ПОВЕРНЕННЯ
ОБ’ЄКТА ФІНЛІЗИНГУ:
ДПСУ роз'яснює,
як ця операція відображається в обліку
Лист Державної податкової служби України від 15.02.12 р. № 2713/6/15-1215
«Щодо оподаткування операції повернення об’єкта фінансового лізингу»
У листі, що коментується, ДПСУ виклала своє бачення порядку відображення в обліку з податку на прибуток операції повернення об’єкта фінлізингу. Нагадаємо, що з 01.04.11 р. правила податкового обліку цієї операції істотно змінилися, причому «не на краще», і потребують роз'яснень офіційних органів.
На жаль, у листі податківці обмежилися цитуванням норм Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та на проблемні запитання так і не відповіли (див. «Як в обліку з податку на прибуток відображається повернення об’єкта фінлізингу»).
| Як в обліку з податку на прибуток Витяг із листа ДПСУ від 15.02.12 р. № 2713/6/15-1215, що коментується «<…> платник податку — орендар, що повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, повинен припинити нарахування амортизації на такий об'єкт починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації об'єкта лізингу, та відобразити в обліку операцію з продажу за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення. Отриманий платником податку — орендодавцем об'єкт фінансового лізингу залежно від напрямку подальшого використання буде визнано або як об'єкт основних засобів, вартість якого амортизується відповідно до норм ст. 144 — 146 Кодексу, або як придбаний для подальшого продажу товар, вартість якого може бути врахована у собівартості придбаного та реалізованого товару відповідно до норм п. 138.4 ст. 138 Кодексу». |
Аналогічні консультації розміщено в розділі 110.18.01 ЄБПЗ, тому нічого нового податківці в листі не повідомили.
Основна проблема з оподаткуванням цієї операції пов'язана з визначенням ціни, за якою відображається в податковому обліку операція повернення об’єкта фінлізингу. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР ця сума розраховувалася виходячи зі звичайної ціни об’єкта лізингу, що діє на момент повернення, але не менше первісної вартості об’єкта, зменшеної на суму нарахованої амортизації. І хоча проблеми з визначенням доходу за цією операцією виникали й раніше, із прийняттям ПКУ ситуація ускладнилася.
Так, згідно з п. 153.7 ПКУ в разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінлізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення. На перший погляд нібито все зрозуміло.
Тим часом зазначену норму сформульовано виходячи з припущення, що вартість об’єкта фінлізингу, яка вказується в договорі фінлізингу, та сума компенсації вартості об’єкта фінлізингу у складі лізингових платежів є рівними величинами. Однак на практиці ці суми, як правило, відрізняються.
Адже вартість об’єкта фінлізингу «виражається» у двох договірних складових: лізинговому платежі (у розмірі компенсації частини вартості об’єкта финлізингу) та вартості, за якою орендар зобов'язується викупити об'єкт лізингу після закінчення строку договору (вона називається ціною).
Викладене підтверджується і п.п. 14.1.97 ПКУ, в якому однією з умов віднесення договору до фінлізингу є зазначення в договорі зобов'язання орендаря придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за визначеною в договорі фінлізингу ціною.
Таким чином, зазначена в договорі фінлізингу загальна сума компенсації об’єкта фінлізингу у складі лізингового платежу може бути менше договірної вартості об’єкта фінлізингу. При такому розкладі за операцією повернення об’єкта фінлізингу в лізингоотримувача (орендаря) завжди виникатимуть «зайві» збитки на різницю між вартістю об’єкта фінлізингу та загальною сумою компенсації його вартості у складі лізингового платежу.
Окрема проблема виникає з тим, за якою вартістю слід прибуткувати повернений об'єкт лізингодавцю (орендодавцю), оскільки цей момент у ПКУ взагалі не висвітлено. Якщо виходити з аналогії з обліком у лізингоотримувача та оприбуткувати об'єкт за вартістю в розмірі несплачених лізингових платежів, то лізингодавець опиняється в дискримінаційному становищі, оскільки частина вартості об’єкта фінлізингу, не зазначена в договорі у складі лізингового платежу, у нього проходить «повз обліку». Цю суму він надалі не зможе показати ні у складі амортизації (якщо повернений об'єкт зараховується до складу основних засобів), ні у складі витрат на придбання товарів (якщо об'єкт надалі підлягатиме продажу).
Найімовірніше, у цій ситуації має місце «прорахунок» законодавця, який можуть роз'яснити лише офіційні органи*. До появи ж зрозумілих офіційних консультацій, на нашу думку, буквально дотримуватись зазначених норм небезпечно. Як варіант лізингоотримувач і лізингодавець можуть відобразити в обліку операцію повернення об’єкта фінлізингу за ціною, що визначається як різниця між вартістю об’єкта фінлізингу та сумою компенсації його вартості, яку було сплачено лізингодавцю на момент повернення у складі лізингового платежу. Тоді ця сума включиться у лізингоотримувача в доходи, а до витрат потрапить незамортизована (залишкова) вартість об’єкта фінлізингу. Відповідно лізингодавець за цією вартістю або включить об'єкт до складу основних засобів, або віднесе його до товарів.
* Аналогічне «нестикування» спостерігається і з обчисленням податкових зобов'язань з ПДВ у частині поворотного фінлізингу, коли об'єкт повертається лізингодавцю від неплатника ПДВ (п.п. 189.5 ПКУ).
А в цілому для зацікавлених сторін є сенс отримати індивідуальну консультацію із цього приводу.
