ст. 1 Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 р. № 375 , згідно з яким замовники — це одиниці, які продають від власного імені товари чи послуги, але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують у секції G «Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку», за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки чи торговельної марки і беруть на себе ризик, пов'язаний з виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, нібито вони самі виробляють цю продукцію (а саме у промисловості чи у сфері послуг).
Висновок досить оптимістичний для підприємств легкої промисловості — власників давальницької сировини. Слід зауважити, що протягом 2012 року суб'єкти господарювання мають перейти на роботу згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженою наказом Держспоживстандарту від 11.10.10 р. № 457 (далі — КВЕД ДК 009:2010). На відміну від КВЕД ДК 009:2005, у новому Класифікаторі такого застереження щодо замовників немає, лише зазначено, що замовник — це суб'єкт, який вступає у договірні відносини з іншим суб'єктом (підрядником), що передбачають виконання підрядником певних завдань, зокрема, частини виробничого процесу або повного виробничого процесу, надання послуг з добору персоналу, допоміжних функцій. Проте такі підприємства легкої промисловості, на нашу думку, мають право й надалі відстоювати те, що виробниками такої готової продукції є саме вони, просто частина чи повний виробничий процес виконується іншим суб'єктом (підрядником) на замовлення підприємства, а головне, що виробництво такої продукції здійснюється не з давальницької, а із власної сировини підприємства. Хоча формулювання абз. «б» п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ «крім підприємств, що виробляють продукцію на давальницькій сировині», найімовірніше, змусить такі підприємства легкої промисловості відстоювати своє право на пільгу в суді.
Також зауважимо, що звільнення від оподаткування прибутку, передбачене в абз. «б» п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, прив'язане до КВЕД ДК 009:2005. При переході на КВЕД ДК 009:2010 право на пільгу, безумовно, не буде втрачено, просто слід ураховувати, що:
— групі 17 «Текстильне виробництво» КВЕД ДК 009:2005 відповідає розділ 13 з аналогічною назвою «Текстильне виробництво» КВЕД ДК 009:2010;
— групі 18 «Виготовлення одягу; виробництво хутра та виробів з хутра» КВЕД ДК 009:2005 — розділ 14 «Виготовлення одягу» КВЕД ДК 009:2010;
— групі 19 «Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів» КВЕД ДК 009:2005 — однойменний розділ 15 КВЕД ДК 009:2010.
