РОБОТА З ІНОЗЕМЦЯМИ
ЗА ЦП-ДОГОВОРОМ:
отримувати дозвіл
на працевлаштування
не потрібно — роз'яснює
Держцентр зайнятості
Лист Державного центру зайнятості від 18.01.12 р. № ДЦ-09-276/0/6-12
«Про надання роз'яснення»
У листі, що коментується, Держцентр зайнятості розповів, у яких випадках необхідно отримувати дозвіл на працевлаштування іноземців, а в яких — ні.
Договір підряду — дозвіл на працевлаштування іноземця не потрібний. Відповідаючи на запитання про необхідність отримання дозволу на працевлаштування іноземця в разі роботи з ним (зокрема, у сфері будівництва) за договором підряду, Держцентр зайнятості зауважив таке.
Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, свободи та обов'язки, за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Працевлаштування іноземців регламентується Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-XII (далі — Закон № 803) та Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою КМУ від 08.04.09 р. № 322 (далі — Порядок № 322).
Роботодавці мають право використовувати працю іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору тільки за наявності виданого роботодавцю держслужбою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ (ч. 2 ст. 8 Закону № 803).
Такий дозвіл роботодавцю видається Держцентр зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості в разі відсутності у країні (регіоні) працівників, здатних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
За розгляд заяви про надання дозволу на використання праці іноземця та продовження строку його дії з роботодавця справляється плата в розмірі 4 мінзарплат (п. 15 Порядку № 322).
Водночас Держцентр зайнятості в листі, що коментується, вказує на те, що чинним законодавством не передбачено необхідності отримання дозволу в разі надання послуг або виконання робіт іноземцем за договорами цивільно-правового характеру (див. «Робота з іноземцями за договорами цивільно-правового характеру не потребує отримання дозволу на працевлаштування» на с. 7). Зверніть увагу: Держцентр зайнятості вказує, що такий цивільно-правовий договір не повинен мати ознак трудового договору*.
* Про відмінності трудових та цивільно-правових договорів ми докладно розповідали у статті «Цивільно-правові договори: нюанси укладення з фізичними особами та оподаткування виплат» // «БТ», 2009, № 24, с. 16.
Санкції за використання праці іноземців без дозволу. Відповідаючи на запитання щодо санкцій, передбачених за використання праці іноземців без дозволу, Держцентр зайнятості наводить норму ч. 4 ст. 8 Закону № 803, якою передбачено таке. У разі використання роботодавцем праці іноземців чи осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства держслужба зайнятості справляє з роботодавця штраф за кожну таку особу в розмірі 20 мінімальних заробітних плат (у I кварталі 2012 року — 21460 грн. (1073 х 20), у II кварталі — 21880 грн. (1094 х 20)).
| Робота з іноземцями за договорами Витяг із листа, що коментується «<…> чинним законодавством України — ст. 50 — 55 ЦКУ, ст. 23 — 25, 42, 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб осіб та фізичних осіб — підприємців» не передбачено отримання дозволу на працевлаштування в Україні на здійснення іноземцями в Україні підприємницької діяльності, у тому числі заснування суб'єктів господарської діяльності юридичних осіб (при цьому дозвіл необхідно буде отримувати і у разі, якщо засновник призначає себе на певну посаду створеного ним підприємства, тобто присутні ознаки 24 ст. КЗпПУ) та підприємцями — фізичними особами, а також іноземцями, які оформили свої правовідносини з підприємствами, установами і організаціями на підставі цивільно-правових угод (договорів), але при цьому даний договір не повинен містити ознак трудових відносин. За цим договором одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ). Такий вид договорів може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, будівництво, ремонт або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядниками можуть бути як підприємства, так і окремі громадяни. ЦКУ чітко встановлено такий вид договору, як договір про надання послуг. Згідно зі ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Різновидом договорів послуг є договори доручення, комісії, перевезення, зберігання, страхування, позики, управління майном, кредитні договори. Трудові відносини працівників регулюються трудовим законодавством. При трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства або чисельності осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємцем — фізичною особою, бере на себе відповідно до закону (ст. 21 КЗпП) обов'язок додержуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, виконуватися певну функцію в загальній колективній праці. Саме ця праця, а не її наслідки, є предметом трудового договору. Працівник за цим договором зобов'язаний за певні проміжки часу виконувати заздалегідь установлену норму виробітку, що передбачена для цієї категорії працівників. Цивільне право регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а трудове право — трудові відносини, що виникають у процесі праці між власником підприємства і працівником, а також трудові відносини між суб'єктом підприємницької діяльності — фізичною особою та найманим працівником». |
