ДВА ПОГЛЯДИ ДПСУ
НА ДЕРЖДИВІДЕНДИ:
сам платіж не є податком,
а Розрахунок — податкова декларація?
Лист Державної податкової служби України від 19.04.12 р. № 11361/7/15-1217
Лист Державної податкової служби України від 08.05.12 р. № 13074/7/15-1217
Лист Державної податкової служби України від 22.03.12 р. № 5138/6/15-1215
«Щодо частини чистого прибутку (доходу)»
1. Виправлення помилок. Нагадаємо, що у 2011 році з метою уникнення щорічних проблем із своєчасністю затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі — Розрахунок) на відповідний рік ДПАУ наказом від 16.05.11 р. № 285* затвердила універсальну форму Розрахунку. Ця форма, на відміну від попередників, не має терміну застосування.
* Див. ком. «Держдивіденди: затверджено нову форму Розрахунку» // «БТ», 2011, № 25, с. 9.
Однак із шапки та табличної частини нового Розрахунку було виключено графи, у яких відображалися дані щодо уточнення та виправлення даних у раніше поданих Розрахунках.
У зв’язку з цим постає запитання: як саме виправити помилку, допущену у раніше поданому Розрахунку. Прямої відповіді на нього нормативно-правові акти не містять. Свою позицію з цього приводу висловили податківці у листі від 19.04.12 р. № 11361/7/15-1217 (далі — лист № 11361) .
Так, вони зазначили, що оскільки такий податок (збір), як «частина чистого прибутку (доходу)», не міститься у вичерпному переліку загальнодержавних і місцевих податків і зборів, що вказані у ст. 9 та 10 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), то цей податок (збір) не відноситься до податкових платежів, сплата яких регулюється ПКУ. У зв’язку з цим форма Розрахунку (як ми і припускали) не є податковою декларацією в розумінні п. 46.1 ПКУ, а тому держпідприємства не зможуть виправляти допущені помилки у Розрахунку за «податковими правилами», передбаченими у ст. 50 ПКУ.
Та все ж виправляти помилки, допущені у Розрахунку, держпідприємствам все одно потрібно. Тому податківці у листі № 11361, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою КМУ від 23.02.11 р. № 138 (далі — Порядок № 138)**, обсяг чистого прибутку (доходу), який відображається у Розрахунку, визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку***, вважають, що виправляти помилки, допущенні в Розрахунку, слід за аналогією із помилками, допущеними у фінансовій звітності. Тобто орієнтуючись на правила, встановлені у П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».
** Див. ком. «Держдивіденди: порядок сплати у 2011 році» // «БТ», 2011, № 11, с. 4.
*** Як стверджують податківці у листі від 29.03.12 р. № 5529/6/15-1215, показник рядка 01 «Чистий прибуток (дохід)» Розрахунку має відповідати показнику, наведеному підприємством у рядку 220 Звіту про фінансовий результат за формою № 2 відповідного звітного періоду.
Ураховуючи ці правила, податківці пропонують виправляти помилки, допущені у Розрахунку, таким чином:
1) у разі виявлення помилки, допущеної у Розрахунку, граничний строк подання якого ще не закінчився, платник повинен виправити відповідну помилку шляхом повторного подання Розрахунку за цей період до закінчення граничного строку подання з вірними даними;
2) у разі виявлення помилки, допущеної у Розрахунку, граничний строк якого вже минув, — шляхом коригування даних Розрахунку за наступний звітний період, який складається наростаючим підсумком;
3) у разі виявлення помилки, допущеної у Розрахунках попередніх років, — шляхом коригування даних Розрахунку, що подається за наступний звітний період.
Зауважимо, що виправляючи помилки, допущені у раніше поданих Розрахунках, держпідприємство у самій формі Розрахунків, за допомогою яких виправляються такі помилки, не робить жодних поміток. А тому щоб у податківців не виникало запитань, чому дані із фінансової звітності, що подаються разом із Розрахунком до органів ДПС (розмір чистого прибутку), не співпадають із даними Розрахунку, радимо таким суб’єктам подавати разом із такою звітністю пояснювальну записку з поясненням таких розбіжностей.
