«РЕКЛАМНИЙ»
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
НЕРЕЗИДЕНТА:
ДПСУ правильно роз'яснює
особливості його нарахування
Лист Державної податкової служби України від 03.03.12 р. № 6325/7/15-1217
Лист Державної податкової служби України від 21.02.12 р. № 3062/6/15-1215
«Про оподаткування рекламних послуг нерезидента»
При отриманні рекламних послуг резидентом від нерезидента виникає питання щодо необхідності нарахування податку на прибуток за ставкою 20 % відповідно до п. 160.7 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
У листах, що коментуються, ДПСУ підійшла до вирішення цієї проблеми зважено, зауваживши, що для нарахування зазначеного податку одночасно мають дотримуватися такі умови:
1) виплата від резидента має здійснюватися безпосередньо нерезиденту;
2) ця виплата повинна здійснюватися за виробництво та/або розповсюдження реклами саме про такого резидента.
Викладене дійсно випливає з п. 160.7 ПКУ, тому з цією думкою податківців можна погодитися. Далі податківці проаналізували дві схеми роботи замовників та рекламних агентств: прямі та посередницькі договори.
1. Замовник і рекламне агентство діють за прямими договорами . На думку авторів листів, «рекламний» податок нерезидента не нараховується в таких випадках:
— платник податку на прибуток — резидент здійснює в Україні оплату резиденту (у тому числі рекламному агентству) послуг з виробництва та/або розповсюдження реклами про свою діяльність за межами України;
— резидент — рекламне агентство, що здійснює виробництво та/або розповсюдження реклами про іншого платника-резидента, залучає нерезидентів для виробництва та/або розповсюдження реклами за межами території України про іншого платника податків на підставі укладених зовнішньоекономічних договорів з такими нерезидентами.
2. Замовник та рекламне агентство працюють за посередницькими договорами . Податківці в листі від 21.02.12 р. № 3062/6/15-1215 зауважили, що платник податку на прибуток — резидент, котрий діє як посередник (комісіонер, повірений) за договором доручення (комісії), який замовляє нерезиденту рекламні послуги про резидента-комітента (довірителя), не сплачує «рекламний» податок нерезидента. У цьому випадку, на думку податківців, обов'язок зі сплати такого податку несе резидент-комітент (довіритель). Водночас ДПСУ не вказала в листах, в якому саме порядку має сплачуватися «рекламний» податок нерезидента комітентом (довірителем) за посередницькими договорами.
На наш погляд, якщо комітент не здійснює оплату рекламних послуг нерезиденту, то й покладати на нього обов'язок зі сплати «рекламного» податку на прибуток немає підстав. Комісіонер, який уклав з нерезидентом зовнішньоекономічний договір про надання послуг з виробництва та/або розповсюдження реклами та оплачує йому ці послуги від свого імені, також не зобов'язаний сплачувати «рекламний» податок, оскільки здійснюється реклама не його, а комітента. Водночас, якщо рекламується виключно товар, що продається комісіонером за межами України від свого імені, то при оплаті рекламних послуг про такий товар нерезиденту в резидента-комісіонера, на наш погляд, можуть виникнути зобов'язання зі сплати 20 % податку. При цьому він має право вимагати відшкодування таких витрат від комітента.
Власник товару (комітент, довіритель), на нашу думку, зобов'язаний сплачувати 20 % податок лише в тому випадку, якщо посередник уклав зовнішньоекономічний договір на рекламні послуги від імені та за дорученням такого власника. При цьому оплату нерезиденту здійснює власник товару (комітент, довіритель). Якщо на посередника (повіреного) покладається обов'язок щодо здійснення розрахунків з нерезидентом (договір про надання таких послуг укладено посередником від імені та за дорученням власника товару), то найправильніше, на нашу думку, щоб 20 % податок було сплачено довірителем у момент оплати рекламних послуг посередником нерезиденту.
З урахуванням позиції податківців з приводу сплати «рекламного» податку з метою оптимізації оподаткування є сенс укладати не посередницькі, а прямі договори на виробництво та розповсюдження реклами через третю особу, тобто коли замовник реклами замовляє виробництво та/або розповсюдження рекламних послуг резиденту (зокрема, рекламному агентству), а вже останній залучає для виконання рекламних послуг нерезидента. Тоді «рекламний» податок на прибуток не сплачуватиметься ні резидентом-замовником, ні резидентом — виконавцем послуг. І до того ж замовник «обійде» 4 % обмеження з п.п. 139.1.13 ПКУ щодо віднесення до податкових витрат рекламних послуг, придбаних у нерезидента.
ДПСУ зобов'язала довести зміст листа від 03.03.12 р. № 6325/7/15-1217 до відома платників податків, підпорядкованих підрозділів та забезпечити його урахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур. До речі, аналогічні висновки містилися і в листі ДПСУ від 07.11.11 р. № 5424/7/15-1217, адресованому ДПА у м. Києві.
