ЖІНОК, які мають дітей,
НЕ МОЖЕ БУТИ СКОРОЧЕНО:
порядок застосування звільнення
за п. 1 ст. 40 КЗпП
роз'яснило Мінсоцполітики
Лист Міністерства соціальної політики України від 21.11.11 р. № 307/06/187-11
«Про переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників»
У листі, що коментується, Мінсоцполітики вказало на неможливість звільнення жінок, названих у ст. 184 Кодексу законів про працю України (КЗпП), у разі звільнення на підставах п. 1 ст. 40 КЗпП, за винятком ліквідації підприємства.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії може бути розірвано власником чи уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Мінсоцполітики в листі, що коментується, зауважило, що в разі такого звільнення діють обмеження на звільнення окремих працівників, установлені ст. 184 КЗпП, і зокрема, ч. 3. Згідно з цією нормою не допускається звільнення з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу:
— вагітних жінок;
— жінок, які мають дітей до 3 років (до 6 років);
— одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.
Виняток — повна ліквідація підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування таких жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Мінсоцполітики вказує, що пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом установлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідується, не може ставитися взагалі.
Також Мінсоцполітики нагадало про те, що згідно зі ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці, а також про тих осіб, які мають перевагу в залишенні на роботі за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації.
Виходячи із сьогоднішньої позиції Мінсоцполітики стосовно зазначених вище категорій жінок норму ст. 42 КЗпП, на наш погляд, можна буде застосовувати хіба що в ситуації, коли на підприємстві на скорочуваних посадах працюють виключно такі жінки.
До речі, згідно з роз'ясненням Мін'юсту від 25.01.11 р., крім жінок, названих у ст. 184 КЗпП, обмеження при звільненні відповідно до п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП поширюються й на осіб, зазначених у ст. 1861 КЗпП, а саме на:
— батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— опікунів (піклувальників);
— прийомних батьків.
Тому, на наш погляд, на цих осіб також поширюється сьогоднішнє роз'яснення, тож вони не можуть бути кандидатами на звільнення (крім випадку ліквідації підприємства).