Що стосується відповідальності, то податківці у листі № 11361 зазначили:
— сплата держдивідендів не регулюється ПКУ, а тому за порушення, допущені у Розрахунку, які призвели до заниження зобов’язань перед бюджетом, штрафні санкції, передбачені ПКУ, не накладаються. З чим ми цілком згодні;
— однак за таке порушення передбачено відповідальність згідно зі ст. 164 і 166 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).
Зауважимо, що ст. 164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності» КУпАП не має жодного відношення до порушень, пов’язаних із помилками у Розрахунку та фінансовій звітності, а ст. 166 взагалі виключена із КУпАП.
На наш погляд, адміністративна відповідальність може загрожувати посадовим особам держпідприємства згідно зі ст. 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань» КУпАП лише у тому випадку, якщо таке порушення буде виявлене контролюючим органом. Якщо ж держпідприємством самостійно виявлено помилку у показниках фінансової звітності та самостійно її виправлено у порядку, передбаченому П(С)БО 6, то підстав для притягнення до адміністративної відповідальності немає.
2. Відповідальність за несвоєчасне подання Розрахунку. Продовжуючи тему подання Розрахунку, ДПСУ у листі від 08.05.12 р. № 13074/7/15-1217 (далі — лист № 13074) розглянула питання застосування штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання такого Розрахунку.
У цьому листі податківці прирівняли Розрахунок до податкової декларації в розумінні п. 46.1 ПКУ та зробили висновок, що у разі неподання або несвоєчасного подання Розрахунку до органу ДПС платники несуть відповідальність, передбачену п. 120.1 ПКУ*.
* Нагадаємо. що відповідно до п. 120.1 ПКУ неподання або несвоєчасне подання декларації тягне за собою накладання штрафу на платників податків в розмірі 170 грн. за кожне таке порушення, а в разі повторного вчинення таких самих дій протягом року — штраф в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З таким висновком податківців ми не можемо погодитись.
По-перше , у самому листі № 13074 податківці вказують, що частина чистого прибутку (доходу) є неподатковим платежем, бо його сплата регулюється не ПКУ, а іншими нормативними актами.
По-друге, Розрахунок не є податковою декларацією, оскільки у визначенні , наведеному у п. 46.1 ПКУ, йдеться про документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. У свою чергу, згідно з п.п. 14.1.156 ПКУ податкове зобов'язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Як ми вже говорили вище, у Розрахунку відображається (якщо виходити з логіки листів № 13074 та № 11361) нарахування неподаткових зобов’язань (держдивідендів).
Як бачимо, висновки листа № 13074 є дещо надуманими, але, як всі розуміють, на місцях податківці, скоріше за все, будуть користуватися саме його вказівками. Тому якщо платники держдивідендів готові відстоювати свою правоту, їм доведеться це робити у суді.
Крім того, у листі № 13074, крім штрафів, передбачених у п. 120.1 ПКУ за несвоєчасне подання Розрахунку, податківці говорять про накладення адміністративних штрафів відповідно до ст. 1666 КУпАП, «неподання фінансової звітності, неподання, несвоєчасне подання або подання не в повному обсязі на вимогу органів державної податкової служби для проведення позапланових перевірок первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, податкової звітності та інших документів, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також сум, що пов'язані із такими зобов'язаннями, дотриманням вимог іншого законодавства, контроль за яким покладено на зазначені органи».
Зауважимо, що, на наш погляд, ст. 1666 «Порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця» КУпАП не містить норм, які б передбачали амінштраф за несвоєчасне подання податкової звітності (крім неподання її при припиненні платника), тим більше за неподання Розрахунку, який не є податковою декларацією, «звичайним» діючим платником держдивідендів.
3. Філії не сплачують держдивіденди. Крім цього варто зазначити, що у листі від 22.03.12 р. № 5138/6/15-1215 податківці пояснили правила подання Розрахунку підприємствами, які мають у своїй структурі філії. Так, зокрема, податківці справедливо зазначили, що оскільки частину чистого прибутку (доходу) сплачують лише державні унітарні підприємства та їх об'єднання, які мають статус юридичної особи, то філії цих підприємств, які є самостійними платниками податку на прибуток, не повинні сплачувати частину чистого прибутку (доходу) та, відповідно, вказувати у декларації з податку на прибуток підприємств частину чистого прибутку (доходу).
